Валентин Наливайченко: Чутки про Кличка розповсюджують за гроші

Ще в часи перебування Валентина Наливайченка в лавах партії «Наша Україна» складалось враження, що надовго в цій вже тоді напіврозваленій структурі, він не залишиться. Так і сталось. В травні 2012 року він залишив марну спробу рухатися на вибори у складі політичної сили Віктора Ющенка, а вже в липні приєднався до «Удару» Віталія Кличка і посів третє місце в виборчому списку.

Зараз він активно працює з новою командою, розповідає, наскільки легше йому від цього стало дихати, закликає слідувати принципам Боба Марлі та так само, як колись називав незаперечним лідером Віктора Ющенка, тепер удостоює цього звання Віталія Кличка.

Розмова з екс-головою СБУ та нинішнім першим заступником голови комітету Верховної Ради з закордонних справ відбулась якраз в пік надзвичайної ситуації в столиці. Тому депутат часто переходив до теми снігу та мерських виборів, які, здається, вже зовсім непотрібні його партійному шефу…

Валентине Олександровичу, ви зараз, так би мовити, опинилися в мейнстрімі. «Удар» претендує на статус найвпливовішої політичної сили серед опозиційних партій. На вашу думку, що саме стало приводом для зростання рейтингів?

За три останні роки Партія регіонів – Азаров, Тігіпко, Табачник, Арбузов, Янукович – робили все так, як насправді робити не треба. Ставлення людей до них – це відповідь на всі ці три роки безроздільного правління в уряді, президентській та судовій владі - безвідповідального та корупційного і по суті, і по формі. І люди по-іншому ставляться до політика, який має програму іншого розвитку держави. Виборець не тільки обурений поневоленням в бізнесі, житті, а й намагається знайти альтернативу серед інших політсил. Проте про рейтинги інших опозиційних партій нічого не можу сказати, бо відповідаю за «Удар».

Є думка, що блокування трибуни за персональне голосування стало вдалим технологічним кроком «Удару»? Ваша партія виграшно виглядала у порівнянні з «Батьківщиною» та «Свободою». Але що ми маємо по факту? «Залізних» гарантій особистого голосування від більшості ви не отримали. Коли очікувати обіцяного голосування з використанням відбитка пальця чи скану сітківки ока?

Ми зайшли в парламент не з порожніми руками, а з напрацьованими законопроектами. Але побачили «добре» збудований корупційний мур антипарламентаризму. Корупційний – тому що йде тотальне безконтрольне розкрадання найвищими чиновниками бюджету. Серед останніх законів, ухвалених попередньою ВР, – про референдум, щоб піти у невідомому напрямку євразійської «чорної діри», а також про відміну тендерних процедур під час закупівель з Державного бюджету. Мур – бо в державі сконцентровано все виключно під президентом. Жоден посадовець або чиновник не є підзвітним парламенту, не відповідає перед громадянами. Ані президент, ані прем’єр не звітують у парламенті і не представляють програму своєї діяльності вже третій рік поспіль. Антипарламентаризм – тому що в попередньому парламенті голосування було не особистим, процвітала політична корупція, плата за «лобістські» законопроекти. Ми не збираємось сидіти як в концтаборі, за муром, який збудували корупціонери. Зламати цей мур власними силами – хай нас сьогодні усього 42 людини – можливо.

Далі маємо йти до людей. Без єдності і співпраці з ними нічого не вийде. Можливо, акцію «Вставай, Україно!» треба було почати з «Прокинься, Україно!». А потім тільки «Вставай…», а ще потім «Вставай за права кожного з нас!». Як у Боба Марлі: «Get up, stand up, stand up for your rights». Це зовсім не жарти. Це було так само повстання проти режиму, який думав, що він через геноцид буде триматися в Південній Африці. Де той режим? Немає.

Так може треба було стояти до кінця? Щоб парламент не працював тридцять днів, і президент мав змогу призначити нові вибори? Представники «Батьківщини», принаймні, не раз казали, що на нових виборах опозиція візьме більшість в Раді.

«Удар» ніколи безвідповідальних заяв не робив. Ми чітко пояснювали людям, що відстоюємо особисте голосування. Протягом 18 діб ми дійсно не виходили з зали вдень і вночі. Ми раді, що нас підтримали «Батьківщина» і «Свобода».

Чому ж тоді Микола Катеринчук та Анатолій Гриценко, які вночі до вас приїжджали, отримали на горіхи від керівництва Об’єднаної опозиції.

Я це коментувати не буду. Можу сказати, що ті хлопці, які приїжджали, завітали до нас із кавою і приєдналися до роботи.

Повірте мені, людині, яка провела у сесійній залі чотири чи п’ять ночей, по-перше, ніхто не спав, по-друге, ніяких алкогольних напоїв там не було, і по-третє, ми насправді працювали. Над законопроектами, над програмами. Ну і щоб не заснути, звісно, іноді активно пересувались по залі.

«УДАР» не тільки в парламенті боровся з кнопкодавством. В обласних і районних радах ми теж почали руйнувати цей корупційний мур неповаги до народного самоуправління – в Київраді, на Одещині, Тернопільщині…

Ми вимагаємо не просто особистого голосування, ми вимагаємо прозорості та звітування влади перед громадянами. Варто глянути лишень на порядок денний сесій Київради, де більшість Черновецького та «регіонів» вже голосує за напіврозвалені сараї та будки, які виносяться на приватизацію. В Києві іде тотальне пограбування, «прихватизація» навіть того, що вже розвалено. І все це поза думкою київської громади.

-- «Азаров має піти у відставку»

Чому, на вашу думку, блокування парламенту «за Власенка» виявилось неуспішним? Вважаєте, Роман Стаднійчук, який зайшов на місце адвоката Тимошенко, вчинив правильно, коли не відмовився від мандату?

Я можу говорити про команду «Удару» – парламентську і позапарламентську. Якби щодо нашого побратима були якісь незаконні дії, ми стали б на захист всі разом. Ми мітингували під Генпрокуратурою, коли проти наших запорізьких колег необґрунтовано були порушені кримінальні справи під час виборів. Ми ставали на захист, коли вже після виборів порушувалися справи проти наших херсонських і запорізьких колег.

Ви натякаєте на те, що «Батьківщина» не надто бажає захищати адвоката Юлії Тимошенко?

Я ні на що не натякаю. Але коли ми прийшли до парламенту, і нам оголосили, що зараз буде приймати присягу якийсь інший депутат, ми голосно почали кричати: «Де Власенко?». Далі – тільки знак питання.

Як ви, взагалі, до ідеї перевиборів ставитесь? Наприклад, по чистій мажоритарці, яку пропонували регіонали.

Щоб проводити вибори чи перевибори, спочатку потрібно провести люстрацію в судових і правоохоронних органах. Змінити закон так, щоб він унеможливлював ті зловживання, які ми виявили разом із «Свободою» і «Батьківщиною» на попередніх виборах. А також – за умови люстрації і ротації тих членів ЦВК, які не наважились визнати результати в п’яти так званих проблемних округах.

Поки три кроки не зроблені, заява про перевибори політично може і має право на існування, – але нових старих зловживань не уникнути.

Коли ви говорили про ухвалені партією влади закони – то згадали про референдум. Як вважаєте ініціативи, які називають Харківськими та Херсонськими, які передбачають, зокрема, двопалатний парламент (що не вигідно опозиції) – це реальність чи балачки?

Це скелети з запиленої шафи, які повитягали ті, хто зараз при владі. Всі ці балачки про референдуми мають одну просту відповідь. До мене на одній зустрічі підійшла проста людина і сказала: якщо робити референдум, давайте першим проведемо референдум про підвищення пенсій.

У мене питання до ініціаторів: якщо ви такі розумні, і думаєте, що зможете задурити людям голови референдумами про «чорну дірку», або Митний Союз, проведіть спочатку референдум з двох питань – довіра Азарову і підвищення пенсій. Результати передбачувані на 99%: Азаров має піти у відставку.

У парламенті минулої п'ятниці була так звана година уряду. За цю годину жодного слова доповіді від прем'єра Азарова українці так і не почули. Поряд сидів Азаров номер два – на прізвище Арбузов, який так само побоявся виступити. Конституційний обов’язок уряду – звітувати, куди поділи народні гроші з бюджету, щорічно представляти програму. Її три роки поспіль немає. Замість неї чуємо якісь прорадянські мантри…

В країні криза соціальна та економічна. Потрібно невідкладно скоротити витрати на утримання чиновників та міністерств – починаючи з президента і прем’єра. Уряд жодної гривні на чиновників не скоротив. Це кричущий факт: на себе вони витрачають мільярди гривень, а людям – з першою негодою – відкопуйтесь зі снігу самотужки.

-- «Попов – бездарний керівник, він нічого не робить»

Дії опозиційних сил, незважаючи на всі гасла про об’єднання, все ж виглядають не надто погодженими. Поки Арсеній Яценюк закликає всіх виходити на «Народне повстання», Віталій Кличко їде до Європи. Поки Об’єднана опозиція висуває Кличка єдиним кандидатом в мери столиці, в «Ударі» відхрещуються від майбутнього мерства зі словами «женили без жениха». Невже так складно домовитись про дійсно спільні дії?

Домовлятись потрібно – це безумовно. І ми це робимо. Але треба розуміти, що люди зараз чекають не партійні гасла і не партійних босів. Люди чекають зовсім іншого – чіткої відповіді: хто буде боротися за їхні права? Тільки конкретні права: лікування дитини-інваліда, фінансування соціального житла, забезпечення першого робочого місця, захисту від злочинців. Єдність опозиції має зростати для цього. Ми не відповідаємо на дрібні закиди в наш бік або на намагання звинуватити в чомусь наших партнерів по опозиції. Це традиції вчорашньої політики: вдарити сильного з-за спини. «УДАР» так не працює. Люди цього точно не чекають.

Ще після виборів ми заявили, що по п’яти так званих проблемних округах визнаємо лише тих людей, які перемогли (там «ударівців», до речі, немає), і будемо вимагати міжнародних санкцій, зокрема і за порушення та фальсифікації на виборах. Вимагаємо зараз розслідування та покарання фальсифікаторів. Тому Віталій Кличко і був за кордоном. Зустрічався зі світовими лідерами – у Вашингтоні, Брюсселі, Варшаві, Лондоні. Він єдиний, хто може зараз це зробити. Кличко зараз є захисником і Власенка, і кожного українця на міжнародній арені. Він повернувся з відрядження, і ми всі приєднуємося до акції – і в Тернополі, і в Чернівцях. До цього наші народні депутати і активісти партії брали в ній участь – у Вінниці, Ужгороді, Львові.

Стихія спровокувала ще активніші розмови про необхідність київських виборів. Фракція «БЮТ-Батьківщина» у Київраді виступила з вимогою скликати позачергове засідання для розгляду питання про позбавлення повноважень голови КМДА Олександра Попова, як керівника, що не впорався з керуванням містом в надзвичайному стані…

Ми говоримо про те, що всім зрозуміло і що всі побачили: Попов – бездарний керівник, він нічого не робить. Люди на вулицях падають, ламають собі руки і ноги... Це ненормально. Я починав молодим дипломатом працювати в Фінляндії і Норвегії. Якби там була Партія регіонів, то фіни і норвежці вже б вимерли за три роки. Там же кожен день такий сніг. Але зранку встаєш – тротуари та дороги почищені. Не одна дорога, як в Києві, а всі! А в Лапландії, за Полярним колом, де окрім білих ведмедів живе буквально декілька тисяч саамів, дороги протягом всієї полярної зими у вічній мерзлоті не тільки почищені, а й світло горить.

«Одна дорога в Києві», це яка: на Кончу-Заспу чи…?

На Кончу-Заспу. Але не тільки – ще ж є дорога на Межигір’я.

Ця влада звикла до того, що люди у нас не можуть порівняти своє життя з життям у будь-якій європейській державі. А ми хочемо, щоб українці жили, як фіни. В чому секрет того, що фінам вистачає грошей прибирати кожен день на ранок сніг – біля кожного будинку і на кожному тротуарі? Країна з найменшим покладом енергоносіїв – Фінляндія. Країна, яка найменше вирубає власних дерев – Фінляндія. Але при цьому Фінляндія – країна номер один за найменшим рівнем корупції. А ті люди, що сьогодні при владі у нас, думають, що вони затягнули Україну на Західному та Східному кордоні в колючий дріт, і будуть дурити українців все життя.

Хай би голова КМДА порахував, скільки адміністрацій в Києві, скільки у начальників та їх заступників службових автомобілів (я вже не кажу про марки), скільки вони витрачають палива. Та треба було на три доби зробити так, щоб вони і їхня челядь посиділи вдома, а бензин видати на грейдери та трактори. Потрібно владі просто перестати красти бюджетні гроші. Безпорадність, безвідповідальність, корупція – три причини, через які владу треба міняти.

Так коли місто врешті отримає нового мера – і без цих вад, які ви назвали?

Ми проголосували за 2 червня. Але Партія регіонів сама взяла на себе повну відповідальність за ситуацію, що є зараз.

-- «Ми проти будь-якого взаємного поборення всередині опозиції»

І все ж, якщо говорити саме про вибори мера Києва. Спочатку балотування в мери було такою собі фішкою «Удару». Зараз, очевидно, все змінилось? Віталію Кличку пост мера більше не потрібен? Є інформація, що він пропонував опозиції висунути в якості єдиного кандидата свого брата Володимира. Вважаєте, той мав би шанси?

Чутки коментувати – це точно не до мене. Тим паче, я як ніхто розумію, хто саме і за які гроші ці чутки розповсюджує.

Хто?

Це нецікава сторона історії. Цікава сторона зовсім інша. Ми не імітатори і не брехуни. Віталій Кличко і наша команда з першого дня добиваємося головного: змін до закону про столицю та прозорого бюджету Києва. Вкрадені у Київської громади землі, будинки, парки, бюджетні гроші, незалежно від прізвищ мерів мають бути повернуті киянам. Важливе питання реального місцевого самоврядування – право людей на висловлення вотуму недовіри меру, місцевим чиновникам та суддям. Таке право потрібно надати киянам, кожному району і навіть кожному кварталу. І ще – вибори міських голів мають проходити в два тури. Ми добре пам’ятаємо, як не один раз дурили киян, і невідомі людям (але відомі в кримінальних колах корупціонери) опинялися в кріслі міського голови.

Як тільки буде дата виборів, ми разом з іншими опозиційними силами висунемо єдиного кандидата. Процес погодження кандидата не закінчений, бо немає дати виборів, немає чіткого пакету законопроектів, які мають бути ухвалені.

А може скажете відверто, що Віталю Кличку сьогодні більше імпонує перспектива стати єдиним опозиційним кандидатом не в мери, а в президенти? За останніми «президентськими» рейтингами він перемагає Віктора Януковича. «Удар» буде боротися за свого лідера як за єдиного кандидата на виборах в 2015 році, чи здатні ви піти на поступки, наприклад, «Батьківщині», яка заявляє, що кандидатом від опозиції має бути Тимошенко?

Відповідь тут та сама. Рано говорити про конкретних кандидатів. Має бути пройдений певний шлях. Особисто я переконаний, що постать Кличка – єдина українська, дійсно нова та чесна. Поки що в українській політиці я не бачив постаті, що поєднує в собі ці три складові.

Щодо Юлії Тимошенко. Зараз потрібно їй допомагати. Вживати всіх можливих заходів для того, щоб і вона, і Луценко, вийшли на волю, і щоб кожен українець отримав право на справедливий захист в судах. Щоб корумповані судді отримали пожиттєву заборону на професію. Щоб статки корупціонерів, їхні маєтки, яхти (ми підкажемо, на яких причалах вони стоять) були конфісковані, а гроші повернуті до бюджету.

І тоді знову виникає питання щодо узгодженості дій. Ми вже мали гіркий досвід парламентських виборів, коли по певних округах перемогли мажоритарники - представники партії влади тільки через те, що «Батьківщина» та «Удар» не змогли дійти консенсусу. Ми мали гіркий досвід виборів мера в Обухові, де знов-таки «Удар» не дійшов згоди з колегами по опозиції. Де гарантії, що на президентських виборах кожна опозиційна сила знову не висуне свого кандидата?

Ви це бачили, а ми це відчули на собі. І цього відчуття ми б не побажали жодному з наших партнерів. Тому ми проти будь-якого взаємного поборення всередині опозиції. Більше того, завдяки парламентській кампанії ми винесли серйозний урок. В принципових питаннях – європейське майбутнє, євроінтеграція, боротьба з корупцією, посилення місцевого самоврядування – жодних компромісів бути не може.

І чесно – або діємо разом, або не дуримо один одному голови. Ніяких закритих кулуарних розмов та домовленостей. Чим відкритіше – тим краще.

-- «Були спекуляції з начебто списком «ударівців», які нібито «от-от зараз вийдуть»

Якщо переходити до суто внутрішньопартійних справ, розкажіть, як так сталося, що ви потрапили до «Удару»? Як познайомились з Віталієм Кличком?

З Віталієм я давно був знайомий, як і з членами його команди. Пропозиція прозвучала після того, як я ще на початку 2012 року остаточно прийняв для себе рішення, що за жодних умов не може бути розколу в опозиції за допомогою квазіполітичних проектів. Я тоді закликав своїх однодумців підтримати Віталія Кличка. Далі для мене логічним політичним кроком було зустрітися з Віталієм. У нас була не одна зустріч. Те, що Віталій вирішив, що я можу бути в команді, для мене було приємно. І, як я бачу зараз, корисно.

Як вам, взагалі, живеться в «Ударі»?

Чесно скажу, вперше відчуття того, що дійсно живеться. Немає брехні, є чесні принципи. Так, вони неприємні для тих, хто не вміє їх тримати. Це дійсно нова сила. Немає бюрократії. Немає жодного олігарха. Я принаймні не зустрічав. Як зустріну – запитаю (сміється).

Чи не гнітить вас той факт, що ви опинилися у фракції з кучмістами та людьми, які декларували проросійські погляди? От які у вас стосунки з Сергієм Куніциним?

Та не пропагує нічого такого Сергій Куніцин. Це сильна людина, «афганець», він пройшов війну. За «афганців» – він дійсно пропагує, але «афганці» є українцями. За справедливість та проти корупції – пропагує. Нормальна, адекватна, рішуча, тверда людина. Хто з політиків ще крім нього розповідає людям на території Криму про ЄС, про європейські цінності?

В «Ударі» немає ні крайніх правих, ні крайніх лівих. Тут живіша ситуація, якщо порівнювати з іншими політичними проектами.

З іншими – це ви порівнюєте з «Нашою Україною», з якої вийшли? Але ж партія «Удар», як і партія Віктора Ющенка – сила лідерського типу.

У нас сильний лідер і сильна команда.

Чи не забагато впевненості в ваших словах? Бо вже ходили чутки, що дехто з цієї «сильної» команди ледь-ледь не пішов слідом за «тушками» Табаловими.

Було багато розмов, особливо, на жовтень минулого року. Вже навіть були спекуляції з начебто списком «ударівців», які нібито «от-от зараз вийдуть». Це політична брехня і дискредитація. Як професіонал (Наливайченко очолював СБУ при президентові Ющенку, - «Главком» ), я можу сказати, що це робилося в штабі Партії регіонів. А підхоплювалось із задоволенням іноді і колегами з опозиції. Це неправильно – нищити один одного, та ще й зброєю корупціонерів. Ми на такі «підкидони» взагалі не звертаємо уваги. Хоча повірте, їх достатньо, бо дуже не дешево працюють всі ці так звані технологи навколо влади. Але брехнею як зброєю багато не досягнеш.

Як людина, що мала безпосередній стосунок до справ в партії «Наша Україна», оцініть те «нищення один одного», яке зараз відбувається всередині помаранчевої політсили? Коли одна частина членів партії на чолі з Сергієм Бондарчуком на з’їзді партію ліквідує, інша – на чолі з Віктором Ющенком – стверджує, що партія продовжує існування.

Не можу нічого сказати. Знаю тільки, що ті, хто обирали майбутнє ще до виборів, хто обирав не розкол опозиції, а шлях вперед, – пішли. Не я займався розсадкою у Верховній Раді. Але ж так склалося, що поруч зі мною сидить колега з «Батьківщини», мій друг Андрій Парубій (виходець з «Нашої України», - «Главком»). І це добре, що людина пішла вперед. Те саме – і щодо Арсена Авакова. Це людина сильна, політично вмотивована, з баченням того, як зробити в Харкові і вільні медіа, і справді живе місто, і щоб не розкрадалося все навколо. Він просто пішов вперед. І таких людей дуже багато.

-- «Прагнемо, щоб оподаткування було зрозумілим – без спецназу, Податкової і «Мінздоху»

Сьогодні на порядку денному у країни стоїть питання Асоціації з ЄС. Очевидно, що якщо в ближчий місяць-два нічого не вирішиться, ми втратимо цей шанс. Які ваші прогнози?

У нас не прогнози, у нас дії. Або ми робимо те, що робить країну вільною, бізнес – незалежним, або отримуємо ситуацію, яку маємо вже три роки поспіль. Ми вносимо конкретні законопроекти. Наприклад, січень цього року – про зміни у порядку надання адміністративних послуг. Це про зобов’язання чиновника на звернення будь-якого громадянина надати йому послугу, не вимагаючи будь-яких додаткових довідок, виписок та пояснень.

І все-таки. Коли дії призведуть до результату?

Коли отримаємо підтримку людей не тільки в рейтингах, а й в результатах виборів, коли приведемо до влади цілу команду нових фахових людей. Ми зараз не при владі. У опозиції в парламенті немає жодного дієвого важеля – ані впливати, ані контролювати ситуацію.

З ваших слів виходить: поки не буде перемоги нинішньої опозиції, не буде і Асоціації?

Не зовсім так. Ми вимагаємо від цієї влади зробити все можливе. Самі робимо все, що від нас залежить. Голосування щодо спрощення візового режиму було позитивним. Це тільки перший крок. «Удар» вже підготував заяву, яку у вигляді постанови внесли у Верховну Раду – щодо переходу на безвізовий режим для громадян України. Щоб не було такого, що чиновники – без віз, а всі інші – вибачте, в чергу.

Поки ви будете з позицій меншості йти покроково до Євросоюзу, влада може хутко попрямувати до Митного Союзу. Бо далеко не всі представники ПР прагнуть європейських прав та обов’язків.

Ми не переймаємося Партією регіонів, ми переймаємося громадянами України. І більшості у ПР вже давно немає. Я це кажу, як людина, яка провела в Донецьку, в Донецькій області день і ніч виборів. Подальші дії влади тягнуть країну назад. Донецьких і луганських шахтарів позбавлять роботи і можливості збуту вугілля в разі, якщо країна буде затягнута в Митний Союз. Це не той шлях. Ми прагнемо, щоб луганський, донецький, львівській та кримський студенти і пенсіонери мали зовсім інші стипендії і пенсії, щоб був вільним бізнес, щоб оподаткування було зрозумілим – без спецназу, Податкової міліції і «Мінздоху» (Міністерство доходів та зборів – «Главком»). Щоб не чиновник визначав життя людини, а народні референдуми та рішення. Щоб був прямий вплив громадян на місцевих прокурорів, суддів, щоб була нарешті проведена та сама люстрація влади.

Не турбує людей та назва – Митний Союз чи не Митний.

Людей турбує повсякденне життя, робоче місце, зарплата, а не те, якою мовою ми будемо розмовляти. Ми всі розмовляємо тією мовою, якою хочемо. Знову почала Партія регіонів гратися в парламенті, як школярі, з помилками – то російською заговорять, то українською. Та краще б вони і російською, і українською переклали рецепти пенсіонерам. І не такими літерами, які ніхто не бачить, а великими. Оце нормальне ставлення до мови. От зберіться всією партією і будь-якою мовою, але великими літерами, зробіть для пенсіонерів рецепти. Не підручники за шістсот гривень за книжку, а безкоштовні рецепти. Хай хоч пенсіонери мають змогу прочитати рецепт на ліки, ще й бажано, щоб і ціна тих ліків була доступною. Оце мовна політика. Все інше – це імітація.

Наприкінці минулого року ви висловлювали також ідею введення мораторію на вступ в Митний Союз – мінімум до кінця 2013 року. Щось вже зроблено в цьому напрямку?

Урядом в цьому напрямку зроблені антидії. Перша антидія – орден прем’єр-міністру Азарову, який Путін вручив йому в грудні минулого року. Друга – в січні цього року – рахунок на сім мільярдів доларів. Тому самому прем’єру, з того самого місця, де він отримав орден.

Мораторій на вступ до Митного Союзу потрібен, насамперед, для української промисловості і для українського виробника. Угода про Зону вільної торгівлі та збуту української продукції з Російською Федерацією – так, потрібна. Як і Угода про вільну торгівлю та збут української продукції з Європейським Союзом.

Але політичний напрямок розвитку – Асоціація з Євросоюзом. Тому необхідне введення на рік мораторію на інше квазіполітичне утворення. Бо насправді це не Митний Союз, а Євразійський Союз. З позбавленням повноважень цього самого українського уряду збирати податки та митні збори і витрачати їх на студентів, пенсіонерів, і на дороги. Вони намагалися обдурити всіх і себе. І отримали за це і орден, і рахунок на сім мільярдів доларів.

Новий час в Україні вимагає нового уряду, нової структури уряду, нових фахівців. Не двох корупційних спрутів треба звести в одну банку – я маю на увазі Митницю і Податкову із спецназом, яке обізвали чомусь міністерством. Корупціонери і начальники, можливо, з цього ще побудують собі вілли. Але пенсіонеру, студенту, вчителю, лікарю, українському виробнику це нічого не дає. Жодної гривні додаткової зарплати або пенсії.

-- «Не бачу жодного рішення ані РНБО, ані Служби безпеки»

Якщо згадувати вашу діяльність на посаді голови Служби безпеки України…

Хтось ще про неї пам’ятає? Вже ж три роки минуло.

Коли ви займали цю посаду, чи мали ви якісь повідомлення або відомості про співпрацю українських політиків, зокрема Вадима Колесніченко, якого так не любить опопзозиція, з російськими спецслужбами чи організаціями, які підривають державний суверенітет України? Може, маєте такі дані зараз?

Своїм становищем я ніколи не зловживав, і жодної валізи з компроматом з собою не виносив. Бо професійно ставився до державної таємниці, а тим більше, до контррозвідувальної та антитерористичної діяльності. Професіонали, які в ті роки працювали зі мною, мали б продовжувати і такі справи в тому числі. Але, на жаль, в березні 2010 року були політичні чистки. До чого це призвело – це питання до нового керівництва СБУ, здається, вже третього за ці роки.

Моя оцінка, як депутата, така: вкрай турбує зараз не те, хто який мав псевдонім і агентурну справу в Москві чи у Вашингтоні. Є більш серйозне питання. Що з антитерористичними діями? Що з терористичними загрозами? Що із справами так званих терористів? Звідки ті «терористи» взялися минулого року в Україні?

І як можете оцінити з цього приводу дії Служби Безпеки?

Не можу оцінити. Я не чую жодного пояснення і не бачу жодного рішення ані РНБО, ані Служби безпеки – публічного, для громадян: мовляв, ось ми вживаємо такі заходи, ось ми йдемо на упередження і здатні гарантувати, що більше не буде вибухів, що доступ до вибухівки перекрито і ті замовники, які проплатили попередні теракти, нами затримані, притягнуті до відповідальності, йдуть суди. Я про таке не чув. Моя оцінка полягає в цьому.

Зараз, на жаль, напрямок, яким рухається вся правоохоронна система України, називається «тінь», якщо не «темрява» і повне мовчання. Вбили, відрізали голову – мовчання. Терористичний акт, вибухи, вибухові речовини, вибивання свідчень тортурами – мовчання. Так не може бути. Це рух системно помилковий. Коли немає відповідальності, немає прозорості, немає звіту перед людьми, що ми робимо і за що ми отримали від вас гроші на зарплати та утримання.

І все ж є купа організацій, таких організації, як «Россотрудничество», покликаних поширювати російські ідеї, і в першу чергу в Україні. На це виділяються кошти, є купа експертів, які отримають зарплатню за те, що доносять українцям те, що потрібно Кремлю. Що вам відомо про такі організації? І як має реагувати на це влада?

На своїй території у 2007-2009 роках ми знали все, що стосується іноземної присутності, в тому числі, іноземного втручання. Ми тоді пропонували зміни до закону, були серйозні рішення колегії, які змінили методи КДБ в такій роботі. На основі документів через Мінюст і суди вимагали від іноземних організацій не порушувати законодавство України, не ставити під сумнів територіальний устрій, не пропагувати сепаратизм та ксенофобію. Тоді від нас було дуже гостре реагування, справи були доведені до суду. Більше того, навіть попри те, що Партія регіонів в опозиції нас жорстко критикувала і по «Севастополь-Крим-Росія», і по Сойму підкарпатських русинів, по всіх були рішення судів. І я вітаю такі рішення судів, які забороняють сепаратистську діяльність в Україні.

Всі загрози, що фінансуються ззовні, територіальній цілісності України або безпеці українського громадянина мають бути нейтралізовані, правопорушники притягнені до відповідальності за рішенням суду.

Що стосується «Россотрудничества» - це питання вже до людей, які зараз працюють в керівництві СБУ, або якщо це підпадає під контроль іншої служби, - в МВС, Податковій. Треба перевіряти, чи платять ці організації податки, чи прозорі ці гроші. Коли відповідав за роботу Служби безпеки України, чітко говорив та доводив, що в тому числі і колишній мер Москви був задіяний у відмиванні грошей. Тодішній президент Росії Медведєв почув це і звільнив його. Через два роки.

В 2008 році ви ще робили гучні заяви про можливі посягання Віктора Медведчука на державний лад, згадували його «Вибори 2010», на які він нібито збирав гроші під кремлівський проект. Доведено нічого не було. Але чи має якийсь зв'язок ця історія з нинішнім «Українським вибором»?

Зараз мені не відомо про це. Тоді Віктор Медведчук, як громадянин України, дійсно, відповів на питання, і, наскільки я пам’ятаю, в київському управлінні СБУ була ця справа. Під час виборів 2008 року така інформація перевірялась. Розслідування тоді вийшло на інших правопорушників, схеми планованих фальсифікацій зруйновані, готівка на хабарі у виборчі комісії затримана. Тому я б зараз не хотів зловживати інформацією.

Певний час у вас були дуже складні стосунки з БЮТом, але в 2009 році представники цієї політсили все-таки проголосували за ваше призначення. З ким і як вам тоді вдалося домовитись, щоб ви зі статусу виконуючого обов’язки перейшли в статус повноправного голови відомства?

Та не було у мене ніяких складних стосунків з БЮТом. У мене була принципова позиція щодо кожної партії: не порушуйте закон, не підігравайте всьому тому, що розхитує безпеку держави, не наймаєте квазіснайперів, не купуйте вибухівку, бо ми все одно затримаємо на упередження. Незалежно від того, хто буде на мітингу у 2009 році виступати: чи кандидат від опозиції Віктор Янукович, чи чинний прем’єр-міністр на той час Юлія Тимошенко. Не дамо ми зробити жодного пострілу ані в повітря, ані в бік. Не БЮТ ми критикували чи Партію регіонів, а критикували і жорстко протидіяли конкретним загрозам. Там, де була корупція, ми партійного мандату не перевіряли. Ми затримали за корупцію міністра на той час уряду Віктора Януковича. Яка різниця, який він мав партійний квиток?

Але ж не може бути, щоб перед вашим призначенням не було ніяких консультацій?

Була жорстка розмова з представниками Партії регіонів, які відмовились голосувати. Я чесно тоді говорив, що Голодомор - це злочин, він буде дорозслідуваний до кінця, тому що є доказова база. З корупцією до кінця доведу всі справи, передам в суд. Стосовно корупції на митниці і розмитнення газу, хто б що не кричав у Верховній Раді тоді, сказав: все буде згідно з законом. Тому зараз говорити, що мене підтримала тільки та чи інша сила, не можна. Мене підтримали різні люди, так, як і не підтримали – і з Партії регіонів, і з НУ-НС, і з інших сил. Відмовився підтримати представник НУ-НС пан Гриценко. З БЮТу декілька депутатів теж не підтримали. Арсеній Яценюк з зали вийшов, не голосував. Я до речі перший і останній з голів СБУ, який і призначався, і знімався парламентом. Мені «пощастило».