Сергій Рудик: Пам’ятник Леніну на Бессарабці можна зносити. За це буде 15 діб - максимум

Під кінець виборчої кампанії соціологи заговорили про високі шанси «Свободи» потрапити до наступного парламенту. Крім того, партія отримала опозиційну квоту на 35 округів і має шанс завести до Верховної Ради ще з десяток мажоритарників. Більшість потенційних нардепів-свободівців, крім розкручених Тягнибока, Фаріон та Іллєнка - маловідомі, раніше не займали якихось високих посад й не були засвічені у відомих політичних проектах.

Саме тому було дивно побачити кандидатом від «Свободи» в 198 окрузі на Черкащині досить відому в Києві людину – колишнього заступника київського мера Леоніда Черновецького Сергія Рудика. Пан Рудик в 2005-2007 роках працював головою Державного комітету України у справах національностей та міграції, в 2006 був обраний депутатом Київради від «Пори», перебуваючи на посаді голови київської міської організації партії. З березня 2007-го по березень 2010 року працював заступником голови Київської міської державної адміністрації. За цей час встиг піти з «Пори» й вступити до «Єдиного центру» Віктора Балоги. А вже в 2011 році став головою черкаської обласної організації «Свободи», а потім - заступником голови центрального виборчого штабу партії.

В інтерв’ю «Главкому» Сергій Рудик згадав роботу з Черновецьким, розповів про причини вступу до «Свободи» та війну трьох регіоналів між собою на своєму виборчому окрузі в Смілі.

-- В «Свободі» питання «хочеш чи не хочеш» не обговорюються

Сергію Ярославовичу, чому ви балотуєтесь в окрузі на Черкащині? Ваша біографія своєрідна – народились і виросли в Чернівцях, працювали в Києві, і тут раптом округ в Черкаській області…

В Смілі я вирішив балотуватися тому, що так сказала партія. У нас в «Свободі» питання «хочеш чи не хочеш» не обговорюються. Безперечно, в Чернівецькій області в мене шансів було б більше, легше було балотуватися. Я там 25 років тому закінчив школу, багато людей мене знають. Але питання балотування ми узгоджували з союзниками, багато чого залежало від компромісу на рівні партій. Формула 190 округів «Батьківщині», а 35 – нам, була затверджена по суті протягом останнього місяця перед виборами. Аби ми самі обирали округи, то думали б, де легше починати кампанію. Натомість отримали інші бонуси.

Тобто, заради «вільних» округів на Галичині, таких як ви кинули на незнайомі території…

Позиція партії така – нам треба перейти Дніпро не точечним способом – кілька депутатів місцевих рад, а системно. Тому ми пішли на цей варіант, щоб боротися за округи в Центральній Україні. В мене, насправді, був вибір між кількома округами регіону і я сам вибрав саме Смілу і Черкащину. Я був керівником Черкаського обласного виборчого штабу, але, по суті, тільки півроку. Потім став заступником керівника центрального виборчого штабу ВО «Свобода». Там я вів питання останнього дня виборів – ключових моментів: підрахунку, спостереження, співпраці с союзниками з цих ключових питань. Ми ж розуміємо, що у нас є шанси набрати пристойний результат, але вони можуть раптово закінчитись в ніч з 28 на 29 жовтня, якщо неправильно сконцентруємо свою увагу.

Ви й далі займаєтесь цією роботою паралельно з виборчою кампанією на окрузі?

Де можу, там продовжую. Проте не буду брехати, що я закриваю всю партію. Безперечно, ключові питання веде керівник центрального виборчого штабу. Продовжується систематизація даних щодо останнього дня виборів, я виставив помічників, які ці напрями ведуть в тій мірі, наскільки це можливо, перебуваючи за межами Києва.

Якщо ви вже заговорили про день виборів, розкажіть, як захищатимете результати «Свободи»?

Формат об’єднання мажоритарників з «Батьківщиною» - це вже великий плюс для захисту результатів. Не секрет, що в нас не було б на 33 тисячах дільниць представників, які могли б фахово захистити голоси. Тому ми сподіваємось на союзників і чесне виконання зобов’язань. Як представник «Свободи» на зустрічах з виборцями кажу голосувати за «Свободу», але якщо з якихось причин нас не можуть підтримати, голосуйте за «Батьківщину».

Таких зустрічей я проводжу багато. Сьогодні зранку зустрічався з виборцями в селі Дубіївка Черкаського району. Ранок у нас починається з того, що ми обираємо село, де сьогодні базарний день. До нього по суті можна і не готуватися, адже основна проблема кампанії, що нам практично ніде не дають залів для зустрічей. Тому ідемо в ті місця, де люди і так зберуться. Відповідно, о 8 чи 9 ранку ми вже на місці, це залежить від того, де я проводив зустрічі ввечері й, де ночував. Округ ніби не великий, але є різниця півгодини доїжджати чи півтори.

Тим більше, що я часто ночую в Корсунь-Шевченківському, де в мене є хата. Яку, до речі, нещодавно обікрали, проте міліція не поспішає шукати злодіїв.

Звідки у вас там хата?

Для мене Черкащина не така далека, як ви можете думати. Моя бабуся все життя жила на Корсунь-Шевченківщині, в мене тут пройшло дитинство. Я був єдиним спадкоємцем і три роки тому майно перейшло до мене. Не прихильник продавати те, що переходить в спадщину. По суті, ми там минулого літа жили. Дружина була вагітна, тільки на початку червня народила. Оскільки почалась виборча кампанія, то сім’я жила в Корсуні, а до Сміли звідти 54 кілометри.

-- «У «Свободи» третє місце по місту Черкаси й рейтинг 10%»

Хто у вас головні конкуренти на окрузі? Офіційно балотуються три члена партії регіонів: Ігор Савченко – нардеп від ПР, колишня бютівська тушка, Віктор Тимошенко – бізнесмен і депутат вінницької обласної ради від Партії регіонів, а також мер міста Сміли від Партії регіонів Вадим Решетняк.

Основний мій конкурент, хоча конкурент це людина, яка грає за певними правилами, а він так не чинить. Найреальніший претендент на перемогу – Віктор Тимошенко. Хоча він свої агітаційні намети виставив сьогодні чи вчора. До цього часу його візуальної присутності під час кампанії в жодному населенні не було. Відбувалась тільки чиста скупка електорату, надзвичайно систематична. Я нещодавно говорив про це зі спостерігачами від ОБСЄ, представниками місії ENEMO, з канадською місією та Конгресовим комітетом Америки. Просив їх, що не треба мене рекламувати, просто виконайте свої обов’язки і зафіксуйте скупку електорату. Адже влада на ці випадки взагалі не реагує. Тимошенко роздає живі гроші, що з точки закону є прямим підкупом виборців.

Які суми фігурують?

Він роздає суми в залежності від регіону. Загальна ставка в нього 250 гривень. Це максимальна сума: перший внесок може бути 100 гривень або 150, при цьому обіцяють після виборів віддати решту. Принаймні, це те, що нам розповідають люди. В нас є купа відео з такими прикладами.

Тимошенко не світить, що він від Партії регіонів. Але він, насправді, депутат Вінницької облради від ПР. На час виборів був керівником Вінницької регіональної митниці. Він це всюди приховував, більше того, був скандал, що інформація про його депутатство на деякий час зникала з сайту Вінницької облради.

Показова ситуація з офіційним регіоналом Савченком. Він кампанію вже не веде, більше того, його штабісти телефонували півтора місяці тому й повідомили, що свою кандидатуру вони зняли. Думаю, вони будуть до останнього торгуватись й подивляться, Тимошенко чи Решетняк буде попереду.

Чому Савченко припинив кампанію?

Партія регіонів робила кілька замірів електоральних настроїв. Ігоря Савченка весь серпень підтримувала партія влади, потім зробили дослідження й побачили, що у нього 2,5% після місяця масованої кампанії. Після цього його фактично зняли з перегонів, він тільки формально значиться кандидатом. Також є інформація, що його з самого початку могли «кинути». Настільки я розумію, майже всіх тушок покидали, чому з Савченком має бути інакше?

У офіційного представника ПР в нас шансів немає. Нещодавно Тягнибок був в Черкасах і Каневі, за союзницькими домовленостями представляли мене як кандидата і Миколу Булатецького по 194 окрузі. Так ось, Булатецький презентував дані опитувань. За ними у «Свободи» третє місце по місту Черкаси – 10%. Перше у «Батьківщини», друге в «УДАРу». Партія регіонів в Черкасах четверта після «Свободи». Це показник того, наскільки у них впав рейтинг довіри.

Наскільки серйозна боротьба йде між мером Сміли Решетняком і Тимошенком?

Судячи з тієї «чорнухи», якою вони обливають один одного останнім часом, вони воюють по-справжньому. Я не розумію, як після такої зливи бруду можна буде потиснути руки.

В чому вони один одного звинувачують?

Решетняку згадують, мовляв, він двічі був судимим. Якісь темні факти з його біографії піднімаються. Ледь не до зґвалтувань доходить. Я намагаюсь цього не читати, проте мені приносять все, що знаходять. Я два місяці в Смілі живу в друга Ігоря з «Нашої України», який нашій команді з трьох людей безкоштовно надав притулок. Він політично активний чоловік, періодично приносить всю пресу. Тому переглядаю час від часу.

І там видається газета, в якій на восьми шпальтах Решетняк мочить Тимошенка, а потім на вісім шпальт Тимошенко обливає брудом Решетняка. Логіка така, що нібито першим почав мочити Тимошенко, місяць Решетняк мовчав, а тепер пішов двосторонній бій.

-- «Тимошенка підтримує Клюєв, а Решетняка - губернатор Тулуб»

Хто з керівництва Партії регіонів стоїть за обома кандидатами?

Є інформація, що сталося наступне. Тимошенка нібито підтримував Клюєв, з ним той і домовлявся. Зараз Клюєв став секретарем РНБО й впливу на ситуацію в регіонах має мало. Відповідно, на губернатора області Тулуба Андрій Петрович вплинути не може. Також розповідають, що в Тулуба й Тимошенка пересіклися інтереси щодо Косарського спиртзаводу. Це державна монополія, проте там сиділа людина Тимошенка. У Тулуба було інше бачення на керівництво. Через це й зчепилися.

Але до кінця ситуацію важко зрозуміти. Скажу чесно, я вважав, що протистояння Тимошенка і Решетняка – це гра на публіку, щоб показати його опозиційність. Були такі факти, які посилювали підозру. Глава Кам’янської райадміністрації Архіпук не дає ніде пройти Тимошенку. Зокрема, у вересні пішла чутка, що в Кам’янці закрили на реконструкцію стадіон, щоб не дати Тимошенку привезти Стаса Михайлова на концерт. Реконструкції ніякої немає, просто стоять два паркани. Але щоб пустити чутку цього достатньо.

У Тимошенка є велика мережа скупників голосів, тому кинули чутку – влада ставить паркан, а він хотів привести такого артиста. Але ж я знаю, що Стас Михайлов коштує 50 тисяч доларів - 400 тисяч гривень. А ця сума, за схемою Тимошенка по 100 гривень за голос – це 4000 тисячі людей, яким скажуть – 100 гривень отримаєте сьогодні, а решту після виборів. у нього взагалі нібито поставили планку скупити 40 тисяч голосів.

Але якби Тимошенко був опозиційним, то хіба б з квітня його ні разу не взяли на цих хабарах? Можливо, є протиріччя між губернатором і кимсь в центрі, не Президентом, але з керівництва ПР. І ці два центри впливу рівнозначні, патрони Решетняка і Тимошенко настільки впливові, що не можуть один одного зняти. Аби не це, Тимошенка б давно взяли на гарячому. У нас з’являється інформація, що в Кам’янці в підвалі напроти міліції роздають гроші. Викликаємо наряд, але ті приїздять через дві години.

В цьому окрузі є ще один важковаговик – Анатолій Семинога, колишній глава Київської міської «Батьківщини», власник багатьох підприємств в Смілянському районі, якого вигнали з партії. Його розглядаєте серйозно?

До речі, сьогодні до мене на зустріч в Дубіївку приїздив керівник штабу Семиноги. Каже мені, що ж ви, Сергій Ярославович, так не любите нашого Семиногу? Мовляв, він створював «Батьківщину» в Києві і тому подібне. Суть претензій така – газета обласної «Батьківщини» «Твоя «Батьківщина» надрукувала поряд з матеріалами про мене текст про те, хто насправді йде в окрузі від Партії регіонів. Там написали, що Семинога є тушкою. Його в числі інших вигнали з фракції за те, що проголосував за перенесення парламентських виборів з 2011 на 2012 рік. Через це Тимошенко не змогла стати депутатом до вироку й зараз сидить у в’язниці. Це ж очевидні речі, які я пояснюю виборцям.

Семинога ж стверджує, що то була принципова позиція, бо партія в той час не була готова до виборів. А те, що через це Юля опинилася в тюрмі, він називає моїми вигадками. Семинога прислав газеті листа з проханням спростувати інформацію і написати, що він не тушка. Наскільки я знаю, в найближчому номері буде певне спростування, але навряд чи вони напишуть, що він не тушка. Семинога дуже цинічно проводить кампанію, у нього все зроблено під «Батьківщину»: кольори й все інше. Доходили чутки, що він перекупив всі партійні мережі в окрузі й усіх членів дільниць від опозиції.

Нещодавно публікували рейтинги «Соціс» по вашому округу, згідно яких Тимошенко значно випереджає конкурентів…

Це була провокація. Там в букві «О» чоловічок такий був намальований, щоб реальний «Соціс» на них в суд не подав. То на колінах писана соціологія. Тимошенко з Решетняком по черзі оприлюднюють дані, то в одного 30%, то в іншого.

Які реальні розклади в окрузі, хто скільки набирає?

Ніхто не знає. Очевидно, що мої рейтинги теж пішли вгору. Тільки цим пояснюю, чому на мене почали вивалювати чорнуху. Тимошенко в своїй газеті на восьми шпальтах поливав мене брудом. Семинога також почав цим займатися. Я сам ніяких досліджень не проводжу. Який сенс? Я зайшов сюди з рейтингом в 2-3%, бо мене тут ніхто не знає. Моя вся кампанія іде по висхідній, я намагаюсь об’їхати всі села. Я точно не знімусь з перегонів й буду йти до кінця, бо представляю дві політичні сили. Вибори ж все покажуть.

Перед виборами у вас було розуміння, що округ не той, де у «Свободи» є перспективи і націоналістичні настрої не дуже поширені?

Чекайте, я ж іду від двох політичних сил. Мене в окрузі представляв Томенко, мені квиток видавав Гриценко, за мене приїздив агітувати Яценюк. Два рази приїздив агітувати наш лідер Олег Тягнибок.

Але ж бренд «Свобода» може відлякувати…

Ми можемо оперувати тільки чужою соціологією, яку мені зливають зі штабів. Керівник штабу Тимошенко, колишня керівник місцевої «Нашої України» та райдержадміністрації при Ющенку при зустрічі зі мною два тижні тому казала, що в мене четверте місце. Вона сама психіатр, знає, що треба вкладати в голову. Решетняківські зробили злив, що в мене третє місце: на першому Тимошенко, в спину йому дихає Решетняк, далі я, а після мене Семинога. Нібито представник «Удару» Колесник п’ятий. Мої соратники підслухали на засіданні окружкому, що регіонали між собою говорили, що треба Рудика мочити, бо в нього друге місце. І якщо з’явилася чорнуха на мене, то щось в цьому є. Якщо вірити одним – в мене 11%. Чи це мене радує, якщо на перше вересня в мене було нібито 3%?

З Колесником із «Удару» проводили переговори щодо зняття кандидатури?

Ми спілкуємося з Колесником. З ним ми могли в першу чергу посваритися, але стосунки у нас нормальні. Один одного ми не критикуємо. Коли піднялося питання про консультації з «Ударом», ми з ним з цього приводу говорили. 16 жовтня покаже, чи ми з ним домовимось. Переговори ведуться. Зрозуміло, що мої шанси від такого кроку збільшилися б.

Який результат може отримати «Свобода» по області?

По місту Черкаси у «Свободи» рейтинг 10%. По області може бути як більше, так і менше. По Кам’янці мені показали вражі дані, і там у «Свободи» рейтинг 19,1%. В Смілі менше – 10,5%. Але це чужі дані, своїх ми не маємо. Думаю, що отримати 10% в області для «Свободи» реально. Ось навіть Демініціативи нам показали непогані результати, хоча вони проти нас завжди були погано настроєні, давали 3%, коли інші 5%. І коли Бекешкіна показала нам 5,9% при явці в 61%, то це щось таки значить. Інша справа, скільки нам намалюють.

В 2010 році ми побачили, як це буває. Тоді в Смілі ми набрали 5,4%, є своя фракція, так як і в Шполі, Каневі. В Черкасах у нас зупинився результат на 2,97%. Виграли суди, про те, що у нас 3,5%. Проте коли було остаточне рішення суду, депутатам вже роздали посвідчення. Тоді у нас була проблема відсутності своїх представників на дільницях, яку ми вирішили зараз своє співпрацею з «Батьківщиною». В 2010 році в Черкасах на 123 дільницях у нас було три члени.

На вашому окрузі «Свобода» отримала своїх членів дільничних комісій, крім тих, які будуть в «Батьківщини»?

Сумарно «Свобода» як непарламентська партія і кандидат Сергій Рудик отримали своїх представників в половині дільничних комісій. Плюс співпраця з «Батьківщиною». У нас є домовленість, що коли будуть підстави вважати, що їх представник працює не на опозицію і узгодженого мажоритарного кандидата, ми будемо заміняти на віддану людину.

-- «З «Пори» я вийшов, бо програв місцеві вибори в Києві в 2008 році»

Ви працювали в Києві на посаді заступника глави КМДА, хіба з такими зв’язками та досвідом не могли потрапити в список й не мучитись з мажоритаркою? Чи, як дехто каже в «Свободі», у вас був випробувальний термін перед вступом, а округ для вас – це чистилище, яке маєте пройти? Адже перед цим ви змінили кілька партій…

Я змінив всього дві партії. За мірками людини, якій виповнилось 42 роки й яка 25 з них провела в політиці, це не так багато. Черчілль змінив 8 партій й це не заважало йому стати легендою. Одна з чорнух пішла проти мене, що я нібито був в Народному Русі, «Батьківщині» й «Нашій Україні». В жодній з них я не був.

Ніякого випробувального терміну в «Свободі» в мене не було. Я добровільно допомагав «Свободі» два роки до того, як написав заяву про вступ в партію.

Чому вирішили йти в «Свободу»?

«Свобода» - чітка проукраїнська партія, яка по-справжньому послідовно виступає за національні інтереси держави. Хтось її називає націоналістичною, я з цим погоджуюсь, значить я – націоналіст. Наша партія прогнозована. Вона як доросла людина, їй 13 жовтня виповнилось 21 рік. Я знаю, чого від неї чекати. В мене раніше була ілюзія, що коли ти стоїш у витоків будівництва партії, ти можеш змінити її рух. Нічого подібного. Коли партія молода, все набагато гірше, бо не відпрацьовані механізми і сфери відповідальності.

Чому пішли з «Пори» та «Єдиного Центру»?

З «Пори» я вийшов, бо програв місцеві вибори в Києві в 2008 році. У нас з Владиславом Каськівим була домовленість, це була його ініціатива – якщо я програю позачергові місцеві вибори в Київраду 2008 року, то йду з усіх посад в партії – керівника київської міської організації й члена політради. Я вибори програв, пройшов місяць, знайшлося багато друзів і партнерів, які пропонували забути про домовленість з главою партії. Але я пішов, мене ніхто не виганяв.

В «Єдиний Центр» я вступив, коли він щойно створювався, за день до з’їзду. В мене була ілюзія, що там я зможу впливати на формування політичної сили. В той момент в мене було розуміння, що «ЄЦ» очолить Арсеній Яценюк, якого я добре знаю вже 20 років. Не хочу нічого говорити про партії, в яких я був, але після того, як Віктор Балога пішов в уряд Азарова, я пішов.

Що будете робити, коли не виграєте округ? Залишите «Свободу»?

Я лишуся в партії. В мене нещодавно народилася дитина й з’явилося певне відчуття мудрості.

Все ж таки, вважаєте, що вас кинули на амбразуру й влаштували партійне чистилище?

Цілком можливо. Мені так і було подано – «а тобі слабо?» Зрозуміло, як заступник керівника центрального виборчого штабу я спокійно міг розраховувати на місце в списку в зоні проходження. В нас заступники керівника штабу в двадцятці опинились. Тобто, в цьому діапазоні я міг бути. Але, оскільки ми домовилися з союзниками про те, що закриваємо 35 округів, і оскільки я працював керівником виборчого штабу й в мене до Черкащини є сентименти, я погодився на пропозицію. Це швидше така «пацаняча» логіка і вчинок.

-- «Фінансувати кампанію мені допомагає партія»

Може це і «пацанячий» вчинок, проте коштує не мало грошей. Є інформація, що мажоритарники «Свободи» за свої кошти ведуть кампанії. Де берете гроші і в скільки вам це обійдеться?

Чула б це моя мама… Партія мені допомагає. Я сьогодні приїхав в Київ і сподіваюсь на допомогу партії. Остаточний бюджет буду знати 29 жовтня. Дуже багато речей робиться в нематеріальній сфері. Друзі допомагають книгами для шкільних бібліотек, хтось ще чимось. Хтось дає поліграфію зі знижкою, товариш на своїй фірмі дає частину тиражу безкоштовно.

Я ж не веду кампанію, як Віктор Тимошенко, «Віагру» не можу привозити в два міста як Решетняк за два мільйони гривень. Роблю інакше – перед днем міста заходжу до в.о. кам’янського міського голови і прошу виступити три хвилини зі сцени. Кажуть – без політики. Але потім ставлять величезну сцену і прапори Партії регіонів повсюди. Ми запропонували провести фестиваль борщу. Я зателефонував ді-джею Юрасю, у нього цей фестиваль запатентований. Попросив допомогти провести, щоб все професійно було зроблено й ніхто не отруївся.

Ми хотіли це зробити на стадіоні в куточку. Так голова райдержадміністрації дві години доводив начальнику ДАІ, щоб наш автобус не запустили на стадіон. В результаті прорвались, але дали таке місце, щоб нас не бачили. Проте коли зараз заїжджаю в Кам’янку в магазин, то згадують, що борщ варив. Це я до теми бюджету.

Адже скільки коштує той куліш? Ми на день села часто привозимо куліш. Ціна питання дуже маленька – 220 гривень: два кілограми м’яса, крупи і всього іншого. 60 літрів казан – їж не хочу. Можна витрачати менше, а не мільйони, привертати увагу невеликими ресурсами. Головне робити точечним способом. Я ж виборчими технологіями займався давно, щоб зрозуміти, що не гроші вирішують результат. Хоча проти тупої скупки голосів прийомів ніяких немає.

Також важко протистояти відвертому адмінресурсу. Мені повсюди забороняють виступати в клубах, на святах сіл і днях народженнях шкіл, бо сільські голови всі залякані керівниками райдержадміністрацій. Є ще відверто бандитські ходи моїх конкурентів. Це погрози мені, моїй сім’ї, агітаторам та помічникам фізичною розправою. І це не пусті піарні слова – ці факти зафіксовані на відео, є звернення в міліцію і прокуратуру, побачимо як реагуватимуть. Днями також були знищені мої шість бордів на трасі Черкаси-Сміла і це всього через два дні після їх поклейки.

-- «Черновецький - це людина, при якій в Києві побудували меморіал пам’яті жертв Голодомору, видали книгу національної пам’яті й підписано розпорядження про демонтаж пам’ятників Косіору й Петровському»

Журналістів ще довго буде насторожувати запис в біографії – три роки роботи заступником Леоніда Черновецьеого. Чи не перше, що можна зустріти в Інтернеті про вас – історія з арештом пійманого на хабарі в 3 млн. гривень начальника головного управління внутрішньої політики КМДА Віктора Гончарука. І ви тоді разом з Анатолієм Голубченком взяли його на поруки, аби його не тримали у СІЗО…

Неправда, це не перше, що з’являється про мене при введенні ім’я в пошукових системах.

Можливо, не перше, але про цей епізод розповідав Генпрокурор Медведько в інтерв’ю «Газеті по-київські». Чим тоді закінчилась історія й чому брали на поруки Гончарука?

Так, я тоді за нього заступився. Підписав разом з Голубченком того листа про те, щоб взяти людину на поруки. Суть поруки полягає в наступному: людина має з’явитися за першою вимогою слідчих органів, а я беру на себе добровільне зобов’язання сприяти тому, що він не втече за межі країни. Він не втік, з того часу пройшло вже три роки й жодного разу проблем не виникало. На момент нібито скоєння злочину Гончарук не був в моєму підпорядкуванні, він тоді підпорядковувався напряму меру. Мені б не хотілося говорити про все, що ви нарили в Інтернеті, адже зараз на окрузі на мене таке вивалюють, що страшно стає, пишуть, що я ледь дітей не їм.

Чи маєте Ви причетність до створення в Києві КП «Столиця», через яке йшли кошти з організації культмасових заходів?

Ні, не мав.

Чим ви три роки займалися на посаді заступника Черновецького?

Я вів питання внутрішньої політики, співпраці з Секретаріатом Президента, Кабінетом Міністрів. Курував міжнародне управління й управління національностей та релігії. Тобто, гуманітарна сфера, крім бюджету.

Клеймо «заступника Черновецького» не спонукало звільнитись, коли його прізвище стало синонімом не дуже добрих речей в столиці?

Знаєте, Черновецький це людина, при якій в Києві побудували меморіал пам’яті жертв Голодомору, при ньому видали книгу національної пам’яті, при ньому було підписано розпорядження про демонтаж пам’ятників катам українського народу Косіору й Петровському. Я не хочу захищати Черновецького, він сам непоганий юрист.

На посаду заступника голови КМДА я йшов у порядку переведення з посади голови Національного комітету з питань національностей та міграції. Посада голови держкомітету майже міністерська. Щоб ви розуміли, призначали мене на посаду заступника голови КМДА постановою Кабміну, розпорядженням глави Секретаріату Президента і тільки після цього підпис ставив глава КМДА. Така була тоді специфіка призначення на номенклатурну посаду відповідального за державні функції. Я зустрічав прем’єрів і президентів в аеропорту, бо це обличчя країни, відповідав за супроводження міжнародних делегацій й перемовини з ними. Відповідав за те, щоб на Кабмін йшла правдива інформація, а не якась там «пурга». До призначення в мене був семирічний стаж роботи на держслужбі. Якби на мене щось накопали, то як до члена «Свободи» давно б прийшли і все пояснили.

Я сам пішов з посади заступника Черновецького в березні 2010 року, коли ще й не було мови, що мера «підуть».

У вас в Києві була репутація борця з пам’ятниками Леніну й іншим комуністичним діячами. Чому не вдалося знести пам’ятник Леніна на Бессарабці?

Перше, пам’ятник Леніну на Бессарабці – це не пам’ятка культури. Я багато зробив, щоб всі пам’ятники «а-ля Ленін» були виведені з реєстру пам’ятників національного і місцевого значення. Мене спочатку ввів в оману Кухаренко, керівник управління охорони культурної спадщини. А я, як недосвідчений депутат Київради, повірив йому на слово. В Києві було 19 пам’ятників Леніну, принаймні на папері. Він повідомив, що їх треба прибирати через рішення Київради. Я підготував проект рішення Київради про демонтаж, в ньому було вказано 19 пам’ятників. Проте все зупинилося на рівні комісій.

Виявилось, що для зняття катів українського народу треба пройти безліч процедур, які не реально подолати. Я уважно прочитав закон й виявив цікаву річ. Для того, щоб пам’ятник перестав бути пам’ятником, його треба вивести з реєстру. Реєстр формує Державна служба охорони культурної спадщини, що підпорядковувалась тоді Міністерству культури й туризму. Щоб вивести з реєстру конкретний об’єкт, треба, щоб відповідний територіальний підрозділ подав заявку на центральний орган виконавчої влади. Іншими словами, Кухаренко, відповідаючи мені на запитання, як демонтувати Леніна й інших, м’яко кажучи злукавив.

Тоді я написав доповідну Президенту, прийшов до віце-прем’єра Васюника, пояснив усе. Ніхто раніше до таких елементарних речей не додумався, треба. Протягом трьох місяців наказом міністра культури Василя Вовкуна всі пам’ятника місцевого значення були виведені з реєстру. Відповідно, коли раніше у групи патріотів з’являлося бажання відбити носа й голову пам’ятнику Леніну, їм би світило від двох до п’яти, то тепер це чиста хуліганка – 15 діб. Це якщо демонтаж роблять без вибухових пристроїв.

Проте пам’ятник Леніну на Бессарабці не потрапляв в цей критерій, бо він пам’ятник національного значення. Прихильники Леніна розповідали весь час, що це мистецька пам’ятка, але це не так, бо він – третя копія оригіналу, який стоїть в Росії. Щоб зняти з нього статус пам’ятника національного значення, треба була постанова Кабміну.

Її ухвалили?

Так, ми добилися постанови Кабміну, що пам’ятник Леніна на Бессарабці – не пам’ятка національного значення. Юля одним з останніх своїх документів прийняла рішення про виведення з реєстру. Але Коханівський (людина, як пошкодила пам’ятник Леніну в 2009 році, - «Главком»), коли його намагався звалити, трохи не попав. Йому б ще тиждень почекати, статус зняли й не було б судового позову.

Якщо зараз цей пам’ятник хтось знесе, це буде хуліганка?

Так, пам’ятник Леніну на Бессарабці можна зносити, за це буде 15 діб максимум. Просто вже три роки приватна охоронна фірма, яку найняли комуністи, охороняє той пам’ятник. Для комуністів це питання електорально важливе.

В Смілі на вашому окрузі є три пам’ятники Леніну. Їх теж можна зносити?

Метаморфоза ситуації полягає в тому, що в Смілі ніхто не охороняє Ленінів. В Корсунь-Шевченківському – також ніхто не охороняє. Вони не перебувають ні в яких реєстрах. Люди самі не хочуть їх зносити. Адже головна задача не просто зняти Леніна, а усвідомити, що без того, що ми його знімемо, ми не будемо жити по-людськи.