Андрій Магера: Бар`єр 5% - це дискримінація політичних партій

Сьогоднішнім розпадом коаліції Верховна Рада увімкнула відлік для розпуску парламенту і дострокових парламентських виборів. Заступник голови ЦВК Андрій Магера вже встиг відреагувати на депутатське рішення першим. Магера написав в соцмережі пост про настійливу необхідність зміни виборчої системи. На його думку, в умовах, коли неможливо провести вибори в кількох округах Донецької та Луганської областей, потрібно повністю відмовитись від мажоритарки, бо зі збереженням існуючої системи парламент не дорахується щонайменше 20 депутатів. Щоправда, в розмові з «Главкомом» Магера висловив сумніви в тому, що в нинішніх депутатів взагалі дійдуть руки до зміни виборчого законодавства.

Ви вважаєте, що треба прибирати мажоритарку та, можливо, запроваджувати відкриті списки. Але і варіант з відкритими списками в умовах війни складно реалізувати.

Парламент має визначитися, який вид пропорційної системи йому потрібно обрати. Ви знаєте, що більшість експертів сходиться на тому, що необхідно запроваджувати відкриті списки. І загалом я за відкриті списки, бо вони здатні більш чутливо відображати розстановку політичних симпатій виборців в парламенті. До того ж, відкриті списки дозволяють виборцям голосувати не лише за партії, але й надавати преференції кандидатам від цієї партії в регіональному списку. Ця ідея фактично вихолощує єдину перевагу мажоритарної системи як такої. Це може бути закрита виборча система на зразок тієї, яка була в нас в 2006–2007-х роках. Принаймні це менше зло у порівнянні з існуючою виборчою системою. Щодо можливості обрання депутатів в регіональних округах, то це цілком можливо, навіть всіх 450. Регіональні округи можуть створюватися в межах окремо взятої області або туди можуть входити кілька регіонів України. Для прикладу в проекті Рудьковського, який зареєстровано в парламенті, Автономна республіка Крим, місто Севастополь і Херсонська область об’єднуються в один регіональний округ, коли виборці Криму чи Севастополю можуть голосувати на будь-якій дільниці Херсонської області.

Що стосується Донецької і Луганської областей, то, наприклад в межах Донецької області можна створити два регіональні округи, умовно кажучи, з центром в Маріуполі, Северодонецьку чи якомусь іншому місті. Виборці, які проживають в окупованих місцевостях, зможуть проголосувати на тих територіях, що звільнені українськими військовими. Проблеми тут я не бачу.

Рада в цьому скликанні постійно перебувала без кількох депутатів. Чому ви вважаєте великою небезпекою для країни, що не проживемо без двадцяти?

Проблеми зараз дуже відрізняються від тих, які були раніше. На всіх попередніх виборах до парламенту вони відбувалися на всій без винятку території України – не було війни. До того ж, з огляду на те, що Російська Федерація постійно наголошує на сумнівній легітимності української влади, після парламентських виборів може бути висунена думка, що Україна змирилася з втратою Криму, бо вибори там не проходили. Можуть бути різні інтерпретації. Зараз ніхто не зможе сказати, на якій кількості округів депутат не зможе бути обраним, і це серйозна проблема. А при обранні парламенту в неповному складі виникатиме питання зовнішнього визнання. До того ж, треба буде утворювати парламентську коаліцію – це і при повному складі не так просто, тож важко уявити, наскільки стійка буде коаліція в неповному складі.

Зараз лунають пропозиції взагалі зменшити депутатський склад до 300 осіб…

Щоб скоротити кількісний склад Верховної Ради до 300 осіб, треба вносити зміни до Конституції. А це дві сесії.

Якщо ми вже повертаємося до повної «пропорційки», чи не варто знизити виборчий бар’єр?

Це питання більше політичної доцільності. Я тільки відзначу, що в Європі найбільш поширеним є розмір цього бар’єру від 3 до 5%. Найбільш оптимальним, як на мене, є 3–4%, а 5% вже межують з певною дискримінацією для політичних партій. Іще існує певна математична залежність – чим вищий відсоток бар’єру, тим менша репрезентативність виборців своїми депутатами у парламенті. Я не бачу проблеми в тому, щоб повернутися до 3 чи 4%. Таке вже було в нашій історії і, як на мене, досить позитивно себе проявило. А такі крайнощі як 10% відсотків в Туреччині чи 0,67% в Нідерландах якраз і підкреслюють, що тут має бути якась здорова логіка.

Чи вважаєте ви реальним прийняття пропонованих вами змін в умовах, коли половину цього парламенту складають мажоритарники?

Це насправді проблема. І я не виключаю того, що парламент взагалі не буде здатен не тільки прийняти новий закон з новою виборчою системою, але й внести певні зміни до чинного закону про вибори народних депутатів, якщо будуть такі об’єктивні потреби. Ви ж бачите, що стійкої більшості в парламенті нема.

Зараз в Раді зареєстровано багато законопроектів про вибори. Який ви вважаєте найбільш оптимальним?

Кожен з них є досить цікавим і на їх базі можна було б створити спільний узгоджений проект і напрацювати його за скороченою процедурою. Мені найбільш близький проект Рудьковського з тієї причини, що його готували ті ж фахівці, які свого часу напрацьовували проект Виборчого кодексу.

А ви бачите політичну волю для створення консолідованого законопроекту?

Всі на словах «за», а коли доходить до діла, результату ми чомусь не маємо.