Леся Оробець: Нам дали зрозуміти - якщо не заплатимо $3,5 млн, то буде СІЗО

20 червня чоловік нардепа від «Батьківщини» Лесі Оробець Олександр Омельчук був вимушений виїхати за кордон. В іншому випадку, за словами дружини, йому загрожувало СІЗО.

Ще в листопаді 2012 року в київській офіс компанії «Фенікс Капитал», головою ради директорів якої є чоловік Оробець, увірвались невідомі люди в масках. Сама Леся тоді називала це «політичною розправою», але подробиці чомусь вперто не коментувала. Джерела в парламенті стверджують, що претензії до Омельчука мають під собою грунт. Саме тому Леся неохоче йшла на контакти з пресою.

Врешті, чоловіка звинуватили в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. Більше ніж пів року тривали суди із Податковою. Але Апеляційний суд Києва відмовив «Феніксу» в апеляції.

Вердикт подружжя не здивував. «Після п’ятихвилинного розгляду судді зачитали вже проштамповані рішення», - прокоментувала події Леся.

Тепер Олександр Омельчук має виплатити штраф – 3,5 мільйони доларів. Дружина стверджує, що таких грошей він не має. Від гріха подалі родина вирішила: чоловік має тікати за кордон.

Про причини такої втечи, тривалий тиск на родину та подальші дії Леся Оробець розповіла в інтерв’ю «Главкому».

Лесю, прокоментуйте суть звинувачень на адресу вашого чоловіка. Зараз вже подейкують, що цифра претензій менша за ту, що назвали ви – 3,5 мільйони доларів.

Вони відкрили декілька справ, і сумарний штраф становив понад три мільйони доларів. Штрафи - це чотири з половиною мільйони гривень плюс двадцять з чимось мільйонів гривень. В сумі – якраз названа цифра.

І це абсолютно неправомірний штраф. Вони актом податкової визнали декілька угод не чинними, хоча, насправді, Цивільний кодекс дозволяє визнавати угоди не чинними лише судом. І через таку, мовляв, нечинність всі кошти клієнтів, які прийшли за цими угодами, вони визнають прибутком. Ми тому воювали в суді з податковою, бо вважаємо, що ці штрафи не просто витягнуті з повітря, вони спеціально були вилучені так, щоб не було можливості їх сплатити. Це, взагалі, не відповідає ані фінансовому стану, ані розміру прибутків, які має ця компанія.

Тобто це виключно тиск на вашого чоловіка, а через нього – на вас?

Що показово. Їх не особливо цікавить директор цієї компанії. Їх не особливо цікавлять власники цієї компанії. Їх цікавить один з працівників, яким є мій чоловік. Вони спеціально все влаштували таким чином, щоб вдарити по ньому, минаючи інших людей. І відповідно вдарити по мені особисто.

З того часу, коли в його офісі в листопаді 2012 року були влаштовані «маски-шоу», і до рішення Апеляційного суду та його виїзду за кордон пройшло вже більше пів року. Яким саме чином протягом цього часу чинився тиск на вас та вашого чоловіка? До вас звертались конкретні люди з конкретними пропозиціями: закрити справи в обмін на щось?

Пройшло справді багато часу. В першу чергу, тому, що ми вирішили не здаватися, а боротися. Ми пішли в суд, воювали з податковою в суді, втім, на жаль, з очікуваним результатом. Але якби ми цього не зробили, перше, що б спитала податкова: а чому ви це не зробили? Тому і довелося пройти всі ці «танталові муки».

Щодо тиску конкретніше. Я пригадаю той пам’ятний день, коли голосували за Ігоря Соркіна, голову Нацбанку. Регіоналам критично не вистачало рук – не карток, а рук, та ви розумієте про що я. І одного з регіоналів ми з моїм колегою Максимом Бурбаком підловили на голосуванні за двох чи навіть трьох людей. Без відео він нам зізнався: «Так, це я голосував». Я дістала мобільний телефон, почала його знімати і кажу: «А тепер давайте теж саме, але на відео». Він одразу: «Ні-ні-ні, Лесю, я цього не робив, я голосував тільки за себе». Ми його дотиснули, і він на відео сказав: «Лесю, займись «Феніксом». «Фенікс» - це ж компанія, в якій працює мій чоловік. Що це, як не пряма погроза? Я йому тикаю, що він голосує не за себе, а він мені розказує, чим я маю займатися – по суті, штучно створеними проблемами.

Чесно кажучи, всі ці місяці я жила в постійному страху. На кожен пропущений дзвінок від чоловіка я з жахом думаю, що це ще одні «маски-шоу». Це психологічно важко. Розуміння, що вони зможуть зробити все, що завгодно, а ти нікому не зможеш довести своєї правоти, - оце найважче. На жаль, я не перша і не остання така. Тому наше завдання: вистояти і зробити так, щоб влада в країні найближчим часом змінилась, не тільки обличчями в телевізорі, а й правилами. Щоб громадянин усюди міг відстояти свою честь, гідність, репутацію.

Можливо ж оскаржити рішення Апеляційного суду. Ви, принаймні, будете намагатись це робити?

Ми будемо писати касацію. Це третя інстанція. Але розгляд касації не зупиняє втілення рішення апеляції. Якщо вони хочуть, вони зараз будуть приймати будь-які рішення по кримінальній справі далі, оскільки ми програли адміністративну справу.

Чи будете ви звертатись до президента, писати листа з вимогою чи проханням, наприклад, розібратися в цій справі і припинити тиск на вашу родину?

(мовчання, в очах стоять сльози) Я відповім так: не по статусу мені писати звернення до президента.

Наскільки реальною була погроза, що після рішення по апеляції вашого чоловіка могли тримати в слідчому ізоляторі? Вас попереджали про це?

Мені дали зрозуміти, що, якщо ми не заплатимо три з хвостиком мільйони доларів, то буде ізолятор.

Хто саме?

Слідчі Податкової. Вони прямо на допитах чоловіку та його співробітникам про це говорили.

І оте, що вони регулярно тягали його співробітників - це ще один факт тиску. Тягали їх туди з наполегливою регулярністю, причому чомусь обирали саме дівчат. Тримали їх там по багато годин, тиснучи, вимагаючи щось: підписуйте, здавайтеся.

Ви говорили, що проблему з чоловіком вам пропонували вирішити шляхом політичних переговорів. Коли це було? Хто робив таку пропозицію і в обмін на що?

Це було ще в листопаді – в день того «маски-шоу». Слідчі, які заламували йому руки, випадково натиснули мій номер на його телефоні. Чоловік, почувши в слухавку мій голос, встиг викрикнути, що в нього «маски-шоу» в офісі. Я була ще й не в Києві в цей момент – вони так спеціально підстерегли.

І десь в оцій катавасії, коли я дзвонила друзям-журналістам і просила їх приїхати, дзвонила Андрію Парубію, дзвонить мені приватний номер. Ну, багато хто міг би дзвонити мені з приватного номера в принципі. З депутатів багато хто ховає номер. Піднімаю – і чую м’який голос: «Леся Юрьевна, вот мы знаем, что с вашим мужем такие-то неприятности. Нам была бы очень интересна ваша политическая позиция». Я не могла усвідомити певний час, про що мені говорять. Потім до мене доходить, і я з усією вихованістю посилаю цю людину. А потім мені дають зрозуміти, що зі мною намагалися по доброму домовитись, але не вдалося, і я тепер сама винна в тому, що відбувається з чоловіком.

Куди саме поїхав ваш чоловік? Ви досі не назвали країну.

На момент, коли я робила свою заяву, мій чоловік ще знаходився в дорозі. Я, схрестивши пальці, чекала, що він дістанеться до тієї країни, з якої його не видадуть. Щойно я буду знати більше – я скажу все відкрито.

І чим в підсумку закінчиться ця втеча?

Я не буду тут трагічною. Ми з ним по життю оптимісти. Це, звісно, один з найважчих періодів, але нам не завжди було безумно солодко. Нам багато чого довелося втрачати, багато чого вдалося пережити – ми разом з сімнадцяти років, і це вже чотирнадцятий рік разом. Ми і це переживемо.

Дітям сказали правду, куди і чому поїхав їхній батько?

З дітьми говорити відверто буду тільки сьогодні. Я їх вивезла з Києва, розуміючи, що тут можуть бути будь-які дії і з дітьми, не дай Боже. От сьогодні закінчиться сесія – поїду до них.

А ви самі із своїм чоловіком вже зв’язувались?

Так. Скайп – наше все.

Збираєтесь найближчим часом поїхати до нього?

Я їду з Яценюком в офіційну поїздку в Америку, і сподіваюсь, що матиму можливість по дорозі перетнутись з чоловіком.

Тобто ваш чоловік зараз в Америці?

Я цього не говорила. Я тільки сказала, що сподіваюсь по дорозі з ним перетнутися.