Павло Різаненко: Щоб армія нічого не просила, їй потрібно 75 мільярдів

Перше півріччя позаду: бюджет країни за цей період виконаний на 97%, при цьому треба пам’ятати, що уряду допомогли в цьому інфляція і девальвація. Враховуючи загострення ситуації на Сході, можна прогнозувати, що бюджет може «просісти» ще більше. Як на українській економіці відбилася втрата Криму, у скільки нам обходиться війна і чому нічого не змінилося в роботі податкової «Главкому» розповів член бюджетного комітету депутат від «Удару» Павло Різаненко.

-- «Податкова як кошмарила, так і продовжує це робити»

Зведений платіжний баланс України у січні-травні 2014 року мав дефіцитом у 3,5 млрд доларів проти профіциту у 3,3 млрд доларів роком раніше. Чому так трапилось?

По поточному рахунку у нас мінус – ми імпортуємо більше, ніж експортуємо. А по капітальному рахунку у нас плюс, бо все компенсується грошима з кредитів, інвестицій та іншого. Баланс експорту-імпорту за останні роки – мінус 3 мільярди доларів, мінус 10 мільярдів, мінус 14 мільярдів, мінус 16 мільярдів… За перший квартал цього року – лише мінус 1,3 мільярди, тобто є прогрес, але зрозуміло чому. У нас відбулася неймовірна девальвація в 50%. Курс на позначці 8 гривень за долар в нас тримали хтозна скільки, а потім різко відпустили. По суті, політика Національного банку будь-якої держави зводиться або до тримання курсу, або до тримання інфляції. В розвинутих країнах концентруються на інфляції і підтримці цінової стабільності. У нас же все трималось на курсі, а коли тримаєш курс, накопичується дисбаланс. В 2008-му році була аналогічна ситуація – дефіцит накопичувався, а коли пройшла девальвація, дефіцит за її рахунок зменшився. Бо імпортні товари миттєво подорожчали, гривневі зарплати не піднялись – імпорт впав, експорт навпаки став більш вигідним і конкурентноспроможним. Коли курс був зафіксований на 8, знову щорічно почав рости дефіцит, а зараз він знову обвалився. Зменшення дефіциту поточних операцій пов’язано виключно з курсом.

Зараз курс відпустили, і він коливається в районі 12 гривень. Але зараз літо, ділова активність нульова. Чого очікувати восени?

Ми проходимо такий період турбулентності, що прогнозувати курс – справа дуже невдячна. Ще два-три місяці тому Мінфін заявляв, що реальний курс 10,5, а зараз МВФ називає суму в 12,5, новий голова НБУ Гонтарєва каже, що від неї тепер ніколи не почують курс…

Проте ми почули від неї прогноз інфляції – 17–19 %.

За перші місяці ми вже маємо інфляцію за 10 %, тож я не здивуюсь, якщо до 19% дійде. І через підвищення ціни на газ, і через девальвацію. Хоча попит на імпорт впав, імпорт все одно є і ціни на нього не впадуть. В цих умовах навіть українські виробники підвищують ціни на свою продукцію, тому і курс, і інфляція в нас будуть високими.

Доходи бюджету при цьому зросли – за січень-червень 2014 року надійшло 175,8 млрд гривень, що на 8,1% більше показника за аналогічний період минулого року. Це тільки наслідок інфляції?

За червень в мене немає даних, але за перші п’ять місяців доходи дійсно зросли. Формально доходи наче зросли на 15 мільярдів, але за цей же період кошти, що були перераховані до бюджету Нацбанком, збільшились в порівнянні з минулим періодом на 16 мільярдів. Ці гроші не залежать від економічної активності, це ручне рішення НБУ. Якщо прибрати фактор «друку коштів», то доходи навпаки зменшились на мільярд.

Зараз банківська система, м’яко кажучи, не в найкращому стані, особливо після банкрутств кількох банків. Чи варто зараз взагалі нести заощадження в банки?

Не хочу займатись рекламою конкретних банків, але, якщо говорити про класи, то довіряти можна державним банкам, які мають один з найвищих рівнів надійності, та дочкам відомих західних банків. Юридично ці дочки – незалежні юрособи і материнські структури не відповідають по їх зобов’язанням. Але на практиці всі ці міжнародні групи при виникненні проблем в їхніх дочок мають можливість потратити кілька сот мільйонів, бо вони дуже цінують свою репутацію.

А філіали великих російських банків?

Вони мають капітал, кредитно надійні, але тут є серйозний політичний фактор. Умовно кажучи, що російським банкам буде наказано сусідньою державою, те вони і виконають.

Але зараз наші регулятори не мають до них ніяких претензій, СБУ каже про повне співробітництво.

Вони не можуть дозволити вести себе некоректно, тому що банківська сфера така, що тільки дай привід – і регулятор може створити великі проблеми.

Арсеній Яценюк висловився, що ми вже пройшли процес реанімації економіки і тепер час переходити до її реабілітації. Ви згодні, що уряду вдалося певною мірою стабілізувати економічну ситуацію?

Я не зовсім поділяю думку, що в економіці все стабілізувалось. Скоріш є купа накопичених проблем, включаючи касовий розрив. Тобто потрібно гроші людям заплатити, але їх в касі немає. Єдине, що було зроблене – підписаний меморандум з МВФ, завдяки якому вдалося касовий розрив покрити. Питання банкрутства ми зняли, але казати про фундаментальні зміни в економіці не можна. Навіть якщо хтось щось зробив, ефект від цього ще не проявився. Девальвація дещо знизила температуру тим, що зменшила дефіцит поточного рахунку, але тепер треба робити структурні речі. Держава повинна створити умови, щоб якомога менше було втручання держави в бізнес. На жаль, сьогодні бізнесмени кажуть, що з цієї точки зору нічого не змінилось. Податкова як кошмарила, так і продовжує це робити. Так, нема вже збору в «общак» Сім’ї, але люди в фіскальній службі лишились ті ж самі. Їм ставлять план по доходах і кажуть – давайте, наповнюйте бюджет. А у нас же Податковий кодекс де-факто не працює. Податківці приходять і кажуть – у вас обороти такі, значить у вас таке-то податкове навантаження. Бачать, що менше, – от вам штраф на цю суму, платіть. Керівництво, звісно, може сказати «не кошмарте бізнес», але з іншого боку вимагає вчасних надходжень. Тож всі підприємці в нас виявляються злочинцями, бо всі ці вимоги виконати неможливо. Тому повинні бути податкова амністія і спрощення оподаткування.

Деякі експерти хором лякають, що восени буде соціальний колапс, який ледь не спровокує новий Майдан. Ситуація в економіці дійсно може бути настільки погана?

Те, що говорять про осінь, мабуть, має більше відношення до політики і психології, ніж до економіки. Це пов’язано з очікуваннями – відбувся Майдан, ейфорія, потім анексія Криму і війна. У людей стрес і депресія – згідно соцопитуванням, у нас 70 % населення не відчуває себе в безпеці. Але людям сказали – коли оберете Президента в один тур, війна закінчиться, а він, як успішний підприємець, створить нові робочі місця. Це явно завищені очікування, і така підтримка нового Президента триватиме десь півроку. Потім ейфорія проходить і люди питають – а що ж змінилося? Якщо ці зміни так і не відбудуться і люди їх не відчують, ці позитивні очікування перетворяться в незадоволення.

-- «У нас весь бюджет країни на третину менший, ніж оборонний бюджет Росії»

Зараз від економічних негараздів дещо відволікають бойові дії на Сході. У скільки обходиться Україні війна?

Дивіться – оборонний бюджет Сполучених Штатів складає 600 мільярдів доларів, Китаю – 400 мільярдів, Російської Федерації – 97 мільярдів. Для Росії це рекордна сума, бо зазвичай це 30–40 мільярдів. У нас же весь бюджет країни десь 33 мільярди доларів, а бюджет міністерства оборони України був спочатку 15 мільярдів гривень, а коли почалась війна, його збільшили до 20 мільярдів. Плюс громадяни назбирали 134 мільйони гривень. Міноборони за січень-червень цього року отримало майже 11,5 мільярдів, з яких використало – майже 7. Причому якщо на фонд оплати праці використали майже все, то на закупівлю озброєнь, ремонту і так далі використали дуже мало. Кажуть, що зброї в них і так вистачає. Щоправда, постає питання про якість цієї зброї – якщо сепаратисти отримують від росіян сучасне озброєння, то у нас воно залишилось ще з Радянського Союзу. На засіданні бюджетного комітету було цікаве питання одного з депутатів до представників Міноборони – скільки їм ще грошей потрібно? Була названа сума в 11 мільярдів на цей рік додатково, з яких 4–5 мільярдів для поповнення резерву. Просто зараз безпосередньо Міноборони займається закупівлями, а це неприпустимо, бо армія повинна воювати, а не займатися закупівлями. Армія в умовах війни повинна брати снаряд і стріляти, а не купляти ці снаряди. А щоб армія взагалі нічого ні в кого не просила найближчим часом, їй потрібно 75 мільярдів.

Це прямі витрати, а непрямі реально порахувати – через непрацюючі підприємства на Донбасі, біженців?..

Так, там закривається бізнес, не сплачуються податки, держава вимушена виплачувати допомогу по безробіттю. Але, чесно кажучи, не бачив підрахунків таких непрямих збитків.

Крим був дотаційним регіоном. Тож, якщо цинічно розмірковувати, Україна навіть щось зекономила після його анексії Росією?

Пенсії та матеріальна допомога там досі сплачуються громадянам України. Звичайно, вже немає видатків на утримання інфраструктури, санаторіїв, органів центральної виконавчої влади, але не можна говорити, що ми на чомусь зекономили. Ніхто ж цього не підраховував до кінця. Наприклад, «Чорноморнафтогаз» добував 2 мільярди кубів газу, причому місцеве населення споживало всього півмільярда кубів. До анексії Криму в нас вистачало газу власного видобутку для населення, а тепер – з’явилась діра в 2 мільярди.

Взагалі у нас всі видатки розвитку з усього бюджету – це 40 мільярдів на всю країну, а Крим займав в цьому невелику частину. У нас дефіцит бюджету колосальний, тому казати, що в нас виявились зараз зайві гроші, неможливо. Заборгованість по єдиному казначейському рахунку перед органами місцевого самоврядування і підрядниками – 80 мільярдів гривень. Це борг держави, який офіційно не обліковується як борг. У нас невідшкодований ПДВ і надмірно сплачені податки на 56 мільярдів гривень. Ми – країна соціальних гарантій і стандартів, яких в рік виходить десь на 150 – 170 мільярдів, фінансуються ж вони згідно закону про держбюджет наполовину. Тому зекономлені умовні декілька мільярдів меркнуть на цьому фоні.

Хрущов при передачі Криму УРСР керувався прагматичними речами. Окупаційна влада півострову сьогодні зіштовхнулась зі значними проблемами. Наскільки економіка Криму залежна від України?

Вода, електроенергія, транспорт, ті ж порти… Україна зараз офіційно закрила порти в Криму – звісно, росіяни будуть там ходити, а міжнародні перевізники не будуть, бо якщо вони туди зайдуть, попадуть під санкції. Те ж саме з повітряним сполученням – росіяни туди будуть літати, але огинаючи Україну. Води немає, тож страждає сільське господарство. Електроенергію їм ми тепер продаємо по ринковому тарифу. Продукти там є, але їх вибір став меншим, товари дорожчими, навіть просто через логістику. Пенсіонери задоволені, бо їм пенсії підняли, але малий і середній бізнес закривається, хтось переїжджає на материк. До того ж, виникає питання, куди Крим тепер буде свою продукцію продавати, окрім Росії.

Наприклад, той же «Кримський титан».

Так, з «Кримським титаном» велика проблема, тому що його власник Фірташ спочатку хотів перереєструватись в Києві, потім йому поставили умови в Криму… Підприємство працює на українській сировині, але справа навіть не в цьому. Виходить, що в Україні Фірташ буде казати, що це українське підприємство, а в Росії – що російське? Платити податки він буде двічі?

Нова влада казала, що за Януковича мільярди розкрадалися через всілякі тіньові схеми, «общаки», і зараз вже всього цього не буде. Чому ж ми не відчуваємо результатів у вигляді збільшення надходжень до бюджету?

Зник централізований збір грошей в Сім’ю. Але корупція залишилась, ті ж самі чиновники як брали «по чуть-чуть» так і продовжують брати. Підприємці розказують, що раніше були майданчики з «обналички», які брали по 12%. Тепер, коли не треба здавати в «общак», вони беруть 6%. Тобто централізованої корупції зараз нема, або, якщо і є, то несистемна.

Схем Курченка зараз теж нема.

Так ми і бачимо це по збільшенню надходжень по акцизах.

-- «План Путіна – не допустити ратифікації Асоціації та виборів Верховної Ради»

У мирний час Росія лякала нас торговими санкціями через підписання Асоціації з ЄС. Зараз знову лякає. Але те, що підписання вже відбулось, не змусить Росію підійти до питання більш прагматично?

Асоціація підписана, але не ратифікована. Наскільки я розумію, це Росія ставить вимоги Німеччині та Франції поки не ратифіковувати, щоб спочатку провести тристоронні перемовини. На мою думку, план Путіна – ні в якому разі не допустити ратифікації та проведення виборів Верховної Ради зараз, щоб дестабілізувати ситуацію як можна більше, щоб люди вийшли і змели цю прозахідну владу. Але ми багато чого не знаємо про якісь тактичні речі в цій грі.

На які галузі економіки насамперед може вплинути наш конфлікт з Росією?

Звісно, від підписання угоди про Асоціацію та Зони вільної торгівлі рай одразу не наступить. Досвід країн Східної Європи показує, що в нас цілі галузі вимруть і цілі галузі виникнуть. Росія і так цілеспрямовано з моменту приходу Путіна вела стратегію імпортозаміщення. Все, що вони могли замістити і освоїти виробництво, вони зробили. Але ракети «Південмашу» вони освоїти не можуть, двигуни для військових кораблів миколаївського «Зорямашпроекту» не можуть, двигуни для гвинтокрилів «Мотор Січі» не можуть, «Антонови» теж не можуть. Інше, що могли, замістили. Якщо дивитися, що ми туди експортуємо, то лідерство тут у чорних металів, але я не бачу особливих втрат, тому що в нас відкриється європейський ринок, на якому ми будемо конкурентноспроможними. Тож металургія у нас залишиться. Друге місце – залізничні локомотиви. Той же «Луганськтепловоз» належить росіянам, тож було б дурнею не купувати у самих себе. Найбільші втрати будуть у машинобудування. Але відмовляємось ми від чогось заради того, щоб щось отримати. А отримуємо ми доступ до найбільшого ринку в світі, який більше російського в п’ять–шість разів.

Яценюк видавав бажане за дійсне, коли казав, що реально переорієнтувати наш ВПК з російського ринку на інші?

Ми успадкували дуже серйозний ВПК, але по переважній номенклатурі ми його не можемо виробляти без взаємодії з Росією і країнами колишнього Радянського Союзу. Наприклад, у нас є суднобудування, але начинка – торпеди, ракети – виробляється не у нас. У нас немає жодного заводу, який будує воєнні літаки, але є завод «Арсенал», завод Артема, які виробляють для них начинку. Ми виробляємо двигуни для гвинтокрилів, але не випускаємо самих гвинтокрилів. Є велика проблема з нашими авіаремонтними заводами – якщо треба відремонтувати якийсь агрегат, то через бюрократичні складнощі і сертифікацію росіяни поставляють деталь рік, а клієнти не готові стільки чекати. Були випадки, про які не люблять публічно говорити – везли до Росії ці агрегати контрабандою, росіяни їх ремонтували, потім траплялася аварія і претензії, звісно, пред’являлись Україні. А Україна не могла пред’явити зустрічні претензії росіянам, бо це все було неофіційно. І оборонщики дуже сильно жаліються на цей момент.

Самодостатні ми хіба що по танках та БТРах. В космічному ракетобудуванні маємо хороші шанси – тут ми навіть випереджаємо Росію.

Наскільки швидко вдасться подолати залежність від російського газу, що є зараз одним з пріоритетів?

Ми зобов’язані це зробити, бо на кону наша незалежність. У нас одна з найбільш енергоємних економік у світі при дефіциті власного газу. Якби у нас була така ефективність по енергоємності, як у Польщі, ми б витрачали десь 20–25 мільярдів кубів, притому, що в нас власний видобуток – 18 мільярдів. Тому наші завдання – збільшення видобутку, демонополізація ринку, закупівля газу у інших постачальників, серед яких основний потік іде через Словаччину (потенціал – 10 мільярдів). Не треба забувати про скраплений газ: сьогодні навіть не треба будувати дорогий термінал, бо є плавучі – гігантський корабель, який можна орендувати і підігнати до нашого берега. І, звісно, ми повинні суттєво скоротити споживання газу.

Як вам нові соціальні ініціативи уряду? Наприклад, обкладання податком пенсій вище 10 тисяч гривень.

Треба дивитися в комплексі – як я казав вже, в бюджеті є 150–180 мільярдів в рік різної соціальної допомоги, яка насправді фінансується на 70–80 мільярдів. Це якась неймовірна сума для бюджету в 400 мільярдів. В нас є закон про пенсійне забезпечення і десятки законів, які встановлюють особливий режим виплати пенсій прокурорам, суддям, чи держслужбовцям. І за цими законами якраз виникають пенсії по 15–20 тисяч гривень. У нас не повинно бути класової нерівності, а так виходить, що для прокурорів закон один, а для селян – інший. Якщо в тебе дійсно була зарплата в 100 тисяч гривень, так ти і пенсійні внески робив з цієї пенсії. Але держслужбовцям чи суддям платиться пенсія залежно від останнього місця роботи і незалежно від стажу. А так обкладання великих пенсій податком – міра популярна, але вона не відновлює справедливість в системі.

Що змінилось в роботі бюджетного комітету після зміни влади?

В бюджетному комітеті як була більшість від Партії регіонів, так і залишилась. Цей комітет хоч і найбільший за кількістю членів, але й найбільш ледачий. Я вам скажу, що він за весь час лише один раз збирався в той тиждень, який виділений для роботи в комітетах. Тому пан Геллєр (голова бюджетного комітету, - «Главком») збирає комітет виключно в пленарні тижні в середу, коли депутати приїхали з «закордонних округів» і ще не встигли роз’їхатись.