Сергій Аверченко: Я пішов з ДУСі, бо не захотів брати участь в пограбуванні країни

Усього лише місяць вдалося протриматися на посаді голови Державного управління справами нардепу Сергію Аверченку. Його звільнили так само, як і призначали – тихо, без зайвого галасу і скандалів.

А скандалити Аверченку було за що. Після призначення в ДУС він дисципліновано склав депутатський мандат, тому після відставки залишився біля розбитого корита на відміну від інших призначенців (наприклад, в.о голови Адміністрації президента Сергій Пашинський), які місяцями суміщали депутатські мандати і держслужбою, щоб мати «запасний аеродром» на випадок звільнення.

Аверченко довго відмовлявся розповідати, за що його звільнили.

Коли «Главком» розмовляв з ним на початку травня, Аверченко пояснив своє мовчання виборами. «Я не хочу псувати людям виборчу кампанію», - сказав він тоді.

Вибори минули – і Аверченко дійсно став більш відвертим. В інтерв’ю «Главкому» колишній керівник одіозної ДУСі розповів про справжні причини свого звільнення, про дерибан майна та про свій вихід з «Удару».

Чому вас звільнили з посади голови ДУС через місяць після призначення? Чому вас звільнили з посади голови ДУС через місяць після призначення?

Тому що я не хотів працювати за тими правилами.

За якими саме правилами?

За якими грабують країну, державне майно.

Розкажіть конкретніше.

Подивіться, що після мого звільнення в перші дні робив мій перший заступник («свободівець» Олег Чернецький – «Главком»), який почав виконувати обов’язки голови ДУС. Я маю на увазі лист до Кабінету Міністрів про те, що треба викреслити зі списку підприємств, які не підлягають приватизації, об’єкти Державного управління справами.

Щодо розпродажу майна ДУС існує указ в.о. президента Олександра Турчинова ще від 24 березня.

В указі малося на увазі надлишкове майно. Але ж продати – це не значить віддати комусь за п’ять копійок або взагалі безкоштовно. Малося на увазі, що є певна процедура продажу - через Фонд державного майна, який має на це повноваження, у якого є відповідні служби, фахівці, які роблять оцінку майна, проводять відкриті тендери. Але ж тим людям, які мені давали ці вказівки, хотілося без тендерів вивести з ДУС майно.

Кого конкретно ви маєте на увазі? Хто давав такі вказівки?

Ну, хто мені міг давати такі вказівки? Прибиральниця? Водій? Сторож? Кондуктор в автобусі?

Це був Турчинов?

Ні, Турчинов би до цього не опустився. Він у той час виконував обов’язки Президента, був головою Верховної Ради.

Тоді, можливо, Сергій Пашинський, що на той момент очолював Адміністрацію президента?

Все дуже просто. Є Положення про ДУС, затверджене указом Президента. Там написано, що подання на призначення і звільнення керівника Державного управління справами надає голова Адміністрації Президента (в той момент в.о. голови АП був саме Сергій Пашинський – «Главком»). Тут не дуже широкий круг людей, які ухвалюють рішення в цих питаннях.

Були різні пропозиції, але я сказав: «Я комендант Майдану. Я не можу так робити, як би вам хотілося». Мені відповіли: «Тоді ми не спрацюємося». Я кажу: «Так, дійсно, не спрацюємося».

Мені тоді сказали: «Шукайте десь… може, отут у Кабінеті Міністрів є якась посада».

Я не хочу. Тому що я хочу працювати у команді, чисто і чесно. За це стояв Майдан, за це боролись і помирали наші брати-майданівці. Як я буду дивитися в очі їхнім батькам?

Тому я знав, що так буде. Що готується подання на моє звільнення. Я з чистою совістю зібрався і пішов.

Ви зверталися до Генпрокуратури? Адже це, по суті, корупція.

Я вам хочу розказати такий анекдот.

Одного дядька за часів СРСР приймають до партії. І він виходить з партійної комісії з опущеними очима, сльозами: не взяли, каже. У нього питають: а чого не взяли? «Спитали, чи був я гармоністом у батька Махна, а я й сказав, що був», - каже дядько. Інші кандидати сміються: «Дурень, треба було казати, що не був ти ніяким гармоністом!». А дядько відповідає: як же я скажу, що не був, якщо Махно там у президії сидить…

Коли вас призначили на посаду – ви проводили інвентаризацію майна ДУС?

Так. Як тільки прийшов – я у перший же день дав розпорядження взагалі провести аудит фінансово-господарської діяльності тих підприємств, які входять до складу Державного управління справами.

Мало того, у ДУС є своє внутрішнє Контрольно-ревізійне управління. І керівник КРУ приносив мені документи, які свідчили про те, що є серйозні зловживання службовим становищем і в попереднього керівника, і в інших посадовців, які займають керівні посади на підприємствах ДУС. Я звернувся офіційно до фінінспекції, це колишнє ГоловКРУ, до прокуратури – щоб вони розібралися, це входить до їх компетенції.

Моїм головним завданням було зробити аналіз всієї діяльності ДУС, визначити перелік підприємств, які збиткові, просто беруть гроші з бюджету, а натомість нічого не віддають, паразитують на державному бюджеті. Там близько півтора десятка підприємств взагалі збиткових було. І безсовісно це майно просто нищилося. Тому я й звернувся до фінінспекції і прокуратури, але відповіді так і не отримав – я ж був тільки один місяць на посаді.

Я встиг відкрити всі державні резиденції, які можна було відкрити, не порушуючи режиму секретності. Подав до Кабміну проект рішення про скасування пільг стосовно колишніх високопосадовців, які живуть в Кончі-Заспі і Пущі-Водиці в оцих будиночках, які належать ДУС – щоб вони сплачували не 30% комунальних послуг, а всі 100%. Таке рішення було ухвалене, і з 1 квітня вже всі сплачували повну вартість. І, чесно кажучи, ніхто з високопосадовців, включаючи колишніх президентів України, голів ВР, Верховного суду і т.д., не заперечили. Вони казали: правильно робиш, але зроби так, щоб можна було продати (майно ДУС орендарям – «Главком»), щоб ніхто вже не чіпав наші будиночки, де ми по 20 років живемо.

Вас призначали за квотою «Удару»?

Ні. Я вийшов з партії «Удар», я позапартійний.

Чому ви залишили «Удар»?

Я не згоден з тими принципами, на яких партія існує.

Що ви маєте на увазі?

Я би не хотів про це говорити. Хай вони живуть з Богом. Я два роки боровся, казав: давайте зробимо нормальну демократичну партію, тому що тільки демократична партія може побудувати демократичну країну. Такого не буває, щоб партія авторитарного типу будувала демократію. Чуда такого не буває.

Потім почалися процеси, які взагалі нас, як народних депутатів, принижували. І я заявив, що маю намір вийти з партії.

Якщо ви говорити про побудову демократичного суспільства, апелюєте до пам’яті Небесної Сотні, то нема сенсу приховувати щось із партійних справ. Суспільство повинне отримати достатньо інформації, щоб зробити зважений вибір, інакше «Удар» і далі буде, наприклад, проводити до Київради одіозних людей…

До речі, ви знаєте, що фракція «Удару» у Київраді вже ділиться на дві частини? Нічого доброго з того не вийде.

Просто я не дуже люблю такі заяви, з яких виходить, що я білий і пухнастий, а всі інші такі-сякі. Я вважаю, що для мене просто некоректно вже говорити про партію «Удар», тому що я з неї вийшов. Партія – це сім’я, де інтереси кожного члена мають бути загальними інтересами, а інтереси сім’ї мають бути інтересами кожного. А коли тебе, або інших людей, просто не бачать, коли зневажають людей, не цінують… Я не про себе кажу. Коли ми збираємо людей, просимо зробити щось, обіцяємо захищати, а натомість навіть не можемо розрахуватися за минулі вибори (після виборів 2012 року партію Кличка звинувачували у тому, що він не заплатив агітаторам і членам виборчих комісій – «Главком») і брешемо людям, кажемо, що пізніше розрахуємось, а потім заперечуємо, що таке обіцяли… Це нечесно, але люди ж не дурні.

У партії нема ідеології. Нема ідеалу, за який вона бореться. От є публічна особа, Віталій Володимирович, який дійсно шанована людина, герой України, але ж партія – це не одна людина, а команда, об’єднана навколо спільних принципів, яка діє за певним планом. А в «Удару» такого плану нема.

Тоді давайте говорити не про ваших колишніх однопартійців. Які саме об’єкти ДУС цікавили, наприклад, того самого Пашинського?

Я не можу це коментувати – я ж не знаю, що у нього в голові.

І все ж, про які саме об’єкти йшла мова.

Головне – це Житомирський лікеро-горілчаний завод, санаторій ім. Семашка в Кисловодську, Національний виставковий центр та інші. Просто почитайте той список (який Чернецький подав у листі до Кабміну – «Главком»).

Чесно кажучи, мені просто гидко було на це дивитись. Люди на Майдані гинули, а що ми отримали? Змінилися тільки обличчя, а принципи не змінились. Тому я й пішов з ДУС – наче зняв з себе важку ношу.

Плануєте далі займатися політикою?

Ну а як же!

Створюватимете нову партію чи приєднаєтесь до когось?

В мене є команда. Поки робоча назва партії – «Сила людей» (підтримувала на виборах мера Києва Олесю Оробець – «Главком»).