Глава Бюро ВОЗ: Медична реформа в Україні створює діру

Медична реформа в Україні є одною з тих скандальних ініціатив, за скасування яких бореться опозиція. Незважаючи на готовність міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової впроваджувати новації, мешканці регіонів не розуміють їх суті і не відчувають здешевлення ліків.

Про те, як оцінюють медичну реформу в Україні у світі, важливість лікарень, умови утримання хворих, а також про роботу швидких в інтерв’ю «Главкому» розповіла глава Бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я Доріт Ніцан.

Доріт, наскільки глибоко ви знайомі з медичною реформою, що проводиться в Україні? Чи підтримуєте її?

Ми у Всесвітній організації охорони здоров’я всіляко підтримуємо реформи, які проводить Міністерство охорони здоров’я і президент та уряд в цілому. Ми дивимось на систему, і згідно нашим стандартам ця система має бути централізованою на пацієнті.

Але з проведенням медичної реформи виникає проблема нестачі місць в лікарнях для хворих. Інформаційний простір рясніє заголовками про закриття лікарень в рамках реформи. Тільки на Закарпатті були закриті 12 дільничних лікарень. За думкою міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової, лікарень в країні вдвічі більше, ніж потрібно, але, незважаючи на це подекуди люди вимушені лежати в коридорах.

В ситуації в Україні важливо змінити дозу, акценти. Коли ви робите пиріг, то у вас є певні дози всіх інгредієнтів. Це те, на що направлена реформа, - змінити акценти.

Для того, щоб людям була надана допомога, необхідно мати адекватну систему охорони здоров’я. Первинна ланка – поліклініки і т.п. - має бути доступною для всіх пацієнтів. Все має бути пропорційно. Лікарні – важливі. Але лікарні важливі для дуже маленької кількості людей, для тих, хто реально має бути госпіталізований.

Закриття лікарні без поліпшення послуг, які надаються на первинному рівні, створює діру. В областях, де закриваються лікарні, має покращуватися доступ до первинної ланки, щоб ці установи були наявними, доступними та прийнятними для населення. Політики можуть тягнути та перетягувати проблему, але відміряти потрібну дозу має і буде народ.

А як виходити із проблеми дорожнечі ліків? Ціни на деякі ліки в Україні в два-п’ять разів вище, ніж в країнах Європи. При тому, що рівень зарплат та пенсій значно відрізняється, і не в кращий бік.

Ви абсолютно праві. Але я можу назвати великий список тих проблем, які є в Україні, як то туберкульоз, який необхідно лікувати в інший спосіб, ніж він зараз лікується, СНІД – проблему, яку теж треба вирішувати, ліки. Всі вони існують в Україні. Але на це потрібен час. З нашого боку, ми можемо надати технічну допомогу уряду країні.

Ви заговорили про неналежне лікування туберкульозу, розкажіть, чи оцінювали ви і умови утримання хворих, чи відвідували тубдиспансери? Чи можна лікувати людей в закладах, що знаходяться у настільки жахливому стані: коли інколи в них не закриваються навіть вхідні двері?

Так, я була в цих закладах, бачила їх, і згодна з вами, що це проблема. Але країна на правильному шляху. І її потрібно підтримувати. Зараз медичний світ дуже приязний до України. Ми привозимо в Україну багато експертів для допомоги.

Якщо говорити про загальну картину смертності в Україні, то кидається в око, що кількість смертей на дорогах за рік виросла майже на 20%. Як вважаєте, причина лише в неналежній дорожній безпеці чи в тому, як працює екстрена медична допомога?

До 2020 року смертність на дорогах буде складати близько двох мільйонів людей на рік. Тобто ми будемо втрачати у світі умовно половину Києва.

За даними останнього звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я з безпеки дорожнього руху щорічно на дорогах гине один мільйон двісті тисяч осіб. Це перша причина смертності людей віком від 15 до 29 років. Також доведено, що троє з чотирьох загиблих – чоловіки. І, на жаль, 50% загиблих – це пішоходи, велосипедисти та мотоциклісти. Щорічно в Україні відбувається майже двісті тисяч дорожньо-транспортних пригод. Сорок тисяч людей травмується, чотири тисячі людей гине. Щодня в Україні гине близько 14 осіб, травмується – близько 100 осіб. Третина з усіх цих людей – це пішоходи та велосипедисти.

Проблема тої жахливої статистики, яку ми маємо, - багатоскладова. І нам не потрібно забувати про швидку допомогу, про ту допомогу, яка має бути доступною, яка має бути надана вчасно. Згідно з нашими даними, звітів, які ми публікуємо, ми бачимо, що в країнах, де робиться все, що потрібно з точки зору інфраструктури, та які мають адекватну швидку допомогу, яка є доступною, люди травмуються, але вони виживають.

Але це не про Україну. Ви чули про гучний інцидент: на сцені київського театру імені Лесі Українки помер відомий актор Олександр Бондаренко? Він не дочекався швидкої, яка їхала на місце виклику, а центр української столиці, двадцять хвилин. Подекуди швидку доводиться чекати більше години. Оцініть рівень української медицини катастроф.

Я би не узагальнювала це питання. Наприклад, за допомогою чемпіонату Європи з футболу, який відбувався минулого року, дуже багато непомітних, але важливих змін відбулось у деяких напрямках.

Але я погоджуюсь, що ту швидку допомогу, яка є на дорогах, потрібно поліпшувати. Я бачу, як це відбувається в багатьох європейських країнах.

Вам напевно ж відомо, що українські політики, високопоставлені чиновники воліють лікуватися за кордоном. Є свідчення, що й президент проходить медобстеження в одній з західноєвропейських клінік. Чи не говорить це про те, що український медицині в серйозних питаннях не довіряють навіть її керманичі?

В цьому питанні я спробую стати на обидва боки. Навіть в дуже розвинених країнах, коли є дуже специфічні захворювання, які не лікуються в тій країні, посадові особи високого рівня лікуються за кордоном, і фінансується це за допомогою страхових полісів. Багато країн настільки поважають своїх лідерів, що навіть вимагають, щоб ті лікувались за кордоном, повернулись здоровими і продовжували бути лідерами.

Однак, як представник ВОЗ, скажу так. Наш прапор – це неупередженість, солідарність, участь і універсальний доступ. Сподіваюсь, що всі ці аспекти будуть включені в ту реформу, яка відбувається чи буде відбуватись.