Рустем Аблятіф: Саме росіяни принесли до Криму економічний та культурний занепад

Ми будуємо нову країну. Чи, принаймні, намагаємося це робити. Шукаємо вчорашніх ворогів. Намагаємось попередити появу майбутніх. Іноді вдало. Іноді ні. Але в той самий час, чомусь забуваємо про існування відданих союзників. Тих, хто готовий жертвувати собою заради України. Тих, хто вправі розраховувати хоча б на повагу з боку і української громади, і нового українського Уряду. Зрештою, повагу громадян вони здобули повною мірою. А от з можновладцями традиційно виникають проблеми.

Йдеться про кримськотатарський народ. Рустем Мамут оглу Аблятіф є головою правління кримськотатарської організації «Інституту громадянського суспільства». Вчений, викладач, юрист. Саме він представляє Крим на всеукраїнському Форумі ЄвроМайданів.

Ви розмовляєте українською не як людина, що вивчила мову, а цілком на рівні носія. Це дивує. На українця Ви анітрохи не схожі.

Звичайно, я кримський татарин. І мову опанував уже в зрілому віці. На той час мені був 31 рік.

Але Ви не маєте акценту!

Я вчив мову не за підручниками, а виключно у реальному житті. Намагаюсь опанувати її повністю. Чому? Тому що це мова нашої держави. І я вважаю, що будь-який свідомий громадянин має знати державну мову і вільно спілкуватись нею. Тому що мова це один з головних об’єднуючих факторів у суспільстві.

Але з ким в Криму можна говорити українською?

Ну, хай нечисленна, але українська громада тут є. До того ж, як дослідник, як викладач і як громадський діяч я користуюся виключно українською. Мої роботи з юриспруденції та політології також друкуються тільки українською. Але, звісно, головним мотивуючим фактором у людини передусім є бажання.

Серед кримських татар це норма, чи Ви є виключенням?

Серед татар мого віку українська не дуже поширена. Проте, ставлення до неї надзвичайно прихильне. Будь-якого антагонізму до україномовних людей тут немає.

А от наша молодь, років до тридцяти, здебільшого володіє українською. Я вже не кажу про дітей. У нас кожна дитина змалку вивчає мінімум три мови: рідну, російську та українську. Для нас це норма – діти мають вільно володіти державною мовою.

Ви є активним учасником кримського Євромайдану.

Моя позиція, як громадського діяча, співпадає з думкою більшості нашого народу і представницького органу кримських татар – Меджлісу. Ми завжди стояли на позиціях підтримки євроінтеграції та незалежності України. Оскільки, перш за все, це означало б зміну світоглядної системи в країні.

Для мене, як і для більшості кримських татар, головним є не економічні преференції, які дає європейський союз. Для нас важливою є усталена там система захисту прав людини. Ставлення влади до громадянина та громадянина до влади.

А Росія?

Росія це інший світогляд. Можливо вони ближче до нас територіально. Але ментально дуже далекі. Саме росіяни принесли до Криму економічний та культурний занепад, кріпацтво і неправові стосунки між державою та людиною.

Ленін казав, що «держава це апарат насилля». Але ми хочемо бачити державу такою собі «Агенцією послуг». Саме так повною мірою можуть бути захищені права кримських татар.

Якось це дуже формально. Давайте спробуємо перенести питання на особистий рівень.

Що хочу особисто я, як людина? Щоб свобода думки була не декларацією. Щоб була можливість вільного пересування світом. Для мене це важливо. Щоб мої діти мали можливість вчити рідну мову. Щоб моя культура розвивалась як у європейських країнах.

Ви погоджуєтесь із тим. Що демократія це влада більшості?

Звичайно!

Але в Криму ви в меншості!

Одним із наріжних каменів демократії є те, що більшість має прислухатися до меншості. І враховувати її інтереси. До того ж, ми вважаємо себе, не безпідставно, корінним народом Криму. В багатьох країнах виникають аналогічні питання. Але там їх врегульовано. Ми за те щоб в Криму працювала саме європейська модель врахування інтересів меншості.

Чи не означатиме це автоматичне приєднання до Росії? Адже так налаштована більшість.

Ні. Тому що корінне населення не хоче цього. І я вам можу сказати, що кримські татари неодноразово рятували єдність України.

Але ж не може весь народ бути цілком одностайним. Чи існують відцентрові сили?

Звісно, не може. Нас близько трьохсот тисяч. Існують різні думки та позиції. Але у нас уже 23 роки працює система прямого народовладдя. Це самоорганізаційна система – Меджліс-Курултай. Він має дуже чітку пірамідальну структуру. У кожному селі, у кожному мікрорайоні є локальні місцеві меджліси. І центральний виборний орган – Меджліс кримськотатарського народу. У жодного з цих органів немає владних повноважень. Немає власних коштів. Немає апарату насилля (правоохоронних органів). Їхня влада тримається виключно на моральному авторитеті. Всі рішення, від сільських меджлісів до Меджлісу кримськотатарського народу, носять рекомендаційний характер. Остаточний вибір кожен робить самостійно. І те що понад 80% кримських татар слідують рішенням виборних органів, свідчить про єдність народу.

Минулого року ми провели перші прямі вибори. Раніше це було важко зробити через брак коштів. До цього обирали за американською двоступеневою системою – з початку обирали виборників, потім виборники обирали делегатів Курултаю (з'їзду) кримськотатарського народу. Так от, на ці перші прямі вибори прийшло понад 75% виборців.

У своєму регіоні – ви сила?

Так. Наша сила в єдності і непереборному відчутті справедливості. Кожен кримський татарин і політик, і правозахисник.

Але наш рух базується на принципах ненасилля. Так було з 50-х років минулого сторіччя. І в будь-якій ситуації ми будемо діяти за тими ж принципами. Це й політична парламентська боротьба і вулична демократія – мітинги, протести, блокування.

Останні події на півострові стали справжнім випробовуванням.

Не тільки для кримських татар. Для будь-кого проукраїнськи та проєвропейськи налаштованого. Незалежно від національності чи мови. Ми всі вражені. З огляду на розвиток подій, у багатьох виникла думка, що Україна вже погодилася позбутися Криму. Аби вберегти континентальну частину. У людей відчуття, що їх зрадили. І дуже болить за наших військових.

Російська сторона намагалась якось з вами домовитись?

Кримськотатарський народ зазнає шаленого тиску. Використовуються як прямі погрози, так і обіцянки манни небесної. Практично щодня у нас з’являються нові путінські емісари. Тому що Путін зрозумів головне – без згоди корінного народу півострова неможливо буде легітимізувати процес анексії Криму.

Що конкретно пропонують?

Все! Наприклад, пропонувалося висунути свою кандидатуру на посаду прем’єр-міністра Криму. Ми не погодились. Зараз пропонують десять ключових посад в Уряді – віце-прем’єрів, міністрів, голів комітетів. Також обіцяють тільки на поточний рік 240 мільйонів доларів фінансування. При тому, що в поточному бюджеті держави на облаштування кримських татар-репатріантів виділяється тільки п’ять мільйонів гривень.

Обіцяють врахувати всі вимоги кримських татар при розробці нової конституції Криму. Йдеться навіть про квотне представництво! Це те, чого дуже боялися всі українські можновладці.

Двічі навідувались російські делегати з Татарстану. І це не тільки представники партійної бюрократії, але й моральні авторитети. Зокрема, народний поет Татарстану Роберт Міннуллін або голова Всесвітнього конгресу татар Рінат Закіров. Також, нещодавно тут були верховний муфтій Татарстану і головний лобіст мусульман Росії, член Ради з прав людини при президенті Росії Максим Шевченко.

Тобто, суцільна манна небесна?

Не зовсім. До нас нещодавно прибули «гості» з Чечні. Є побоювання, що це сумнозвісний батальйон «Восток». Була інформація, що якісь невідомі люди в Бахчисараї позначають будинки в яких живуть кримські татари. Це пряме залякування. Наші чоловіки організували загони самоборони і патрулюють вулиці, кладовища, мечеті. Навіть організували свій Автомайдан. Але чеченському спецназу нам буде важко протистояти.

Рамзан Кадиров то погрожує, то звертається «мої браття кримські татари, я вам мечеті будуватиму». Зазначу, що питання будівництва для нас доволі болюче. Ми понад десять років боролись, щоб українська влада надала земельну ділянку під будівництво соборної мечеті. Нарешті отримали цю землю, але у нас просто не вистачає коштів на будівництво. Тому фінансувати будівництво зголосилась Туреччина. Сьогодні вже Росія надала власну пропозицію про цільове виділення коштів! Але кримськотатарський народ все одно відмовляється визнавати легітимність проросійської влади та окупаційні війська.

Чому? Були ж цілком пристойні пропозиції!

Ми вважаємо, що наша спільна доля тільки з Україною. До того ж, треба чітко розуміти: обіцяти це ще не одружитися. Звісно, на першому етапі поступки будуть. І доволі суттєві. Нам віддадуть і посади в Уряді, і гроші, і все що буде необхідним. Ми таких поступок ніколи не могли очікувати від України. Але що буде потім?

А як щодо української влади? З нею співпрацюєте?

Скажу так: колишня українська влада боялася самого слова Меджліс. Самого визначення «кримськотатарський народ». Нас ніколи не називали нацією – тільки «населенням». Жоден український політик так і не зголосився на конструктивний діалог. Інтереси нашого народу здебільшого ігнорувались: Кучма, Ющенко, Янукович. І вчорашня опозиція, яка отримала владу, також не стала виключенням.

Зрозумійте, якщо ми підемо на поступки російській владі, то з найвищої трибуни ООН одразу ж буде заявлено, що корінний народ Криму підтримує приєднання до Росії. І це буде найголовніша підстава для анексії Криму. Хіба український Уряд цього не розуміє?

З іншого боку, саме завдяки зусиллям кримських татар нове керівництво країни було одразу ж визнано Туреччиною. Вона є нашим союзником. І турецький Уряд чітко артикулював позицію про те, що російська сторона жодним чином не повинна припустити утиску інтересів кримськотатарського народу.

Чи не спровокує все це розкол?

Ні. Звісно, відщепенці є всюди. Але вони дуже нечисленні. Зокрема, партія Міллі Фірка. У нас її називають «диванна партія». Тому що всі її члени можуть комфортно розміститися на одному дивані.

Російські новини активно цитують Рустама Теміргалієва. Він цілком підтримує дії сепаратистів.

Теміргалієв взагалі не є кримським татарином! Він не належить до нашого народу. Це казанський татарин. Росіянин. Так, він продукує масу коментарів про те, що Меджліс погоджується на умови Росії. Чи, хоча б, вагається. Але насправді позиція Меджлісу абсолютно чітка і непохитна: ми не проводимо жодних переговорів з окупантами.

Як Ви оцінюєте економічний стан Криму? Тим більше зараз, коли про курортний сезон вже можна забути.

У деякої частки російськомовного населення зараз ейфорія. Жириновський пообіцяв їм грошей та мільйони російських туристів. Аксьонов стверджує, що Росія вже найближчим часом надішле шість мільярдів доларів. Є обіцянки вдвічі підняти пенсії. Тобто, панує думка, що прийде Росія і за все заплатить. Ці люди, вочевидь, не розуміють що сільське господарство тут повністю залежне він Північно-Кримського каналу. Така ж ситуація і з електрикою.

Я вже чув вислови на кшталт: «В Росії стільки грошей, що вони побудують свій водогін. І постачатимуть нам все що завгодно, хоч газировку». Питання, звідки технічно піде цей водогін, так і залишається без відповіді.

То з чим пов’язана така непоступливість кримськотатарського народу?

Ще жива моя мама, яка пережила депортацію. Вона на власні очі бачила, як помирали люди від голоду, хвороб, катувань. І є відчуття, що все це може повторитися знову, якщо ми не втримаємося. Йдеться про наше виживання як народу.

Я сам стояв на Майдані. І у мене немає жодних претензій до простих українців. Незалежно від мови спілкування та національності. Але як людина, як представник свого народу, як науковець, я маю великі претензії до українських політиків. Вони мають замислитись.