Моя посада дуже проста – Ірина Фаріон

Депутат зі «Свободи» стверджує, що сьогодні рейтинг партії щонайменше 25%

Ірину Фаріон вважають представницею найбільш радикального крила в і так неліберальній «Свободі». Її ім’я – одне з тих, яким опоненти націоналістів лякають народ «бандерівцями». Тим не менше на парламентських виборах 2012 року Фаріон взяла в окрузі у Львові майже 70%. Такого результату вдалося досягти далеко не всім регіоналам з їх можливостями і адмінресурсом в східних областях.

Ще будучи депутатом Львівської обласної ради, Фаріон прославилася завдяки скандальному ролику про її «виховну роботу» в дитячому садочку. Посівши своє місце в парламенті, вона взялася за «мовну» проблему в парламенті.

Про те, яким чином можна навчити всіх нардепів української, про необхідність оподаткування іноземного продукту і відсутність «зубів» у української нації, а також про динаміку рейтингу «Свободи» Ірина Фаріон розповіла «Главкому».

«Хай ще напишуть, що я була двоюрідною сестрою бен Ладена...»

Пані Ірино, в одному з останніх «темників» Партії регіонів, який потрапив у розпорядження «Главкому», партія влади вкотре за останній рік вирішила використати тему боротьби з фашизмом у власних цілях. В документі йдеться про те, як потрібно заробляти електоральні симпатії розповідаючи про соціальний захист ветеранів війни та боротьбу з «неонацистськими витівками». Під останніми маються на увазі марш пам’яті ОУН-УПА у Києві та висаджування тернопільськими націоналістами алеї пам’яті на честь вояків дивізії СС «Галичина». Окрім цього, там йдеться і про необхідність притягнення «свободівця» Юрія Михальчишина до кримінальної відповідальності за підбурювання до насильства. Ці зусилля б’ють по рейтингу партії «Свобода»?

Партія регіонів – це останній виплід радянської доби. Їхні «темники» - це зразок колишньої радянської пропаганди чи агітпропу. Така форма пропаганди свідчить про повне виродження цієї псевдополітичної сили. Бо якщо сучасна українська політика асоціюється з Партією регіонів і з комунізмом, то тоді забруднюється, взагалі, поняття політики. А політика – це мистецтво побудови держави.

Вони собі ці темники можуть причепити над клозетами. А нам своє робити. Українець повертається до націоцентричної ідеології.

Кому вигідно час від часу висувати вам закиди щодо вашого членства в КПРС?

Є два джерела цього. Перше – сайт «Ревізор» Олександра Чаленка. Інше джерело пульсації – це Львів, моє рідне місто, яке має абсолютну більшість в підтримці «Свободи». Там є такий сайт «Варіант». Його очолює якась бабера на букву «М» - забула її прізвище (на сайті «Варіанту» консультантом проекту значиться Ірина Марушкіна – «Главком»). Саме вона була організатором мого ролика про дитячий садочок. І думаю, що вона або продала його Партії регіонів, або Партія регіонів і замовляла цей ролик. Навіть більше. Вона, взагалі, працює на Медведчука.

Ну, нехай ще напишуть, що я була двоюрідною сестрою бен Ладена чи внучкою Геббельса.

Ця інформація була поширена і на інших сайтах. Але що в тому «смертельного», якщо й дійсно хтось за радянських часів був членом КПРС?

Можливо, висловлюсь дещо патетично. Але малі ніколи не здатні оцінити великих. І малі нікчемні завжди намагаються опустити до свого рівня тих, хто не вміщається в їхнє мислення. Подивіться на те, що робить нещастя на прізвище Бузина із образом Тараса Шевченка? Скільки знаходяться в нашому просторі людей, які паплюжать творчість Франка? Це звичний прийом нещасних не знаходити порозуміння зі світом. Для мене все це не є жодним приводом для поганого настрою.

Але подібні закиди на бік «Свободи» і свободівців мають вплив на рейтинг партії. Згідно з останніми соціологічними дослідженнями, він значно впав. В середині партії ви проводите заміри?

Рейтинг, який нам малюють певні навколо президентські соціологи, зокрема, на букву «К», суфікс на «о» закінчується, малювали «Свободі» на парламентських виборах ледве 3%. «Свобода» взяла 10,44%, вкрадено було 2%. Ну, вкрали, тому що ми не зуміли захистити цей результат, особливо на Сході та Півдні України. Тут наша провина. Ірині Фаріон ще одна соціологічна служба, вже не зовсім пропрезидентська, на букву «Р», обіцяла 19%. Ірина Фаріон взяла майже 70%. Абсурдно вірити в те, що вони пишуть. Вони виявляють бажане за дійсне. В нас кожен з членів партії має свою форму боротьби. Моя форма боротьби – їздити по всій країні і мати зустрічі із українцями. Я об’їздила вже 26 міст. Ті переповнені зали і та кількість людей, які намагаються поспілкуватись, свідчать про щось зовсім протилежне.

Крім того, наша внутрішня соціологія свідчить про те, що наш рейтинг - це щонайменше 25% - стрімко зростає в Центральній та Східній Україні. Для того, щоб обвалити наш рейтинг в Центральній та Східній Україні, треба застосувати прийом «очорнення» «Свободи» на її базових теренах. Ну, Львівщина – це, в першу чергу. Але наші базові терени – це вже не просто уся Галичина. Тому знаходяться непристойні істоти, типу на букву «П», той, що очолює газету, яка вже з рейок зійшла (депутатка натякає на львівську газету Експрес - «Главком»). Але пес гавкає, а сонце світить. Так було і так буде. На це не треба зважати і треба вперто робити свою роботу, і бути одержимим метою.

«Я дуже люблю Ігоря Кривецького»

Якщо ви вже згадали газету, яка за вашими словами, зійшла з рейок. Скажіть, ви читали «Гроші Тягнибока – 4» на сторінках «Експресу», де йдеться про зв'язок між фармацевтичним бізнесом родини Тягнибоків та смертю відомого українського режисера Юрія Іллєнка?

Була вже зроблена заява трьох очільників опозиційних сил щодо трактування діяльності цієї нещасної газети як медійного кілерства. Вони співчувають колективу, який працює під таким керівництвом. Ну, думаю, що Починок (Ігор Починок – генеральний директор ТзОВ «Експрес медіа груп» - «Главком») сам себе вже і знищив.

Що можете сказати про описаний зв'язок «свободівця» Ігоря Кривецького, якого, за словами видання, ще неформально називають «касиром» партії, із кримінальним авторитетом Володимиром Дідухом? Як добре ви Кривецького знаєте?

Для мене прізвище «Дідух» нічого не означає. Я дуже люблю Ігоря Кривецького, тішуся, що він прийшов в «Свободу», коли йому було сорок років, коли він був абсолютно зрілим і коли він усвідомлював. Він має класний бізнес, він впевнено стоїть на ногах, він чого хотів в житті, того досягнув. А в якій державі мають жити його діти? Це був його мотив прийти в «Свободу». Він приніс в «Свободу» свою матеріальну підтримку. Ще хтось приніс в «Свободу» інші якісь цінності. Так складається організм людський.

Зрозуміло, що заява лідерів тих, хто це пише, не зупинить. Але і нас ніхто не зупинить. До того, як ми перемогли на парламентських виборах, газета «Експрес» та інші видання писали, що нас фінансує Коломойський. Тепер чомусь наш фінансист стрімко змінився. Потім нас звинувачували в тому, що нас фінансує хтось там з-за кордону. Чомусь про це зараз не пишуть. Чергова брехня збиває з ніг попередню брехню. В грудні у нас будуть звіти перед виборцями по всій країні. Ми заїдемо у кожну школу, кожен навчальний заклад, район, будемо спілкуватися з людьми. Найкращий звіт – це наша діяльність. А наша діяльність – це близько двохсот законодавчих ініціатив, а також інша активна політична робота.

«Запізнився на фракцію – платиш штраф»

До речі, щодо законодавчої роботи. Ряд експертів пов’язували падіння рейтингу «Свободи» якраз з тим, що партія надто «опарламентаризувалася». Тобто втратила драйв. Ви не згодні? Так, «Свобода» і далі продовжує кричати: «Українська!», але паркани вже не валяться. От і Київраду опозиція фактично здала…

Можу сказати таким придворним політологам, чи «політолохам» (їм це краще підходить, бо я з неповагою ставлюся до абсолютної більшості з них): не треба нам приписувати моделі поведінки, витвореної у їхніх головах. «Свобода» непередбачувана. Як вирішимо, так і будемо діяти. Не один «політолох» не здатен передбачити, як ми будемо себе поводити. Ці «політолохи», окрім того, що вони язиками багато тріпають, ще є громадянами України. І я би хотіла побачити їхні тіла під стінами Київської міської ради, хотіла б побачити, як вони активно штурмують «Беркут». Вони ж ніби чоловічого роду, то нехай покажуть свою силу.

Депутат Андрій Іллєнко в інтерв’ю «Главкому» не так давно говорив, що така дисципліна, як в «Свободі», Партії регіонів і не снилася. Розкажіть докладніше, як координуються дії, як впроваджуються партійні установки?

Це без сумніву – дисципліна має бути жорсткою. Інакше не буде ладу, не буде продуктивної діяльності. Але «темники» нам не розсилають. Якби хтось мені сказав, що я маю говорити? Та ви що? Таке просто не вкладається в голову. Як таке може, взагалі, бути.

От Боже борони запізнитися на фракцію. Запізнився на фракцію – платиш штраф. Що це таке? Маєш прийти на дев’яту годину ранку – приходь. Маєш якусь справу, не можеш прийти – обов’язково про це маєш повідомити.

Вам вже доводилось сплачувати цей штраф? Який його розмір?

Це якийсь грошовий еквівалент, але не знаю, який саме. Я чемна дівчинка. Незважаючи на те, що я сова, я приходжу на дев’яту годину і досинаю ще п’ять-десять хвилин.

Вже колишній народний депутат Ігор Марков розповів, що в Партії регіонів депутати отримують «тіньову» зарплатню, яка складає десь 5 тисяч доларів. Чи передбачені в «Свободі» якісь внутрішні фінансові стимули?

Ні, фінансових стимулів, заохочень в нас немає. Ми маємо гроші на депутатську діяльність, і це унезалежнює тебе від партійної допомоги. Це дуже класно. Немає нічого кращого в світі, ніж незалежність на різних рівнях.

Не так давно «Свобода» представила уряд національної альтернативи. Всупереч очікуванням ви не увійшли до нього. Чому?

Ну, в цей уряд не тільки я не увійшла. В нього не увійшов Олег Тягнибок, Андрій Мохник, Андрій Іллєнко, Ігор Мірошниченко та інші. Кожен з нас має інший напрям роботи. Портфель для Ірини Фаріон – це щось надто замкнуте. Моя посада дуже проста – Ірина Фаріон. Її неможливо загнати в жодні межі. І Олег Тягнибок це дуже добре знає.

«Я дивилась на Чечетова і думала: ну ти ж людина, як можна таким бути»

Альтернативний уряд – ідея не нова. Та жодного разу в історії країни не продемонстрував свою ефективність. Чому думаєте, що тепер все буде інакше?

Цей уряд має передусім здійснювати аналітичну діяльність того, що робить уряд Азарова. Він має відстежувати кожен крок чинної влади і має пропонувати свою альтернативу. Це, скажемо, теоретична підготовка до незабарної практичної діяльності нас як виконавчих органів влади. Ми перейшли вже через етап представницької гілки влади. Ми вже навчилися того. Ми вже розуміємо своєрідність своєї роботи. Нам зараз дуже треба опановувати виконавчу гілку влади. Для нас це не просто політика. Немає сенсу весь час бути декораціями у парламенті. Сенс в тому, щоб їх зробити декораціями.

Що таке нове? Це добре забуте старе. Це школа досвіду, це форма здобути цей досвід. Взагалі, під тим сонцем, під тим місяцем що є нового? Нічого. Найосновніші проблеми, які є в суспільстві, однакові, розгортаються винятково в площині людської моралі.

Знаєте, якось Чечетов підійшов близько до нас. Я ж цього чоловіка ніколи близько не бачила і не хочу бачити. Але от він підійшов до Ігоря Мірошниченка. Я дивилась на нього і так собі думала: ну ти ж людина, як можна таким бути? Чи виходить на трибуну Цибенко з Комуністичної партії і заявляє: матері відправляли своїх дітей в Афганістан. Ти ж людина. Ти ж маєш тіло, ти ж маєш розум. Це не політика. Це крах людини як божого створіння.

Ми чомусь політику оцінюємо крізь призму політичних категорій. А я дивлюсь на політику крізь призму людських цінностей і крізь призму морального мірила.

А який «крах» спіткав ваші стосунки з позафракційним депутатом Олександром Донієм? Він відмовився перебувати з вами в одному комітеті. Ви назвали його гниллю. В чому суть цього конфлікту?

Я навіть не знала, що він в попередній каденції працював в цьому ж комітеті (комітет ВР з питань науки і освіти – «Главком»). Я, взагалі, ніколи не асоціювала постать цього депутата із освітньою і науковою діяльністю. Він що, працював колись у виші? Він викладав? Він автор кількох монографій? Він автор якихось законотворчих ініціатив, які стосувалися освіти? Я його ніколи з тим не асоціювала. Але чомусь цей чоловік заявив, що він в комітет з питань освіти і науки не пішов тому, що там Ірина Фаріон. Ну, відповідно, я відповіла.

Чому так сталося? Це його потрібно запитати. Можливо, у нього якийсь авітаміноз на осінь загострився і він реалізував це у вигляді претензії до Ірини Фаріон. Його, очевидно, задовольняють в комітеті комуністи Дорохов та Зубчевський. З ними йому б працювалося непогано, а от з Фаріон йому складно було б працювати.

Це класно, що політика розводить людей на різні барикади. Бо від антагонізму сил народжується новий вогонь. Якщо обм’якла політика, вона не народжує нової якості.

Але мірило людяності - це найважливіше в політиці і в усьому: в бізнесі, в науці, в мистецтві. Коли на трибуну 6 листопада виходить Куніцин (Сергій Куніцин – депутат від партії «Удар» - «Главком») і, мабуть, вперше в житті говорить українською мовою, і говорить змістовні і глибокі речі, я хочу подякувати йому. Я йому прощаю всі помилки, суржик, цей чоловік говорить українською мовою. Він сказав геніальну фразу: ми такі різні. І це він повідомив залу, що Мирного (Олександр Мирний – депутат від партії «Свобода» - «Главком») солдатом забрали до Афганістану, і в Чорнобилі він також був. Я цього не знала! Скільки вас людей в парламенті, незалежно від того, яких ви політичних поглядів? Це дуже класно знаходити в своєму опонентові людину, побачити в ньому очі, побачити в них сльозу. Правдиву, а не облудну, як лила Калєтнік, ця дівчинка, це ж в голову не вкладається. Є така новела у Валер’яна Підмогильного «Не руште оман». В будинку під бюстом Леніна читають новелу, як це кльово – радянська влада, приходить студент і хоче сказати їм правду, сказати, що то брехня. А йому кажуть: не руште оман, не треба, їм так добре, хай зомбуються. Так от 6 листопада був сеанс перезомбування в парламенті.

Але все ж хотілося б повернутись до претензій, які деякі депутати висувають конкретно «Свободі». Той же Доній акцентував увагу на тому, що голосування законів про пенсійне забезпечення були провалені і завдяки тому, що не вистачило голосів депутатів опозиційних сил, в тому числі, від «Свободи». Ви розповідали, що за запізнення на фракцію у вас діють штрафи. Але ось доказ: у відповідальний момент не вистачило голосів. Якийсь контроль щодо присутності депутатів на відповідальних голосуваннях діє? Чому провалюються важливі закони?

В нього (у Донія, - «Главком») проблеми з арифметикою? Опозиційні фракції від сили набирають понад 170 голосів. А якщо Доній має такі претензії до опозиційних сил, то хай створить свою опозиційну фракцію Ангелів Серафимів, херувимів імені Донія, і все буде класно.

І все ж. Ось дивіться. За законопроект про державне пенсійне страхування не вистачило п’ять голосів. Три опозиційні фракції не додали дванадцять.

Але серед тих п’ятьох є люди хворі. Ну буває так. Он у мене запланована була наукова конференція в Польщі на 7 листопада, вона запланована була ще пів року тому. Звідки я знала, що четвер зранку могло б вирішуватись самі знаєте що (Верховна Рада мала розглянути законопроекти, які б дозволили вивезти Юлію Тимошенко на лікування за кордон, - «Главком»). Є різні ситуації, чому людей немає на місці.

«Табачник – людина з дуже брудного світу»

Ви бачили нові скандально відомі шкільні підручники? Як можете оцінити ту кількість помилок, що була в них допущена? І чому міністр освіти Дмитро Табачник їх вперто не помічає?

Стан шкільних підручників є таким, яким є загальний стан культури суспільства. Геніальний Іван Огієнко каже, що культура мови веде до культури політичної. Яка культура мови, така і політична культура. Коли я стала депутатом обласної Львівської ради і почула, як говорять там депутати, я зрозуміла, що мої студенти – це найкращі знавці української мови, хоча я їм ставила і «три», і «два». Мені хочеться тепер попросити у них пробачення за те, що я була до них така вимоглива. Тоді я виступила ініціатором «десятихвилини» культури мовлення. І на початку кожної сесії бавилася з депутатами, розповідаючи в жартівливій формі, що не треба казати «знаходяться депутати», бо, якщо вони знаходяться, то перед тим вони загубилися. Що не треба казати «я відношусь до тебе позитивно», бо відноситься один до двох. На основі того я зробила книжку «Мовна норма», яку подарувала видатному знавцю української мови Миколі Азарову.

А з Дмитром Табачником пощастило поспілкуватись особисто?

Ні, він не приходить на комітет з питань освіти і науки. Ніколи. Приходить зазвичай його заступник Євген Сулима. Моє спілкування з Табачником обмежене. Лише під час години запитань уряду в п’ятницю. Та щоби опинитися в списку тих, хто ставить ці питання, треба бути особливо вправним. Бо якось так треба тиснути на ту кнопку, щоб тобі це запитання випало. Це не завжди можливо. Але мене це абсолютно не дивує. Табачник – людина з дуже брудного світу. Не можна сліпими очима побачити помилку. Сліпці ведуть сліпців.

Окрім скандування: «Українська-українська!», як ваша партія ще бореться із засиллям російської?

«Свобода» зробила перелом у Верховній Раді щодо звучання української мови. Якщо би не було «Свободи», смію думати, що представники і від опозиційних фракцій не говорили б українською мовою. Багато хто з них, принаймні. Вони розуміють, що це неправильно. І я їм за це дуже вдячна.

Зрештою, Єфремов теж вже говорив українською мовою. Апелювати до комуністів? Ні, їх треба засуджувати, маргіналізувати. Та найкращий методичний прийом для інших – власний приклад. Не шпікати, як кажуть на Галичині, за кожну помилку. Штука в тому, щоб вийти на трибуну і виголосити таку промову, що зала замовкне, і кожен подумає: а я що дурніший від нього чи від неї? Оце і є головний прийом впливу на мовне середовище в Верховній Раді.

Певною мірою ми вже вплинули. Можливо, на наступний рік, коли я завершу докторську, візьмуся за це по-іншому. Ми спільно з однією установою, не буду поки казати, з якою, зробимо порадник з культури мовлення. В жартівливій формі з коміксами. Роздамо це тим, хто буде готовий це читати.

«Межі нашої мови – це межі нашої держави»

Мовний дисбаланс можна споглядати не тільки в Верховній Раді. Як можете оцінити в цьому контексті українські ЗМІ? От зараз активно відкриваються нові газети, журнали, радіостанції, але жодного - україномовного. Не виникає бажання відрегулювати і це питання?

Ну, пан Гужва (керівник і, як він сам стверджує, власник «Мультимедіа інвест груп», що запустила газету, журнал, радіо та телеканал - «Главком»), я так розумію, взагалі, служить Медведчуку.

Таке питання ми порушували у Верховній Раді, зокрема, комітет з питань свободи слова. Першим кроком до врегулювання цього питання мало стати голосування за парламентські слухання. Ми не набрали голосів навіть для того, щоб на парламентських слуханнях озвучити проблему. Крім того, це питання курує Національна рада з питань телебачення і радіомовлення. Верховна Рада з тієї ради курує лише одну людину. І ця людина цього року стала представником комуністичної партії. Це колишній прес-секретар, здається, Петра Симоненка. Це питання ми намагалися блокувати впродовж трьох разів. Але немає того кількісного і якісного складу парламенту, який би хоч мав свого представника в Нацраді.

Гадяцький трактат – це унікальна пам’ятка. В першому пункті там було зазначено, що межі нашої мови – це межі нашої держави. Іван Виговський і Юрій Немирич, 1658 рік. Чому така експансія російської мови? Бо це один із способів затримати Україну в колі свого життя, в колі своїх ідей. Чи зійде до самміту Україна з російської орбіти, чи буде проголосований той законопроект, за який треба буде проголосувати – великий знак запитання.

Ви готові підтримати законопроект Лабунської по Тимошенко?

Незрозуміло, чому оце все з хворої голови перекладено на здорову. Який стосунок парламент має до визволення Тимошенко? Одного разу був вже в парламент закон, який стосувався декриміналізації відповідних статей. Якщо би цей закон було ухвалено, питання було би вирішено. «Свобода» голосувала в повному складі. Проте частина Об’єднаної опозиції за це не голосувала. Чого вони цього не робили? Треба в них запитати. Ми готові підтримати той законопроект Лабунської. Безумовно. Тому що ми розуміємо, що євроінтеграція впирається в одну-єдину проблему, яку створив Віктор Янукович. І Віктор Янукович цю проблему мав би вирішити самостійно. Чому цю проблему тепер має вирішувати Верховна Рада?

Але я знаю інше. Партія влади знаходить найрізноманітніші форми, як би свою провальну політику в державі зіпхнути на «невістку», яка називається опозиція. А серед усіх опозиційних сил одна найгірша «невістка», і вона називається «Свобода».

Може, так сталось, тому що «Свобода» не робить євроінтеграцію приоритетним напрямком своєї роботи, як це роблять інші опозиціонери?

«Свободі» не треба усвідомлювати, що Україна – найбільша держава у Європі. «Свободі» не треба доводити, що спочатку українці, а потім європейці. «Свободу» за входження в європейську спільноту із збереженням своєї ідентичності. «Свобода» категорично проти глобалізаційних процесів. Тому що глобалізаційні процеси дорівнюють радянській інтернаціоналізації імені партії комуністів. Ці інтернаціоналістські процеси призвели до того, що ми маємо десять мільйонів замордованих людей. І до винищення всієї нашої інтелігенції, і до присутності партії комуністів у парламенті сьогодні.

Але якщо питання верхи вирішувати не можуть, його мають вирішувати низи. Треба, щоб опірність організму була потужна. Коли у твоєї дитини організм здоровий, ти можеш дозволити їй вийти надвір в легкому плащику. Коли вона внутрішньо хвора, вона заслабне.

Українське суспільство хворе? Коли «низи» вийдуть із соцмереж на вулиці?

Українське суспільство внутрішньо не є сильним.

Буквально нещодавно я сідаю у маршрутку в Львові, а водій слухає «Русское радио». А над ним висить з моєї ініціативи зроблені наліпки: перекреслені мобільний телефон, радіо і цигарка. Коли ми ухвалювали стратегію транспортних перевезень, я внесла пункт про заборону музичного супроводу в маршрутці. Як з тим чоловіком говорити? Все, що можна, як представницька влада на місцевому рівні, ми зробили. На загальнодержавному рівні, очевидно, що державу знищують. Тут пульсують абсолютно чужі культури. Не тільки мова, а й церква і так далі. А той чоловік тільки додає шанс тій культурі тут утверджуватись. Коли я роблю зауваження, він дивиться на мене, як на якусь інопланетянку. Це не Луганськ, це не Донецьк, це Львів. Організм української нації у стані, м’яко кажучи, складному.

Другу частину розмови з Іриною Фаріон читайте тут

Катерина Пешко, «Главком»