Командир батальйону «Айдар»: Ніякого перемир`я! Російські війська мають бути виведені з України

Ситуація на Луганщині ускладнюється. В області реальна гуманітарна катастрофа. Значна частина мешканців вимушена сидіти без світла та води. В регіоні гострий дефіцит ліків та палива. Кілька місяців не виплачуються зарплати, пенсії та соціальна допомога. Військові зіткнення та обстріли житлових районів не припиняються.

Про ситуацію в регіоні, прогнози щодо його звільнення, а також про оснащення ворога та реальну кількість загиблих на Донбасі «Главком» говорив з командиром батальйону «Айдар» Сергієм Мельничуком.

Ще не так давно «айдарівцям», що проявили себе у боях за північні та центральні райони Луганщини, загрожувало розформування. Бійців звинувачували нібито у злочинах на звільнених територіях, і відповідний наказ навіть був отриманий ними з Генштабу. Та перевірка не виявила порушень. І батальйон залишився на своїх позиціях. Щоправда, тепер не як «оборонний», а як «штурмовий».

Сергію, на початку серпня з’явилися повідомлення про те, що батальйон «Айдар» буде розформований. Ваших бійців звинувачували в злочинах у населених пунктах Луганщини. Пізніше міністр оборони Валерій Гелетей повідомив, що батальйон буде переформований у спецпідрозділ. Чим закінчилася історія? Що буде з «Айдаром»?

Після тих звинувачень приїхала перевірка. Звинувачення фактами не підтвердилися.

Сьогодні «Айдар» продовжує діяти на сході країни. Як підпорядковувались ми Мінобороні, так і будемо підпорядковуватись. Єдине, у батальйона буде нова назва. Маю на увазі не зміну назви «Айдар» - вона як була, так і залишиться. Просто тепер ми будемо не 24-м батальйоном територіальної оборони, а 24-м штурмовим батальйоном.

Які причини? Змінюються задачі?

Назва змінюється через призначення. Наше основне завдання не змінилося. Ми йдемо попереду і штурмуємо окуповані міста. Просто назву підганяють під реальні дії батальйону.

Розкажіть детальніше про призначення. Це дійсно штурмова діяльність чи в більшості випадків контроль певної кількості блокпостів? Які позиції сьогодні займають ваші бійці в регіоні?

Фактично ми розташовуємося навколо міста Луганськ. Це – Хрящевате, Новосветлівка, Металіст і так далі.

Поки ми дали сепаратистам змогу і коридор для виходу. Щоб якнайменше вести бої в місті. Бо бої в місті – це не тільки втрата особового складу з одної та другої сторони. Це і розруха. А нам потрібно берегти інфраструктуру. Бо нам і нашим співвітчизникам далі в цьому місті жити.

І що, сепаратисти реально виходять через наданий вами коридор?

Не дуже. Намагаються більше тікати через «зелений» коридор під виглядом мирних громадян. Росіяни поки що тікати не хочуть.

У вас є інформація, скільки бойовиків залишається в окупованих населених пунктах в Луганські області?

Інформація різна. Підтверджувати жодну не буду. Реальний стан... думаю, не відомий нікому. Бо вони прибувають і прибувають.

Де найбільше скупчення бойовиків у підконтрольному вашому батальйону районі?

Не скажу. Там, де скупчення, туди йдуть ракетно-бомбові удари. Тільки взнаємо – одразу туди йде удар. Все.

Надходить інформація про те, що бойовики намагаються відвоювати назад позиції, що залишили раніше. Наскільки це відповідає дійсності в Луганській області?

В зоні відповідальності мого батальйону контратаки давно припинені. Йдуть просто артилерійські обстріли наших позицій.

Якщо говорити про озброєння бойовиків. Воно перевершує озброєння української армії та бійців вашого батальйону?

Те, що нове завезли росіяни, ще повинно проявитися – тоді і побачимо. А так – озброєння у бойовиків та нашої армії фактично один в один. Одні й ті самі комплекси.

Які проблеми із оснащенням у ваших бійців? Вже вистачає бронежилетів, касок, зброї? Хто більше в цьому плані допомагає: держава чи волонтери?

Скажу коротко: проблеми є, але вони вирішуються.

Держава дедалі теж все краще налагоджує постачання. Тобто бюрократична машина нарешті починає працювати. Хоча й не так швидко, як би хотілося.

Скільки людей воює сьогодні на Донбасі у складі батальйону «Айдар»? І які регіони вони представляють?

В нашому батальйоні представлена фактично вся Україна. Та більшість – десь 30-35% - це місцеві. По кількості особового складу я вам сказати нічого не можу. Секрет.

Ви не так давно визнали, що йде злив інформації, і супротивник знає фактично все про хід антитерористичної операції. Це говорить про непрофесійність керівництва АТО чи про те, що певна частина керівників силових відомств, досі працює на Російську Федерацію? Колишній міністр оборони Анатолій Гриценко, наприклад, в цьому впевнений.

Щодо того, що в відомствах та керівництві АТО можуть бути люди, які працюють на Російську Федерацію, сказати нічого не можу. Є спеціальні служби – хай вони то доводять.

Але дійсно є непрофесіонали, які просто своїми розмовами і переговорами по телефону здають інформацію. Генерали, які контролюють цілі напрямки, просто своїм близьким, рідним, знайомим розповідають секретну інформацію. А наші телефони контролюються росіянами однозначно.

Ще керівництво АТО звинувачують в заниженні кількості загиблих на Донбасі. Чи варто вірити офіційній інформації?

Скажу, що вони об’єктивно іноді не знають реальних цифр. Я сам до кінця операції, буває, не даю правдивої інформації наверх. Через безпеку. Тому і інформація АТО не завжди дійсна – вони видають лише те, що реально знають.

Оцініть втрати батальйону «Айдар». Скільки ваших людей загинули?

Більше п’ятдесяти.

Як місцеве населення ставиться до бійців батальйону «Айдар»? Як вас переважно сприймають: як визволителів чи як загарбників?

Все, чого бажають люди, - миру та спокою. Люди хочуть, щоб була вода і світло.

Коли ми звільняємо міста, люди приходять до нас із допомогою. Вибачаються, що допомагали бойовикам.

От коли ми звільнили Лутугіно, вони нам принесли хліба. А хліб був вже дорогий. На той час, коли ми приїхали, булка хліба там коштувала вже 6,50 гривень. Я казав: залишайте все собі, бо через пару днів тут почнеться реальний голод, хліба на буде. І дійсно врешті ми навіть свої пайки роздавали. Взагалі, десь 90% продуктів харчування, які нам везуть волонтери, ми направляємо на ці території і роздаємо людям.

Батальйон «Айдар» не пропустили на парад до Дня незалежності України? Що саме сталося? І які причини вам були озвучені?

Нам просто загородила шлях міліція. Думаю, що перелякана міліція не зрозуміла, в чому справа і все. Коли розібралися – було пізно. Нас не запросили як батальйон на парад. Ну не запросили і не запросили. Ми приїхали туди як прості громадяни. Але нас все одно не пустили. Ну ми не стали прориватися, дочекалися, поки всі пройдуть, і спокійно собі пішли.

Про причини треба питати у відповідних начальників.

Сьогодні, 26 серпня, президент України Петро Порошенко проводить у Мінську переговорити з Володимиром Путіним? Що ви і ваш батальйон очікуєте від цієї зустрічі?

Треба розібратися з тим фактом, що російські війська знаходяться на нашій території. Перемир’я бути не повинно. Російські війська мають бути виведені з території України.

Ви дійсно сподіваєтеся, що Путін, по-перше, офіційно визнає вторгнення, а по-друге, дасть команду відходити?

Він, звісно, на це не піде. Продовжиться та сама війна, що йде і зараз. Але, можливо, після цих перемовин можна буде робити якісь прогнози щодо того, коли Донбас буде звільнено.