Жанна Усенко-Чорна: ЦВК вже не було що рахувати. Все, що можна, було знищено
Заступник голови Центрвиборчкому про справжні масштаби фальсифікації на парламентських виборах
Фальсифікації, що відбувались на парламентських виборах 2012 року, цілком можливо з часом увійдуть до чиєїсь змістовної наукової роботи. Яскравих прикладів підробки документів і судових рішень достатньо як для українських дослідників виборчого процесу, так і для західних. Останні зараз, до речі, активно продовжують займатися цим, не забуваючи рапортувати про виявлені факти в європейські столиці.
Здавалося б, головному арбітру в цій битві - Центрвиборчкому (що мав би відігравати ключову роль у встановленні результатів виборів) врешті дісталась не така вже й важлива роль - констатувати те, з чим встигли за кілька днів вдосталь «погратися» окружкоми. Члени Центральної виборчої комісії знали майже про всі маніпуляції з виборчими документами, та все одно приймали протоколи – бо іншого законодавство не передбачає. До того ж, ще в 2007 році склад комісії був сформований так, що лише 6 з 15 членів можна віднести до опозиції.
П’ять проблемних округів, на яких встановлення результатів виборів було визнано неможливим, можна вважати певним компромісом між опозицією та владою. На чию користь він буде вирішений – вже інше питання. Проте заступник голови ЦВК Жанна Усенко-Чорна запевняє: таких округів, «достойних» переголосування чи перевиборів, набагато більше. Вона особисто працювала над тим, щоб до «чорного» списку потрапили принаймні ще три округи – та більшість членів комісії її не підтримали.
Про руйнівну мажоритарну систему, про те, як окружкоми маніпулювали з виборчими документами, мінуси перевиборів, вкрадені перемоги та невільну атмосферу проведення голосування Жанна Усенко-Чорна розповіла в інтерв’ю «Главкому».
-- «Мажоритарка була приречена на роль «затьмарювача»
Як ви оцінюєте той факт, що всі партії, що потрапили до парламенту, набрали в підсумку не менше 10%? Хоча за декілька тижнів до виборів щодо деяких з них були сумніви, що вони й п’ятивідсотковий бар’єр подолають.
Це свідчить про те, що на сьогодні виборець, носій суверенітету, є політично структурованим, і свідомо та відповідально ставиться до свого вибору. Відсутність розпорошеності голосів по дрібних партіях є ознакою того, що Україна повинна зробити якісний крок вперед у проведенні виборів і перейти на іншу виборчу систему, яка максимально адекватно відповідає зрілості електорату. Це пропорційна система відкритих списків, яка дозволяє громадянам зробити свій вибір одразу за подвійним критерієм – надаючи оцінку персональним якостям певного кандидата в прив’язці до його політичної приналежності та ідеологічної програми. Проведення цих виборів, а особливо критичний набір невідповідностей демократичним стандартам повною мірою засвідчив необхідність запровадження пропорційної системи так званих відкритих списків.
Вважаєте, що змішана система на цих виборах продемонструвала свою повну недієздатність?
Це є очевидним фактом. Ще задовго до прийняття закону щодо повернення до змішаної системи, багато експертів відзначали, що із змішаною системою Україна апріорі зробить крок назад, особливо в частині мажоритарної складової, яка за визначенням була приречена на роль «затьмарювача» попередніх позитивних тенденцій, які, здавалося б, уже міцно викорінилися в національній практиці. Не критикував змішану систему тільки лінивий і повернення до неї відкинуло державу і суспільство буквально на десятиліття в минуле, причому в його найгірші моменти. Примітно, що цей негатив був системно детермінований саме мажоритарною складовою. Є очевидним, що в площині пропорційної частини процес виявився на порядок чистішим і практично не дає самостійних приводів для критики.
Абсолютно іншою є ситуація з мажоритарною складовою, яка втілила найгірші очікування найбільш песимістично налаштованих критиків змішаної системи. Саме в розрізі мажоритарних округів оголилися найбільш порочні хвороби недозрілої демократії: безсоромний і нав’язливий підкуп виборців, адмінресурс, неприхована торгівля членами виборчкомів.
Свого часу завдяки зовнішній критиці, зокрема ОБСЄ, здавалося б, ми назавжди відмовились від такого відвертого атавізму як мажоритарна складова. При нинішньому рівні правової культури, правозастосовної практики, зважаючи на те, як функціонує судова система, мажоритарна складова для України є небезпечною. Ми – не Великобританія і не Німеччина. Поки що це не для нас.
Що, на вашу думку, є найбільш руйнівним у виборчій системі держави, якщо випустити з уваги мажоритарну складову?
На жаль, в Україні «закрили очі» на функціонування політичних партій. З боку держави відсутній достатній контроль і адекватне регулювання діяльності політичних партій, що дозволило перетворити велику кількість так званих маргінальних партій на підручний засіб для маніпуляцій у ході виборів. Очевидно їх фіктивна участь у виборчому процесі стала інструментарієм взяття під контроль більшості складу виборчих комісій. І, як наслідок, маємо неможливість встановлення достовірних результатів виборів в п’яти мажоритарних округах.
-- «Псуванням бюлетенів були «освячені» вибори на 11-му та 14-му округах»
Але на ретельну увагу, насправді, заслуговують не тільки ці п’ять – 94, 194, 197, 132 та 223 – округи.
Так, це мінімум! Ситуація цими округами не вичерпується. Питання є набагато ширшим і глибшим. Переконана, що мало не в кожному окрузі криються певні порушення, і практично кругом були намагання вплинути та скорегувати зафіксовані результати волевиявлення. А вказані округи просто стали рефреном, який у всіх на слуху. Проблемних округів, насправді, було набагато більше.
Скільки? Бо «регіонал Сергій Ківалов запевняв, що проблеми, пов’язані із виборчим процесом в Україні, стосуються тільки 1% округів.
Проблемних округів точно більше десятка. Проте рівень порушень є досить різним і прирівнювати один округ до іншого не можна: десь питання закрито рішеннями судів першої та апеляційної інстанції. Ще до того, як ЦВК зіткнулась з певним фактом порушення, легітимність виборів була освячена судами.
Які округи, на вашу думку, могли приєднатися до тих п’ятьох, де визнана неможливість встановлення результатів?
Неперевершеними прикладами фальсифікату є 11-й, 14-й, 184-й округи. Ситуація на них відрізняється певними деталями, але сутнісне спрямування одне: всілякими методами не допустити перемоги певного кандидата. І це не завжди кандидат від опозиції. На тому ж 184-му окрузі – самовисуванець. В мене немає відомостей, що він пов'язаний з опозицією.
Самовисуванець по округу Іван Вінник висловив вимогу перерахунку голосів на шести дільницях округу. Голова ЦВК Володимир Шаповал теж мав сумніви щодо достовірності протоколів, які здали представники окружкому. Тобто 184-й Новокаховський округ цілком заслужено увійшов би до переліку проблемних? Що за сценарій розігрувався?
Іван Вінник просто переміг кандидата від Партії регіонів. При чому, за даними екзит-полу, зі слів цього ж кандидата, він випереджав свого конкурента на дев’ять тисяч голосів. Але після того, як над бюлетенями попрацювала окружна виборча комісія, виявилося, що він вже програє йому 22 голоси.
Коли кандидат заявляє, що в нього вкрали дев’ять тисяч голосів шляхом псування бюлетенів, поданих на його користь, перетворивши їх на недійсні шляхом проставляння додаткових галочок, то, без сумніву, це дуже небезпечний злочин проти суспільства і держави. По рівню суспільної небезпеки вони стоять на першому місці, оскільки підривають основи державного ладу. Чим би зараз Генпрокуратура мала б займатися, так це відслідковувати всі факти навмисного псування бюлетенів і проводити слідчі дії, не залишаючи їх без реакції.
Так, псуванням бюлетенів були «освячені» вибори на 11-му та 14-му округах Вінницької області. Аномально велика кількість бюлетенів в якийсь дивний спосіб і чомусь тільки за одного кандидата раптово виявлялись із спотвореним волевиявленням…
І от ви і член ЦВК Юлія Швець пропонували визнати і неможливість встановлення результатів виборів на цих трьох – 11, 14, 184 – округах. Чому ваша пропозиція по 11-му та 14-му округу не знайшла такої підтримки в інших членів комісії?
Для мене це є певною мірою загадкою, оскільки не все є до кінця зрозумілим. Можна тільки здогадуватись, чому так склалося. Проте озвучувати ці причини з точки зору державного службовця було б абсолютно не етичним. Такі оцінки собі можуть дозволити політологи, експерти, фахівці більш вільних професій. А члени ЦВК є державними службовцями і повинні керуватися своєю присягою державного службовця.
За рівнем накалу, за рівнем накопичення критичності порушень, ці округи не відстають в гіршому розумінні цього слова, а навіть перевершують події по тому ж всім відомому 94-му округу.
Порушуючи норми закону щодо безперервності засідання, ОВК створює умови, коли виборча документація залишається без нагляду, наприклад, вночі. А потім, чи з допомогою «Беркуту», чи сльозогінного газу, або ж за «сприяння» невстановлених осіб бюлетені стають об’єктом протиправних дій, і в ніким не помічений спосіб або відверто брутально пошкоджуються. Починається повторний перерахунок голосів, і бюлетені чомусь саме за одного кандидата виявляються зіпсованими, а з бюлетенями за інших кандидатів дивним чином не стається нічого. У жодної тверезої людини не виникає сумніву щодо навмисного і цілеспрямованого характеру таких дій.
Однак на сьогодні вже є рішення Вищого адміністративного суду, яким легітимізовано результати по 11-му та 14-му округам.
Щодо відповідності недійсних бюлетенів в одномандатному і багатомандатному окрузі. Якщо з певних причин по якомусь округу не можна встановити результати, то чи можна по тому ж округу встановити їх по пропорційній частині?
Це ще один парадокс! Ілюстрація того, що в народі називається: «спалилися люди». Коли у багатомандатному окрузі немає ніяких особливих проблем, то по одномандатному – вони просто колосальні. Знову хочеться апелювати до фольклору: все шито білими нитками. Для всякої тверезо мислячої людини очевидні моменти не потребують ніякого доведення. Коли здійснюється повторний перерахунок голосів по дільницям в одномандатному окрузі і не чіпаються по багатомандатному, це вже є самодостатнім і самостійним фактом, який підтверджує зловживання.
Через нереагування правоохоронної системи на масові повідомлення в ЗМІ щодо порушень в округах, власне, і стали можливими безчинства, свідками яких сьогодні є вся країна, і міжнародна спільнота. В першу чергу, я б поставила це в вину органам прокуратури, які протягом всього виборчого процесу не реагували на порушення, на відповідні повідомлення, і так само продовжують не реагувати.
Ці вибори, процес встановлення їх результатів для кожної мислячої людини стали яскравим свідченням вихолощення змістовної суті механізмів та інститутів державної влади. Тому для самозбереження держави зараз прокуратура має встановити усіх причетних до незаконного впливу на результати виборів.
Головна причина, чому все це відбулося – це неналежна реакція правоохоронних органів, і, загалом, апріорно націлена і наперед налаштована система до сприйняття можливих зловживань і на подальше їх покриття. Власне, якби не відбулося такого масового спротиву виборців в місті Первомайськ Миколаївської області, ніхто не знає, чим би це закінчилося. Просто рівень збурення ситуації досяг такого високого градусу, що його вже неможна було втримувати в тиші, і все прорвалося назовні.
-- «Все, що можна було – знищили й підчистили»
І що, врешті, буде з тими п’ятьма округами, де неможливо встановити результати? Переголосування чи, скоріше, перевибори? Бо депутат від Партії регіонів вже вніс на розгляд до парламенту законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України». Якщо законопроект буде прийнятий, повторні вибори в країні пройдуть вже в лютому.
На мою думку, не варто забігати наперед. ЦВК є органом, який виконує закони. Ми вправі подавати пропозиції, але, зрештою, наші зусилля мають бути спрямовані саме на виконання існуючих законів. Верховна Рада відображає і реалізує політичну волю в тому числі Українського народу. Але яке рішення буде прийняте, чим воно буде вмотивована я не знаю. У такому випадку власні домисли потрібно залишати за дужками. Звісно, ми ознайомилися з цим законопроектом. Не факт, що він таким і залишиться, тому необхідно дочекатись закону.
Але ви особисто підтримуєте ідею переголосування? В чому мінуси перевиборів?
Перевибори – процес, затяжний у часі і потребує більших матеріальних ресурсів, додаткової організації, натомість повторне голосування з точки зору логістики і відповідності демократичним стандартам попередніх етапів процесу, є більш ефективним. Але ситуація законодавчо неврегульована і від ЦВК не залежить, в який спосіб вона буде вирішена. Все повністю залежить від Верховної Ради. Якщо Верховна Рада надасть Центвиборчкому повноваження призначити повторні вибори, то ЦВК ними скористається.
Якщо всі одразу розуміли, що питання перевиборів чи переголосування полягає повністю у сфері відповідальності парламенту, то як пояснити оте «перекидання»: коли спочатку ЦВК «порадила» Раді прийняти рішення, а потім парламент у відповідь із аналогічною порадою звернувся до ЦВК?
Моя оцінка змістовного навантаження постанов Верховної Радою є дуже скупою. Не думаю, що парламент виконав свою функцію і адекватно відреагував на постанову ЦВК, оскільки ситуація потребує врегулювання у формі закону. Як і в 2004 році, розвиток подій вийшов із-під контролю: такого критичного рівня порушень ніхто не очікував, і який би результат ЦВК б не встановила б, він не відповідав би народному волевиявленню.
Рішення ЦВК про неможливість встановлення результатів виборів викликало незадоволення і з боку опозиції, і з боку влади?
Я свідомо голосувала за рішення щодо неможливості встановлення результатів, бо розуміла, що вже все сфальсифіковано. Ситуація пройшла точку неповернення, і її не можна повернути. Лише діти можуть не розуміти, що на момент прийняття рішення ЦВК відкориговані результати вже були даністю. Тому слід чітко усвідомити, що на той час фальсифікатори зайшли надто далеко: вже були переписані і складені нові сфальсифіковані протоколи, а документи, на підставі яких мали бути встановлені підсумки голосування в окрузі, постраждали настільки, що відтворити їхній первісний стан було неможливо. З’явилось декілька версій протоколів з протилежними результатами, однак з мокрими печатками. Відеозаписи підтверджують одні дані, а відомості після опрацювання окружною виборчою комісією й прийняття рішення про повторний підрахунок голосів – інші.
Екс-міністр юстиції Микола Онищук заявляв, що ЦВК могла розібратися з результатами виборів на скандальних округах, але не використала всіх своїх законних можливостей. Чи могла ЦВК все-таки перерахувати голоси?
Та вже не було що перераховувати. Все, що можна було – знищили й підчистили. Однак в низці округів злодіїв фактично вхопили за руку, оскільки подекуди вони виявилися напрочуд невмілими і незграбними…
Якби в Україні нормально функціонувала правоохоронна система, Генпрокуратура, деякі члени окружкомів зараз повинні були б давати покази слідчим: в який спосіб вони перекидали голоси від одного кандидата до іншого, в який спосіб вони фальсифікували волевиявлення при повторному підрахунку голосів, псуючи бюлетені. Така ситуація стала можливою тільки через те, що влада закрила очі на дії фальсифікаторів і дозволила робити їм все, що заманеться.
Ходять чутки, що рішення по п’яти скандальних округах ЦВК прийняла після того, як голова Володимир Шаповал зустрівся з Президентом.
Це питання можна задати двом людям – Володимиру Миколайовичу і президенту.
А чи відомі вам факти, щоб з інших кабінетів давали вказівки керівникам ЦВК?
Центвиборчком є колегіальним органом і приймає рішення більшістю (8 голосів). Незалежно від того, на якій посаді перебуває той чи інший член ЦВК його голос, у тому числі і мій, нічим не відрізняється від голосу інших членів. Адміністративна посада не надає голосу члена ЦВК в плані впливу на прийняття рішення додаткової значущості.
Таким чином, особливого сенсу давати якісь вказівки керівникам, на мій погляд, не має. Те, що в ЦВК функціонує стійка більшість із приводу певних питань, і вона є досить усталеною, - це загальновідомий факт. А те, що саме керівникам даються якісь вказівки, я виключаю.
Остання резолюція Парламентської Асамблеї НАТО засвідчує думку: в цілому голосування в Україні було проведено добре, але щодо зафіксованих численних порушень під час виборчої кампанії потрібно провести розслідування, передусім, в одномандатних округах. Думаєте, це якось допоможе?
Такій молодій демократії, як українська, принаймні, корисно було б брати до уваги висновки іноземних спостерігачів в якості терапії при виявлених «недугах». І не тільки брати до уваги, але й активно імплементовувати.
-- «Не розумію колег з більшості, які підписали протокол про результати виборів»
Давайте докладніше зупинимось саме на технологіях фальсифікацій на цих виборах.
Особливістю цих виборів стало те, що основні фальсифікації перемістились на рівень окружкомів. Раніше вони відбувались на рівні дільничних виборчих комісій. Саме окружні виборчі комісії стали тією ділянкою, на якій активно спотворювалось волевиявлення громадян і активно піддавались корегуванню результати виборів. При цьому, окружкоми діяли у різний спосіб. Однакові технології не були правилом, хоча й повторювалися. Зрозуміло, що після проведення повторного підрахунку не можна встановити, які бюлетені були зіпсовані штучно, а які ні.
Але те, що дає підстави говорити про маніпулювання окружкомами своїми повноваженнями і про їх вплив на встановлення підсумків голосування, – це порівняння кількості недійсних бюлетенів в окремих мажоритарних округах і загалом по Україні. Їх кількість у багатомандатному окрузі (близько 2%) та по мажоритарним відрізняється майже вдвічі, а по окремих округах різниця просто фантастична! У випадках, коли відсоток недійсних бюлетенів на виборчій дільниці стрімко відрізняється і наближається до п’ятдесяти, не складно зрозуміти, що ми маємо справу із маніпуляціями.
Це ви, передусім, про 223-й округ, де змагались «свободівець» Юрій Левченко та самовисуванець Віктор Пилипишин, якому потрапити на перше місце «допомогли» суди і перерахування голосів?
Та це, взагалі, абсолютно відвертий злочин! З жалем доводиться констатувати, що суди вмонтовані в злочинну схему фальсифікацій в окрузі і, як не прикро, слугують знаряддям для юридичного оформлення та легітимізації фальсифікацій.
Всі стали свідками, яким чином відбувалися події на 223-му окрузі. Банально бюлетені, подані за кандидата Левченка, в межах окружної виборчої комісії перетворювалися на недійсні. Бюлетені стали об’єктом злочинного впливу, скажімо так, з боку не встановлених осіб, яких повинні встановити органи прокуратури.
Звичайно я, як чиновник, дотримуючись Конституції, повинна поважати рішення судів і виконувати їх. Але дуже хотілося б, щоб суди в Україні не вихолощували дух закону та права, як вже не раз траплялося в нашій країні...
На 94-му окрузі в Київській області, де змагались опозиціонер Віктор Романюк та регіоналка Тетяна Засуха, ситуація теж непересічна. Спочатку перемагав Романюк, але після зупинки підрахунку, судової тяганини, сутичок, врешті, на перше місце вийшла одіозна кандидатка від Партії регіонів.
Тут я, до речі, взагалі, не розумію своїх колег з більшості, які підписали протокол про результати виборів у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, не врахувавши понад 31 тисячу виборців в межах одномандатного виборчого округу № 94, коли за рішенням окружкому і судів голосування на 27 виборчих дільницях було визнано недійсним. До речі, це понад третина виборців округу.
Я закликала своїх колег врахувати ці голоси при встановленні результатів виборів, оскільки є абсолютно нелогічним з цих підстав визнавати неможливість встановлення підсумків голосування в одномандатному окрузі, і при цьому не враховувати їх в багатомандатному.
А як це прописано на законодавчому рівні?
Законодавець з цього приводу іншим чином оцінює ситуацію: законодавчий припис полягає в тому, що підсумки голосування в межах одномандатного виборчого округу повинні бути встановлені незалежно від кількості виборчих дільниць, на яких голосування визнано недійсним.
Але якщо слідувати цією технологією і «обнуляти» голоси суперника шляхом визнавання голосування на дільниці недійсним, можна врахувати голоси лише з двох-трьох дільниць, зокрема, в тюрмі, в психлікарні, а на решті – визнати голосування недійсним. Такий підхід виглядає явно абсурдним, і зараз практика ЦВК пішла іншим шляхом. Головне, що Вищий адміністративний суд підтвердив правомірність постанови ЦВК щодо неможливості встановлення результатів голосування в п’яти округах.
Щодо округу Засухи. Згадується справа «Ковач проти України», що розглядалася в Європейському суді в 2008 році. Вона присвячена махінаціями на парламентських виборах у 2002 році на 72-му мажоритарному окрузі в Закарпатській області: там також після скасування виборів перемогу нелегітимно віддали представнику від влади Іштвану Гайдашу. Через шість років після цього Європейський суд виніс штраф у розмірі 8 тисяч євро, які Україна мала виплатити Миколі Ковачу, що «програв».
Виходячи з практики Європейського Суду, гарантовано, що саме так і буде вирішена справа щодо 94 округу. Наявні порушення є настільки відвертими, що не лишають сумнівів стосовно своїх перспектив: у світлі згаданого рішення Європейського суду визнання порушення Конвенції вбачається абсолютно однозначним.
Що за дива відбувались із результатами по 132-му округу Миколаївської області? Після підрахунку 100% голосів там переміг кандидат від «Батьківщини» Аркадій Корнацький, обійшовши заступника губернатора області Віталія Травянко на 4 тисячі голосів. Ці дані були опубліковані зранку 30 жовтня на сайті ЦВК. Але вже під вечір виявилося, що переміг саме кандидат від Партії регіонів – з відривом від опозиціонера у 200 голосів.
Безглуздо, з найменшим рівнем інтелекту, підійшли до фальсифікації виборів саме на 132-му окрузі. Навіть дітки в третьому класі вигадали б більш ефективніший спосіб фальсифікацій.
Окружком, коли залишалось ввести в систему дані по останнім 30-ти дільницям, не знайшов нічого розумнішого, як на останньому відрізку дільниць, відомості по який вже були передані на сервер ЦВК, почав маніпулювати із голосами. В ОВК вибрали двох донорів-кандидатів, від яких просто віднімали голоси і приплюсовували їх провладному кандидату. Таким чином нагнали йому близько п’яти тисяч голосів. При чому, у інформаційно-аналітичній системі «Вибори» це дуже чітко прослідковується. Всі підроблені фальсифіковані протоколи зайшли до ЦВК практично в одну хвилину – майже усі тридцять! Ситуація має просто фантастичну неохайність з точки зору замітання слідів.
-- «Прокуратура не мала іншого виходу, ніж порушувати кримінальну справу по 223-му округу»
А от де знаходиться та «точка неповернення», коли депутат вже може не турбуватися про свій мандат. Після оголошення результатів ЦВК? Після закінчення всіх судових справ?
На визнаних обраними депутатів вже зараз поширюється багато змістовних елементів їх статусу. Але зараз, до реєстрації, триває перехідний момент. На першому етапі ми визнали їх обраними. Наступний – реєстрація, після якої ЦВК видасть їм тимчасові посвідчення, на підставі яких можна складати присягу народного депутата. А вже після складення присяги депутати набувають повноцінного статусу і їм буде видано постійні посвідчення.
Тобто точка неповернення – це складання народним депутатом України присяги на трибуні Верховної Ради. Після складання, він набуває повноважень і статусу народного депутата. Тоді йому вже нічого не загрожує, навіть якщо буде рішення Європейського суду, що той мандат він отримав, скажімо, в протиправний спосіб.
А той факт, що по 223-му округу Генпрокуратура все-таки порушила справу по факту фальсифікації виборчих документів, є досягненням?
Це досягнення. Але найбільшим досягненням було б те, щоб ця справа була розслідувана до кінця. Хочу побажати представникам правоохоронних органів за прямим призначенням використовувати надані законом повноваження. Не для того, щоб спустити справу на гальмах, тому що є певний резонанс – і суспільний, і міжнародний – на отакі факти. Державі надано збитки у вигляді витрачених коштів на проведення майбутніх повторних виборів. Безумовно, є всі підстави говорити про склад злочину, перешкоджання волевиявленню громадян – і загалом, маємо цілий набір із статей Кримінального кодексу. Мені здається, прокуратура просто не мала іншого виходу, ніж порушувати кримінальну справу.
Так само кримінальна справа має бути порушена не тільки по 223-му округу, а й по решті округів. Стосовно 194-го округу хочу відзначити, що там кримінальна справа має бути порушена тільки по факту бездіяльності членів окружної виборчої комісії, які не забезпечили виконання закону.
Тобто загалом ЦВК не визнає ці вибори демократичними?
Безумовно, можу висловлювати виключно свою точку зору. В Україні існували системні чинники, які впливали на перебіг виборчого процесу, і зрештою знівелювали умови для вільного формування волі громадян, без стороннього впливу на неї в непередбачений законом спосіб. Всі ми свідомі того, що протягом багатьох місяців тривав підкуп виборців, мав місце адміністративний тиск, широко застосовувався адміністративний ресурс, вибіркове бюджетне фінансування, адресоване в певні мажоритарні округи.
Вищою мірою самообману було б говорити про абсолютно вільну атмосферу цих виборів. Безперечно, всі ці чинники вплинули в кінцевому рахунку на результати, і навряд чи хтось не усвідомлює причину повернення мажоритарної складової. Її роль у коригуванні загальних результатів виборів є не лише яскравою, а й визначальною, тому що завдяки технологічним особливостям мажоритарки не лише простіше здобути певний результат, а й розмиваються доктринальні засади парламентаризму, функціонування Верховної Ради як представницького органу всього Українського народу.
Звичайно, для суспільства сторінка цих виборів вже перегорнута, і фактично всі подальші події будуть розгортатися через призму майбутніх президентських виборів 2015 року.