Тарас Стецьків: Янукович не вірить нічиїм гарантіям всередині країни

Перемовини лідерів опозиційних фракцій спочатку з Президентом, а потім в кабінеті спікера, йдуть дуже важко. Відносний успіх у вівторок у вигляді відставки уряду та скасування скандального закону Колесниченко – Олійника був фактично знівельований вчорашнім голосуванням за амністію протестувальників в редакції влади. Тож так очікуваного зближення сторін поки що не спостерігається.

Ватажок Майдану-2004, представник ініціативи «Третя республіка» Тарас Стецьків впевнений, що наступним кроком має стати повернення до Конституції 2004-го року, причому не шляхом створення спецкомісій, які будуть щось напрацьовувати, а негайно. Такий крок, на його думку, призведе до проведення позачергових парламентських та головне – президентських виборів.

– Майдан – і його радикальна частина, і поміркована частина, і його політичне керівництво – чітко стоїть на тому, що має бути максимально швидко вирішене питання повернення до Конституції 2004-го року, – говорить Стецьків. – Це юридично можливо зробити одразу на початку весняної сесії парламенту, яка розпочинається 4 лютого. Також Майдан стоїть на тому, що без дострокових виборів Президента все одно не обійтись. А повернення до тієї Конституції дає можливість провести дострокові президентські вибори.

Логіка Януковича, зі слів Тягнибока, така – якщо Конституція 2004-го року, то спочатку дострокові парламентські вибори і лише потім – дострокові президентські.

Можу погодитись з тим, що повернення Конституції 2004-го року тягне за собою і дострокові президентські, і дострокові парламентські вибори. Тож компромісом могло б бути їхнє одночасне проведення.

Чи може на цих перемовинах іти мова про якісь гарантії Януковичу? Звучать заклики залишити йому Межигір’я, бо воно не варте подальшої ескалації.

Янукович не вірить нічиїм гарантіям всередині країни. Це означає, що гарантії йому мають давати зовні. По-друге, Янукович навіть не знає таких слів як переговори і компроміс. Навіть на нинішній компроміс він пішов під шаленим тиском Майдану і після захоплення обласних адміністрації в добрій половині областей України. Тож висновок – якщо Янукович буде і далі використовувати перемовини і компроміси тільки з тактичною метою, Майдан повинен відповісти дальшим розширенням території спротиву.

А навіщо розширювати Майдан? Невже недостатньо нинішніх його масштабів, адже не можна казати, що чисельно він збільшується?

Я маю на увазі розширення Майдану не в Києві, а в Україні – опанування все нових територій шляхом поширення все нових органів самоорганізації нової української влади в містах, містечках, селах. Майдан в Києві треба тримати добре укріпленим там, де він і стоїть. Але треба проникати на Схід, Південь агітаційно, інформаційно, в тому числі, опановуючи все нові і нові висоти.

Губернатори залякують «чужаків», що зітруть їх з лиця землі.

Подібні примітивні коментарі я лишаю взагалі поза увагою. Ці люди здуються в три секунди, якщо обурений народ прийде під їхні області адміністрації. Ви їх не побачите.

Як ви бачите формування коаліційного уряду? Наскільки це реально? І якщо опозиція не хоче іти в цей уряд, в чому був сенс відставки Азарова?

Відставка Азарова для Януковича – виключно тактичний крок. Зараз керує Арбузов, а це для нього не гірше, а навіть ліпше. На мою думку, опозиція абсолютно правильно поступає, що не береться очолювати уряд. В умовах відсутності парламентської більшості і в умовах дії Конституції 1996-го року іти в уряд є самогубством. Такий прем’єр-міністр через місяць може бути звільнений одним указом Президента. Тому опозиція може, повинна і піде на формування уряду тільки після повернення до Конституції 2004-го року і тільки після формування нової парламентської більшості. А це можливо, коли три опозиційні фракції домовляться з позафракційними групами і частиною депутатів, які входять до Партії регіонів. Такі групи в Партії регіонів є, і, думаю, до таких домовленостей вони зараз готові. На мою думку, питання тільки в ефективності ведення переговорів з боку лідерів парламентської опозиції. А вони, на мою думку, не допрацьовують в переговорах з групами впливу Партії регіонів в парламенті.

Ви вважаєте тих, хто захоплює міністерства, провокаторами, як той же Степан Кубів?

Кубів просто погарячкував, бо такими словами кидатися не можна. Я вважаю це не провокацією, а неузгодженими діями. Такі неузгоджені дії окремих сегментів Майдану є прямим наслідком відсутності реальної вертикалі керівництва Майданом і протестом. Я неодноразово говорив, що якби Майдан ще на початку року обрав лідера спротиву, утворив виконавчий революційний комітет, у який би увійшли реальні командири різних частин Майдану, таких неузгоджених дій би не було. А те, що зараз називається Штабом національного спротиву, мабуть, не дуже ефективно керує Майданом і різними його частинами, у зв’язку з чим і відбуваються такі речі, включаючи і захоплення міністерств, і, на жаль, дуже неузгоджену акцію у Черкасах.

Наскільки довго взагалі можна тримати обласні адміністрації і чи є в цьому сенс?

Там де в облрадах утворюються депутатські більшості, блокаду ОДА треба припиняти, утворювати виконкоми і передавати владу явочним порядком. Там, де більшості не утворюється, блокаду припиняти не можна, а утворювати народні ради, які, на підставі п’ятої статті Конституції, будуть перебирати на себе ті функції, які реально можуть здійснити – охорона громадського порядку и так далі. Там, де можливості брати адміністрації під контроль, нема, не нариватися, не лізти і не піддаватися на провокації, а просто пікетувати, блокувати і висловлювати свій протест. Треба з опозиційних депутатів, із різних сил протесту створювати народні ради поза межами владних установ. Діяти творчо і креативно, а не шаблонно – ось у Львові захопили, так треба захопити і в Дніпропетровську. Якби штаб діяв ефективно, він би це все інструкціями дуже швидко регулював, виробляючи різні підходи до різних регіонів. А він дає шаблонні вказівки, через що ми не змогли попередити провокації і наступне побиття в Запоріжжі і Дніпропетровську.

Я так розумію, ви вважаєте, що парламентська опозиція діє не дуже адекватно ситуації?

Біда полягає в тому, що Майдан іде попереду процесу, а опозиційна трійка дуже часто плентається в хвості.

Ви кажете, що треба якомога швидше повертатися до Конституції 2004-го року. Але ж це саме опозиція запропонувала створити спецкомісію для розробки нової Конституції, що є досить довгим шляхом.

Те, що опозиція сама внесла пропозицію про створення комісії – це помилка. Будь-яке створення комісії – це спроби зволікати і затягнути процес. Є абсолютно реалістичний вихід, про який волають юристи з усіх закутків. Існує закон 4180, який у вересні 2004-го року отримав позитивний висновок Конституційного суду. Пізніше з цього закону було забрано декілька положень, і в грудні був проголосований закон 2222, який був скасований в 2010-му році. Але закон 4180 з висновком Конституційного суду є, і він повернутий у Верховну Раду. 4 лютого Верховна Рада може спокійно проголосувати його один раз 300 голосами – і Конституція 1996-го року буде скасована, а вступить в силу Конституція 2004-го року у версії закону 4180. Це означає, що вже в лютому можна буде на підставі нової Конституції формувати перехідний або технічний уряд і вже точно знати дату дострокових президентських та парламентських виборів. Навіщо створювати комісії, які закінчаться нічим?!

Європейські дипломати закликають офіційну опозицію відмежуватись від радикалів. Чи може вона це зробити в даних умовах?

А навіщо відмежовуватись від радикалів? Ми, безумовно, прислухаємось до європейців, але є реальна ситуація на Майдані і в Україні, яку ми знаємо краще.

Наскільки може вплинути на ситуацію те, що Обама відкрито підтримав протести в Україні?

Обама це зробив вперше. Нагадаю, що цьому передувало пікетування українською діаспорою його будинку в Чикаго, і після того він нарешті згадав, що є Україна. Думаю, це позитивно відобразиться на розв’язанні конфлікту і точно додасть опозиції і Майдану.

А чи Росія буде робити якісь зустрічні кроки?

Поки йде Олімпіада в Сочі – цей персональний проект Путіна – Росія зайнята іншими глобальними проблемами. Зараз ситуація є в руках Майдану і повсталого народу – це вирішальний фактор.