Сергій Шабовта: Якби в «Каравані» з’явилась міліція, вона також лягла б під кулями

Глава федерації недержавної охорони про помилки, які допустили силовики у справі розтрілу в торговому центрі

Тиждень тому в Києві серед робочого дня в одному з людних київських торгових центрів було вбито трьох працівників служби охорони. Відео кривавого злочину потрапило в мережу і розійшлося по провідних телеканалах, які не цуралися демонструвати ці кадри. Тим не менше, навіть чіткі кадри, і повна картина злочину не дозволили розкрити його по гарячих слідах. Міністр внутрішніх справ запевняє, що особа вбивці встановлена, але міліція й досі не може знайти злочинця. В свою чергу експерти не втомлюються повторювати, що нападник діяв професійно і міг належати до бандитського угруповання чи навіть бути одним зі співробітників правоохоронних служб.

Президент Української федерації працівників недержавних служб безпеки Сергій Шабовта на прохання «Главкому» оцінив правомірність дій охорони торгівельно-розважальних закладів, та професіоналізм співробітників Міністерства внутрішніх справ. На думку спеціаліста, трагедія в «Каравані» має стати приводом для багатьох висновків і змін в охоронній галузі.

Як мала діяти охорона, яка працювала в той день ТРЦ «Караван». Що вона мали робити в ситуації, коли пересвідчилась, що сталася крадіжка?

Те, що охоронці могли зробити, хоч якось запобігти, затримати його, вони зробили. Вони діяли згідно інструкції, яку мали. Нагадаю, в супермаркеті працювала внутрішня служба, а не ліцензована охоронна компанія. Внутрішня служба безпеки діє згідно з інструкцією, яка розроблена ТРЦ «Караван».

Я хочу зазначити, що сам вбивця – фахово підготовлена людина і це не викликає сумнівів ні в кого з фахівців. Це унікальний випадок, коли так підготовлена людина потрапляє в руки охоронців. От я чув що цей вбивця – психічно хвора людина. Я хотів би побачити психопата який так чітко і розсудливо діяв би.

Тобто у охоронців були підстави для дій, які вони вжили до злодія?

Там дійсно виникли явні ознаки крадіжки, тож щоб не принижувати людину, її ніколи не обшукують біля кас, а досить дипломатично запрошують в кімнату догляду і там вже відбувається процедура. Більше того, хочу щоб всі зрозуміли, що є певні межі суми крадіжки. Коли охорона явно бачить, що це тягне за собою кримінальну відповідальність, то вони викликають міліцію, складаються протокол затримання. В даному випадку, як це не сумно, вони діяли згідно з цими інструкціями і людина опинилась в тій кімнаті, яка була для цього відведена.

Чи є ось така внутрішня інструкція для охоронців супермаркетів врегульованою законом?

На жаль, поле діяльності таких внутрішніх або відомчих форм безпеки ніяким чином державою не регулюється, тобто вони працюють самі по собі. Візьмемо навіть найбільш абсурдне: в такій інструкції може бути записане все що завгодно. Все, що необхідно на думку господаря чи власника компанії. Тільки виходячи з якихось моральних пріоритетів залежить, чи прийме це служба безпеки до виконання, чи ні. Як правило, будь-яка служба безпеки залежна від точки зору своїх господарів і тому керується цим баченням. Я думаю що ця інструкція достатньо дипломатично прописана. Повірте мені, що порядні компанії консультують досвідчені і фахові юристи. Але вирахувати серед дрібних злодюжок людину подібного рівня підготовленості, як це трапилось в «Каравані» – практично неможливо.

Як мають поводитись звичайні громадяни, покупці, якщо до них виникають підозри в тому, що вони щось поцупили в магазині?

Громадяни, які почнуть конфліктувати і кричати, що вони не підкорятимуться або щось подібне, у таких випадках будуть просто заблоковані. Має буде викликана міліція для подальших дій, тому що охоронці розуміють, що право на обшук і адміністративне затримання з подальшими наслідками – це вже право правоохоронної системи.

Наскільки це правомірно «блокувати громадян»? І як це має здійснюватись?

Людину, якщо чітко зафіксовано, що вона вкрала, в тому числі через відео-спостереження. Зупинити можна тільки ставши навколо неї і якось притримуючи. Є дуже багато розмов про те, що охорона поводить себе вкрай некоректно, ображає людей. І підстави для такої думки є. Я абсолютно не захищаю охорону. Але людина, яка вкрала, сама ввійшла в зону беззаконня, тому дивно, що вона вимагає, щоб до неї ставилися дипломатично, «щоб й волосина з її голови не впала». Так теж не буває. Це якийсь односторонній процес. Тому, звичайно, коли виникає конфлікт, добре навчена охорона робить все, щоб цей конфлікт не роздувся, щоб не було образ. На жаль, я переконаний, що конфлікту досить складно уникнути. В такому випадку, охорона в більшості випадків викликає міліцію, бо вона розуміє, що не може сама вгамувати людину. Лише може зафіксувати згідно закону: хто, що і як чинив. Не думаю, що тут є якесь перебільшення влади.

Чи є такі торгові заклади, які користуються ліцензованою Міністерством внутрішніх справ охороною? І наскільки більше прав та можливостей у такої охорони, щоб запобігати таким подіям?

Вперше за більш ніж 20 років в державі прийнятий закон про охорону діяльність. У ньому досить чітко прописані не тільки обов’язки, але й зафіксовані права охоронців, в тому числі, регламент їх дій. Цей закон вступає в силу з 18 жовтня. На жаль, цей закон не має ніякого відношення до внутрішніх служб безпеки.

Що стосується фахової підготовки, то навіть ті кваліфікаційні вимоги, що прописані в ліцензійних умовах – вони в повній мірі не вирішують проблему конфліктної поведінки охоронців. І я думаю, що це загальна біда ринку. Я не хотів би відділяти охоронні компанії від внутрішніх служб безпеки. Але я переконаний, що саме охоронні компанії більше уваги приділяють підбору людей, роблять це більш фахово, вчать їх психологічній стійкості, витримці при виникненні конфліктних ситуацій. Зараз, коли біда вже сталась - вона підштовхне всіх до того, щоб проблема відносин суспільства і охорони, і тих проблем з якими вони зустрічаються стала іншою, щоб максимально виключити конфліктне сприйняття одне одного. Це достатньо складне завдання, але воно вирішується, в тому числі з використанням рекомендацій практичних психологів. Як мінімум, треба виключати з таких ланок людей схильні до агресії, емоційних. Я вважаю, що таких людей взагалі неможна допускати до охоронної діяльності, бо вони є потенційними носіями загрози.

Чи будуть найближчим часом прийматися якісь спроби врегулювати роботу таких внутрішніх служб безпеки?

Я переконаний в тому, що є певна перспектива розвитку охоронної діяльності. Відмінити якось ті внутрішні чи відомчі служби безпеки одним бажанням МВС, навіть через цю трагедію навряд чи вдасться. Я знаю позицію деяких чиновників з МВС і вони розводять руками, кажуть: нема закону.

Можливо в таких великих громадських закладах, де постійне скупчення тисяч людей, мали б бути якісь пости міліції?

По-перше: міліція має займатись своїми справами. Міліція на сьогоднішній день – це триста тисяч чоловік. Яким чином вони мають ще тримати пости в якихось супермаркетах? Це навіть не мрія. По-друге, ми живемо в цивілізованому світі, де в Європі чи в Америці поліція буде займатися охороною магазинів? Є недержавні служби безпеки. Я хочу сказати, що мені як фахівцю зрозуміло, що ми десятиліттями колотимось в закриті двері щоб достукатись до держави і сказати: в усьому світі недержавна система безпеки є резервною системою безпеки будь-якої держави. Вона керована. В Україні на даний момент галузь безпеки представляє від семиста тисяч до мільйона людей, які в цілому працюють на галузь. Це не стосується внутрішніх служб безпеки – це охоронці, кількість яких складає п’ятсот тисяч чоловік.

Також працює близько 2,5– 3 тисяч фірм, які займаються технічними засобами охорони. І держава не бачить важливості цієї галузі.

Сталась біда? То зробіть висновки, а тут міністр починає на всю державу розповідати: от якби там були наші люди. Ми - фахівці, люди які знають, що таке спецназ, ми бачимо, що тактика, рухи цієї людини свідчать про те, що він фахово підготовлений, він абсолютно продумано діяв, коли розстрілював всіх по черзі. Навіть якби там опинився якийсь представник патрульно-постової служби в той час, він міг би так само лягти під кулями. Бо не готовий патрульний протидіяти професіоналу. Професіоналу може протидіяти тільки професіонал. Якби це був спецпідрозділ «Беркут» або «Альфа», то це був би відповідний рівень фаху і він міг би протидіяти.

Як допустили те, що запис вбивства був оприлюднений, і хто за це має відповідати?

По-перше, демонструвати такі кадри - це аморально, як на мене. Повсюди, на всіх каналах показують це відео. Я офіційно знаю: як тільки міліцейська зграя прибула в «Караван», то перше що вони зроби – це вилучили всі відео матеріали з 14.00 по 16.00 години у служби безпеки». Тобто виток інформації пішов тільки через канали Міністерства внутрішніх справ і я думаю, що це не просто аморально. Доступ до цього матеріалу мала абсолютно обмежена кількість осіб. Навіть не думаю, що в перші хвилини після цього жаху хтось із охоронців або служби відеоспостереження скопіював ці матеріали. Я такої думки навіть не допускаю, бо вони там були в такому шоці. А те, що витік з МВС – це, мабуть, ті ж самі гроші зіграли. Це аморально. Усі канали задоволено показують. Так робити не можна.

Оцініть дії міліції щодо затримання злочинця? Пройшов тиждень, а результату нема…

Я не розумію, як міністр заявляє про те, що вже встановлена людина, що вже вивчається причетність. Через день стає зрозумілим, що ніяка людина невідома, ніякої причетності немає. Раптом виникає інформація, що це якась утопічна зброя, що вона вже з пристроєм для збору гільз, щоб вони не вилітали, а утримувались там. Яким чином? Це ж таємниця слідства, а воно вилазить це різні джерела. Тут тільки безвідповідальність і аморальність тих людей, які мають причетність до бази закритих матеріалів і вони надають доступ якомусь із ЗМІ. При всій моїй повазі до журналістів, на жаль, зовсім не всі мають таку глибоку мораль, щоб цьому не дати хід. Скандальність – це головне, що рухало людьми, які виклали це в мережу.

Як ви прокоментуєте інформацію про те, що МВС дало вказівку не брати зловмисника живим?

Це теж безглуздя. Ніколи МВС не може дати команди про те, щоб не брати живим. Це абсурд. Основне завдання – це затримати людину, допитати, зрозуміти яким чином вона скоїла злочин аби запобігти повтору таких злочинів. Це якась байка, не більше того.

Правоохоронці багато чого розповідають. Ми зараз починаємо згадувати деякі речі, два роки тому, літом 2010 року троє озброєних працівників патрульної служби зупинили двадцятирічного хлопця і не побачили, що в нього з собою автомат і так «ретельно» обшукували, що він одного вбив, а двох поранив. Це двадцятирічний студент без всякої підготовки і навичок. Міліція якось дуже швидко свої найгучніші помилки забуває. Провокатором цієї ситуації виступає сама міліція. Ці коментарі принизливі, які дає Міністр внутрішніх справ. Вони (працівники МВС – ред.) не праві і так себе вести аморально.

Ця трагічна подія спровокувала чергову хвилю дискусій з приводу того, що треба чи нетреба вводити вільний обіг зброї. Ваше ставлення до цього питання?

Я двояко ставлюсь до цієї проблеми: абсолютно переконаний в тому, що наявність в державі закону про легальний обіг зброї – це ознака цивілізованості суспільства і його демократичності. Проблема в іншому: як оцінити дійсно ступінь зрілості і готовності суспільства до обігу зброї? Якщо це стосується України, то я думаю, на сьогоднішній день вона переживає не найкращі часи: люди конфлікті. Ми бачимо це кожен день на побутовому рівні: в громадському транспорті, в магазинах. Суспільство на сьогодні перебуває в стані такої комплексної суспільної конфліктності і неблагополуччя. Тому я думаю, що треба дуже ретельно ставитись до того, кому цю зброю можна дати.

Більше того, свого часу було дозволено мати травматичну зброю для журналістів. А ви хоч уявляєте, скільки людей наштампували фальшивих посвідчень, що вони є представниками засобів масової інформації, аби отримати цю зброю. Я думаю ця статистика звела б з глузду.

Сам ринок охоронних послуг не вимагає зброї на сьогоднішній день, навіть коли ми говоримо про зброю травматичної дії, ми дуже обережно кажемо: так, ця зброя потрібна, але там, де вона дійсно необхідна. Ви уявляєте собі в місцях масового скупчення людей озброєну охорону, яка почне «пуляти»? Цього нема ніде в світі, ніде в супермаркетах люди не стоять зі зброєю щоб дістати її, бо сама ця зброя може бути вихоплена у охоронця і пущена вже не охоронцем, а злодієм на свій розсуд.

Чи матимуть охоронці супермаркетів з набуттям чинності Закону про охоронну діяльність більше повноважень і чи дозволить це їм користатися своїм службовим становищем?

Це якась дивовижна паніка. З набуттям законом чинності не відбудеться збільшення прав чи можливостей і нахабності у діях охоронців ліцензованих компаній ніяким чином. Навпаки, до цього дії охоронців ніяким чином законом не регулювались, а зараз є чіткі регламентації і всюди прописано, що неможна перебільшувати свої повноваження, діяти тільки за згодою при огляді речей і одразу інформувати про конфліктні чи проблемні ситуації, незаконні дії територіальні органи внутрішніх справ.

Тобто суспільне хвилювання тут перебільшено і інформація не відповідає дійсності?

Це зроблено, щоб привернути чиюсь увагу. Проблема в іншому: якщо охоронці ліцензованих фірм права отримають передбачені законом, то по відношенню до представників внутрішніх чи відомчих охоронних служб безпеки, цей закон ніякого відношення немає і він ніяким чином не регулює їх. Якщо з вас починають щось вимагати представники такої внутрішньої служби безпеки, то ви можете оскаржити ці дії, тому що вони незаконні. Вони не мають права це робити. Який не був би власник торгового центру, він не має такої влади дати повноваження службі безпеки діяти поза межами адміністративного права.

Чи є ця трагічна ситуація спровокованою з метою лобіювання інтересів приватних охоронних фірм? Принаймні саме такі закиди прозвучали в останні дні в ефірі одного з телеканалів?

Ні. Це взагалі безглуздя. Такі заяви може зробити тільки психічно хвора людина. Я впевнений в тому. Звичайно, що якась зацікавленість до своєї роботи завжди буде присутня у ліцензійних компаній в умовах, коли їх контролюють, з них вимагають, вони забов’язані, а поруч є служби безпеки які нормально існують і їх контролю ніхто не вимагає. Я не думаю, що така «ревність» може стати приводом для того щоб використовувати такі ситуації і лобіювати на цьому свої інтереси.