Адмірал Ігор Кабаненко: Путін видав свої війська за бандитів

Ескалація у відносинах між Україною та Росією, події в Криму, де невідомі в схожій на російську формі зі зброєю блокують місця перебування українських військових, – зараз топ-тема у світових ЗМІ. Володимир Путін «заспокоїв», що поки не планує військове вторгнення в Україну, але ситуація залишається дуже напруженою і тривожні новини з півострова продовжують надходити.

Екс-перший заступник голови Генштабу Ігор Кабаненко, який зараз в ролі експерта консультує силовиків нової влади, про те, в чому прорахувався Путін, та чи готова наша армія до збройного конфлікту.

В якій якості ви присутні на засіданнях РНБО?

Я не працюю в РНБО, але поради, які можу надати як професійна людина, я надаю. Є загальні закони застосування Збройних сил, наука ведення війни, оперативне мистецтво, можливість стратегічної оцінки ситуації і так далі – ті речі, які я засвоїв за 35 років служби.

І як ви стратегічно оцінюєте ситуацію?

Те, що відбувається зараз в Криму і в цілому відносно України, – це речі, які створювались не один день. Ситуація така, що в ній немає і не може бути простих рішень – вона потребує багатоходових речей, системних, інколи асиметричних рішень. Я розумію, як політико-військовому керівництву зараз непросто.

Тобто ви хочете сказати, що Путін планував це вторгнення давно, це не експромт в зв’язку з подіями в Україні?

Є цілі стратегічні, є тактичні, і для їхнього досягнення в зовнішній політиці застосовуються різні важелі і різний інструментарій, але як правило, це комплексна політика. Ніколи не буває одноваріантного підходу – ці сценарії, в тому числі сьогоднішній, готувались заздалегідь і розглядалися як можливі у випадку, якщо щось піде не так. Були політико-дипломатичні елементи прихованого впливу, інформаційного впливу, який здійснюється, щоб відповідно вплинути на свідомість людей, і разом з цим йшли і силові заходи.

Те, що розгортається, відбувається в тому числі і силами спеціальних операцій. Чомусь на території Україні одні й ті ж обличчя в Сімферополі кричать, що вони – кримчани, в Одесі – що одесити. Це – технологічна атака з боку Росії задля досягнення власних зовнішньополітичних цілей. Достатніх підстав для підтримки таких ідей в Україні нема, а є відповідним чином зорієнтовані групи. В тому ж Криму немає широкого протестного руху за Росію.

Ви гадаєте, що Путін розраховував, що російські війська в Криму будуть зустрічати з квітами?

Розраховував, але це була одна з його помилок. Їх було декілька, і бліцкриг в Криму на сьогодні не вдався. З квітами ніхто не зустрічає, люди налякані, питають – що робиться? Подивіться в соціальні мережі – основна маса кримчан – 70–80 % – кажуть, що їм це непотрібно. Звісно, з точки зору геополітичної стратегії треба вирішувати питання надання більших повноважень і можливостей національним меншинам стосовно мовного питання, ідентифікації в рамках національного законодавства. Але трансформуватися з держави Україна в державу Росія військовим шляхом – такого люди не розуміють. Є фактична військова інтервенція Російської Федерації – абсолютно незаконна, яка порушує численну кількість законів. Російські війська розраховували, що буде провокація, тобто буде задіяний якийсь грузинський сценарій. Для них би було добре, щоб постраждало місцеве населення – причому в лапках «місцеве», бо це актори, представники сил спеціальних операцій, яких вони готували для цього, базували, як в Одесі, де знімали цілі будинки. І цих людей ставили під дуло, щоб проти них або проти російських військових хтось застосував силу і був спровокований військовий конфлікт. Зараз в Севастополі скуповується форма одягу українських військових, щоб робити брудні провокації. Це такі цинічні речі, про які треба кричати.

В Криму прем’єром себе називає пан Аксьонов, якого не визнає українська влада, проте визнає російська. Він збирається проводити в Криму референдум…

Треба все переводити в легітимне поле – не можна робити референдум на солдатських штиках. Та й призначення Аксьонова – це нонсенс, це було нелегітимно з точки зору процедури.

А от Путін вважає, що легітимно.

Путін взагалі сказав, що народи треба «приучать». Керівництво Росії прекрасно розуміє: те, що воно робить – це не заради українського народу. Ніколи нікому агресія не приносила рай і процвітання, а тільки сльози й біду.

Наскільки ви можете оцінити нинішню боєздатність української армії, бо Яценюк визнав, що останні роки її цілеспрямовано розвалювали?

Переконаний, що на сьогоднішній день в Збройних силах України існує боєздатний компонент, який спроможний адекватно діяти по стриманню і відсічі збройної агресії. В державі існує колосальний навчений мобілізаційний ресурс, який може сформувати другий ешелон і тримати оборону держави. Але все це потребує відповідних адекватних дій щодо підготовки до оборони, які повинні відбуватися на нашій території.

Якщо б Росія зараз розпочала військовий конфлікт, українська армія змогла б його відбити?

Збройні сили в тому складі, в якому вони утримуються в мирний час, ніколи не завершували війну. Це – елемент, який повинен відбити агресію і стримати просування частин першого ешелону в глибину держави. А для нас, якщо не дай Боже, це станеться, це буде справедлива війна. І війну цю буде вести український народ за країну, за себе, за краще майбутнє, за демократію, за свободу. І саме ці люди спроможні захистити державу.

Зброї вистачить?

Повірте, зброї вистачить. Ви не забувайте, що війна не ведеться лише в лобовому зіткненні. Досвід тих війн, в яких брав участь український народ, свідчить про те, що войовничий та моральний дух дуже сильний. Якщо хтось думає, що цей народ можна поставити на коліна, то помиляється – це авантюра. Тому коли кажуть, що Збройні сили не готові, це не відповідає дійсності – вони спроможні відбити агресію. На сьогоднішній день треба припинити розмови про те, що армія у нас якась не така.

Але ж дух, може, і бойовий, а те, що у нас літаки не проводили вильоти через брак коштів, не могло не відбитися на їхньому стані і підготовці льотчиків.

Це абсолютна правда, що в нас є достатньо проблем. Не було належного фінансування на відновлення технічної готовності, на підготовку особового складу, не реалізовувались програми. Але у разі втілення адекватних своєчасних заходів ми можемо захистити свою державу.

Ходить багато розмов про те, що Росія може готувати сухопутне вторгнення в Україну. Що саме російські війська можуть робити на нашій території, на вашу думку?

Те, що відбувається з того боку, з точки зору геополітики і стратегії, мені абсолютно незрозуміло. Росія отримає в цьому плані більше втрат, ніж якісь тактичні переваги, на які вони розраховують. Тому що намагання привнести якісь стандарти, від яких український народ відмовився, безглузді. Нам хочуть повернути те, від чого ми відмовились, щоб, як вважають в Кремлі, прибрати цю проблемну зону, яка має реальні перспективи жити краще. Російський істеблішмент працює, базуючись на якійсь тактичній категорії, не прораховуючи стратегічні речі. На мій погляд, вони думають так: ми отримаємо Крим, Чорне море, Україну і буде нова Російська імперія, нова «залізна завіса» і ми зможемо керувати цією частиною суші. Але в цьому закладена величезна кількість ризиків, що ця мета не буде досягнута, її реалізація створить новий геополітичний зсув, навіть більший, ніж був з розвалом Радянського Союзу. Тому що в Україні вже виросло нове покоління і тут нема тих рушійних сил, на які вони розраховували. На мітинг в Сімферополі на підтримку дій Росії вийшло 28 чоловік – це населення Криму? А подивіться на кількість людей в воєнкоматах – це об’єднало націю. Путіну зараз краще придумати якусь красиву ідею, щоб прибрати свої війська з Криму – це буде кращий вихід для нього.

Так Путін не визнає, що це російські війська, а міністр оборони Шойгу дуже здивувався, що по Криму їздять машини з російськими військовими номерами.

Слухайте, перемовини з командуванням українського флоту відкрито ведуть командуючий Південним округом генерал Галкін і командуючий Чорноморським флотом РФ адмірал Вітко. В Крим доставлені підрозділи повітряно-десантних сил Російської Федерації з відповідними ознаками. Путін може казати все, що завгодно, але що це міняє?

Отже, Кремль таким чином фактично підставляє власних солдат.

Так, він кидає свої війська, відмовляючись від них. Є ж міжнародні норми, конвенції, які всі порушені. Фактично свої війська Путін видає за бандитів. Таке було в Маньчжурії, коли Сталін відмовився від своїх десантників. Може, Путін себе і асоціює зі Сталіним, але ж ми з вами не знаходимось в ті часи.

Ви зрозуміли військову тактику Путіна, який на останній прес-коференції пообіцяв: якщо російські війська увійдуть в Україну, то вони будуть стояти «за спинами жінок і дітей»?

Коли я це почув, мені одразу прийшло на думку, як гітлерівські війська гнали попереду себе на мінне поле жінок і дітей. І він спокійно про це говорить. Невже вони не розуміли, що правдива інформація зараз іде по світу і всі бачать агресію? Як це можна приховати в наше століття? На мій погляд, міжнародна спільнота спільними зусиллями повинна повернути все це на адекватні рельси, але Збройні сили не повинні розслаблятися, щоб не допустити вторгнення. Агресора можна зупинити за допомогою «м’якої сили» шляхом дипломатії, але порох треба тримати сухим.

Не зрозуміло, що може бути предметом дипломатичних переговорів з тим же НАТО, оскільки російська сторона продовжує всіх нахабно переконувати, що в Криму діють якісь загони самооборони.

НАТО на сьогоднішній день – це політико-військова організація. НАТО часів «холодної війни» і зараз – це дві різні речі. Думаю, Російська Федерація буде знов застосовувати свої механізми фальсифікацій, запуску брудних речей, щоб на «біле» казати «чорне», але НАТО при всій стриманій позиції розуміє реальну ситуацію в Україні. Дивлячись на ситуацію з політико-стратегічних аспектів, це – серйозне випробування світовому співтовариству.

Якщо ж дійде до песимістичних варіантів розвитку подій, чи може Україна розраховувати на реальну військову підтримку з-за кордону?

Це гарне питання, але сьогодні Україна не належить до жодної військово-політичної організації, навіть притому, що ми разом працюємо для відведення глобальних ризиків і загроз. Ми повинні розуміти, що в будь-якому випадку будемо захищати себе самі. Хоча, думаю, підтримка в різних аспектах буде і вона вже є.

Ви для себе зрозуміли ситуацію зі зрадою екс-командувача ВМС Березовського? Була інформація, що його сім’ї погрожували.

Не повинно бути ніяких сумнівів в тому, що це – державна зрада. Тому що вчинки військового керівника такого рівня з такими повноваженнями – це дуже серйозні речі. Але ми бачимо, що практично всі військово-морські сили тримаються і не зраджують. Це дуже важливо.

У вас напевно є знайомства з російськими військовими. Ви обговорювали з ними ситуацію, що склалася?

Інформаційний вплив, що здійснюється на них, – безпрецедентний. Я один раз подивився програму Кисельова, більше не можу – це викривлення ситуації з точністю до навпаки. І це все вкладається в голову моїм російським друзям. У мене багато друзів і ми ніколи раніше не обговорювали з ними такі питання. Сам я народився в Російській Федерації, прожив там довгий період, вчився в академії в Санкт-Петербурзі і не бачу ніяких ліній розділу. Але ці лінії в свідомості будуються істеблішментом держави, яку я вважав стратегічним партнером. Історія – кращий вчитель, і вона розставить всі крапки над «і». Історичні уроки треба враховувати, але керівництво Російської Федерації цього не робить.