Андрій Парубій: Майдан буде змушений відновити активні дії

Народний депутат від «Батьківщини» Андрій Парубій – один з небагатьох політиків, якого слухає Майдан: вулиця його поважає і готова вислухати – на відміну від більшості «лідерів».

Парубій виконує, можливо, найважливішу функцію в життєдіяльності суспільного формування, яким є Майдан, – він комендант Самооборони. Під орудою Парубія перебувають кілька тисяч організованих самооборонців, які живуть, фактично, за військовим розпорядком, тільки без зброї.

При цьому сам народний депутат демонстративно дистанціюється від політичних процесів, що супроводжують революцію: він не бере участі у переговорах, нарадах, рідко виступає зі сцени і не дозволяє собі висловлювань, які могли б внести розкол в і без того різношерсту масу людей, які стоять разом на Майдані.

Які мінімальні вимоги має виконати влада, щоб Майдан розійшовся?

Насправді Майдан вже сформував свої вимоги. Вони лише доповнюються деякими новими пунктами. Ці вимоги досить зрозумілі: йшлося про відставку Кабінету міністрів, ліквідацію законів від 16 січня (так званих «репресивних законів» - «Главком»), йшлося про те, щоб були покарані люди, які віддавали наказ на побиття студентів 29-30 листопада, і, звичайно, зараз є вимога покарання тих людей, які катували майданівців. І одні з базових вимог, які є – це дострокові вибори президента та підписання Угоди про асоціацію. І насправді всі переговорні процеси йдуть саме в цьому напрямку.

Ми можемо говорити, що деякі з вимог вже виконані – наприклад, відставка Кабміну, ліквідація законів 16 січня. Поганий закон про амністію – має бути ухвалений новий. Але все-таки переговори йдуть, і в переговорах вимоги ставляться ті ж самі, які, власне, Майдан піднімав. В цьому плані я неодноразово наголошував, що переговори мають вестися про загальні концепції. Вважав і вважаю, що український супротив на Майдані – це не просто протест, не просто політика. Це є геополітика. Так само я вважаю, що те, з чого починався Майдан – підписання Угоди про асоціацію – це повинно лишатися стратегічною ключовою точкою в переговорах. Бо якщо навіть ми зможемо добитися, скажімо, відставки прем’єр-міністра, відставки ряду чиновників, покарання винних у катуваннях і побиттях, але при цьому Україна підпише угоду про Митний союз і буде залишатися під контролем Росії – проблема не вирішиться. Україна і далі залишиться пороховою бочкою.

Майдан – дуже різнорідна соціальна структура, що складається з багатьох дрібніших груп. Як вдається враховувати інтереси і побажання усіх цих груп при виробленні стратегії подальших дій?

Майдан різний, як і Україна різна. Тому я не бачу проблеми в тому, наша сила – розмаїтті. Я жартую, що в Самообороні є сотні, які є прихильниками ненасильницького спротиву, а є сотні Правого сектору, сотні «афганців» - це дійсно ті люди, які в тактиці боротьби пропагують й інші методи. Але разом з тим єдність цілей і завдань робить їх союзниками. Система координації на Майдані дозволяє узгоджувати різні рішення і проводити ключові рішення разом. Ну, і велику роль відіграє відчуття відповідальності кожного за те, що відбувається на Майдані, відбувається в Україні. Я на нарадах завжди наголошую, що емоції у нас повинні відігравати меншу роль, ніж стратегічне мислення і раціональна оцінка ситуації.

Чи можете ви впевнено сказати, що лідери й командири контролюють Майдан? Бо, наприклад, я був свідком того, як під час штурму Українського дому, коли люди почали вибивати вікна, ви звернулися до сотника: «Чи можете ви це зупинити?». А той відповів: «Зараз це вже складно».

Звичайно, бувають дні, бувають години, коли ситуація справді, м’яко кажучи, складна. Так було і в Українському домі. Коли посеред дня влада завела туди підрозділи внутрішніх військ – на мою думку, це була чистої води провокація. Тому що люди стоять на вулиці Грушевського, а їм з-за спини в Український дім заводять війська. Звичайно, що у людей виникло почуття небезпеки – що їм будь-якої хвилини вдарять у спину і почнуть розганяти. Люди підійшли до Українського дому, навіть почали будувати таку маленьку барикадку для того, щоб просто прикривати свій тил. І коли (внутрішні війська – «Главком») почали бити з брандспойтів по людях при температурі -18 градусів – навіть святу людину то би вивело з себе.

Майже кожне загострення, яке було на Майдані – воно було спровоковане. І до Українського дому я прийшов просто рятувати тих курсантів з ВВ, яких використовують як гарматне м’ясо. Бо, ще раз повторюся, такі дії (міліції – «Главком») навіть святих людей можуть вивести за грань стриманості. Тому, коли ми описуємо цю ситуацію, ми повинні пам’ятати, що це є нетипова ситуація, люди шоковані діями міліції і, звичайно, вони були готові на будь-щої. Але, тим не менш, ситуацію уладнали, бійці ВВ залишили Український дім через коридор, який організувала Самооборона, і ситуація була локалізована, не зважаючи на ту напругу, яку своїми діями створила міліція.

«Правий сектор» нібито делегував вам право представляти їх інтереси в переговорах. Чому саме вам, які у вас стосунки?

Я багатьох тих хлопців знаю десятки років. Їхній підрозділ входить в Самооборону, 23-тя сотня. Вони виконують обов’язки з оборони Майдану, як й усі інші сотні. Вчора я мав півгодинну розмову з ними, ми обговорювали останні події. Бо інколи публічно діяльність Правого сектору подають не зовсім коректно. Дуже часто через це виникає уявлення про якусь нескоординованість дій. Хоча насправді і Правий сектор, і афганці – вони не просто координують дії, а, фактично, входять в загальну систему оборони Майдану.

А як ви ставитеся до власне тактики захоплення адмінбудівель? Здається, що доки щодня революція захоплювала адміністрації і міністерства – влада тріщала і хиталася, а коли почали звільняти – переговори одразу ж зайшли в глухий кут.

Все це тому, що влада не до кінця розуміє, що відбувається на Майдані. Коли ми домовилися, що влада почне відпускати наших активістів – ми обіцяли, що Майдан не буде переходити до активних дій. На жаль, вони сприйняли нашу позицію як слабкість. І для мене це дуже дивно, що вони не до кінця усвідомлюють, скільки зусиль треба докладати, щоб хоча б просто стримувати людей на Майдані. Але ми їх стримуємо, завдяки тому, що затриманих все ж відпускають, і що почався конституційний процес у Верховній Раді.

Щоправда, ми бачимо другий сесійний день – жодних поступок, жодного бажання йти на діалог. Тим самим влада тільки підвищує температуру на Майдані і провокує людей до дій. На жаль, якщо представники влади будуть вести себе у такому плані, то ситуація знову може перейти у активну фазу.

Ходять чутки, що на останньому засіданні фракції у «Батьківщині» стався конфлікт…

На жаль, не був на тому засіданні. Говорили, що була така ситуація, але я не був присутній, тому коментувати не зовсім коректно з мого боку.

Ви бачили лист Тимошенко з вимогою вийти з переговорів?

Ні, не бачив.

Наскільки взагалі Тимошенко зараз впливає на ситуацію, на переговори, на ухвалення рішень?

Я не буру участь у переговорах, тому мені важко сказати.

Хоча б якісь консультації з нею відбуваються?

Скажемо так: я в них участі не беру.

Як ви ставитеся до заяв і закликів щодо необхідності озброювати Майдан?

Ми втратили кількох людей. Я бачив загиблих хлопців через кілька хвилин після їх смерті, і це тяжкі хвилини – бачити, що у ХХІ столітті на столичній площі одній з європейських держав люди гинуть. Це страшно, моторошно в мирний час. Тому я в системі Самооборони категорично заборонив не те що залучення зброї, а навіть розмову про таку можливість. Я достатньо добре усвідомлюю, що може статися, якщо постріли пролунають з обох боків. Тому я закликаю владу зупинитися і не допускати використання зброї проти Майдану.

Чи є якийсь план на випадок, коли переговори з владою зайдуть у глухий кут, ось як зараз, наприклад?

Звичайно, я не можу сказати вам, який план. Я кажу просто, що Майдан буде змушений відновити активні дії.

Наступ по Грушевського? Взяття адмінбудівель?

Я не буду про це говорити.

Ходять чутки, що на бік Майдану переходили військові, бійці загонів спецпризначення, міліції. Цих чуток багато, але підтвердження їм знайти так і не вдалося. Чи правда це?

Є спецназівці колишні, є «афганці», які воювали. Але це менша частина. Більшість – це звичайні люди, студенти, інтелігенція, підприємці. Але Самооборона – це революційна армія, достатньо чисельна на сьогодні, щоб дати відсіч у випадку нападу на Майдан.

Як ви ставитеся до рішення кримського парламенту, який проголосував за відділення від України і звернувся за протекцією до Росії?

Вважаю, що то – елемент гри Росії. Кремль активно намагається впливати на події в Україні і є підстави говорити, що одним з його планів був розкол нашої держави. Я думаю, що те, що відбувається в Криму – це частина кремлівського сценарію, який передбачає використання протистоянь в Україні для того, щоб розіграти свою карту, як це було в Грузії, щоб хоча би частину України взяти під контроль.

Я вважаю, що це відверті антидержавні, антиукраїнські дії, якими має займатися Служба безпеки. Бо СБУ має не Майданом займатися, а цими людьми, бо це посягання на одну з основ нашої держави – принцип неподільності і цілісності.

Але ситуація в Криму комусь може нагадати події в західних областях України, де громадяни беруть під контроль владу, відмовляються виконувати вказівки зі столиці, платити податки до бюджету. В чому різниця?

Різниця в тому, що на Заході не говорять про федералізм, не говорять про те, що хочуть бути у складі іншої держави. Це принципова відмінність. Всередині країни може бути протистояння, але коли в якомусь регіонів починають говорити про відділення – це вже виходить за межі простого протесту чи супротиву. Це вже переходить у категорію антидержавної діяльності.