Олексій Баганець: Справа Луценка сфальсифікована. Рано чи пізно хтось за це сяде

Ім’я та прізвище одного з адвокатів екс-міністра МВС Юрія Луценка - Олексія Баганця - вже давно є брендом в правоохоронних колах. Ще до того, як перейти на бік захисту підсудних, він 32 роки шукав докази їх вини. В його діяльності слідчого і прокурора було багато гучних та скандальних справ. Саме він «заховав» за грати відомого кримінального авторитета Матроса, якого вважають засновником рекету в СРСР. Саме він довів до суду скандальну справу про продаж дітей іноземцям. Саме він першим взявся за справу Гонгадзе, яку дехто зараз вже називає «чорною плямою» на його репутації.

Піти з прокуратури йому довелося в 2010 році. Перед цим в ЗМІ з’явились публікації про те, як прокурор Львівської області Олексій Баганець роз’їжджає по місту, використовуючи в особистих цілях дорогий «Лексус» із синім міліцейським номером, та витрачає більше коштів, ніж в змозі заробити. Проте сам Олексій Васильович пов’язує факт свого звільнення з іншими причинами. «Незручний прокурор», як він сам себе називає, «проколовся» на тому, що ще в 2005 році порушив карну справу по факту службової підробки, що стосувалася зняття судимостей Віктора Януковича. Цей неоднозначний епізод, на його думку, так і не був забутий у вищих колах нинішньої влади.

Про те, коли Юрій Луценко вийде на волю і хто сяде замість нього читайте в першій частині інтерв’ю з Олексієм Баганцем.

-- «Справа Луценка є замовною»

В тому, що у справі, по якій Луценку інкримінують незаконне стеження під час розслідування справи про отруєння Ющенко, буде обвинувальний вирок ніхто не сумнівався – ні прокуратура, ні захист, ні сам екс-міністр. Судова система така передбачувана?

Немає незалежного і неупередженого суду. Суд сьогодні повністю знаходиться під впливом державної виконавчої влади. І від цієї реальності ми же нікуди дітися не можемо.

А те, що статтю «зловживання владою або службовим становищем», яке передбачає до 10 років ув’язнення, змінили на менш жорстку «службову недбалість» – це прояв справедливості судової системи чи визнання прокуратурою відсутності злочину?

Це підтвердження тому, що справа Луценка є замовною. Його незаконно притягнули до кримінальної відповідальності і інкримінували йому той злочин, на підтвердження якого в матеріалах справи не було жодного доказу. Я про це говорю вже півтора року. А прокурори весь час стверджували, що це захист трактує докази на свою користь – до того дня, поки не заявили про те, що мають доповнення до справи і не попросили на підготовку того доповнення три дні. Суд їм пішов на зустріч.

Але ж коли вони після цього прийшли в процес, то вже не заявляли про те, що нададуть додаткові докази на підтвердження пред’явленого обвинувачення. Вони взяли і змінили обвинувачення в суді, перейшли із статті про вчинення Луценком тяжкого злочину на злочин невеликої тяжкості, по якому взагалі не передбачене покарання у вигляді позбавлення волі! Але ж Луценко-то сидить під вартою! Хоча в Кримінально-процесуальному кодексі України говориться, що людина може бути взята під варту тільки за вчинення злочину, за який передбачено покарання на строк більше трьох років позбавлення волі.

Але ж зараз Луценко сидить, бо вже має строк позбавлення волі на 4 роки.

Вибачте, але суддя по цій справі теж зобов’язана була обрати міру запобіжного заходу, але вона її не обрала. Вона просто цю стадію «переступила» і пішла далі.

Той факт, що в серпні закінчується строк давності по справі з інкримінуванням незаконного стеження, нічого не дає?

За злочини невеликої тяжкості передбачений строк давності три роки. Ці три роки розповсюджуються на підсудних Тарасенка і Павленова. Тому прокурори і просили суд, засудити останніх за строком давності, винести відносно них вирок, але звільнити їх від відбування покарання за строком давності. Але на Юрія Луценка цей строк не може розповсюджуватися, бо він засуджений за відзначення Дня міліції, яке відбулося в проміжок часу між вчиненням так званого незаконного продовження строків проведення оперативно-розшукової справи і винесенням вироку по цій справі. Строк давності перервався, тому в нього три роки минуть значно пізніше.

Коли будете апеляцію подавати?

Як тільки отримаємо на руки рішення суду. Та думаю, що Апеляційний суд вирок теж підтвердить. Але для нас по цій справі вирок не має такого суттєвого значення, бо остаточна міра покарання призначена шляхом поглинання незначного покарання за останньою справою попереднім більш суворим вироком. Головна для нас перша справа, по якій Луценко отримав вирок у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

Чи, дійсно, є така вказівка відправити Юрія Луценка після оголошення вироку до Менської колонії, не очікуючи на апеляцію?

Мені про таку вказівку нічого невідомо. Звідкіля це стало відомо Юрію Луценко, я не знаю. Ми не завжди обмінюємося інформацією про джерела, які надають інформацію.

Він утримується в слідчому ізоляторі на підставі листа судді Медушевської, яка залишила Юрія Віталійовича відбувати покарання в слідчому ізоляторі до тих пір, доки вона не розгляне цю справу. До якого моменту вона це прописала – чи до закінчення розгляду, чи до дня, коли рішення вступить в законну силу – я не знаю.

«Переїзд» Юрія Луценка до колонії ускладнить процес спілкування із захисниками, вибудовування лінії захисту в Апеляційному суді?

Звичайно, це буде незручно. Та не дивлячись на те, що він є засудженим вже по одній справі, він є підсудним по іншій справі, де ще вирок не вступив у законну силу. Тому ми, як адвокати, маємо право його відвідувати без обмеження.

Захисники Юлії Тимошенко готові до появи нових справ відносно їх підзахисної. Та й погрози прокуратури найближчим часом пред’явити Тимошенко звинувачення у вбивстві Євгена Щербаня доводять це. А ви очікуєте «нових справ» проти Луценка? Що ще йому можна інкримінувати?

Якби були якісь нові епізоди, які б вони могли інкримінувати екс-міністру, ми б про це вже знали. Я вважаю, що немає інших підстав до порушення нових справ, не буде ніяких нових епізодів.

Представник колишнього уряду Валерій Іващенко після майже дворічного перебування в слідчому ізоляторі фактично отримав свободу – умовний строк. Це хороший знак? Чи навпаки: на його прикладі Європі просто покажуть, що правосуддя в Україні начебто діє, і на тому зупиняться?

З думкою, що це просто показовий для Європи факт, цілком можна погодитися. Мотив таких дій суду я можу зрозуміти.

Але я не виключаю і того, що була якась угода між прокуратурою, захистом і судом, щоб Іващенко написав листа, в якому він визнає, що ця справа не носить політичного підтексту і що він міг помилитися, не маючи достатнього досвіду, затверджуючи план санації. Прокурор потім пояснив засобам масової інформації: приймаючи до уваги те, що Іващенко визнав свою вину частково (хоча от я не вважаю, що це було визнання його вини), визнав, що ця справа не має політичного підтексту, суд прийняв таке рішення в протиріч позицій прокуратури, яка вимагала залишити винесений вирок в силі.

Касацію на перший вирок Луценка ви вже подали? Коли вона може бути розглянута?

Так, ще 14 серпня. Якщо проаналізувати всі норми Кримінально-процесуального Кодексу України про рух касаційної скарги у Вищому спеціалізованому суді, то, думаю, що розглянута вона буде приблизно в межах трьох місяців.

І що це дасть? Касація просто підтвердить вирок? Адвокат Юлії Тимошенко Сергій Власенко якось казав, що можна звернутися до Європейського суду без проходження касаційної інстанції – є якісь «лазівки». Ви їх не бачите?

Я схиляюся до того, що обвинувальний вирок буде тільки підтверджений. Ілюзій щодо виправдання Луценка я ніяких не маю. Десь пів року тому у мене ще була якась надія на Вищий спеціалізований суд. І я поясню чому. Я розумію, що сьогодні суд залежить від органів виконавчої влади. Але я знаю декого із суддів цього Вищого спеціалізованого суду по давніх ще часах. Ті, кого я знаю, дійсно, судді високого професійного рівня. До декого з них я, коли ще будучи прокурором, їздив радитись про конкретні справи і отримував високого рівня професійні поради. Тому я сподівався, що частина суддівського корпусу у Вищому спеціалізованому суді, нехай і не значна, не може бути кишеньковими суддями. Та останнім часом дивлюся, як іде процес касаційного перегляду судових рішень по Тимошенко, і ота доля надії майже розвіялась. Я вже не чекаю, що Вищий спеціалізований суд може виправити грубі порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, які були допущені по цій справі.

«Лазівок», щоб подати скаргу до Європейського суду без подання касації, не знаю. Наскільки я розумію, Європейський суд переглядає лише ті рішення суддів, можливість оскарження яких в повній мірі використана в судах вітчизняної юрисдикції.

-- «Шлях в Європу нам буде закритий назавжди»

Можна говорити про те, що рішення, винесене Європейським судом у справі «Луценко проти України», стало знаковим, адже, по суті, був визнаний факт наявності політичного переслідування в Україні. Але як це рішення фактично допоможе захисту?

Україну визнали винною у порушенні прав Луценка, передбачених Європейською Конвенцією з прав людини. Найважливішим є те, що, мабуть, вперше за останні роки, Європейський суд зазначив, що відбулись порушення вимог статті 18 Конвенції, яка чітко говорить, що обмежувати свободу і особисту недоторканність можна тільки межах, передбачених Конституцією України і Європейською Конвенцією. А держава Україна обмежила ці права Луценка з порушенням цих вимог. Тобто, фактично це було визнання того, що Луценка переслідують із політичних мотивів. І це сьогодні дало підстави говорити про те, що в Україні є політичні ув’язнені.

Це серйозне рішення Європейського суду. Я не знаю, чому про це не замислюються політики, яким це було б потрібно зробити. Якщо Європейський суд визнає порушення прав Європейської Конвенції щодо Луценка за результатами розгляду його скарги на вирок суду, який винесено з порушенням права на справедливий суд – це буде скандал, це буде говорити про те, що ми тоталітарна держава, що, незважаючи на наше твердження про себе як про демократичну, державу, шлях в Європу нам буде закритий назавжди. Це серйозна річ для політиків.

Для юристів наявність такого рішення Євросуду - це допомога в Україні правильно розуміти європейські стандарти. Я не здивувався, коли уповноважена з прав людини Валерія Лутковська заявила, що вже використовує рішення Європейського суду щодо Луценка як джерело права і вже послалася на нього, коли готувала подання до Вищої кваліфікаційної комісії суддів про притягнення до відповідальності одного з суддів за допущені порушення. Для України це серйозний сигнал.

В практиці Європейського суду вже є прецеденти, коли були скасовані рішення українського суду за те, що зі згоди підсудного не був допитаний один свідок. В справах Луценко таких фактів багато. Тобто, можна говорити про те, що і в даному випадку Європейський суд визнає винесені вироки неправомірними?

Згадайте, як під час розгляду першої справи суд відмовився допитувати більше 50 свідків зі сторони державного обвинувачення. Навіть не з боку захисту, а тих свідків, на підставі показань яких начебто трималося державне обвинувачення. Суд їх просто оголосив, не з’ясувавши причин, чи дійсно не може та чи інша людина з’явитися в суд, чи просто вона не захотіла цього зробити, чи їй хтось дав команду не з’являтися в суд. Це грубе порушення прав підсудного і захисників в частині права на допит тих осіб, на показаннях яких тримається обвинувачення. Це підстави для визнання порушення права людини на справедливий суд.

Я пояснював Юрію Луценко, що чим більше буде допущено судом порушень вимог кримінально-процесуального і міжнародного законодавства, тим більше у нас буде підстав виграти справу не тільки в Європейському судді. Коли вже буде рішення Євросуду з прав людини на нашу користь, у нас буде стовідсоткова гарантія перегляду у Верховному суді всіх рішень, винесених українськими судами, вища судова інстанція однозначно скасує всі рішення судів відносно Луценка, які були винесені в Україні.

Тобто ви впевнені, що не тільки Європейський суд виправдає Луценка, а й Верховний?

На сьогодні без будь-який ілюзій можна стверджувати, що Європейський суд задовольнить позов Луценка. А в те, що Верховний суд після того скасує всі рішення наших судів я вірю. Не дивлячись на те, що держава зробила з Верховним судом за останні два роки, я все-таки вірю, що він залишився ще острівцем законності, який все ж таки прийме законне рішення відносно мого підзахисного.

Але є одна «дрібненька» деталь. Поки справа Луценко пройде всі потрібні інстанції, він цілком може встигнути відсидіти отримані чотири роки.

Цього я заперечити не можу. Дійсно, практика Європейського суду свідчить про те, що це тривалий процес. І не тому що Європейський суд не хоче пришвидшити розгляд справи, просто вони закидані скаргами і зверненнями громадян не тільки України, але й інших держав. Але я вірю, що по справах Луценка буде застосована прискорена процедура розгляду, і бажане для нас рішення буде винесено до закінчення терміну відбування його покарання.

І справа про халатність Луценка колись стане справою про халатність Кузьміна?

Я не буду говорити про персоналії. Але дещо скажу. Я, як юрист, переконаний в тому, що справа відносно Луценка була сфальсифікована, в тому числі із штучним створенням доказів. І всі ці дії в цілому підпадають під ознаки двох статей Кримінального кодексу України. Я не буду говорити про статтю 367, я буду говорити про умисні злочини. Перше, це незаконне затримання, незаконний арешт людини - раз. Далі. Незаконне притягнення завідомо невинної людини до кримінальної відповідальності – два. Це статті 371 і 372 Кримінального кодексу України. По частині другій обох статей передбачена міра покарання до десяти років позбавлення волі. І я переконаний, що рано чи пізно, винні особи будуть притягнуті до кримінальної відповідальності.

Ну, Ірина Луценко на дебатах вже обіцяла над цим попрацювати в парламенті.

Ну, Іра – так. Я нічого нікому поганого не бажаю – ні Ренату Кузьміну, ні прокурорам, які здійснювали нагляд, ні слідчому – ні. Я просто, як юрист, роз’яснюю: за вчинене саме винним особам доведеться нести кримінальну відповідальність. Я дуже довгий час попрацював в органах прокуратури, але таких випадків явного, завідомо незаконного переслідування людини, як це відбувається по справі Юрія Луценка, не зустрічав.

А хто саме вас запросив у якості захисника до Луценка?

Я не хочу переходити в цьому питанні на персоналії. До мене звернувся один з колег Юрія Віталійовича, який мене давно знає, і запропонував взяти участь у захисті Луценка у суді – тобто не на стадії досудового слідства, а вже тоді, коли справу подали до суду. Я попросив, щоб мені дали почитати обвинувачення, пред’явлене Луценку, і обвинувальний висновок. Я це почитав, і, порадившись із своїми колегами, та посміявшись з цієї справи, ми погодилися на пропозицію.

Але ж в свій час, коли Луценко ще був міністром, ви обмінювалися критичними репліками. В 2005 році на прес-конференції в Донецькій області ви дивувалися, чому він став міністром внутрішніх справ і говорили, що для вас «Луценко не міністр, і навіть не юрист, а інженер-електронщик». Думка змінилася?

Мої слова не є таємницею. Дійсно, я не вважав правильним, коли в Україні міністром внутрішніх справ стала людина зі сторони, тобто політична фігура. А особливо для нашої пострадянської держави, це невірно. Все-таки на цій посаді повинен бути, як мінімум, юрист. А Луценко не був не тільки юристом, він навіть не був виходцем з правоохоронної системи. Тому звичайно, йому складно було. Багато його висловлювань, особливо в першу каденцію, багато його висновків не ґрунтувалися ні на вимогах закону, ні на дійсності. Або йому готували невірну інформацію, або він навіть з правильної інформації робив неправильні висновки, непрофесійні. Я часто з ним сперечався це у ЗМІ з приводу того, що всі недоліки в боротьбі із злочинністю – це виключно «провали» в роботі прокуратури, я це категорично заперечував, давав прес-конференції навіть тоді, коли Генеральна прокуратура мовчала і нічого не заперечувала проти таких «випадів» Юрія Віталійовича . Мої слова неодноразово намагалась спростовувати прес-служба Міністерства внутрішніх справ.

Та я не конфліктував, я просто висловлював свої заперечення на подібні висловлювання Луценка. Це ж не говорить, що я був з ним у неприязних стосунках. Тим більше, я і сьогодні можу сказати, що вірю в те, що Луценко хотів змінити щось на краще в Міністерстві внутрішніх справ і в державі в цілому. Інша справа в тому, чи він міг це зробити з урахуванням тієї обставини, в яку він потрапив. Бо це було теж саме, якби мене, наприклад, зараз призначити міністром охорони здоров’я. Я так в цілому орієнтуюся, але для того, щоб, принаймні, знати, як змінити ситуацію в медицині на краще, треба бути спеціалістом, яким я не є.

І найголовніше, мої критичні висловлювання не стали підставою для того, щоб ми з Луценком стали ворогами. У нас були нейтральні стосунки – як у прокурора області із міністром внутрішніх справ. Це нам не заважає і зараз. Ми ж не повинні з моїм клієнтом однаково дивитись на одні й ті самі речі, ми різні люди, в нас різні погляди. Головне, що я захищаю його, підкреслюю, законні права. Тим більше, що близькі Юрія Віталійовича пояснили, чому вони до мене звернулись. Вони до мене звернулись, як до людини, яка добре знає кримінальний і кримінально-процесуальний закони і є фахівцем в цій сфері.

Ваше прізвище – дійсно, бренд в правоохоронних колах. Розкажіть, скільки коштує захист екс-міністра?

Це не комерційний проект. Немає такого, що я погодився здійснювати захист виключно через те, що мені платять великі гроші. Абсолютно ні. Але відповідати більш конкретно на це питання я не можу, бо я не сам беру участь у справі. В процесі бере участь і мій колега. Це є адвокатська таємниця. І також я не можу це озвучити без згоди на це мого клієнта – Ірини Степанівни Луценко, яка мене найняла. Але, підкреслюю, що це не є комерційний проект. І разом з тим, я не говорю, що я працюю задарма.

-- «Перший заступник Генпрокурора дав команду назбирати на мене компромат»

Проти вашого сина працівники СБУ начебто завели оперативно-розшукову справу – про це ви говорили майже рік тому. Чи відомо зараз, що це за справа?

Можу тільки підтвердити, що мені тоді повідомили працівники правоохоронних органів, що на одного з моїх синів заведена оперативно-розшукова справа. Я порадився із Луценком, його дружиною. Вони сказали, що я повинен повідомити про це журналістам. Тому що це може бути використано як тиск на мене з метою, щоб я відмовився від захисту Луценка. Я змушений був оприлюднити цю інформацію. Чим це закінчилося – мені невідомо. Але з цього приводу я ні до кого не звертався, повірте – сьогодні це пуста трата часу.

А спроби тиснути все ж були?

Відвертої прямої не було. Але в засобах масової інформації лунали, в тому числі із посиланням на одного з керівників Генеральної прокуратури України, претензії чи невдоволення, мовляв, як я міг погодитися захищати Юрія Луценка, як сам був прокурором, а тепер проти прокуратури виступаю.

Але, я категорично заявляю, я не воюю з прокуратурою, тим більше, я не воюю із конкретними персоналіями із органів прокуратури. Я маю свою власну точку зору стосовно того, що сьогодні робиться в прокуратурі, але я нікому ніколи її не висловлював і висловлювати не буду. Я стою на одному боці з прокурорами в процесі, бо задача і адвоката, і прокурора – забезпечити суворе дотримання закону під час ведення кримінального процесу. Почитайте обов’язки прокурора, передбачені статтею 25 Кримінально-процесуального кодексу України, і проаналізуйте обов’язки адвоката в кримінальній справі – практично одне й те саме. Ми повинні захищати закон і допомагати суду прийняти правильне і законне рішення, щоб жодна невинна особа не була притягнена до кримінальної відповідальності. Це основне завдання кримінального судочинства.

В липні цього року ви отримали попередження про свій можливий арешт. Начебто перший заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін дав команду порушити по відношенню до вас карну справу. Сам він це спростував. Звідки у вас така інформація? І що саме вам начебто інкримінують?

Джерело я назвати не можу. Я дуже довго працював в правоохоронних органах. У мене дуже багато є знайомих і в прокуратурі, і у міліції, і в судах. Я сам ні до кого з працівників правоохоронних органів не телефоную. Не тому що я відмовився з ними спілкуватись, просто я їх не хочу компрометувати, знаючи про те ж ставлення до мене з боку нинішнього керівництва Генпрокуратури. Мої телефони можуть слухати, і потім ще будуть переслідувати цих працівників прокуратури (а мені деякі такі факти відомі!). Та не всі люди однакові. Дехто злякався і не хоче зі мною спілкуватися по телефону, а дехто все-таки може подзвонити мені з іншого номеру, який не слухається, або десь мене випадково зустріти і просто зі мною поговорити.

От мені і сказали, що після оприлюднення рішення Європейського суду у справі Луценка і після мого виступу на телебаченні про те, яке воно може мати значення для тих, хто розслідував справу і виносив судове рішення, начебто, і відбулася якась нарада, на якій перший заступник Генерального прокурора чи письмово, чи усно (я цього детально розповідати не буду) дав команду назбирати на мене компромат, порушити справу і навіть арештувати.

Я повідомив Ірину Луценко, свого колегу Ігоря Фоміна. Вони порадили це оприлюднити, бо, може, проти мене хочуть порушити кримінальну справу, щоб відсторонити від захисту Луценка. Цього я виключати не міг. Чи це так, чи ні я категорично стверджувати не можу та і не маю бажання, бо моя основна задача надати юридичну допомогу своєму клієнту.

Найближчим часом в другій частині інтерв’ю з Олексієм Баганцем читайте про роботу прокурором Донецької області, розслідування підробки зняття судимостей з Януковича та справу Гонгадзе.