Андрій Шевченко: В найближчі дні доля країни буде вирішена

Після шаленого дня 18 лютого і ще більш шаленої ночі на Майдані запанувало хитке перемир’я. Йому, здається, раді були всі, навіть «Беркут». Сцена, закіптюжена і пошарпана, знову зазвучала промовами і піснями. Точніше, пісні тут не припинялися жодного дня, але лише вдруге вони лунали на передовій – перший раз це було у ніч на 11 грудня. На передовій «Главком» сьогодні зустрів народного депутата Андрія Шевченка.

Як вдалося добитися перемир’я після подій останньої доби?

Це умовне перемир’я. Якщо називати речі своїми іменами, зі сцени звернулся і сказали («Беркуту» - «Главком»): хлопці, побережіть воду, бо нам з вами тут ще довго стояти. От на такому живому спілкуванні через мегафон вдалося добитися, що зараз все припинилося і нічого не відбувається.

Переговори з владою тривають?

Мені про це нічого не відомо.

А куди взагалі поділися лідери опозиції?

Вони зараз поїхали по зустрічах, скоро ми їх тут побачимо.

Зустрічі з ким? З послами, з олігархами?

Зустрічей дуже багато, багато розмов, але нічого такого, чим би я міг поділитися.

Яка остання інформація про кількість жертв?

Станом на 4 ранку ми мали 19 підтверджених смертей з нашого боку, і 9 підтверджених смертей з міліцейського боку. Я чув ще про одного міліціонера, десятого. Тобто зараз ми можемо говорити, що кількість смертей має бути за три десятки. Але я думаю, що цифра об’єктивно має бути більшою.

Звичайно, що будь-які такі цифри – це абсолютно дикі цифри для України. Але ще вражає те, яким чином загинули люди. Я вчора був свідком у Михайлівському соборі, коли обстежували чотирьох загиблих – з них діставали кулі з металевим осердям. Попадпння такої кулі в серце – це миттєва смерть. Але не менш страшна смерть журналіста – коли тітушки зупиняють машину, витягуються всіх і б’ють...

Або коли ми були свідками історії, як звірі з «Беркуту» і внутрішніх військ тягли людину по землі з криками: «Добей его!». Табунами добивали людей, які не могли чинити жодного спротиву. Жорстокість, варварський спосіб, в який були вбиті ці люди, середньовіччя – воно шокує не менше, ніж ці страшні цифри.

Чи очікуюїться нові силові дії з боку влади?

На жаль, очікується. Те, що ми бачимо – не дає нам жодних сумнівів, що міліція готується до штурму, і нам потрібно бути готовим щохвилини захищати Майдан.

Чи є якісь підстави для оптимістичного сценарію? На що надіятися?

Перш за все надія на те, що сьогодні в міліції вже багато хто розуміє: повну відповідальність за цей спалах насильства несе влада і персонально Янукович, який своїми діями і бездіяльністю довів ситуацію до того, що сталося вчора (18 лютого – «Главком»). Розрахунок на те, що і на тій стороні, серед міліції, серед її керівництва є люди, які починають розуміти, що це шлях в нікуди. Масштаби цієї катастрофи очевидні будь-кому, хто провів хоча б 5 хвилин на Майдані.

Якщо так, то надії немає, здається. Вони ненавидять Майдан і тих, хто тут стоїть.

По-різному. Є ті, що ненавидять, які по-звірячому б’ють людей, добивають ногами, дубцями чи просто стріляють. Але є, мабуть, серед них люди, які кожну секунду думають: «Що я тут роблю? Що я захищаю?». Це питання не виникає у тих, хто стоїть тут, на Майдані – вони знають, за що вони стоять. А там – що захищають? Одну людину, яка з маніакальним садизмом знущається з цілої країни? Золоті унітази і статки Сім’ї? Тому, я думаю, це ті запитання, які, безумовно, виникають у багатьох працівників міліції.

Наскільки високі шанси на мирне врегулювання ситуації?

Я вірю, що ці шанси є. По-перше, ми країна з дуже сильною історією мирного врегулювання конфліктів. По-друге, є питання здорового глузду, а по-третє – питання інстинкту самозбереження. Я дуже вірю, що в команді Януковича, по всій оцій гнилій вертикалі, є багато людей, які розуміють, що їм нема сенсу йти на дно з цим «Титаніком» - це і олігархи, і держслужбовці, і працівники силових структур. Іще додайте західний тиск, якого ми так довго чекаємо, що він нарешті почнеться в повній мірі і підштовхне владу до мирного врегулювання. Я думаю, що в найближчі години, щонайбільше дні, доля країни буде вирішена.