Вікторія Сюмар: Є дві речі, які дратують владу. Перша – опозиційний ТВі, друга – Інтернет
Виконавчий директор Інституту масової інформації про те, чому влада змушує журналістів виходити на вулицю
Порушення кримінальних справ проти телеканалу ТВі та сайту Lb.ua викликало неабияке занепокоєння в журналістському середовищі. Сайт навіть припинив роботу – і на його головній сторінці залишались лише фото чотирьох чиновників, які, на думку редакції, стоять за атакою на ЗМІ.
Вчора біля будівлі Генпрокуратури представники мас-медіа та ті, хто їм співчуває, намагалися почути відповіді від керівництва відомства щодо кримінальних справ, але ніхто з представників прокуратури так і не зміг пояснити, чому перевірки ЗМІ проводяться в передвиборчій період всупереч рішенню Верховної Ради та розпорядженню керівництва Податкової. Більше того, представники державної виконавчої служби намагались заборонити проведення акції під прокуратурою, посилаючись на постанову суду тритижневої давнини, якою забороняється проводити масові акції в Києві протягом двох місяців.
Своє занепокоєння «тиском на ЗМІ» вже висловив Віктор Янукович, що знаходиться у «робочій відпустці» в Криму. Медіа-експерт та виконавчий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар дає свої прогнози, чим можуть загрожувати ці процеси і чого найбільше боїться влада.
Майже одночасна атака правоохоронних органів на ТВі і Lb.ua – це наслідок якихось приватних конфліктів чи початок зачистки інформполя?
Приватні конфлікти з політиками – це в будь-якому випадку суспільна проблема, якщо вони закінчуються кримінальним переслідуванням журналістів. І те, що ми фіксуємо в регіонах, доводить, що це вже – система. Спочатку ми побачили, як вичистився контент із загальнонаціональних телеканалів – як влада фактично домоглася того, що контент став абсолютно некритичним відносно влади. Далі ми побачили на прикладі Харкова, як місцеві керівники спробували зробити те ж саме або навіть закрити опозиційні ЗМІ. Бачимо ми і зростаючу кількість фізичних нападів на журналістів з боку міліції. При цьому ми на фіксуємо порушення кримінальних справ за 171-ю статтею за перешкоджання професійній діяльності журналістів, хоча міліція б’є журналістів переважно на акціях протесту, коли вони виконують свою роботу.
Янукович та звинувачені чиновники – Льовочкін та Хорошковський – вже висловили своє занепокоєння ситуацією…
Але хочеться, щоб ще й Генпрокуратура пояснила і обґрунтувала це так, як обґрунтовує, чому не порушуються справи за 171-ю статтею.
Існує версія, що Інтернет-ресурс став заручником у війні різних груп впливу навколо Президента.
Є така версія. Мова іде про різні фінансово-економічні-політичні угрупування – відповідно «групу Ахметова – Колеснікова» та «групу Льовочкіна – Хорошковського – Фірташа». Є різна інформація про те, що головний редактор Lb.ua мала дружні стосунки з однією групою, але є й абсолютно протилежні версії. Мене в цій ситуації цікавить лише питання використання прокуратури, тому що це – надзвичайно потужний силовий інструмент, який фінансується за гроші платників податків і має діяти в їхніх інтересах. Найбільшу проблему я бачу в тому, коли прокуратуру може використати якась група чи чиновник.
Журналісти проводили акцію під Генпрокуратурою. Цьому протесту всіляко намагались завадити органи: нібито можливістю вибуху та постановою суду від 3 липня, якою забороняються масові акції в центрі міста. Чи можна казати, що журналістський протест так налякав владу?
На жаль, ситуація в Україні дійшла вже до тієї межі, коли будь-які легальні спроби протистояти ситуації (заяви, підписні листи, апелювання до міжнародних стандартів) не працюють. Працює тільки вулиця, і вулиці влада найбільше боїться. Але, як не парадоксально, сама влада змушує людей вдаватись до таких акцій протесту, тому що в інший спосіб проблеми не вирішуються.
Головред Соня Кошкіна підняла цю проблему ще до того, як з’явилась кримінальна справа, і навіть вибачилась перед Ландиком. Він відкликав свою заяву, але справа все одно заведена – і це зайвий раз вказує на політичне замовлення. І інформаційний шум вже не діє, бо він був до цього. Заяви міжнародної спільноти вже теж не діють. Що лишається журналістам, які чудово розуміють, що після Lb.ua будуть інші? Залишається вулиця, але влада робить все, щоб цей фактор мінімізувати. Кримінальні справи щодо активістів біля «Українського дому» – це теж порушення права на мірні зібрання.
Ваш прогноз. Як вирішиться ситуація навколо ТВі та Lb.ua? Це все-таки різні справи і різні обвинувачення.
Якщо не будуть зняті абсурдні обвинувачення на адресу Lb.ua, якщо не буде повернута в правову площину історія з єдиним опозиційним телеканалом, який сьогодні мовить на території України, то можна прогнозувати, що вибори будуть надзвичайно несприятливими для незалежних ЗМІ. Треба максимально активізувати журналістську спільноту і громадянське суспільство.
Сьогодні є дві речі, які дратують владу. Перша – опозиційний телеканал, хай його бачать не так багато українців, але це, як правило, активні люди. До речі, моніторинги показують, що цей канал – єдиний збалансований, на відміну від загальнонаціональних каналів, які стали стерильними і де майже немає опозиції.
І друга річ – це Інтернет, бо він залишається незалежним і набирає обертів. В Інтернеті є декілька потужних видань, які читають лідери думок, і статті часто передруковуються і поширюється. Всі інші канали інформації вже зачищені.
Але Інтернет за бажання можна зарегулювати значно ефективніше, ніж створити проблеми одному-двом сайтам.
Якщо вони зараз почнуть це регулювати, будуть дуже серйозні протести з боку західних інституцій. І швидше за все сайти тоді просто переїдуть за кордон. Регулювання Інтернету вже кінцево засвідчить, що нині в Україні існує режим. А зараз це можна замаскувати якимось умовними персональними конфліктами із системою права і порушенням прав на конфіденційну інформацію.