Ірина Луценко: Нам надали звичайну кімнату – і три повноцінних дні ми провели разом з Луценком

Вже через кілька днів Юрій Луценко має опинитись на операційному столі. Сьогодні керівництво Менської колонії оголосило про готовність клініки «Оберіг» прийняти екс-міністра МВС вже 21 січня. Хоча ще місяць тому дружина «польового командира» Ірина була впевнена: лікувати в Києві її чоловіка не дозволять.

Три доби Ірина з двома синами перебувала в колонії в рамках довгострокового побачення із чоловіком. Вийшовши звідти сьогодні по обіді вона розповіла «Главкому» про причини зміни позиції тюремників, майбутню операцію, а також про зменшення уваги до політв’язнів з боку Європи напередодні самміту Україна-ЄС.

Ірино Степанівно, як пройшло ваше побачення з Луценком? Про що більше говорили: про політику чи про особисте?

Все відбувалось згідно кримінально-виконавчого кодексу. Нам надали звичайну кімнату – як надають іншим ув’язненим. Жодних виключень. Всіх доглянули перед тим, як ми зайшли, доглянули після того, як вийшли. І три повноцінних дні ми провели разом з Луценком та дітьми. Та перші дві доби він все ж в основному розмовляв з дітьми. Вони дивились телевізор, говорили про історію. Розумієте, нарешті сім’я зібралась в повному складі.

В першу чергу ми спілкувались як сім’я. Але в проміжках часу ми з чоловіком обговорювали багато питань і сьогоднішнього політичного життя, і завдань на 2013 рік, і, звісно, не оминули тих питань, якими я буду займатись в комітеті справ людини.

Які саме питання ви обговорили?

Ми в комітеті для себе поставили пріоритет ввести в дію закон про мирні зібрання. А в свій час Луценко виступав і зі сторони опозиції, яка приймає участь в мітингах, протестах, і зі сторони органів міліції, яка забезпечує порядок під час проведення таких заходів. Була цікава його думка як колишнього представника міліції і думка професіонала по мирних зібраннях. Так що ми дуже плідно попрацювали в цьому напрямку з ним.

Ще менш ніж місяць тому ви говорили про те, що співробітники Менської колонії вимагали від Луценка провести рекомендоване медичне втручання в Чернігівській обласній лікарні. Але от керівництво колонії повідомило про готовність клініки «Оберіг» прийняти екс-міністра для проведення операції 21 січня. Що, на вашу думку, змусило тюремників змінити позицію?

В першу чергу на вирішення цієї ситуації вплинуло рішення Європейського суду, що вже на виході – про тортури і ненадання медичної допомоги. Цю заяву ми подавали ще в червні 2011 року, вона отримала право на пріоритетний розгляд. Нарешті суддя Європейського суду від України Ганна Юдківська вийшла з декретної відпустки, і ми думаємо, що рішення по цьому питанню от-от буде. До цього ж ми в листопаді додатково подавали заяву про термінові заходи по відношенню до Луценка, щоб Європейський суд спонукав Україну до виконання так званого 39 правила Конвенції. По цьому ж правилу Юлію Тимошенко невідкладно поклали в лікарню.

Нас Європейський суд повідомив про те, що він зараз задає питання державі Україна: чому Луценка не кладуть в лікарню, чому він наполягає на незалежному лікуванні, чи має він на це право? І от той факт, що їм зараз треба звітувати перед Європейським судом, що їх зараз контролює Рада Європи, що 25 лютого має відбутися самміт Україна – Євросоюз спонукає їх не обстежувати Луценка, а лікувати – в тих умовах, які дозволяють йому і наші внутрішні нормативні документи, в незалежній клініці.

А чому Луценка направляють на операцію не одразу після вашого побачення, а лише через кілька днів? Бо спочатку ж була інформація про те, що прооперувати його можуть вже 17 січня.

Справа в тому, що в клініці достатньо часто роблять такі операції, і до 21 січня просто вже була черга.

Ви вже розмовляли з лікарями клініки про сам хід операції? Її можна вважати простою?

Я хочу наголосити на ті критерії, за якими ми обирали медичний заклад. По-перше, це сучасне обладнання. По-друге, кваліфікація та досвід хірургів. По-третє, безпека інфекції. Медичне втручання проводиться із відповідною дезінфекцією, щоб не було заражень типу ВІЛ, СНІД. І апаратури має бути дуже багато – дезінфекція відбувається пару діб. Хто буде дивитися, є кровотеча чи немає кровотечі? Сама операція не складна. Але дуже важкий процес виходу з тієї операції.

Скільки днів після операції Юрій Віталійович має пролежати в лікарні?

Вже після трьох-п’яти діб його можуть повернути назад у колонію.

Протягом його перебування в лікарні чи не буде спрощений доступ до нього з боку рідних? Чи зможуть діти, наприклад, бути поряд з ним?

Думаю, що ні. Бо з досвіду ситуації в Чернігівській лікарні, все виходить навпаки. У них є свій внутрішній порядок, і згідно йому доступ рідних до хворих в таких випадках не спрощується, а лише ускладнюється. Родичів вони не допускають. Але, звісно, я, як захисник, зможу пройти. Контроль за його станом я, виходить, буду здійснювати не як родич, а як фахівець.

В ЗМІ була оприлюднена сума, яка має піти на операцію Луценку – 20 тисяч гривень, плюс ще 1-20 тисяч за його тижневе перебування в лікарні. Це лише ваші особисті кошти? Чи, може, хтось з друзів-депутатів теж запропонував свою фінансову допомогу? Депутатську зарплатню використовували?

Все це лише мої особисті кошти. Ви ж розумієте, депутатом я стала лише 12 грудня. А до того – займалася бізнесом. Думаю, що в мене достатньо коштів, щоб оплатити чоловіку цю операцію Доходи за минулий рік це мені дозволяють.

Після такої операції, за словами медиків, в перший рік Луценко має проходити контрольний огляд щомісяця, на другий рік - кожні три місяці, потім – раз на пів року. Як думаєте, такі нерідкі в перший час візити в лікарню тюремники дозволять? Ви це вже обговорювали?

Я не думаю, що вони можуть опуститися до того рівня, що можуть не пускати його на обстеження. Та й в нас є свої важелі: заява в Європейський суд, контроль комітету міністрів Ради Європи. Вони будуть нами застосовані. До того ж ще є поняття людяності і гуманності, і при сьогоднішній владі кожен може опинитись в такій ситуації – це всі розуміють. Я не думаю, що в керівництві колонії лише монстри, там теж люди.

Юлія Тимошенко в лікарні оголосила акцію громадянської непокори – через караул та відеоспостереження. Чи не боїтеся, що теж саме може чекати в лікарні на Луценка? До того ж, раніше Тимошенко, ще знаходячись в Качанівській колонії, певний час начебто була позбавлена можливості розмовляти по телефону. Чи є подібні проблеми у вашого чоловіка?

У кожного ув’язненого відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу існують такі способи зв’язку із зовнішнім світом як короткострокове побачення – через скло та телефон - раз на місяць – протягом трьох годин, і як довгострокове побачення з родичами раз на три місяці. І, звісно, є право на телефонний зв'язок – це не обмежено не кількістю, не тривалістю. От, наприклад, Луценко працює з дев’ятої ранку до п’ятої вечора. Після п’ятої він може зв’язатися телефоном, з ким бажає. Єдина проблема: в колонії лише два автомати, а ув’язнених – 500, тож їм визначили, хто в яку годину йде дзвонити. По пів години лише кожному відзначається. Це обмеження я вважаю порушенням. Але він все одно щоденно має право на телефонний зв'язок. І не тільки Луценко, всі ув’язнені.

В ситуації з Тимошенко відбувається маніпулювання побаченнями, дзвінками. В більшості випадків тут дійсно порушено її право.

А чому такий різний підхід? Луценко дозволяються і дзвінки, і побачення, а Тимошенко – начебто ні.

Центр політичного життя перемістився з Києва спочатку в Качанівську колонію, а потім в Харківську лікарню, до Тимошенко, як основного претендента на президентський пост. До неї з’їжджаються представники з усієї Європи, а владі зовсім не цікаво, щоб політичне життя країни концентрувалося сьогодні в двох місцях. А воно концентрується, в першу чергу, у Тимошенко, а вже потім у президента Януковича. Але він сам довів до того, що світ ставиться до нього з претензією як до диктатора.

А як Луценко поставився до самого протесту, який оголосила Тимошенко?

Із розумінням. Бо той абсурд, який твориться з Тимошенко, неможливо описати словами. Цілодобово сидять біля моніторів і дивляться на неї чоловіки, цілодобово біля її голови хтось сидить – це не витерпіти. Та ви вже ж забарикадували ту камеру їй, є пости, закриті ґратами проходи. Що ще потрібно? Відносно до неї йде просто дуже серйозний психологічний тиск і приниження. Її протести є виправданими. Вона розуміє, що є страхом Януковича. Опозиція підтримує її. Інше питання – чи підтримають люди, громадськість? Хотілося і від Європи теж почути якийсь заклик знову. Бо виходить так, що напередодні самміту увага Європи до політв’язнів зменшилась.

Щодо нещодавньої спроби депутатів декриміналізувати «статті Тимошенко та Луценко». Ви нещодавно нам говорили, що не вважаєте цей спосіб звільнення політичних лідерів опозиції найкращим, і виступали за політичну амністію. До того ж, всі опозиціонери мали б розуміти, що більшості їм не зібрати. Тож нащо було в черговий раз, взагалі, влаштовувати це голосування?

Опозиція, в першу чергу, використала таку можливість напередодні самміту Україна – ЄС. Із резолюції в резолюцію, і навіть в звіті Кокса і Кваснєвського, постійно наголошувався той факт, що оці статті є пострадянськими.

Про що свідчить той факт, що за декриміналізацію статей опозиційним лідерам проголосували вісім регіоналів? Жорстка партійна дисципліна дала збій?

Це звичайна позиція депутатів, які підтримають тезу, що ті статті дублюються іншими статтями Кримінального кодексу. Фактично зникнення цих статей з Кримінального кодексу жодним чином не зменшить відповідальності посадових осіб. В нашому Кримінальному кодексі прописані злочини і перед бюджетом, і за розкрадання, перед особою – тортури, знущання, по завданню тілесних ушкоджень, і так зване перевищення повноважень.

Та Луценко і Тимошенко є політичними в’язнями, і у справі Луценка це вже підтверджено Європейським судом. Не за горами рішення Європейського суду і по Тимошенко. Тут також всім зрозуміло, що у разі виходу, це найяскравіший кандидат на президентський пост у 2015 році, найголовніший претендент. Тут не йде навіть мова про вибіркове переслідування. Тут Кримінальний кодекс притягнутий лише для ліквідації або усунення своїх політичних опонентів. І Європа, і Америка – всі говорять про політичне переслідування. Ми хочемо в Асоціацію, ми хочемо відновити діалог із зовнішнім світом, ми хочемо отримати гроші від МВФ – так давайте знищимо ту причину, яка утримує Україну в ізоляції. Це, в першу чергу, політичні в’язні. Тому саме політична амністія, коли суспільство не визнає Тимошенко та Луценко кримінальними злочинцями, і було б найкращим вирішенням проблеми. Бо амністія не означає, що людина повинна визнати свою вину. І це був би політичний крок держави, показ прагнення до змін, поступу до європейської спільноти.