Тарас Возняк: Єдина мова, яку зрозуміє Янукович, – мова санкцій

Редактор культурологічного журналу «Ї», політолог Тарас Возняк про те, чи здатні лідери опозиції відчувати ключові моменти у протестах, суть нинішньої політичної кризи та мову, якою потрібно говорити з Януковичем.

Пане Тарасе, чи є у вас реалістичні варіанти виходу країни з політичної кризи, яку маємо сьогодні?

Криза в Україні набагато глибша, аніж те політичне протистояння, яке відбувається на Майдані. Справжня проблема полягає в тому, що держава Україна є дисфункційною – її механізм все частіше дає збої і скоро перестане працювати взагалі. Міліціонери повинні захищати населення, а не виконувати функції репресивного інструменту в руках влади; адвокати повинні виконувати функції адвокатів; судді – суддівські, чинити справедливий суд; податківці повинні оподатковувати відповідно до законів; лікарі – лікувати. Цих послуг чиновники, найняті народом, йому не надають. Тобто державний механізм, який має нас обслуговувати, зламаний. Тепер ми обслуговуємо його, а не він нас.

Латинською «corruptus» означає «зіпсований». Наша держава корумпована навіть не в тому сенсі, що хтось комусь дає хабарі, а в тому, що вона взагалі є непрацюючою системою. І президент є непрацюючим елементом цієї системи – особливо це стало помітно при Януковичу. Його головне завдання – це збагачення «сім’ї» та збереження влади. Все інше він можне легко продати.

Щоб вийти з політичної кризи, потрібно зробити державу функціональною. Міліціонери мають допомагати водіям з організацією руху на дорогах, а не займатися рекетом і грабунком водіїв. Лікарі – лікувати, а судді – судити, а не засуджувати. Тому мова не повинна йти тільки про те, щоб змінити Януковича. Якщо ми не змінимо системи влади в Україні, то замість одного Януковича на трон сяде інший Янукович – і так без кінця. Це єдиний реальний вихід з ситуації. Однак він складніший, ніж просто повалення якогось одного узурпатора.

Ми говоримо зараз про стратегічні речі, а як щодо дій в найбліжчі дні?

Усунути Януковича – це як вичавити чиряк на носі у хворого на сифіліс. Суті справи це не змінить. Ще раз наголошую – змінити потрібно всю систему економічних, політичних та суспільних відносин в Україні. Якщо ж говорити про сьогоднішній момент, про те, щоб ситуація утихомирилася, щоб не пролилася кров, то потрібно йти на переговори з Януковичем. Однак говорити з ним потрібно зрозумілою для нього мовою – не про мораль та совість.

Хто має йти на ці переговори?

Я не вірю в те, що людину, яка є глибоко аморальною, можна усовістити благими побажаннями чи вкотре нагадавши йому десять заповідей – особливо почавши з «не укради». Це смішно. Ну, поговорив він із групою Першого грудня, і що далі? Поговорив із колишніми президентами. Результат – за кілька годин вночі розпочалася зачистка Майдану. Ці перемовини виглядають на черговий «кидок», є така політологічна термінологія. Віктор Федорович імітує, що він, начебто, говорить із суспільством.

А як щодо розмови з Заходом?

Розмови із Заходом на Януковича вплинути не можуть, але дії Заходу – можуть. Після зустрічі з президентами Янукович розмовляв з представником ЄС Кетрін Ештон та заступником голови Держдепартаменту США Вікторією Нуланд – і зачистка Майдану все одно відбулася. Люди, котрі зараз при владі, розмов не розуміють. Вони пройшли тридцятилітній шлях, хтось териконів, а хтось – карпатських гір. З їх грошей точиться кров. І це не метафора. Вони не розуміють слів, вони розуміють тільки дії – блокування рахунків, обмеження будь-якої їх діяльності на Заході. На них вплинуть заходи, які застосовують щодо депутатів так званого «списку Магнітського» в Росії. Вбивць бізнесмена Магнітського у суддівських мантіях та прокурорських мундирчиках не намагаються моралізувати, їх не лише не пускають у цивілізований світ. А коли, рано чи пізно, режим Путіна впаде – тоді до них прийдуть з гончим листом від Інтерполу.

Ви думаєте Захід готовий до таких дій стосовно влади?

Реакція США, Канади та ЄС на останні події говорить, що готовий. Якщо ж ні, то він отримає ситуацію подібну до тієї, що трапилася з Гітлером 38-39 року. Важливо пам’ятати, що ми маємо справу не так з Януковичем, як з Путіним. Янукович у даному випадку є просто маріонеткою.

Янукович зараз справді контролює стан справ в країні?

На своєму рівні, рівні виконавця – так. Але геополітичні питання, протистояння нового імперсько-російського проекту і Європейського союзу та США, – це гра не його рівня.

Як ви вважаєте, опозиція без бунту олігархів із Партії регіонів здатна усунути Януковича?

Не здатна.

Хто має вести діалог з цими олігархами?

Опозиція є на короткому ланцюгу в олігархів, і вони не можуть диктувати їм умов. Скоріше, навпаки.

Щоб почався цей діалог, олігархи мають відчути страх?

Вони не починатимуть говорити з опозицією – вони можуть дати опозиції команду. А щоб дати цю команду, у них має бути страх за самих себе. Їх можуть злякати і мільйони людей на вулицях, але ще більше страх – за мільйони на своїх рахунках.

Якою була ваша реакція на знесення пам’ятника Леніна?

Цей пам’ятник треба було зносити давно. Питання в навіщо було робити це саме в той момент? Я переконаний, що це була чітка провокація полум’яних патріотів та людей, які керуються не розумом, а емоціями. В результаті вони вчергове розмазали картинку ЗМІ. У Києві вийшов мільйон людей на вулиці, але всі телеканали в той день показали лише скинутого боввана, а мільйона людей неначе й не було. Найгірше, що це рішення приймалося одноосібно одним із лідерів опозиції – Тягнибоком. Це не тільки провокативна, але й чисто розкольницька дія у стилі ВО «Свободи». В ту мить вона була вигідна тільки Партії регіонів. Ну і додала кілька сотих процента до рейтингу Тягнибока. Кличко і Яценюк були шоковані. Це ілюструє єдність об’єднаної опозиції.

Ви радили опозиції не протестувати на Майдані, а йти до Межигір’я...

У кожній революції є певні ключові моменти, декілька хвилин, щоб взяти Бастілію чи вивести на вулицю гармати, як це зробив Наполеон. Якщо б цей момент пройшов – Бастилія стояла б до сьогодні, Наполеон не став би Наполеоном. Потрібно вміти правильно відчувати момент.

Хто з трьох опозиціонерів вміє найкраще відчувати ці моменти і претендує на роль лідера?

В Україні зараз відповідальний історичний момент навіть не українського, а світового значення. Йде боротьба за майбутнє не лише України, але й Європи і навіть Росії. Згадуючи Наполеона, він опинився в потрібному місці і зробив те, що від нього вимагала важливість історичного моменту. Наші лідери теж мимоволі опинилися в шаленій круговерті історії. Однак серед них Наполеона я не бачу. Особа, яка могла б скористатися цим моментом, сидить у в’язниці. Я не є прихильником Тимошенко, але якраз вона вміло відчувала такі моменти. Зараз опозиційним лідерам важливо думати про народ, і робити те, чого хоче він.