Микола Маломуж: Нове керівництво держави знало про намір Росії увійти до Криму

Колишній головний розвідник впевнений, що деякі патріоти більше шкодять Україні, аніж сепаратисти

На кордоні з Ростовською і Брянською областями зосереджено десятки тисяч російських військовослужбовців. Сусідня країна не припиняє маневри і, як повідомляють впливові західні ЗМІ з посиланням на провідні розвідки світу, готується до вторгнення. Українське МЗС також не виключає можливості військової операції проти України з боку «стратегічного партнера» Росії. Підливають олії в вогонь і деякі військові експерти, зокрема колишній міністр оборони, прем’єр-міністр і екс-секретар РНБО Євген Марчук. Напередодні він заявив, що найближчі 2 дні будуть найкритичнішими моментами в історії України, оскільки Росія розпочне другу фазу операції проти нашої держави.

Попри такий песимізм, не всі силовики схильні драматизувати ситуацію. За словами колишнього голови Служби зовнішньої розвідки України Миколи Маломужа, накопичення десятків тисяч російських військових на кордоні з Україною ще не свідчить про намір воювати. Колишній головний розвідник не виключає, що екс-президент Янукович може ініціювати контрреволюцію й повернутися до України за допомогою російської збройної підтримки. Однак, якщо це і відбуватиметься, то не зараз, переконує він.

Найбільш актуальною проблемою, за словами Маломужа, є стабілізація роботи органів центральної влади, оскільки саме від них залежить сила держави, а значить, імовірність військового вторгнення. В інтерв’ю «Главкому» Микола Григорович розказав про те, як можна було не допустити «кримських» подій, хто винен у тому, що Януковича не затримали при виїзді з України, а також про те, що деякі патріоти більше шкодять Україні, аніж сепаратисти.

Військові маневри на кордоні з Україною Росія пояснює навчаннями. Українське керівництво і західні ЗМІ заявляють про імовірну військове вторгнення. Кому вірити?

Панікувати не потрібно. З українського боку є готовність до оборони, це правда. Оборонні позиції потрібно посилювати кожен день, тому що тієї роботи, яка проводиться, поки що недостатньо. В той же час мобілізація людей триває, нині спостерігаємо злагоджену роботу між собою спецслужб, правоохоронних органів і Збройних сил України. Окрім того, реалізовується потужний сценарій нагнітання ситуації. З одного боку американська розвідка говорить про те, що ймовірність вторгнення росіян в Україну є, з іншого боку, за нашою конкретною інформацією, нині не передбачається масштабних вторгнень. Між тим, слід очікувати на проведення операції з дестабілізації у регіонах. Але не тільки. Є особливий розрахунок на дестабілізацію в самому керівництві держави. Якраз тоді, коли буде слабкою позиція центрального керівництва, а на регіональному рівні підтримуватимуться сепаратистські дії, ймовірність військового вторгнення надзвичайно підвищиться. Впродовж часу до виникнення підстав для вторгнення буде створюватися потужний компонент нагнітання ситуації: імітація навчань російських військ на кордоні і, можливо, навіть проведення військових операцій. Нині триває потужна психологічна війна з використанням підрозділів збройних сил Російської Федерації. Однак керівництву держави так і звичайним громадянам України, не слід панікувати.

Натомість Євген Марчук каже про підготовку на Донеччині операції, дуже схожої на кримську. Мовляв, у населених пунктах Донбасу з’являться люди не у військовій формі, але зі зброєю. Такий сценарій можливий?

Немає для цього реальних передумов. І тут важливі два фактори: перш за все відсутність серед населення масової підтримки сепаратистських настроїв, по-друге - посилення безпеки і оборони. Щодо провокацій, то так, вони дійсно продовжуватимуться для того, щоб створити передумови для вторгнення. Якщо мова про Крим, то влада, і органи безпеки не володіли ситуацією на півострові, тому там сталося те, що сталося.

Мешканці Донеччини повідомляли «Главкому», що на території області бачили людей без пізнавальних знаків зі зброєю, які представляються самообороною. Хто насправді ці люди?

Зараз є самооборона із силовиків в окремих областях, навіть губернатори займались її організацією. В цьому випадку, про який ви говорите, потрібно подивитися на те, хто це конкретно. Скажу, що проникнення окремих осіб з території Росії, або інспіраторів з місцевих – відслідковується органами безпеки. За нашими даними, масових рухів таких людей немає. Окремих людей – затримали, навіть сьогодні (27 березня – «Главком»). Це люди, які були раніше помічені в організації таких акцій. Правоохоронці проводять профілактичні заходи на упередження.

Скільки цих людей, і хто вони?

Це одиничні випадки, були затримані декілька організаторів місцевого рівня на Донеччині, вони громадяни України.

Пане Миколо, ви говорите про недостатність співпраці армії, спецслужб і правоохоронців. Що потрібно виправити?

Перш за все, тут є об’єктивні моменти. Концепція (оборонна стратегія України – «Главком») була зорієнтована на те, що війни з Російською Федерацією не буде. Через це потужність Збройних сил, особливо на сході України, зменшувалась. Знецінювалася робота сектору безпеки, особливо СБУ і прикордонників. Зараз ця робота відновлюється. Однак поки що недостатньо активно задіяні професіонали по всіх напрямках, наразі не проведена потужна мобілізація всіх видів збройних сил. По-друге, у нас недостатньо новітнього озброєння, хоча наш ВПК має можливості для виготовлення такої зброї. До того ж ми зазнали величезних втрат (скорочень) силовиків протягом останніх років, які усунути швидко неможливо.

Якщо ми говоримо про Збройні сили, то, у нас було більше 1 мільйона військовослужбовців. Та кількість, яку має країна сьогодні, замала. Інший бік медалі – навчання. Цей етап передбачає освоєння і тактики, і стратегії, які надзвичайна важливі в нових умовах. Все через формуванням нових сил швидкого реагування, високоточних підрозділів, які б працювали на захист наших інтересів, особливо проти ракет, проти танків, тобто тих озброєнь, за допомогою яких може здійснюватися агресія. Ці теми зараз на порядку денному у владі, але для покращення ситуації потрібні роки.

Припустимо, розвідка отримує інформацію про підготовку вторгнення з Росії. За скільки часу від моменту наказу про вторгнення до України російські війська розпочнуть військову операцію на території нашої держави?

Можемо говорити лише умовно. Якщо війська розгорнуті, як зараз, тим більше в режимі навчання, наближеного до бойових умов, то протягом півдоби, максимум однієї доби відбувається підготовка, мобілізація, і висунення військ.

Чи були раніше на українсько-російському кордоні навчання, під час яких сусідня країна залучала би десятки тисяч військовослужбовців, як вона це робить зараз?

Раніше не було такої ситуації, яка сьогодні трапилась між Україною і Росією. Відповідно, і навчань, у яких задіяна настільки велика кількість людей і техніки також не було. Питання геополітики вирішувалися іншими засобами. Зараз, коли є дестабілізація в окремих регіонах, на перший план вийшов силовий компонент. Саме тому розпочалися навчання на кордонах з Україною. Після того, як Путін вдруге став президентом, Росія активізувала навчання по всіх фронтах, не тільки на кордоні з Україною. Вони проводять навчання і на Далекому Сході, і в Сибіру, і на Уралі. Путін взяв курс на нарощування особливо високоточних видів озброєнь і підготовку особового складу. Україна ж, у свою чергу, зараз мобілізує всі резерви, аби швидко, буквально протягом кількох місяців, хоча б частково поновити бойову складову у підготовці.

Мілітаризація Росії і посилення навчань свідчить про підготовку цієї країни до війни?

Немає прямої залежності. Зрозуміло, що Російська Федерація завжди відпрацьовувала оборонну стратегію на рівні вищих стандартів збройних сил і навіть на рівні компоненту протистояння, навіть не обов’язково війни.

CNN з посиланням на анонімне джерело в розвідці США повідомило, що вторгнення в Україну цілком вірогідне як на південному, так і на східному наших кордонах. Для чого цей злив інформації в пресу?

Скажу вам як професіонал. Ніколи ніякого витоку інформації зі стін розвідки випадково не відбувається. Цей витік – це сигнал і суспільству, і міжнародному співтовариству, і Росії про те, що відомо про відповідні її плани. Витік такої інформації – один з методів нейтралізації реальних загроз.

Є багато свідчень про те, що для участі у акціях протесту до України приїздять багато «туристів Путіна», тобто провокаторів з Росії. Чому цих людей не зупиняють на кордоні, це прокол спецслужб?

Прокол розпочався з захоплення Верховної Ради Криму. Потрібно було тоді нейтралізувати терористів, і не допустити ніяких зібрань рад і створення там нелегітимних органів влади. Другий прокол полягає в тому, що було недостатньо кадрів, яких мали «розставити» у безпекових органах: в Національній гвардії, МВС, Прикордонній службі тощо. Це об’єктивні і суб’єктивні причини. Якщо говорити про нестабільні регіони. Є оперативні дії місцевих органів з безпеки як в самому Криму, так і на Сході, і на Півдні. Ці органи вичікували, як розгортатиметься ситуація. Можливо, дехто (з колишнього керівництва спецслужб, - «Главком») працював не на Україну. І серед населення пройшла робота. Однак у росіян все не спрацювало. Не відбулося масштабних виступів, що дало би привід вторгнення на територію материкової України.

Хто персонально має відповісти за ці проколи?

Кожен має нести свою частину відповідальності. Політичну – вище керівництво держави. В деякій мірі є відповідальність і військового керівництва. Державним органам влади потрібно було вести діалог з елітами, правоохоронцями, бізнесом. Якби цей діалог був, він сприяв би стабільності і не було б того, що ми спостерігаємо. Якби небуло підтримки сепаратистських рухів в тому ж Криму значною частиною населення, то нічого б подібного неможна було б реалізувати, навіть за допомогою шпигунів, диверсантів. Зауважте, масово ці проросійські рухи ніхто не підтримав. У них брали участь від 1 до 5 тисяч людей, але ж це не все населення східних, або південних регіонів.

Чи мала наша розвідка інформацію про те, що російські війська, так звані «зелені чоловічки» збираються вторгнутися в Крим?

Була інформація про перший етап операції: яким чином взяти контроль над Україною за минулого керівництва держави. Це сценарій мав реалізовуватися поступово. Також була інформація про те, що готується парад сепаратистських рухів і їх підтримка через відповідних військовослужбовців Російської Федерації. Часто розвідка надає цю інформацію, а реагувати на неї надзвичайно складно. Спочатку іде відповідна її оцінка, потім настає етап ухвалення рішень. Це ж серйозна відповідальність за проведення операції. Спочатку все ухвалюються рішення політичним керівництвом, потім військовим. Хоча в минулі рази, коли ситуація в країні була стабільною, в один день вилітали до Криму представники спецслужб, блокували всі дії місцевого керівництва, як це було в середині 90-х років, коли була надзвичайно напружена ситуація на півострові. Ті дії були ефективними і блискавичними.

Чи була на столі у керівництва держави інформація про те, що вторгнення готується?

Вона хоч і надходила керівництву держави, але тут же зреагувати на неї було неможливо. Скажу вам так. В країні створені нові державні органи. Тільки-но призначено нове керівництво спеціальних служб. Часу було, буквально, 1-2 дні. Опанувати ситуацію у відомстві ще ніхто не міг. Це не на 100% провина спецслужб. Хоча, якби відповідні призначення були б у перший же день роботи нової влади (мається на увазі перш за все голова СБУ – «Главком»), тоді вони б і діяли з першого ж дня. А так, призначення відбувалося за квотним принципом, довго політики визначалися, кому яку посаду дати, які зміни провести. А процес вже пішов. Зараз пройшли нові керівники, в тому числі в Службу зовнішньої розвідки: мої вихованці – і керівник, і заступники. Зараз уже іде системна робота.

Багатьох українських військових затримували в Криму, а згодом відпускали. Хтось перейшов на бік Росії, хтось залишився вірним присязі. Їх вербують?

Так, практика вербування застосовується. Але тут все залежить від того, наскільки людина готова піти на таку «співпрацю». По кожному конкретному випадку потрібно працівникам СБУ провести роботу і виявити факти вербувань. Люди, які достойні, і це передбачено законодавством, можуть звернутися до відповідних служб і органів влади. Тобто навіть якщо вони щось підписали, вони звільняються від відповідальності за можливі порушення закону. Але скажу, що всі факти, якщо мають місце, підлягають серйозній перевірці.

Коли Янукович тікав з України, чи було відомо спецслужбам, куди він збирається?

Були відомі усі маршрути, його точки зупинок, конкретні місця, особливо на території Криму. Були всі передумови для затримання, але не було ані оперативності, ані волі, щоб вжити відповідні заходи. Це велика втрата, яка дійсно мала серйозні наслідки. Це ті прорахунки, які були допущені новим керівництвом.

Чиї конкретно це прорахунки?

На території України розвідка не працює, це принципова позиція. Це МВС, СБУ, інші спецпідрозділи, які повинні цим займатися, в тому числі затриманням.

Ви говорили про сценарій, за якого Янукович намагатиметься повернути собі владу руками російських військових. Які ще сценарії існують?

Я вже говорив вище. Це сценарій з дестабілізації вищого керівництва держави і на рівні Верховної Ради, і на рівні уряду. Ви ж бачите, тут є протиріччя між органами влади. Є протиріччя деяких представників Майдану і нинішньої влади. Це якраз ті сценарії, які покажуть нестабільність в державі і стануть приводом для того, щоб Росія розпочала «захищати» співвітчизників, російськомовне населення і «стабільність» в Україні.

Хто керує цим сценарієм?

Росія у ньому зацікавлена. Цей сценарій нині один з найбільш пріоритетних. Янукович, його намагання повернутися – це вже додатковий чинник.

Ви говорите про конфлікт між Майданом і владою, конфлікт між ким саме маєте на увазі?

Зрозуміло, що діють сепаратистські, проросійські організації або окремі активісти таких рухів. Але трапляється і навпаки: навіть патріоти України, які діють так, що дають потужні приводи для ескалації, які дають ще більше приводів для вторгнення, аніж сепаратисти, які діють відкрито.

Назвіть ці організації чи окремих активістів.

Я прізвища не можу назвати, хоча знаю. Цих людей достатньо…