Координатор Євромайдан SOS: Нам дзвонили на гарячу лінію і казали «Будьте вы прокляты!»

Євромайдан, як і кожна революція низів, породив велику кількість молодих лідерів, які готові брати відповідальність на себе, доки політичні вожді незграбно намагаються домовитися у звичному для себе стилі.

Євромайдан SOS – одна з ініціатив, що, з’явившись на чистому ентузіазмі кількох волонтерів, розрослася до масштабного проекту, який зараз охоплює всю країну. Активісти організації забезпечують правовим захистом усіх постраждалих під час акцій протесту.

Координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук у мирному житті є головою правління громадської організації «Центр громадянських свобод». Олександра каже, ініціатива об’єднує абсолютно різних людей, а фінансування потреб відбувається через пожертви.

Розкажи про ініціативу Євромайдан SOS – що це і навіщо?

Ми – самоорганізована ініціатива. Коли ми почали перераховувати тих, хто до неї долучився – ми зрозуміли, що тут не тільки адвокати, правозахисники, громадянські активісти та журналісти, а й домогосподарки, вчені, люди взагалі різних спеціальностей, статків та соціального положення. Ми записали це як «небайдужі люди різних професій».

Ми працюємо, щоб забезпечити надання правової допомоги побитим, заарештованим, затриманим учасникам Євромайдану. Також ми збираємо інформацію щодо всіх подій, які відбуваються, за всіма індивідуальними кейсами, фото- і відео-докази. Тому що ми переконані, що рано чи пізно – а ми хочемо рано – політична ситуація в країні зміниться і ці докази будуть потрібні для незалежного розслідування і притягнення винних до відповідальності.

А наскільки ефективною є така робота в умовах, коли, будемо відверті, закон в країні не діє?

Навіть за відсутності дієвих законів і Конституції наші адвокати дуже багато чого роблять. Я вкотре переконуюся, що у критичних ситуаціях, якщо ти маєш віри хоча б з макове зернятко, скажи горі рушити, і вона рушить. Хоча ми розуміємо, що правова система зараз не працює, що суди зараз виносять не правові, а політичні рішення. Взагалі, велика частина нашої роботи полягає у тому, щоб дати добрячого копняка правовій системі – як від громадськості, так і від міжнародної спільноти. Тому ми паралельно займаємося міжнародною адвокацією.

Чи були якісь безсумнівні успіхи Євромайдан SOS? Бо затриманих якщо і випускають, то лише під домашній арешт, і не звільняють від відповідальності.

Ми всі розуміємо, з чим маємо справу. Нам кажуть: закон про амністію діє, людей звільнили під домашній арешт. Ми відповідаємо: чекайте, стоп! Запобіжний захід змінили – це, звичайно, добре, що незаконно затриману людину, яку ще й побили, тепер не утримують в СІЗО, а відпустили лікуватися додому. Але кримінальна справа не закрита! Ми зможемо говорити про якісь критерії появи амністії в нашому правовому полі, коли кримінальні справи проти затриманих почнуть закриватися, а з іншого боку – почнуть відкриватися справи проти так званих правоохоронців – не знаю, як їх зараз називати – які вчиняють абсолютно незаконні дії.

Але диявол ховається в деталях. Коли ми бачимо, як нетранспортабельних людей з лікарні намагаються вивезти в СІЗО, але адвокати, самооборона, лікарі не дають це зробити… Ми розуміємо, що в системі безправ’я такі успіхи хоч і є, але вони не системні. Але нічого не робити теж не можна. Ми будемо боротися.

Скільки всього волонтерів працює у Євромайдан SOS?

Ми завжди говоримо, що крім волонтерів, які працюють в судах, в офісах на гарячих лініях, окрім волонтерів, які працюють дистанційно, модерують соцмережі, які ходять до лікарень і відмічають, кого привезли, окрім волонтерів, які ходять на судові засідання заповнювати анкети спостережень та беруть участь у групах підтримки, є ще велика інтеренет-спільнота. Вона нам теж дуже допомагає.

Наприклад, є перекладачі, які нам за півгодини до зустрічі з Генсеком Ради Європи можуть перекласти звернення англійською. Ми встигаємо його роздрукувати і прибігти вручити це звернення Генсеку.

Є волонтери, які можуть зробити макет листівок. От вчора ми зустрічалися з людьми, пов’язаними з IT-бізнесом – вони подивилися наш сайт і сказали, що вони його реорганізують як портал, щоб різні ініціативи з допомоги постраждалим могли знайти там свої місце.

Як кажуть, не було б щастя, так нещастя помогло. Ми за цей час перезнайомилися зі стількома гарними людьми, відчули стільки підтримки, що цей соціальний капітал – це дійсно виграш, як би ситуація не склалася.

Ось приклад. Після 30 листопада ми завели сторінку на фейсбуку та відкрили гарячу лінію. Люди на Майдані заповнювали заяви про злочин і подавали. Так от слідчий з прокуратури анонімно написав: «Друзі, до нас надійшло 68 заяв, ми прийняли лише 10, бо в інших немає всіх контактних даних». То ми всіх обдзвонювали і просили повторно написати заяви. Тобто дуже неочікувані бувають види допомоги.

Але все ж якесь ядро групи має бути?

У нас є люди, відповідальні за напрямки. Я займаюся координацією Євромайдан SOS, я працюю в правозахисній організації. Людьми, які були побиті під час розгону мирної демонстрації (30 листопада 2013 року – «Главком»), займаються соціальні працівники. Нашу фейсбук-сторінку веде куратор, яка організовує безкоштовні курси української мови в регіонах. В’язнями Банкової (затриманими за події 1 грудня біля АП – «Главком»), займалася людина, яка працює в програмі протидії туберкульозу. Люди абсолютно різних професій.

Ми бачимо, що багато людей, які не були задіяні до діяльності у громадському секторі – вони зараз фактично до нього долучилися, стали нашими волонтерами.

Скільки це все коштує і звідки гроші?

Євромайдан SOS – це абсолютно безкоштовна робота. Ми ніколи не збираємо кошти. Ми вже кілька разів були змушені писати оголошення, що під нашим іменем збирають гроші – це фейковий аккаунт, ми такої роботи не ведемо. Єдине, що ми просимо у наших дописувачів – це поповнити нам мобільні рахунки. Решту всього ми маємо безкоштовно.

Наприклад, якщо нам треба щось надрукувати – ми звертаємося у фейсбуці: хто може? Дуже багато людей хочуть допомогти надрукувати, привезти. Ми проводили акцію «Не быць скотам» (за назвою пісні білоруського гурту «Ляпіс Трубєцкой» - «Главком») до Дня міліції, і нам був потрібен великий банер. Ми увечері написали: розуміємо, що вже пізно, але може хтось нам його надрукує? Люди його надрукували і привезли на акцію.

Єдине, що ми базуємося в офісі громадської організації. Звичайно, що цей офіс чогось коштує, але коштує при цьому не Євромайдану SOS, а цій громадській організації. І принципово у нас ніхто не отримує ні зарплати, ні гонорару, ні іншої винагороди. Наприклад, коли ми тільки починали – дуже важко було організувати чергування в нічні зміни. І одна дівчинка чотири дні підряд сиділа на гарячій лінії з опівночі до восьмої ранку, а на дев’яту йшла на роботу – вона працює в банку. Є такі речі, які неможливо виміряти ніякими грошима.

По суті, ми каналізатори такої токсичної інформації. До нас же з проблемами звертаються. Ми працюємо як «швидка допомога» чи пожежники – десь загорілося і ми біжимо. Хочеться бачити результати своєї роботи прямо зараз, але ми розуміємо, що нам ще довго працювати і боротися.

Прокуратура заявляла про приблизно півтори сотні затриманих. Чи є у вас такі дані?

Ми зараз зводимо цю інформацію. Це наш недолік, що ми досі цього не зробили. Є багато інформації з регіонів, але ми там тільки формуємо представництва Євромайдан SOS, і нам важко цю інформацію збирати.

Але мова йде однозначно про більші цифри, ніж називає прокуратура. Я б ще звернула увагу на таку категорію, як постраждалі від незаконних дій міліції. Мова йде про побитих. Їх ми взагалі не можемо облікувати. Тому що люди не звертаються до лікарень, бо бояться кримінальних переслідувань.

Ми мали зустріч з представниками комісара з прав людини Ради Європи. Вони попросили зібрати постраждалих людей. Це і побиті 30 листопада, і 1 грудня, і 11 грудня, і після 19 січня, журналісти, автомайданівці, лікарі, в яких прицільно стріляли.

Ми просили представників комісара Ради Європи: організуйте місію постійну людей, які б мали ваш мандат, щоб вони могли зайти в лікарню, звідки потерпілих викрадають, у відділки, щоб своєю присутністю хоча б призупинили це беззаконня і насилля. Кажемо: «Знаємо, що ви робили таке у Грузії». А вони: «У Грузії була війна». А ми кожного дня читаємо бюлетень Євромайдан SOS – і складається враження, що це вісті з фронту.

Так і є, це справжня війна, тільки без використання важкої техніки.

У протистояння є дві сторони: з одного боку народ, а з іншого – влада, яка працює у спайці з криміналітетом. Зараз ми взагалі з тривогою дивимося, як в окремих східних областях цьому криміналітету дають мандат на насилля.

Ви маєте на увазі «Оплот» і Жиліна?

Я маю на увазі Донбас, загони самооборони. Влада має розуміти, що цей криміналітет – він же неконтрольований. Унікальна ситуація: держава має право застосовувати насилля, але в законних межах. Зараз держава вийшла за абсолютно будь-які правові рамки, більше того – цей мандат на насилля вона передала криміналітету. Це означає, що влада, з одного боку, втрачає будь-яку легітимність, а з іншого боку – що їй нема на кого обпертися.

В Києві люди теж почали організовуватися. От, скажімо, на Оболоні місцеві жителі патрулюють район, існують й інші групи. Ви підтримуєте з ними контакт?

Ми знаємо про те, що організовуються групи, які виконують по суті функцію міліції. Ми контактуємо тоді, коли вони до нас звертаються.

Взагалі, дивна ситуація. У нас замість лікарень створюються свої підпільні шпиталі, створюються свої загони ДАІ, свої міліціонери, які патрулюють вулиці. Автомайданівці, які потрапили в засаду, вони ж виїхали рятувати місто від тітушок, яких спеціально навезли, дали команду бити людей і машини, а міліція на жодні виклики не реагувала.

Чи багато потерпілих збираються судитися з державою, вимагати компенсації завданої шкоди?

Ні. Про компенсації взагалі мова не йде. От згадайте 30 листопада – скільки часу минуло, а жодного розслідування. І якщо ще події на Грушевського можуть по-різному оцінюватися, то ті події – це жах. Захарченко, перепрошую, наче з дуба впав - тільки недавно заявив, що це був «Правий сектор». А що раніше казало МВС? «Ми не можемо встановити конкретно, хто цю людину побив». Хоча при кожній операції з охорони громадського порядку складається план події. Там фіксується, який підрозділ «Беркуту» де дислокується і хто головний. Ми казали: не можете встановити, хто конкретно бив мітингувальників – всіх командирів під кримінальну відповідальність за службову недбалість. Якщо вони не контролюють своїх бійців – це злочин. Те, що цього не було зроблено – яскравий доказ того, що влада не зацікавлена в розслідуванні.

Тому тут не йдеться про компенсації, а хоча б про встановлення винних та притягнення їх до відповідальності.

У 2004 році популярним гаслом було «Міліція з народом». Як ти вважаєш, воно ще сьогодні актуальне?

Ми можемо говорити, що є області в Україні, де міліція відмовляється виконувати незаконні розпорядження. Тому ще міліціонери розуміють, що якщо йдеться про порушення прав людини - то їхні права теж порушуються.

Подивіться на солдатів внутрішніх військ. Це хлопці, яких призвали виконати військовий обов’язок, а направили замість армії у внутрішні війська міліції. Це взагалі феномен – внутрішні війська. З ким військо має воювати всередині країни, хто ворог? Виходить, що народ.

Так от ці хлопці, яким навіть за це не платять, вони змушені виконувати накази, їм там влаштовують потужну пропаганду. Їх спеціально виставляють як гарматне м'ясо.

Солдати внутрішніх військ, або бійці «Беркуту», зверталися до вас по допомогу?

Ще до протистояння 11 грудня вони дзвонили на гарячі лінії і казали: ми тут стоїмо вже багато годин, нас не змінюють, принесіть нам, будь-ласка, щось поїсти.

Ще одна категорія, яка нам дзвонить – це бюджетники, яких виганяють на мітинги на Антимайдан. Вони розривали нам гарячі лінії. Але їхні запити були такі: нас змушують іти на мітинг, зробіть щось з нашим начальником. Ми відповідаємо: а ви готові написати заяву про це, якщо ми дамо вам адвоката? Вони: ні, ми не готові, просто зробіть щось з нашим начальником.

Ходять чутки, що серед внутрішніх військ почалися випадки дезертирства. Чи зверталися до вас з такими питаннями?

Ні, до нас з таким не зверталися. Але я знаю, що Мережа колективного захисту «Свої» оголосила офіційно, що вони працевлаштують кожного працівника правоохоронних органів, який публічно відмовиться виконувати злочинний наказ і заявить про це.

А тітушки дзвонять на гарячі лінії? Бо їм, ніде правди діти, теж іноді дістається від майданівців.

Ні, не зверталися. Я думаю, у них своя система колективної безпеки і правової допомоги.

Ви не пробували провести розслідування побиття полонених тітушок? Адже це теж порушення прав людини.

Я пам’ятаю такий момент, хоч він тітушок не стосується, коли з’явилася інформація про те, що люди захопили міліціонера і несуть на Майдан. Ми дуже злякалися. Це дуже небезпечно для життя цієї людини, ким би він не був. Ми тоді відправили своїх спостерігачів на Майдан, дзвонили і намагались втрутитися в ситуацію.

Ми захищаємо права людини, незалежно від того, про кого мова. Якщо ми прагнемо до цивілізованих правил гри, то ми маємо бути їх достойні.

Олександра відволікається на хвилинку.

Ось тут мені підказали, що були випадки, коли дзвонили тітушки, Назар зараз про це розкаже.

Назар, волонтер: Були дійсно випадки, коли на гарячу лінію зверталися тітушки. А питання було в наступному, що їх десь побили євромайданівці біля Маріїнського парку. Але коли вони дізнавалися, що це треба буде писати заяву, назвати своє ім’я, і що про це можуть дізнатися ЗМІ – вони відмовлялися від допомоги.

Політичні сили чи окремі політики долучаються до Євромайдан SOS?

Ми не працюємо з конкретними партіями. Ми – громадська організація, але використовуємо всі можливі зовнішні ресурси. В нас, наприклад, є списки працівників посольств, які готові допомагати, ходити в лікарні та на судові засідання. І так само є список народних депутатів, яким ми дзвонимо і просимо про допомогу.

Чи зазнавали волонтери Євромайдан SOS переслідувань або погроз?

У нас худо-бідно працює система безпеки. Ми захищаємо усі зібрані дані, бо розуміємо, що ця інформація може бути цікавою правоохоронним органам. Також ми турбуємося про особисту безпеку. Багато хто пересувається виключно на таксі, волонтери повідомляють, коли дісталися додому. Також ми думали над тим, що робити, коли цей офіс фізично «накриють».

Нападів на волонтерів не було, були погрози. Навіть анекдотичного характеру: нам дзвонили на гарячу лінію і казали «Будьте вы прокляты!».

А в ніч штурму на 11 грудня, саме під час оцих подій, нам дзвонили і казали «Сейчас мы придем вас постреляем!». Ми розуміємо, що ні для кого не секрет, де наш офіс.

Активісти розповідають, що комусь присилали смс з погрозами, комусь щось казали, хтось помічав стеження. Але зараз, напевно, всі в такій ситуації. Ми організовуємо захист людей, які чинять ненасильницький спротив. Вони – головна мішень, а ми вже другорядна ціль.

Ходили чутки, що страхові компанії відмовляються виплачувати компенсації автомайданівцям, яким спалили машини. Що робити у таких випадках?

До нас з цим не зверталися, але ми контактуємо з Автомайданом, тому знаємо про таку проблему. Але є й такі страхові компанії, які у зв’язку з подіями у державі навпаки розширили перелік страхових випадків. Тобто ми бачимо, щоб бізнес теж по-різному реагує.

Джерело фото: Центр політико-правових реформ, Facebook