Зорян Шкіряк: Нема ніяких «третіх сил». Є чорне і біле. Є Тимошенко і є Янукович

Відомий київський політик, громадський діяч, лідер Громадянського об’єднання «Новий Київ» Зорян Шкіряк не бере участі в цих виборах, але активно «світиться» в заходах на підтримку опозиційних кандидатів в столиці. Сам Шкіряк пояснює свою позицію тим, що реалізація його політичних планів наразі лежить не в парламенті, а в столиці, де після виборів в Раду мають пройти вибори мера та міськради. Екс-депутат Київради від «Нашої України», що понад три роки входить в команду Юлії Тимошенко і «Батьківщини», розповів про те, що відбувається сьогодні на київській мажоритарці, і чому «Удар» та опозиція так і не змогли узгодити кандидатів у всіх столичних округах.

На цих виборах ви активно працюєте з багатьма кандидатами від Об’єднаної опозиції та «Свободи» в столиці. Тривалий час головною інтригою київської мажоритарки залишалось питання, чи зуміють «Батьківщина» та «Удар» узгодити єдиних кандидатів. В підсумку сторони дотягнули до останнього і опозиція вступила Кличку лише один округ, а «Удар» поступився двома. Невже сторонам не вистачило тверезого розрахунку, щоб домовитись по всіх округах?

Звичайно, можна було очікувати чогось більш продуктивнішого. Втім, я буду говорити достатньо відверті, а комусь і неприємні речі. Можливо, це не сподобаються і деяким моїм соратникам по «Батьківщині», які ще плекають надію про можливість домовитися з Кличком. Зважаючи на останні події, після публічної відмови Кличка підписати коаліційну угоду з Об’єднаною опозицією та «Свободою» до парламентських виборів та інші відверті політичні «кидки» від «Удару», напевно, настав час називати речі своїми іменами. Отже, я висловлюю виключно власну точку зору, яку можу довести аргументовано.

Почну з того, що я з великою повагою ставлюся до членів та прихильників партії «Удар»«. Більш того, сьогодні у виборчих списках і на деяких округах від цієї політичної сили балотуються люди, яких я щиро поважаю, що є моїми товаришами. Отже, багато місяців тому, своїми заявами в ЗМІ я неодноразово наголошував на тому, що Кличко ніколи не стане надійним партнером для опозиції. Що він несамостійний політик і ніколи ним не буде. Він ніколи не був і не стане справжнім опозиціонером. Доводив це конкретними прикладами, підкріпляв фактажем і аргументами. Переконував, що ця політична сила створена для противаги реальній українській опозиції, для противаги Тимошенко. Ще тоді я казав, що влада буде тягнути його на друге місце, щоб в усвідомлені українців зробити першою, так званою, опозиційною політичною силою в країні і нивілювати «Батьківщину» і «Свободу». Згадайте 22 січня, День Соборності: всі зраділи, нарешті… Пройшло чимало часу… Зараз залишився тиждень до виборів, де Кличко, де «Удар»? З ким вони? З опозицією чи з Януковичем? Чи посередині? Відповіді нема і поки не буде. Всі мої прогнози виправдались. З Кличком домовлятися неможливо, на жаль.

Але ж все-таки, узгодили 52 округи по Україні?

Ну так, це, звичайно, дуже добре… От тільки питання, що це дасть в результаті і що це змінює в загальному політичному контенті. Адже і цей обмін був, також, далеко не рівнозначний, він на користь «Удару». Сталося так, що весь останній час ОО «Батьківщина» вела себе надзвичайно політкоректно і по-партнерськи щиро по відношенню до Віталія і його політсили. Натомість отримали «ніж в спину». Хоча, особисто я не сумнівався, що так і буде.

Тобто, ви говорите про те, що потрібно було «мочити» «Удар» задовго до виборів? Щоб не дати шансу зайняти опозиційну нішу, а тим більше претендувати на лідерство в цій ніші?

Ну, навіщо ж так грубо, «мочити»? Ні, потрібно було просто називати речі своїми іменами, чітко вказувати на те, що ця політична сила претендує на роль буфера між владою і опозицією. Насправді, це так і є. Це реальність. І дуже скоро в цьому переконаються всі українці. Більш того, нинішній «Удар» – це ніяка не ідеологічна політична партія, це політичне співтовариство, збірна «солянка», клуб по інтересах з іменем великого боксера. Мета деяких членів якого, по схемі франчайзингу купивши етикетку популярного політичного бренду, пролізти в парламент. Ви ж подивіться, ну хто там справжні «ударівці»? Одиниці. Здебільшого - колишні «тушки», перебіжчики, креатури олігархів і просто випадкові люди. А 80% з їхніх кандидатів опинилися у цій політичній силі за місяць до виборів. Напевно не потрібно пояснювати яким чином. В основному партія «Удар» і її кандидати проводять віртуальну кампанію, зокрема в Києві, яка базується на одному елементі – на прив’язці певного, як правило, нікому невідомого кандидата, з лідером - Віталієм Кличком. Звичайно, я не кажу абсолютно про усіх, там багато чесних, щирих, порядних людей і патріотів, відомих митців, яких я щиро поважаю, але в основному саме так.

Жорстко. Але, все ж таки, чи можна прояснити, як сторони намагались прийняти рішення по кожній людині, по кожному округу?

Вісім місяців з Віталієм проводилися перемовини. Весь цей час Кличко нагадував мені, вибачте, «кота Базіліо», який все чує, але прикидається сліпим і робить вигляд, що нічого не бачить. То він придумував якісь божевільні праймеріз, то якісь свої правила, то була незрозуміла ситуація з висуненням єдиних кандидатів, то з’являлась якась «мутна» соціологія, яка не відповідала об’єктивній ситуації… Якщо ви пам’ятаєте, три місяці тому я звернувся до Віталія з відкритим листом з пропозицією не зливати Київ Януковичу і узгодити кандидатів, які могли б сьогодні бути прохідними і перемогли представника від влади. Ті кандидати, які сьогодні виставлені від «Удару», крім двох-трьох, - люди взагалі нікому невідомі. Я іноді проїжджаю вулицями, дивлюся на білборди, дивуюся і не розумію, хто ці люди і звідки такі рейтинги.

Звідки ж ця соціологія взялася? Її ж, певно, замовляли спільно: і Кличко, і «Батькіщина»?

Основна соціологія була «ударівська» і вона брехлива, замовна. Цю соціологію робили кілька компаній. Там була цікава ситуація, дві фірми давали плюс-мінус об’єктивну оцінку, а одна показувала різницю в 10-12% на користь представника «Удару». Я таку соціологію називаю чорною, підставною.

В будь-якому разі, отримавши заміри, керівники «Удару» і «Батьківщини» мали б вийти з якимсь узгодженим рішенням. Натомість всі побачили якісь істеричні торги за добу до дед-лайну, після якого зняти кандидатів вже неможливо. Чому все сталось саме так?

Та тому, що вони просто вирішили «кинути» Об’єднану опозицію, зіграти на випередження, от і все. Досить негарний крок. Але для мене це не дивно, бо не Кличко вирішує. Так сталося, що в ніч з суботи на неділю о третій годині ранку керівники «Батьківщини» і «Удару» вийшли з перемовин. Домовились за кілька годин узгодити деталі і виходити на конкретне рішення. Але наступний день телефони головних «ударівців» були відключені, вони зникли з ефіру… А потім вони вийшли на свій з’їзд і прийняли своє рішення, зокрема і по Києву. Тобто, про зняття двох кандидатів зі сторони «Удару» на користь об’єднаної опозиції. А взамін запропонували нам зняти найбільш рейтингових кандидатів, тих, які сьогодні справді перемагають у столичних округах. Хіба так можуть чинити партнери?

Давайте розберемо все по деталях. Хто був присутній на цій нічній зустрічі?

Були присутні ті, хто відповідали за узгодження кандидатів зі сторони «Удару» і зі сторони Об’єднаної опозиції.

Прізвища?

Точно знаю, що був Микола Мартиненко від «Батьківщини» і Віталій Ковальчук від «Удару».

І ось ці люди попрощались о третій ранку. Наступного дня звучить заява «Удару». І ви хочете сказати, що вона була несподіваною для опозиції?

Звичайно, такого ніхто не очікував. Це виглядало не просто як ультиматум, це була свого роду політична провокація. Технологія, яка мала загнати Об’єднану опозицію в глухий кут. Це крок для того, щоб показати, що ось ми перші пішли вам назустріч, а ви нам ні. І якщо це відбудеться якось не так, то винними будете ви.

Отже, визнаєте, що вас загнали в кут?

Та про що ви? Ні, звичайно. Встояли і своїх не здали. Об’єднана опозиція на наступний день, у понеділок, провела з’їзд, жодний кандидат, окрім Юрія Ганущака, не був знятий.

Але ж виборець міг сприйняти таке рішення, як небажання йти назустріч Кличку. Він начебто зробив перший крок назустріч, і більш того підкріпив своє рішення соціологічними замірами.

Так саме на це вони й розраховували. От тільки опозиція цей крок на зустріч робила з січня цього року, а вони тягнули. І при чому тут рейтинги? Це питання політичної честі. Давайте зачекаємо щодо цих рейтингів партії «Удар». Зрозумійте, у них нема сталого електорату. Їхній прихильник дуже ситуативний, сьогодні підтримує, завтра - ні. Давайте говорити відверто. Сьогодні окрім замовної соціології є об’єктивна ситуація. Найкраща соціологія - це вийти до людей і просто спитати. За час кампанії я провів у агітаційній програмі ОО»Батьківщини» вже понад 200 зустрічей з виборцями, майже в усіх районах Києва, це кілька десятків тисяч киян. Рідко де я зустрічав, щоб представника «Удару» взагалі ідентифікували. Запевняю, у Києві Об’єднана опозиція впевнено перемагає, а лідер української опозиції Юлія Тимошенко користується беззаперечною колосальною підтримкою киян. До речі, не тільки представники «Батьківщини» а й «свободівці», зокрема Андрій Іллєнко в 215-му окрузі, також, переконаний, дасть достойний бій кандидату від влади Герезі і переможе. Впевнено перемагають і Дмитро Андрієвський, Олександр Бригинець, Віталій Ярема, Ксеня Ляпіна, Льоня Ємець. Ну і звичайно, Володя Ар’єв, Володимир Бондаренко, Володимир Яворівський та ін. Дуже важко буде представнику «Свободи» Юрі Левченку у 223-му окрузі, але будемо вірити і сподіватися на перемогу.

Можна було відразу домовлятися: виставляти дев’ять-десять кандидатів від опозиції і два-три від «Удару» і тоді була б зрозуміла ситуація. А коли ми бачимо, що Кличко виставляє когось аби виставити, заздалегідь непрохідних, то, звичайно, виникає питання, навіщо це робилося і яка мета насправді переслідувалася.

Можливо, саме сьогодні варто було б публічно заключити парі з Кличком. І після виборів порівняти результати кандидатів від «Батьківщини» і «Удару» . Тоді й стане видно наскільки об’єктивними були претензії «Удару» на більшість округів в столиці. Хтось після цього мав би з’їсти свою краватку, не вважаєте?

Хороша ідея (сміється) В мене жодних сумнівів немає і в тому, що в будь-яких інших округах представники Об’єднаної опозиції наберуть більше, ніж представники «Удару». Ми можемо з вами через якийсь час просто згадати про це.

Давайте поговоримо про конкретні округи. Де найбільш тривожна ситуація для опозиції?

Таких округів багато. Звичайно, найбільш скандальний і найбільш тривожний – це славнозвісний 222 округ на Солом’янці. Він сьогодні фігурує у будь-яких звітах провідних міжнародних спостерігачів, як такий, де відбуватимуться фальсифікації і проводиться брудна кампанія з боку кандидата від влади.

Чим спровокована така увага до цього округу?

Там сьогодні є лише два головних конкуренти - Дмитро Андрієвський від «Батьківщини» та регіонал, родич міністра освіти Табачника, проректор НАУ, нардеп-перебіжчик Максим Луцький. Останній з’явився на Солом’янці рік тому з шампанським зі своїм обличчям на етикетці, з гречкою, паштетом і іншим. Саме ця людина перетворила 222-й округ у найскандальніший в Україні. Такого бруду, таких провокацій, актів залякувань, подекуди відвертого бандитизму, підкупу, адмінтиску, впровадження «електорального туризму», намагань зриву зустрічей з кандидатом від «Батьківщини» годі було й очікувати. Луцький став однією з найодіозніших особистостей цих виборів, з негативною відзнакою. Він діє виключно методом політичного терору та чорних технологій, бо у чесній відкритій конкурентній боротьбі він перемогти не здатний. Тому він програє. Перевага Андрієвського сьогодні очевидна і беззаперечна, нам залишається тільки проконтролювати і захистити результат.

А як же представниця «Удару», журналістка Рена Назарова, які в неї шанси?

Красива і ефектна жінка. Багато біл-бордів. Яка вона представниця «Удару», я не знаю, бо, наскільки мені відомо, вона нею стала за кілька днів до початку кампанії. Про все інше, з поваги до жінки та з політкоректності промовчу. Ну провела віртуальну кампанію, все. Тому не варто приділяти цьому увагу. Скажу одне - у неї жодних шансів, жодних.

Крім 222 округу, де ще в Києві опозиція передбачає проблеми?

Також потрібно сказати про складну ситуацію у 215 окрузі, де балотується Андрій Іллєнко, представник «Свободи». Там кандидат від влади - Галина Герега. Вона витрачає шалені кошти, на неї працює адмінресурс . Але, незважаючи на це, перевага Андрія сьогодні очевидна, я можу це стверджувати, оскільки неодноразово зустрічався з людьми на його окрузі і знаю настрої. Можна згадати 217 округ Олександра Бригинця, проти якого йде регіонал Вадим Столар. Він монополізував фактично всю рекламу в Оболонському районі, але Сашко цілодобово «в полі» і він переможе. І обов’язково хочеться згадати про 221 виборчий округ. Там проти нашого Леоніда Ємця йде представник Черновецького Алла Шлапак. В окрузі йде жорстка боротьба, працює так звана «мережа Чорновецького», система роздачі пайків. Проти Ксені Ляпіної іде рідний брат колишнього зятя Черновецького, пан Супруненко, але, впевнений, вона його здолає. Власне, в усіх київських округах йде запекла і жорстка боротьба, без виключень.

От ви розкритикували соціологію, на якій ґрунтувались рішення Кличка про зняття кандидатів. Якщо відкинути ті рейтинги, у вас є пояснення, чому Кличко зняв свої кандидатів саме у тих двох округах, де від «Батьківщини» балотується Володимир Ар’єв і Володимир Бондаренко?

Ну, це питання до Кличка, що це було. Я знаю, що Володя й так впевнено перемагає у себе в окрузі і в нього сьогодні там найвищий рейтинг. Що стосується Володимира Дмитровича Бондаренка, якого я також активно підтримував, там питань теж не виникає, він є єдиним лідером.

Повертаючись до округа Ар’єва, Ви вважаєте, що ті грандіозні фінансові вливання, які робить в свою компанію ще один заможний кандидат, який себе називає опозиційним, не сплутають карти «Батьківщині»?

Знаєте, звичайно Олександр Третьяков розраховує на проходження в парламент, але я сумніваюся, що йому щось допоможе.

Але кампанія цього кандидата за своєю масованістю не йде в жодні порівняння з зусиллями Ар’єва. Третьяков, в тому числі на центральних каналах, позиціонує себе саме як опозиціонер, який йде проти кандидата від влади Парцхаладзе. У цій віртуальній реальності Ар’єва не існує. Не вважаєте, що виборці можуть бути дезорієнтовані?

Представник Об’єднаної опозиції в цьому окрузі один – це Володимир Ар’єв. Він офіційно висунутий від «Батьківщини» і особисто підтриманий Юлією Тимошенко. Все інше, мабуть, на розсуд виборців. Я вважаю, що у Третьякова жодних шансів нема.

Цікава ситуація і в окрузі, де йдуть так звані міліціонери: Куликов від «Удару», і Ярема від «Батьківщини». Чий в підсумку виявиться сильнішим?

Цих людей не можна порівнювати апріорі. Який там вже Куліков міліціонер, вибачте, я не знаю. А от Віталій Ярема – справжній, а не «плюшевий». Тому він переможе, не сумнівайтесь. Хоча, зрозуміло, що Куликову, за будь-яку ціну, потрібно зберегти мандат. Втім, Віталій Григорович, як представник «Батьківщини», сьогодні є лідером перегонів.

Які зараз заходи вживаються столичними опозиціонерами, щоб захистити результат виборів?

Сьогодні у Об’єднаної опозиції є всі можливості для цього, якщо, звичайно, не відбудуться якісь уже достатньо брутальні і ганебні явища. Ми плідно працюємо з міжнародними спостерігачами. Також ми будемо знаходитись на дільницях протягом доби. Працюватимуть наші члени комісій, спостерігачі.

Тобто ви отримали гарантію, що міжнародні спостерігачі в Києві будуть ретельно моніторити ситуацію?

Безперечно! Я провів зустрічі з представниками шістьох міжнародних місій. Контроль буде обов’язково здійснений. І крім того, біля кожної дільниці після закриття будуть люди, які будуть контролювати і чекати закінчення підрахунку голосів. Звичайно, що ми будемо контролювати довезення протоколів до окружкомів. Ми не дамо владі змоги вкрасти нашу перемогу.

На вашу думку, чи можуть міжнародні спостерігачі визнати ці вибори недійсними?

Звичайно. Влада знає, що програє. Саме тому буде задіювати масштабні фальсифікації, щоб спотворити результат волевиявлення. Особисто я, вважаю, що вірогідність невизнання виборів демократичними дорівнює 50/50. Якщо побачимо масштабне фальшування будемо виводити людей на вулицю.

Думаєте вийдуть?

Сподіваюся.

Давайте поговоримо про найближчі перспективи. Лідери «Батьківщини» не на диктофон відверто визнають, що Кличко як партнер їх дратує. Дратує тому, що кожен раз виставляє різні умови. Поза тим, підтримка, яку він тепер має, змушує опозиціонерів рахуватись з ним.

По-перше, на місці Кличка, я б низько вклонився особисто Тимошенко, Яценюку, Турчинову і Тягнибоку, за те, що своїм терпінням, своєю відкритою, чесною політичною позицією і щирими намірами щодо об’єднання, протягом останніх 8 місяців дали можливість зрости його рейтингам. Йому вірили, а він «водив козу». Зрозумійте, що популярність «Удару» визначається не рівнем опозиційності, не рівнем політичної діяльності, не рівнем реальної боротьби проти режиму. Вона визначається, по-перше, певною дезорієнтацією виборця, по-друге, безальтернативністю вибору, а по-третє, популярністю великого боксера. Все. Є велика кількість людей, розчарованих у всіх. І от з’являється хтось третій, ще й чемпіон зі світовим ім’ям. Знаєте, зі сторони «Батьківщини» завжди говорилося про щире партнерство. Але ні Віталій, ні «Удар» не кажуть про негайний імпічмент Януковича, не кажуть про негайне визволення Юлії Тимошенко, ні про відміни ганебних реформ регіоналів і т.д. Всі їхні заяви декларативні і досить неконкретні.

Можливо, саме тому й рейтинг росте, що нема різких заяв, все більш стримано?

Зачекайте говорити про зростання рейтингу, вибори ще не відбулися. Іноді складається враження, що сьогодні «Удар» знаходиться в певній ейфорії від тих соціологічних досліджень, що друкувалися в ЗМІ. А які ж можуть бути стримані заяви і агітація, коли в країні править кримінальна хунта, а сама Україна на межі знищення як незалежна держава.

Зрозумійте, що опозиція – це не тільки слово, але й відповідна дія. У Віталія цього нема і не буде. Я дуже б волів помилятися, але я не сумніваюся, що відбувається гра, яка Віталію і партії «УДАР» нав’язується третіми особами…

Назвіть їх.

Ну, багато хто про це знає, впевнений, що і ви, але сказати може не кожен. Оскільки я не кандидат, мабуть мені простіше, я скажу. З великою вірогідністю - це представники олігархату, Хорошковський, Фірташ, частково Пінчук та ін. Ці люди поки що зробили ставку саме на Кличка і вирішили приміряти йому «корону» Януковича, якого збираються «зливати». У них серйозна проблема, їх сильно підтискає «сім’я» на чолі зі Сашком-стоматологом. Вони розуміють, що далі їм буде ще гірше. Тому зробили ставку на популярного, але по-суті слабкого, несамостійного політика, яким легко управляти, котрий буде слухняним і податливим. Вони переконали Кличка, що вони зроблять його президентом у 2015 році, а він повірив. І наразі, він справді, готовий терпіти диктатуру Януковича ще три роки, бо бачить себе президентом – 2015. От і все. Інше його не цікавить. До речі, Кличко не зацікавлений і у визволення лідера опозиції Юлії Тимошенко, він цього боїться. Оскільки розуміє, що як тільки вона вийде, він зникне з політичного поля, з лідерських позицій.

Тобто ви таки вважаєте, що у Кличка є шанси стати главою держави?

Кличко – президент? Та ну… Хоча, в нашій країні нічого прогнозувати не можна навіть на місяць вперед, що казати про роки. Але запевняю, що Кличко не буде ані президентом, ані мером Києва. Він буде головою фракції «Удару» в парламенті, і це його межа. От вони не підписали коаліцію до виборів. Чому? Та тому що так простіше, дочекатися, хто пройде і порахувати, з ким буде «цікавіше» об’єднатися. Можливо поторгується з тими у кого буде більше мандатів за посаду спікера. При чому, діяти вони будуть ситуативно, «між крапельками», враховуючи кон’юнктуру політичної ситуації.

А президентом, після визволення з тюрми буде Юлія Тимошенко, не сумнівайтесь. Вона сьогодні – це просто вимога часу, вона вкрай потрібна Україні, щоб навести порядок і повернути конституційний лад. Я завжди повторюю, що нема ніяких «третіх сил». Є чорне і біле. Є Тимошенко і є Янукович, є Об’єднана опозиція зі «Свободою» і є антиукраїнська, антидержавна, Партія регіонів. Ніякої «золотої середини» нема.

Ну, а хто ж тоді опозиціонери Королевська, Ющенко, Ляшко?

Опозиціонери? Ви, що жартуєте (сміється)? Забудьте про них і ніколи не згадуйте.

Ви сказали стільки «теплих» слів про Кличка та «Удар». Не боїтесь, що це може якось вплинути на стосунки «Батьківщини» та «Удару»?

Ні не боюся. Хоча, передбачаю, що вони знову почнуть говорити про «інформаційні війни», «мочилово» і т.д. А потім стануть поливати «всіх і вся» брудом, звинувачуючи у всьому, як це було раніше. Щоправда, конкретики від Віталія ми так ніколи і не почули. Зрозумійте, моя позиція є чесною, відкритою, публічною і послідовною, вона народилася не сьогодні, я не змінюю переконань і маю право на власну думку. Я мовчав з січня, чекав, сподівався, як і всі інші. Отже, я лише підтвердив те, що говорив значно раніше. Зрештою, якщо я помилився і мене в цьому переконають, то повірте, я без вагань публічно вибачусь і з мене «шапка не впаде». Але, на жаль, я знаю, що кажу правду.

Повертаючись до київських округів. Уже очевидно, що проблеми матимуть хлопці зі «Свободи». Здається столиця ще не готова сприймати радикальну опозицію…

Ви дуже помиляєтесь. Навпаки. Результат «Свободи» в Києві може бути дуже неочікуваним. Я це відчуваю зі спілкувань з людьми. В столиці дуже цікава ситуація. У них дуже багато латентного електорату. Людей, які не кажуть, що проголосують за «Свободу», але на підсвідомому рівні її підтримують, і в підсумку прийдуть і проголосують. Це ті люди, які сьогодні справді готові до певної радикалізації і реальної боротьби проти диктатури кримінально-суддівської мафії. Особисто я щиро підтримую «Свободу» і справді прагну, щоб вони були в парламенті, це гостра необхідність. Бо тільки вони можуть стати надійними партнерами «Батьківщини» у майбутній Раді. І повірте, «Свобода» пройде у парламент, гарантовано, не сумнівайтесь. Спробую спрогнозувати, що «Свобода» може отримати в Києві 10-12%, «Батьківщина» 35%, це з урахуванням мобілізації наших прихильників на фініші, а також тих хто буде визначатися в останній момент. І це цілком реально.

Сьогодні ви - не член «Батьківщини», але вас часто бачать у штабі опозиції на Турівській, вважають людиною близькою до Тимошенко і особисто до Турчинова. Як на вашу думку, чи потрібно було об’єднання з іншими партіями, чи потрібні були Яценюк, Мартиненко, Кириленко, Гриценко та інші? Чи не здається вам, що «Батьківщина» і без того набрала б голоси? Себто, по одинці було б більше, ніж зараз.

Для того, щоб боротися разом не обов’язково мати партквиток. Я знаю, що об’єднання опозиційних сил - це бажання Тимошенко. Вона – лідер, крапка. Отже, сьогодні ми всі єдина команда і я завжди буду підтримувати і захищати Юлю, Юру Луценка, Турчинова, Яценюка, Гриценка, Кириленка, Кожем’якіна, Томенка, Мартиненка, Забзалюка, Павловського, і багатьох-багатьох моїх соратників по боротьбі. Все інше час розставить по місцях.

За кілька днів до передвиборчого з’їзду ви зробили заяву про відмову балотуватися від Об’єднаної опозиції. Чому? Відчули, що вас просто «кинули»? Або знали, що поставлять у списку у другу сотню?

Мені це питання задають майже на кожній зустрічі з виборцями. Послухайте, мене ніхто не «кидав». Це було моє абсолютно свідоме рішення, яке було прийняте ще взимку. Я про це говорив з лідерами «Батьківщини» ще на старті обговорення про об’єднання опозиції. Я прекрасно розумів, що в умовах, коли об’єднуються опозиційні сили, завжди є певні тертя. Людей багато, місць мало. Це взагалі річ невдячна і не завжди приємна. Навіщо додавати комусь дискомфорту. Тому я попередив, що не буду висуватися ні в мажоритарному окрузі, ні в виборчому списку і обрав для себе на найближчий час діяльність безпосередньо в місті Київ. Я цим містом живу. Це робота на майбутнє.

Тобто ви увійдете в першу п’ятірку «Батьківщини» на виборах в Київраду?

Хто увійде в першу п’ятірку вирішить «Батьківщина», я не знаю – це буде рішення партії, моїх соратників та політичних партнерів, я на ці процеси не впливаю. Одне можу сказати точно - нас чекає надзвичайно важка битва за Київ, тому треба підсилюватись і готувати серйозну команду, щоб перемагати.

Тим не менш, джерела на Турівській стверджують, що у вас є особистий прихований конфлікт з головою київської «Батьківщини» Юрієм Одарченком? Що, підсиджуєте?

Та невже? Я чи не щодня від журналістів дізнаюся щось нове про себе. Навіть не знаю як коментувати цю відверту маячню. У мене чудові стосунки з Юрієм Віталійовичем. Ми разом пройшли Печерський суд , Харків і т.д. Зовсім недавно ми спільно брали участь у агітаційних програмах наших кандидатів-мажоритарників в столиці. По-друге, я не член партії «Батьківщина», я лідер «Нового Києва». Навпаки, я завжди намагаюся допомагати Одарченку, оскільки розумію, що він очолив київську організацію в складний час. Він приїхав у столицю з Херсона і, безперечно, йому важко відразу зорієнтуватися у київській проблематиці, загальному кліматі і т.д. Потрібно адаптуватися, бо все ж Київ потрібно відчувати, це факт. Зрештою, на мій погляд стороннього спостерігача, він начебто свою роботу «тягне». А результат нехай оцінює його керівництво.

На завершення питання саме про вибори мера Києва. Чи є якісь прогнози стосовно їх дати?

Теоретично вони можуть відбутися навіть в листопаді-грудні, що на сьогоднішній день малоймовірно. Але з вірогідністю на 90% - навесні наступного року. Все буде залежати від результату парламентських виборів. Об’єднана опозиція налаштована на те, що перевибори мера і Київради треба проводити негайно, більш того, негайно повертати повноваження мера. Безперечно, також потрібне двотурове голосування, щоб мер обирався більшістю киян.

Збираєтесь балотуватись? Вас висуне «Батьківщина»? Чи може «Свобода» з якою ви також тісно співпрацюєте?

Повторюся - зараз це питання не на часі. Щонайменше потрібно дочекатись оголошення виборів. Сьогодні, на посаду мера від «Батьківщини» претендує мій близький друг і соратниця Олександра Кужель, котру я обов’язково підтримаю. А якщо вона, з якихось причин, відмовиться, тоді буду приймати рішення. По закінченню виборів у парламент, після нашої перемоги і захисту результатів, я планую особистий тур по Києву. Ми з однодумцями протягом місяця об’їдемо усі райони, проаналізуємо ситуацію, будемо спілкуватися з киянами, в різних соціальних групах. Якщо відчую реальну підтримку, відчую, що час прийшов, - піду. Звичайно, узгодивши і з «Батьківщиною», і з «Свободою». Якщо ні - зачекаю кілька років, час терпить.

І останнє запитання. Якщо Об’єднана опозиція програє ці вибори? Що тоді? Які подальші дії?

Не програємо. Є об’єктивна реальність: правлячий режим люди ненавидять. Тому сьогодні найважливішим для нас має бути мобілізація наших прихильників в день виборів і захист результатів голосування. Є золоте правило політики: будь-яка опозиція, рано чи пізно, стає владою. Вважаю, час прийшов