Євген Ніщук: Я зважився бути «смертником» в цьому Уряді

Інтерв’ю з Євгеном Ніщуком було записане за пару годин до того, як Верховна Рада проголосувала за новий склад Кабміну, в якому він очолив Міністерство культури. Перед початком своєї міністерської кар’єри Євген заїхав у рідний театр «Сузір’я», щоб забрати трудову книжку і, звичайно, дуже поспішав. Голос, який за останні три місяці звикли чути зі сцени Майдану навіть у найдраматичніші моменти, коли силовики стріляли та штурмували охоплені полум’ям барикади, в камерній антикварній обстановці театру звучить вже зовсім інакше. Каже, що готовий відповідально взятися за роботу та обіцяє кардинальні зміни в культурній сфері. Тепер від Євгена вимагатимуть зовсім іншого: «голос Майдану» має стати голосом реформ.

Як ви вважаєте, чи має й надалі продовжуватися Майдан?

На мою думку, а також виходячи з бажання людей, Майдан повинен жити. Можливо, не в такому широкому форматі залучення людей. Хоча до підтримки структури функціонування Майдану й так залучено значну кількість активістів. До того ж ми маємо тривожні сигнали з Криму. Тому він має продовжуватися до тих пір, поки врешті ми всі не зрозуміємо – настав мир.

Олександр Турчинов тільки-но розпочавши роботу на посаді спікера заявив, що Майдан свою місію уже виконав і має розійтися. Як особисто ви сприйняли це повідомлення.

Думаю, що це було сказано випадково, не подумавши. Звичайно, і я особисто, і багато інших, сприйняли цю заяву негативно. Ще не все зроблено, щоб розходитись.

Як, за вашими відчуттями, Майдан сприйняв Тимошенко? Здається, що не всі були раді її звільненню навіть на головній сцені…

Скажу так: Тимошенко сприйняли, радіючи з її звільнення, дякуючи, що вона витримала цей довгий час в ув’язненні. І за це їй віддали їй належне. Але це була реакція більш подячна, ніж вітання її в якості лідера нації.

Чи може вона бути прем’єром, або президентом після того, як вийшла з в’язниці?

Мені видається, як і багатьом людям, виходячи з тих нелегких випробувань, які вони пережила, спочатку їй треба відпочити та полікуватися. Здоров’я дуже важливе. Важко сказати, чи потрібно їй зараз претендувати на посаду президента чи прем’єра. Час зараз біжить дуже швидко, постійно все змінюється. Станом на час її виступу, багато хто відзначив, що вона живе дещо в іншому часі, ніж існує Майдан.

Ви з трибуни говорили, що проти дострокових парламентських виборів. Але ж Майдан хоче бачити нові обличчя у всій владі, а не тільки на посаді президента, чи не так?

Якщо згадати події 2005-го року, після помаранчевої революції, Віктор Ющенко «проспав» момент, коли вибори до парламенту були необхідні. Але зараз інша ситуація. Сьогодні, вважаю, розпускати парламент невигідно для Майдану. Оскільки є певні соціологічні дослідження, що це призведе до входження до Верховної Ради вже не тільки колишніх «регіоналів», але й людей, подібних до тих, які з автоматами захоплювали кримський парламент. Таких груп, які готові до жорсткої конфронтації чимало, і не тільки на Півдні.

Окрім того, у Раду зараз може прийти багато «польових» людей, які, безперечно, зробили титанічну роботу для переломного моменту ( переломного, бо вважаю, що ми ще перемоги не досягли), але невідомо, як вони б діяли на рівні законодавчої роботи. Думаю, треба трохи зачекати. Завдання зміни системи, звичайно, нікуди не поділося. Та в найближчі півроку, вважаю, перевибори у парламент є недоцільними.

Хто запропонував вам очолити Міністерство культури?

Спочатку така пропозиція з’явилась в деяких ЗМІ, про це також говорили деякі представники опозиції та активісти. Потім мені почали телефонувати низка митців театру та кіно, які казали: «Ми слідкуємо, кого збираються висувати. Не знаємо, що ти з цього приводу думаєш, але краще ми з тобою будемо адекватно працювати».

Така реакція стала для мене важливим сигналом, який примусив серйозніше поставитись до цього питання. Водночас я також орієнтувався на реакцію людей на Майдані під час презентації складу уряду. Якби реакція була вкрай негативна, то думаю, я б залишився національним героєм, коли б сказав, що не беру посаду.

Водночас, мені люди казали, якщо ти міг скеровувати людей, коли навколо літали кулі, то не треба боятися взяти на себе відповідальність і бути «смертником» в цьому Уряді. Тоді я зважився.

На цій посаді ви себе бачите більше як політика, чи як менеджера?

Оскільки я заздалегідь не готувався до посади, то чудово розумію, що команду потрібно створювати терміново. Я не функціонер і не типовий чиновник, та й не приховую цього. Водночас, вважаю себе людиною демократичною, вмію слухати і чути.

За мною буде визначення стратегії міністерства, а заступники вже будуть діяти відповідно до цієї стратегії. Тому насамперед важливо створити професійну команду з людей, які вестимуть системну, «чорнову» роботу.

Якими будуть ваші перші кроки на посаді міністра?

Думаю, що з одного боку в галузі потрібні кардинальні зміни, але разом з тим треба діяти зважено, щоб не «наламати дрів», не стерти краще, що є.

Передусім, очевидно, щоб була можливість працювати, треба твердо попросити, щоб всі заступники написали заяви про звільнення. По іншому неможливо, такий зараз час, і це моя вимога.

Друге – потрібно перебудувати призначення Міністерства культури. По суті, Мінкульт займався тим, що обслуговував приїзди та від’їзди президента та прем’єра. Займався, образно кажучи, закупівлею кошиків з квітами. Шалені кошти йдуть на якісь творчі звіти самодіяльності в Палаці Україна, якісь дивні фестивалі. Цей весь совковий «комунізм» треба міняти.

Вважаю, що Міністерство культури зараз повинно тісно співпрацювати з РНБО, і я вже обговорював це з Андрієм Парубієм. Оскільки ми зараз спостерігаємо, як нав’язується сепаратизм в Україні, вважаю, що саме мистецтво, культурні діячі, талант і добро мають «зшивати» країну, щоб скрізь – і на Півдні, і на Сході, і на Заході український народ відчував себе єдиним цілим.

Також я розумію, наскільки важливо позбутися корупції в міністерстві. Ніхто не буде красти і я це обіцяю.

Повертаючись до нещодавніх подій на Майдані.. В який момент вам було найстрашніше?

Чесно кажучи, події розвивалися настільки стрімко, що я переважно навіть не встигав відчувати страх. Звичайно, згадуються моменти, коли насувався «Беркут» і перебував дуже близько до сцени, коли силовики почали кидати гранати та стріляти з дахів…Дійсно, було дуже страшно за тих, хто був в перших рядах, за тих, хто загинув. Обличчя тих героїв, яких приносили до сцени, коли проводжали в останню путь, звичайно, залишаться в моїй пам’яті назавжди.

Багато хто вважає переломним моментом у протистоянні виступи Дмитра Яроша та сотника Володимира Парасюка, які фактично поставили ультиматум Януковичу і на наступний день він втік. Як вони потрапили на сцену?

Я чув бажання людей і відчував їх настрій. Тому особисто, без будь-яких вказівок, запросив Яроша на сцену. Коли прийшов сотник Володя, я теж його побачив і віддав йому мікрофон. Мені важко сказати, чи його виступ став переломом, це вже хай оцінюють люди. Але то був дуже емоційний виступ, і певною мірою його слова показали рішучість людей, яка полягала в тому, що ми будемо йти вперед і не маємо наміру чекати.