Андрій Табалов: Присяга «Батьківщині» - це нікчемний договір

Андрій Табалов – народний депутат, обраний у мажоритарному окрузі в Кіровограді. Разом зі своїм батьком минулої осені він став фігурантом найпершого гучного скандалу у Верховній Раді VII скликання. Табалови в перший же день роботи нового парламенту відмовилися вступати до фракції «Батьківщини», під брендом якої балотувалися на виборах. Обурена опозиція силоміць витурила їх із сесійної зали. Після того слова «Табалов» і «тушка» тривалий час були синонімами, аж поки цей найперший інцидент не потонув у новинах про нових і нових «тушок».

Це перше велике інтерв’ю, яке Андрій Табалов дав центральним ЗМІ з того часу. В ньому він розповідає про вибори, причини відмови вступати до «Батьківщини», свій бізнес та депутатську діяльність.

Ступінь відвертості депутата можна оцінити за тим, як часто він говорить «не пам’ятаю», «не знаю» і т.п. Чомусь дуже багато подробиць недавніх подій 35-річний політик геть забув. Як пояснив сам Андрій Олександрович по секрету «Главкому»: «Мій мозок. як комп’ютер: коли нова інформація надходить, то стара або стирається, або архівується кудись далеко».

На виборах 2012 року ваш батько пішов по списку «Батьківщини», а вас відправили боротися на округ. Чому було вирішено саме так?

Це було рішення не батька, а партії «Фронт змін»: кожен керівник обласної організації (а я очолював обласну організацію) повинен був брати участь у виборах. Я не дуже хотів балотуватися, тому що не уявляв, що це таке, зможу я чи ні, але була така вказівка.

Хто конкретно вказував?

Політрада партії.

Тим часом вашого батька запросили до списку. Це буле данина головному спонсору партії в Кіровоградській області?

Він був, здається, членом політради. Хоча я можу помилятися. Він мав партійність «Фронту змін» з 2009 року, коли ми приєдналися до партії на президентських виборах. Яценюк нас запросив курувати Кіровоградську область.

Арсеній Петрович запрошував вас особисто?

Так, мій батько з ним познайомився, порозумілися у деяких питаннях і почали працювати.

Де ця зустріч відбувалася?

Я не знаю. Це було чотири роки тому. Відтоді багато чого трапилося…

Отже, ви фінансували «Фронт змін»…

Звичайно ж, фінансували. Ми повністю забезпечували Кіровоградську обласну організацію.

Про який порядок сум йде мова?

Я вже не пригадаю. Є публічні цифри, і скільки коштує утримання обласної організації – можна порахувати.

У вас на окрузі був доволі серйозний суперник Олександр Шаталов, ставленик тодішнього губернатора Сергія Ларіна. В нього ви виграли буквально пару відсотків…

Суперник дійсно був дуже достойний. Я Шаталова поважаю як професіонала, як людину, але скажу одне: на його боці був дуже потужний адмінресурс і один із кращих політтехнологів країни Сергій Ларін. Шаталов його улюбленець був і залишається, бо Ларін забрав його з собою до Адміністрації президента.

-- «Батьківщина» кинула нас напризволяще

Але ви - унікальний випадок для Кіровоградської області. На минулих виборах в цьому регіоні у всіх округах перемогли провладні кандидати, і лише вам, на той час висуванцю опозиції, дозволили перемогти. Поясніть, чому? Адже з таким мінімальним розривом владі не склало б проблем вас посунути на друге місце.

У мене була одна перевага, на який ми постійно наголошували: я місцевий. Я кіровоградець, а Шаталов все-таки хлопець з Донецької області. Більше того, він російськомовний, він не розмовляє українською, а я розмовляю. Я робив акцент на зустрічах з людьми, хоча це було й важко, бо коли я йшов, наприклад, до колективів дитсадків – там були дзвінки до завідуючих, щоб ці зустрічі не відбулися.

На минулих виборах без мандатів залишались опозиціонери, у яких відрив від провладного конкурента був значно більшим, ніж ваш від Шаталова. Їм не допомогло ні знання мови, ні статус «місцевого». Можливо, на момент, коли визначалося ім’я переможця, у вас вже була домовленість з керівником області…

Домовленості ніякої не було. Більше того, якщо вона і могла бути – то тільки на рівні Києва. Це було неможливо. Я вам наведу один приклад. Був у нас мітинг перед облрадою – здається, з приводу чорнобильських пільг. На цьому мітингу був присутній Шаталов. Він підійшов до мене перед мітингом і сказав: Андрію, треба поговорити, буквально декілька хвилин. Я ж, як чемна людина, після всього підійшов, потис руку, переговорили ні про що. Наступного дня це було в усіх газетах – що опозиція домовляється з владою про щось… Тому, бачите, ніяких домовленостей не могло бути, бо вони б зразу ж злили це у ЗМІ.

Але ви щойно сказали, що домовленості могли бути на центральному рівні. Тобто вони все ж були?

Вони, можливо, і були, я про це не можу сказати, тому що я не знаю цього стовідсотково. Ви знаєте, що в багатьох округах були подані судові позови щодо невизнання виборів дійсними. В Кіровограді сталося так, що Шаталов подав позови щодо, здається, 23 дільниць, майже третини.

Отже, ви почали діяти на випередження?

Ми почали звертатися до Києва, до нашого партійного керівництва, за допомогою. Нам не допомогли, абсолютно.

Тобто ви стверджуєте, що опозиція кинула кандидата Табалова напризволяще?

Фактично так. З цієї причини я не увійшов до фракції. Хочу наголосити, що я не входив до жодної фракції, тим більше до фракції Партії регіонів.

Тобто ви визнаєте, що були змушені домовлятися з владою?

Ні, ми просто виграли ці суди.

І от настає перший робочий день нової Верховної Ради. І вибухає грандіозний скандал. Батько і син Табалови, яких висувала Об’єднана опозиція, які під брендом «Батьківщини» пройшли до парламенту, відмовляються вступати до її фракції. Ви хоч повідомили керівництво заздалегідь про такий «сюрприз»?

Я був на першій зустрічі після обрання. Йшли збори обраних депутатів, нам роздали бланки заяв про вступ до фракції, я його не підписав. Тоді зателефонував Яценюк, питав: чому ти не входиш до фракції? Я сказав, що хочу подумати. Ми були постійно на зв’язку.

Яценюк телефонував і вам, і батькові?

Мені телефонував, потім батькові. Але про це ви краще у батька і запитайте. Потім сталося те, що сталося. Вони зрозуміли, що ми не будемо вступати, тому треба зробити якусь показову, публічну порку. Хоча я насправді мав намір вступати у фракцію «Батьківщина», я тільки не розумів, чому я маю це робити під тиском зараз, а не, скажімо, завтра.

Якими словами вас намагався переконати Яценюк? Це була розмова на підвищених тонах?

Він дуже спокійно зі мною розмовляв. Я всіх слів пригадати не можу, але він намагався з’ясувати, що спонукало мене не входити до фракції – я йому причини пояснив.

Втратити двох депутатів в перший же день – це дуже підступний удар для партії. Чи хтось, окрім Яценюка, намагався з вами вести перемовини? Турчинов чи Пашинський, наприклад?

Ні, я був у «Фронті змін» і цих людей взагалі не знав. Про Турчинова я чув з телебачення, іноді він був присутній на політрадах, особливо, коли «Батьківщина» і «Фронт змін» почали зливатися в одну партію. Це, до речі, був дуже болісний процес, тому що на президентських виборах 2009 року ми були конкурентами, була дуже жорстка боротьба. А у 2012 році виявляється, що ми повинні об’єднатися-побрататися. Це було дуже непросто.

Ідучи до парламенту того першого дня – ви готувались до такої ганебної «посвяти», яку вам влаштували опозиціонери?

Ні. Це було абсолютно несподівано. Я такого навіть уявити не міг.

Але ж ви усвідомлювали, що обізвуть «тушкою» і будуть всіляко ганьбити?

Я про це тоді навіть не думав. Я думав, що все-таки мине якийсь час – і ми знову будемо сидіти у кабінеті в Яценюка або у когось іншого і планувати майбутнє. Бо я мав намір вступити до фракції.

Якось по-дитячому виходить: «мав намір, але не вступив». Що ж вам завадило вступити до фракції саме в той момент, коли це зробили всі?

Якщо на тебе тиснуть – то чому ти повинен робити це тоді, коли хочуть? Якщо тобі кажуть, що ти повинен щось підписати зараз – зараз або ніколи… Я, наприклад, не звик, щоб на мене тиснули. Я не кажу про якийсь крик, а про тиск, мовляв, ти повинен це зробити зараз.

Все одно не переконливо. Бо коли ви висували свою кандидатуру на виборах – ви достеменно знали, що йдете під брендом «Батьківщини» і це накладає на вас певні зобов’язання?

Так, але я думав, що я в команді і в разі чого сила бренду та команди прийде мені на допомогу. А вийшов якийсь рух в одному напрямку: коли у мене певні зобов‘язання, а партії все одно відстою я перемогу чи ні.

Як кандидат від «Батьківщини» ви підписували присягу? Пам’ятаєте її зміст?

Так! В юриспруденції подібний договір називають нікчемним: відповідальність однієї сторони і жодної відповідальності іншої сторони, партії...

І от колись ви подалися на вільні хліби, вам надходили пропозиції про вступ до інших фракцій?

Ні. У мене навіть мети такої нема: вступити до будь-якої фракції. Я позафракційний, основна мета – служіння виборцям на окрузі. Є моя програма, я виконую її поступово, щось вдається зробити, щось не вдається.

Згідно з дослідженням руху «Чесно», майже 70% ваших голосувань – провладні. Як ви це поясните?

Наведу приклад. Коли опозиція висуває питання, а потім за нього не голосує, замість неї голосує партія влади. Тоді можна сказати, що голосую я з партією влади, але за ті питання, які важливі для мого округу. Щодо цього дослідження, то чому не взято усі голосування, а лише обмеженої кількості законопроектів? Тоді картина буде зовсім іншою…

З ким ви обговорюєте питання, як голосувати за той чи інший законопроект?

З деякими депутатами обговорюю, у комітеті іноді, іноді з кіровоградськими депутатами. Але ситуація майже завжди цілком зрозуміла. Ми бачимо, як і за які законопроекти голосує опозиція і влада. Але з кожного питання у мене є своя особиста думка.

Хто ваші сусіди в парламенті? З ким сидите поруч?

Батько поряд зі мною, Бандуров (Володимир Бандуров, - заступник голови фракції Партії регіонів, - «Главком») сидить неподалік, Антон Яценко (член фракції Партії регіонів, - «Главком»). Ми, до речі, сидимо там, де сидять «регіони», бо там, де позафракційні, місць не знайшлося.

Була дуже незручна ситуація, коли я водив дитячу екскурсію Верховною Радою, там були діти-інваліди. Екскурсовод каже: ось тут сидить фракція «Батьківщина», тут – Партія регіонів. А в мене діти питають: а де ж ви сидите? Отам, кажу, показуючи в сторону «регіонів». Вони були дуже здивовані…

Якщо регламент знизить планку для формування депутатських груп, ви готові увійти до якоїсь з них?

Чому б ні? Я вважаю це нормальним, тому що на даний момент позафракційні депутати дискримінуються. Щонайменше, отримати слово у парламенті нам дуже важко. Ви ж бачите, як проходить сесія: фракційні депутати можуть взяти слово, передати колезі і т.д. А якщо у фракційного депутата є бажання виступити - він завжди виступить. Щодо позафракційних – все набагато важче. От я намагався поставити запитання міністру фінансів, тому що є дуже серйозна проблема – не тільки в Кіровограді, а і, думаю, в багатьох інших обласних центрах – Казначейство просто не відпускає кошти. У Кіровограді тролейбусники днями хотіли страйкувати, інші бюджетники не мають коштів, тому вони можуть припинити обслуговування інфраструктури міста.

І от я записуюся поставити питання міністру фінансів Колобову, а мій порядковий номер у черзі був далеко за соту позицію.

Але ви - член комітету з питань податкової та митної політики, голова підкомітету з місцевих податків і зборів. То ж повинні мати прямий вихід на міністрів. Наприклад, на Клименка, який проводить через комітет свої ініціативи.

На Клименка виходів у мене нема. Я з ним не знайомий. Хоча, коли були дуже важливі урядові законопроекти, то він приходив на засідання комітету і відповідав на запитання.

Отже, ви готові приєднатись до нової депутатської групи…

Але є умови, за яких я можу до неї увійти. По-перше, ця група не повинна підтанцьовувати ні опозиції, ні владі. Тобто вона повинна вести якусь свою політику. Це повинні бути мажоритарники, які служать своїм округам, тобто підтримувати якісь питання, якщо це на користь виборцям.

Інтереси виборців – це хороша ширма. По факту йде мова про створення за рахунок позафракційних і перебіжчиків групи, на яку може спертися влада. Але давайте говорити відверто: ваш виборець проголосував за вас як за кандидата від «Батьківщини». І, напевно, ви вже не виконали настанову своїх виборців?

За мене голосували як за висуванця перш за все опозиції. Ну, може, трохи «Батьківщини», але мене всі й так знали – я ж не «парашутист», що прилетів балотуватися. Я в Кіровограді живу, і моя родина там живе дуже давно, тому люди добре знали, хто я такий.

Те, що ми були в опозиції – у нас такі погляди, вони й досі не змінились. Стосовно «Батьківщини» - з нею не завжди все гаразд було в Кіровограді, і зараз теж. Я не знаю, наскільки справедливим буде сказати, що я виграв тільки завдяки тому, що висувався від «Батьківщини». Більше того, в нас не було домовленості стосовно єдиного кандидата. Був кандидат від «Удару», були інші опозиційні кандидати. «Батьківщині» не було кого і висувати – вона висувала кандидатів у сільських округах, але жоден з них не переміг.

Але найголовніше, як я себе позиціонував: я не стільки казав, що я від «Батьківщини», скільки казав, що я кіровоградець. Це було скрізь – на моїх бордах, у статтях і т.д. Тому що таким чином люди могли різницю побачити: ось є хлопець з Донецька, а ось є з Кіровограда, місцевий.

І все ж в окрузі після вашого скандального рішення не йти до фракції «Батьківщини» відбувалися протести.

Одна хода була, організована партією «Свобода». Заявляли вони людей з двісті, а фактично прийшло людей з двадцять чи тридцять. Просто було холодно дуже, мороз, я не знаю, навіщо вони взагалі витягнули людей туди.

Прихильники опозиції намагалися в соцмережах запустити хвилю «Не купуй «Волошкове поле» (торгова марка молочної продукції, яку виробляють підприємства, підконтрольні Табаловим, - «Главком»). Яким був ефект від цієї акції?

Це взагалі дурниці. Абсолютно нічого ми не відчули.

У вас досить великий сімейний бізнес. Хто ним керує, поки ви з батьком в парламенті?

Ми, згідно з законом, передали бізнес управлінській компанії.

За останній рік ваш бізнес приріс новими активами – ви купили хлібзавод і маслозавод…

Зараз акції та корпоративні права передані управлінській компанії, тому я знаю про все тільки з газет.

-- «Я не проти Яценюка, я проти його методів»

Є версія, що саме інтереси вашого бізнесу й стали аргументом на користь того, аби не вступати в парламенті до «Батьківщини».

У тому бізнесі, який ми очолювали, сьогодні теж є проблеми. Сказати, що після отримання депутатського мандату цей бізнес пішов дуже добре – я б так не сказав. І податкова тисне, і ринки закриваються…

Що пов’язує вас із Віталієм Хомутинніком?

Він голова комітету, в який я вхожу.

А в бізнесі?

В бізнесі – нічого не пов’язує.

Але ж у вас були спільні бізнес-проекти?

Я особисто з питань бізнесу з Хомутинніком не стикався і не підписував ніяких документів. Я чесно скажу: я сам не знаю всього бізнесу, чи є він у нього, чи немає.

Але це вже не секрет. У ЗМІ оприлюднена інформація про те, що у вас з Хомутинніком були спільні проекти на рівних паях.

Були підприємства. По-моєму, були. Я від бізнесу відійшов, і мені складно сказати. Зверніться з цим питанням до управлінської компанії - і вона дасть відповідь юридично обґрунтовану.

Народні депутати зазвичай люди не бідні. Але мало хто відмовляється від матеріальної допомоги, передбаченої законом. Ви отримували таку допомогу?

Я брав допомогу, але я все це витратив на потреби округу. Я за півроку заробив близько 130 тис грн. у парламенті, включаючи матеріальну допомогу на відпустку. Я міг би відмовитися від цієї допомоги, і куди б вона потрапила?

А я її отримав і витратив на потреби мешканців Кіровограда. На округ я витрачаю в рази більше, аніж отримую зарплати. Я регулярно здійснюю прийом виборців – кому на лікування, кому на інші нагальні потреби.

Але депутатська діяльність – не лише прийом громадян, робота на окрузі. Верховна Рада – це перш за все законодавчий орган. Як ви оцінюєте себе як законотворця?

На «трієчку», мабуть, на даний момент.

Давайте порахуємо. За півроку, як ви самі кажете, ви отримали 130 тис грн. зарплатні і внесли до парламенту за цей час два законопроекти, жоден з яких не був ухвалений. Тобто кожен акт вашої законотворчості коштував бюджету 65 тис грн. Як ви вважаєте, наскільки ви виправдовуєте ці гроші?

Думаю, що не дуже. Але якщо порівняти мене з деякими іншими депутатами, то думаю, що там ситуація не краща, на жаль.

Я багато працюю на окрузі. Я тільки нещодавно став депутатом, законотворча діяльність для мене поки що нова. Тепер я вирішив взяти додаткового помічника для того, щоб посилити цей напрям. Тому думаю, що ця сесія для мене буде більш активною в плані законодавчих ініціатив. Інша справа – проголосують за цей закон чи ні. Є депутати, які десятки законів написали – і жоден не був ухвалений. А скільки грошей отримали депутати, які блокували трибуну?

Ви спілкуєтесь зараз з кимось із «Батьківщини»?

Так, спілкуюсь. З хлопцями з «Фронту змін», з якими я був знайомий.

Емоції згасли?

Так, все швидко вляглося після тих всіх подій. Знаєте, є партійна дисципліна, і люди, буває, мусять не протягувати руку, не вітатися. А коли вляглося – про це все забули.

Якби сьогодні Яценюк до вас звернувся, сказав: Андрію, ось минув час, може, ти вступиш до нашої фракції, ви б повернулися?

В політиці ніколи не можна казати «ніколи». Я цього не виключаю, але не за керівництва Яценюка.

Ви категорично проти нього?

Я не проти нього, я проти методів. Я не підтримую такий стиль керівництва.

У Кіровограді вже відбулось злиття «Батьківщини» та «Фронту змін»?

Немає ніякого злиття. Вони розділилися повністю. Ті фракції, що були у міськраді, облраді – вони не приєдналися. Я можу це пояснити тим, що Яценюк цим навіть не займався.

Він стримував об’єднання партій?

Не стримував, він просто нічого не зробив, щонайменше у Кіровоградській області, для того, щоб партії гармонійно об’єднати. Тому що були серйозні протиріччя між керівництвом на рівні області. Це використовували конкуренти з Партії регіонів навіть в «чорному піарі».

Чи пропонували вам піти в органи виконавчої влади?

Ні. Не пропонували. Я поки що не готовий до цього. Окрім того, є проблеми з браком коштів на окрузі, а коли ось так лихоманить – я думаю, що від новачків дуже складно чекати якогось результату.

Які асигнування з бюджету в останній рік отримував ваш округ?

Так, отримував, але не дуже багато. Мені вдалося, разом з батьком, до речі, бо він є членом бюджетного комітету, домогтися виділення 1,8 млн грн. на два соціальні об’єкти. Це соціальний гуртожиток в Кіровограді та ремонт позашкільного закладу «Контакт» в гімназії №5 ім. Шевченка. Наш запит був підтриманий на бюджетному комітеті, після того було розпорядження Кабміну про те, щоб ці кошти були виділені. Але на даний момент надійшло, здається, лише кілька сотень тисяч гривень. На жаль, не виконується поки що це рішення. Навіть на зарплатню не виділяються зараз кошти, не те що на капітальні вкладення. Ситуація з державними фінансами досить скрутна.