Микола Федорук: Якщо народ зараз нічого не скаже, значить, його все влаштовує

Микола Федорук – один з унікальних українських мерів. Він безперервно керував містом Чернівці з 1998-го по 2011-й рік, і ця серія перервалася лише за керування нинішнього Президента. Історія про те, як Федорука відсторонили з поста, досить відома – більшість депутатів міськради просто прийняли рішення щодо дострокового припинення його повноважень. З тих пір виборів мера в місті не проводилось, а регіон повністю контролює Банкова через губернатора Михайла Папієва.

При цьому особистий рейтинг Федорука залишається вищим за інших місцевих політиків, і нічого дивного в тому, що він конвертував його на останніх парламентських виборах в депутатський мандат, немає. Зараз Федорук – штик «Батьківщини», що явно не полишає планів повернутися в більш звичне для себе мерське крісло.

Верховна Рада знову не вирішила євроінтеграційні питання, а часу до Вільнюського саміту залишається все менше. Ви розумієте, що за стратегію обрала влада?

Це все дуже сумно. Я не можу звикнути до того, коли людина на чорне каже біле і навпаки. Зрозуміло, що партія влади не хоче підписувати Угоду про асоціацію або збирається, підписавши її, грати за своїми правилами. Але, як правильно зазначив посол Литви, це не Євросоюз проситься в Україну, а навпаки. Зрив Асоціації стане великою бідою для України – можливо, не сьогоднішньої, а завтрашньої. Тому настрій в мене не особливо бадьорий.

Але Україна зараз розглядається великими гравцями як приз, який потрібен всім. Здавалося, чому б не грати на цих протиріччях?

Це дуже примітивне уявлення. Є багато простих людей, які вважають так: ми вже були там, в Росії, тож треба тягнутися до європейських стандартів. Звісно, не все в Європі гарно і там не рай, але стандарти і уклади життя там зовсім інші. До цього треба іти, бо час, коли можна було сидіти на двох стільцях, пройшов. При тому, не треба поривати стосунки з Росією. Але, на жаль, для Росії наша «нєзалєжність», як вони її називають, – повне непорозуміння.

Зараз «регіонали» та наближені до них політологи використовують термін «пауза» щодо євроінтеграції…

Зустріч Януковича з підприємцями, які просили цю «паузу», невипадкова. Вони хочуть взяти паузу, поки не пройдуть президентські вибори за існуючими стандартами, не змінюючи виборче законодавство, закон про прокуратуру, а потім знову візьмемось за євроінтеграцію. Вийде ж так, що ми будемо «ни среди здесь, ни между тут», як кажуть в Одесі.

А от Янукович бачить Україну «міжцивілізаційним порталом» між Заходом і Сходом.

Всі ці плани нагадують Нью-Васюки. Україна – велика європейська країна, і люди повинні розуміти, що політики приходять і відходять, а народ залишається. Якщо в радянські часи ми жили від з’їзду до з’їзду, то зараз – від виборів до виборів. Про те, що буде насправді на Вільнюському самміті – знає одна людина, яку ми всі знаємо, і Господь Бог. Ще є тиждень, так що, може, залишаються шанси. Але я не дуже великий політик і політикою не займався, поки вона не зайнялась мною.

А що має робити опозиція в цій ситуації?

Треба пояснювати людям. Як кажуть, народ заслуговує на ту владу, яку має. Якщо народ нічого не скаже, значить, його все влаштовує.

Думаєте, народ вийде на вулиці заради євроінтеграції?

Сам не вийде, хоча це прикро, бо молдавани вийшли і організували стотисячну акцію заради ЄС. А в нас народ стомлений і мало кому вірить.

Тобто опозиція не збирається виводити людей на вулиці?

Це скоро буде ясно.

-- «Перед виборами ми переживемо півроку любові до місцевого самоврядування»

В України багато міст довгий час залишаються без мерів. Коли можна очікувати вирішення питання з виборами в Чернівцях?

Коли у партії влади буде впевненість, що їхній кандидат переможе, але соцдослідження зараз дають інший результат. Чернівці, до речі, залишаються без міського голови найдовше з усіх обласних центрів – 2,5 роки. Навіщо владі проводити вибори, якщо є ручні секретарі міських рад, які виконують всі забаганки зверху?

А як ви оцінюєте ситуацію з екс-мером Одеси Костусєвим? Його обрав народ, проте з Києву його заставили написати заяву про звільнення.

Є два випадки, при яких живий міський голова може піти з посади – це особиста заява про відставку і рішення, прийняте міською громадою на референдумі. Як і скрізь, той, хто наймав на роботу, той і має звільняти. Я, до речі, вніс законопроект, яким скасовується норма, що дві третини депутатів міськради можуть відправити мера у відставку.

Це ж саме ваш випадок.

Так, але я ж не до того. Якщо б було рішення суду про порушення законів України, то можна було б призначати перевибори міського голови. А в випадку з Костусєвим… Звісно, він мав право подавати заяву про відставку, а хто його до цього спонукав, треба питати в нього.

Якщо зараз будуть оголошені вибори мера Чернівців, ви пожертвуєте своїм депутатським мандатом і підете балотуватись?

Коли будуть призначені вибори, тоді я визначусь.

Наскільки впливає на життя міста відсутність мера?

Коли я працював міським головою, то казав, що буде мер чи не буде, все рівно сонце буде сходити і життя не зупиниться. Але невипадково місцеве самоврядування, що поставлене в європейських країнах, є аксіомою розвитку держави. У нас же навпаки вважається, що самі розумні правителі та керівники збираються в Києві, хоча в кожному населеному пункті вистачає своїх розумних, які краще знають, що і як робити. Централізація всіх і вся – це неправильно і приведе до того, до чого привів Радянський союз. Колись був дуже гарний лозунг, що Україна має стати країною самоврядних громад, але він не реалізований. От побачите – перед виборами нам треба буде пережити півроку любові до місцевого самоврядування. Але пройдуть вибори – і про це знову забудуть.

Ну от, наприклад, введення жорсткого централізованого правління в Криму при всіх недоліках дозволило приструнити місцеві еліти, серед яких бродили, в тому числі, сепаратистські настрої…

Будь-яка диктатура може дати хіба що тимчасовий ефект, але все одно закінчується крахом. Сьогодні в уряді, на жаль, немає жодного міністра, який був у минулому міським головою. І багато хто з тих, хто приймає рішення, не розуміють, що таке місцеве самоврядування, міське господарство і тому подібне. Як це не парадоксально звучить з моїх вуст, я вам скажу, що більше розуміння проблем міст було, коли віце-прем’єром був колишній мер Донецька Рибак. До речі, Тимошенко свого часу хотіла взяти одним з віце-прем’єрів міського голову – чи то Любоненко з Кривого Рогу, чи то Гройсмана з Вінниці, які знають специфіку міського господарства.

Якщо мер обраний від опозиційної сили, він все одно пізніше змушений стати союзником влади, як, наприклад, Сін в Запоріжжі?

Будь-який міський голова не може бути заручником політичної сили. А Сіну його вступ до Партії регіонів не додав авторитету. Він міг би призупинити членство в «Батьківщині» і займатися чистою господаркою, не перебігаючи в іншу партію. Я взагалі вважаю, що не треба обов’язково «партизувати» міських голів, бо каналізація не має партійного забарвлення.

Так чи мер може бути опозиційним до влади? Бо зараз опозиція хоче обрати свого мера Києва, який нібито мав би допомогти їй на президентських виборах.

Мер не може бути опозиційним ні до влади, ні до опозиції, а має бути об’єднуючою особою між ними.

За якого президента вам працювалось комфортніше?

За Кучми, коли Адміністрацією Президента керував Кушнарьов. Тому що тоді якраз була серйозна увага до розвитку місцевого самоврядування.

Чим ви для себе пояснюєте серію останніх звільнень губернаторів?

Сьогодні країна живе підготовкою до 2015-го року. Нові губернатори повинні дати результат кращий, ніж їхні попередники.

Наскільки сильні позиції губернатора Чернівецької області пана Папієва?

Я про своїх опонентів кажу гарно або ніяк. Але можу сказати, що над кожним призначеним вже наступного дня висить дамоклів меч звільнення. Підстави завжди можна знайти.

Ви можете сказати, ким доводиться пану Папієву молодий депутат-«регіонал» Артем Семенюк, що

відзначився побиттям «свободівки» Ірини Сех?

Я в сімейні справи не лізу. Це його родич, але ступінь їхніх родинних стосунків я не знаю.

Так склалося, що Буковина знаходиться дещо на периферії – як географічній, так і інформаційній. Яка там зараз ситуація?

Там не менше проблем, ніж в будь-якій іншій області, але люди, якщо їм не заважати, самі дають собі раду. Є затримки виплат, причому це проблеми не казначейства, а державних фінансів. Гучних скандалів поки що немає або вони затихають на місцевому рівні. Є набагато більш резонансні області.

Ось нещодавно в Чернівцях Буковинське віче проводили, яке позиціонувалося як предтеча нашої євроінтеграції.

А якщо зараз розгортати корабель в іншу сторону, то треба інше віче проводити? (сміється)

-- «Дуже показово, що Яценюк зміг переступити через образи соратників»

Коли кар’єра Арсенія Яценюка різко пішла вгору, заговорили про «чернівецьких» як окреме явище. Не таке як «донецькі», але все ж таки. Чи можна казати про якусь групу ваших земляків в парламенті?

Спілкуємося ми майже всі, незалежно від політичних таборів. Не можу сказати, що в нас якийсь «клан» чи «сім’я», але приємно, що Яценюк як молодий перспективний політик пройшов школу в Чернівцях, як, до речі, і колишній президент Леонід Кравчук.

Ви давно знаєте Яценюка. Як можете оцінити його політичні метаморфози?

Він змінюється в кращу сторону. Я розумію, що в нас недолюблюють розумних. А він розумний. І те, що сьогодні найбільше «мочать» Яценюка, говорить про те, що він сьогодні найперспективніший молодий політик. Це я можу сказати однозначно, не перший рік за ним спостерігаючи. Його недолік, який швидко проходить, – це молодість, а я бачу який він терплячий, як переносить непрості розмови і дискусії на фракції. Дуже показово те, що він зміг переступити через ті образи, які йому колись наносили сьогоднішні соратники.

Він теж наносив.

Було таке, але це тільки говорить про те, що він мудрішає як політик.

Люди, які мають претензії до Яценюка, кажуть, що він дуже зверхній щодо інших.

Я б так не сказав. Він просто дуже швидко все схоплює і не любить, коли про щось довго говорять і повторюють. Але я б не сказав, що це зверхність чи якась зарозумілість.

Але за рейтингами такий розумний Яценюк багато поступається не такому досвідченому в політиці Кличку.

Згадайте, скільки «Батьківщина» поступалась перед парламентськими виборами, і як потім все вийшло. В нас є результати досліджень, які проводили незалежні зарубіжні організації – там зовсім не така картина, яку малюють українські соціологічні служби.

Ви згодні, що краще соцопитування – це перший тур президентських виборів, в якому мають брати участь всі опозиційні кандидати?

Знаючи наші реалії, будь-кого можуть в будь-який момент зняти з виборів наші «незалежні» суди. У нас же нема правосуддя – це я можу говорити, пройшовши всі інстанції в Україні з приводу мого звільнення.

В 2004-му році ви були достатньо лояльним до Віктора Януковича. Він позиціонувався як господарник, тож, мабуть, мав бути для вас ближчим. Як зараз можете оцінити результати його керування?

Я і до Ющенка був лояльний. За Януковича йде відхід від демократичних стандартів. Євросоюз мав би допомогти нам всім, в тому числі, Януковичу, в дотриманні цих стандартів. А те, що сьогодні відбувається, справа рук не тільки Президента, а й тих людей, які біля нього.

Ним грає оточення?

Я цього не знаю. Але умаю, що не стільки Янукович, скільки люди біля нього, бояться втратити владу. Але вічного нічого не буває і прийде час, коли Януковичу треба буде віддавати владу. Треба створювати традиції, які започаткував Кравчук, Ющенко, по передачі влади в результаті виборів. Влада – це тимчасове явище, хіба що нам треба монархію будувати, але Україна не має таких традицій.

За деякою інформацією в Інтернеті, ви є полковником СБУ у відставці...

Це – міф. Просто до 2008-го року я стояв на обліку в українській армії, а потім мене перевели як офіцера запасу на військовий облік в СБУ. А недруги це розкрутили. В КДБ я ніколи не служив і не був співробітником.

Ви свого часу були і в комсомолі і в Компартії. Багато хто вважає це тавром для опозиціонера.

Я так не вважаю. Я був партійним функціонером всього дев’ять місяців, а членства в комсомолі не цураюсь, бо вчився і спілкувався з дуже толковими і розумними людьми. Раніше не було вибору, а після КПРС я в жодній партії не перебував.

Ви і зараз безпартійний?

Ні, я вже член «Батьківщини».

І як вам – комфортно?

Так. В мене є можливість висловлювати свою точку зору, а рішення в нас приймаються фахівцями по тому чи іншому питанню. Зараз іде великий тиск на наших депутатів, особливо молодих, але тримаймося.