Гендиректор палацу «Україна» Роман Недзельський: Я запрошую Порєченкова і Віку Циганову в тур

Минулого року в Національному палаці мистецтв «Україна» тричі змінювався керівник. Крапку в кадровій плутанині було поставлено після обрання президентом Петра Порошенка. Влітку минулого року господарем головного концертного майданчику країни став відомий музикант та продюсер Роман Недзельський. Українські ЗМІ, коментуючи це призначення, одразу наголосили, що новий директор – чоловік легендарної народної артистки Оксани Білозір, яка доводиться кумою Порошенкам. І хоча відома українська співачка справді у 2001 році стала хрещеною мамою донькам-двійнятам Петра та Марини Порошенків, сам Недзельський на питання про кумівство реагує різко: «Я ніколи з Президентом нікого не хрестив». Своє призначення Роман Стефанович пов’язує виключно з особистими досягненнями в шоу-бізнесі. Нагадаємо, раніше Недзельський очолював держпідприємство «Україна гастрольна», був першим віце-президентом Національної телекомпанії України та декілька років очолював національний відбір на Євробачення.

Потрібно визнати, що з приходом нового керівника в Палаці мистецтв вперше за останні роки кількість виступів українських виконавців значно збільшилась. Недзельський пояснює цей факт не стільки сплеском патріотизму та відсутністю російських гастролерів, скільки новими підходами у менеджменті палацу.

За рахунок чого тепер виживає головний концертний комплекс країни, які гонорари отримують українські артисти за свої виступи та чи вистачає у Недзельського часу на творчість, власну та славетної дружини, - у розмові з «Главкомом».

Пане Романе, як закінчилася історія з попереднім директором палацу Інною Костирею?

Яка історія? У мене жодних проблем з минулим директором не було.

Але Печерський райсуд визнав, що Державне управління справами, у віданні якого знаходиться палац, незаконно відсторонило її від посади…

Її було відсторонено на час аудиту – перевірки. Аудит закінчився, Держуправління справами скасувало свій наказ про відсторонення і зобов’язало пані Інну повернутися до виконання своїх службових обов’язків. З того часу вона на роботі не з’являється. Три місяці була відсутня за станом здоров’я, після того ми табелюємо її як відсутню з невідомих причин. Ми не знаємо, де вона. Навіть до міліції зверталися, ледь не в програму «Жди меня»…

Жартуєте?

Серйозно кажу! ДУС ліквідував свій наказ, тому що закінчилася перевірка. Костиря саботувала роботу. Спочатку пішла на лікарняний, потім зникла, узагалі нічого не пояснюючи. А згодом відбулася оптимізація всіх державних підприємств, у тому числі нашого. Ми зареєстрували новий статут і ліквідували її посаду генерального директора – художнього керівника.

Як же тепер називається ваша посада?

Генеральний директор. А до цього я керував юридичним відділом.

Хто вам запропонував очолити Національний палац мистецтв «Україна»?

Мене призначило Державне управління справами.

Хтось таки мав запропонувати їм вашу кандидатуру…

Я самодостатня людина, про мою діяльність і без рекомендацій відомо.

Але ж ви не прийшли і не сказали: «Давайте я буду директором»?

Я номінант на цю посаду 11 років. Ще з моменту призначення Миколи Мозгового я був номером один у кадровому резерві, тому що провів багато концертів, фестивалів, три роки працював першим віце-президентом НТКУ, очолював журі національного відбору на Міжнародний пісенний конкурс «Євробачення» та українське представництво на цьому конкурсі. Шоу-бізнес уже давно сфера моєї діяльності.

Якщо говорити відверто, українські ЗМІ прямо пов’язували ваше призначення на цю посаду з тим, що ви – кум президента Порошенка…

(Здивовано) Я є кум Президента? Ви стверджуєте це чи переказуєте чиїсь домисли в Інтернеті?

Про це дійсно багато писали…

Не знаю, звідки вони це взяли, але насправді я ніколи з Президентом нікого не хрестив. Мені було запропоновано прийти на цю посаду – я прийшов.

І перед призначенням з Президентом не зустрічалися?

Ні.

-- «Палац виживає за рахунок оренди і власних концертів»

Ваш безпосередній керівник, голова Державного управління справами Сергій Березенко, долучається до роботи палацу?

Я сам формую репертуарний план і не отримую жодної копійки з держбюджету на утримання Національного палацу мистецтв «Україна». Хоча це державна власність, а сама будівля – пам’ятка архітектури з 1996 року.

Отже, за рахунок чого виживає сьогодні палац?

Ми надаємо послуги з оренди і самостійно проводимо концерти. Сьогодні палац «Україна» – не тільки майданчик, який орендують промоутери. Це - концертна агенція загальнонаціонального масштабу: запрошуємо артистів, організовуємо виступи, забезпечуємо рекламну та піар-кампанію, допомагаємо технічно, реалізуємо квитки та платимо «білий» гонорар. І в нас немає жодного збиткового концерту.

Правда, зараз нам підвищують плату за комунальні послуги, ми платимо нові податки на землю… До речі, палац сплачує податки на рівні з ТЦ «Оушен Плаза» (найбільший торговий центр в Голосіївському районі столиці, де розташований палац «Україна», – «Главком»).

Жодних пільг?

Немає. Ми звернулися і в ДУС, і в КМДА з проханням дозволити нам платити хоча б на 25% від вартості комунальних послуг, оскільки за державне майно, яке ми утримуємо за рахунок комерційної діяльності, ми не отримуємо субсидії від держави. Окрім цього, ми сплачуємо ті ж податки, що й комерційні структури.

Скільки щомісяця витрачається на утримання найбільшого в країні концертного комплексу?

2,3 млн. гривень. Це фонд заробітної плати, податкове навантаження, всі комунальні платежі та інші прямі витрати, потрібні для утримання палацу.

Минулого року оренда великого залу палацу коштувала артистам 170 тис. грн. Скільки вона становить сьогодні?

250 тис. гривень. Враховуючи підвищення комунальних платежів майже в два з половиною рази, ми збільшили орендну плату на 25% з 1 квітня.

Тобто, щоб покрити місячні витрати, палацу потрібно провести мінімум 10 концертів?

Собівартість одного концертного дня складає приблизно 220 тис. гривень. Ця сума передбачає витрати на електроенергію, додаткове освітлення, підготовку, репетиції. А оренда для артистів коштує 250 тисяч, тобто ми маємо 10% рентабельності.

Для іноземних артистів ті ж умови?

Для іноземців оренда становить 290 тис. гривень.

-- «Раніше план заходів був розписаний наперед і для українських артистів у ньому не знаходилося місця»

У період з 2010 до 2014 року концерти українських артистів в палаці «Україна» можна було перелічити на пальцях однієї руки. Сьогодні ситуація різко змінилася. На афішах біля палацу – виключно українські музиканти…

Абсолютно погоджуюсь. Сьогодні 95% концертів – саме вітчизняних виконавців.

Це наслідок війни: сплеск патріотизму українців, погіршення ставлення до російських гастролерів?

Цілий комплекс об’єктивних обставин. По-перше, відсутність артистів з країни-окупанта. По-друге, зовсім по-іншому будується робота в палаці. Раніше на телефоні сидів керівник, йому дзвонили замовники і бронювали дату. План заходів, в основному, заповнювали промоутери, які писали листи, укладали угоди… Навіть якщо артист не приїжджав, ці дати перепродавалися, план на місяць був наперед розписаний, і для українських артистів у ньому не знаходилося місця.

Директор особливо не напружувався: кожного дня і так були концерти. Сьогодні ми бронюємо дату лише за наявності підписаної угоди та сплати 25% вартості оренди. Крім того, самостійно ініціюємо концерти, займаємося просуванням артистів, забезпечуємо рекламою. Наприклад, Іво Бобул, концерт якого ми проводимо 29 квітня, не сплатив жодної копійки. Більше того, він отримає гонорар, квитки прекрасно продаються.

Розміри гонорарів можете озвучити?

Як правило, це наші внутрішні домовленості з артистом. Сума може становити від 10 до 50 тис. гривень.

-- «Міністерство культури нас не просто не підтримує, воно сьогодні займається геноцидом культури»

Який артист був «найдорожчим» за час вашого перебування на посаді?

Важко сказати. Наприклад, команда Ірини Білик проводить свій концерт самостійно (захід відбувся 23 квітня з аншлагом, – «Главком»). Її команда тільки орендує зал, і ми не знаємо всіх їхніх витрат, у тому числі скільки заробила, власне, співачка. А серед наших концертів найдорожчим став творчий вечір Вадима Крищенка. Поет отримав 45 тис. гривень навіть не гонорару – це були гроші, що залишилися після сплати всіх витрат на організацію заходу.

Відомо, що Міністерство культури підтримує заходи обраних артистів і колективи. Ця практика досі має місце?

Міністерство культури нас не просто не підтримує, воно сьогодні займається геноцидом культури. Ми вже виграли один суд проти Мінкульту. За часів Євгена Нищука, якого я шалено поважаю, міністерство звернулося до нас із проханням провести кінофестиваль «Молодість», концерт Тараса Чубая і Kozak System, творчий вечір композитора Олександра Злотника. Грошей Мінкульт не мав, але дав гарантійний лист, що вони надійдуть у кінці року. Прийшов новий міністр – відкликав уже нараховані кошти з казначейства.

Суд став на ваш бік?

Звичайно! Ми ж маємо гарантійний лист від Міністерства культури, де, до речі, зараз мені кажуть: «Подавайте на нас до суду, ми його програємо».

Рішення вже виконане?

Ще ні.

Про яку суму йде мова?

Близько мільйона гривень.

Державний бюджет завжди передбачав гроші на фінансування певних концертних заходів, інша справа - кого саме з артистів підтримувала та чи інша влада…

Бюджет передбачає це і зараз. Оскільки свого часу я працював керівником державного підприємства «Україна гастрольна», я знаю, що кошти на проведення культурно-мистецьких заходів є. Тільки чомусь не на те витрачаються.

А новорічні «ялинки» – суто комерційний проект палацу?

«Ялинки», як і решта заходів, відбуваються тільки за рахунок наших ресурсів – кадрових і фінансових. Завдяки нормальному господарюванню ми сьогодні маємо на рахунку близько 10 млн. гривень. Це кошти, які ми заробили, яких вистачає сплатити людям зарплату, податки і відкласти запас на літо – «мертвий» сезон.

-- «В Росії за об’єктивну думку стосовно України артисти потрапляють до чорного списку»

Чи звертаються до вас сьогодні російські артисти?

Ви знаєте, не дзвонять, і слава Богу. Деякі й раді були б звернутися, але бояться. Хоча проблема зовсім не в тому, що ми їх не пустимо в палац. Я запрошую і Порєченкова, і Віку Циганову, навіть хотів би зробити їм тур по всій Україні. І знаю, хто міг би виступити у якості генерального спонсора. «Правий сектор» (сміється).

А декого з адекватних росіян просто не хочеться підставляти. Наприклад, нещодавно у нас був концерт скрипаля Василя Попадюка, який колись працював у Росії в Театрі музики народів світу під керівництвом Володимира Назарова. І Назаров, народний артист іще Радянського Союзу, хотів зараз приїхати до свого друга. Але його не випустили з «Шереметьєво».

Я свідомо не запрошую російських артистів, яким симпатизую, аби їм не нашкодити, бо сьогодні артист, який висловить об’єктивну думку стосовно України, автоматично потрапляє в чорний список у Росії: втрачає ефіри, концерти, стає ледь не ворогом народу. І це проблема, бо в російському шоу-бізнесі багато вихідців із нашої країни. Із нею пов’язані ті ж Олександр Сєров, Валерій Меладзе, Валерій Леонтьєв, який, до речі, своє перше звання заслуженого артиста на початку 80-х отримав на сцені палацу «Україна» разом з Оксаною Білозір…

Скільки зараз співробітників у палаці «Україна»?

279. Раніше було 350, але частину ми вивели за штат, аби оптимізувати витрати.

Жіночки, які працюють в гардеробі, – теж штатні працівники?

Ні, вони не в штаті. Знаєте, я дуже трепетно ставлюся до людей, які віддали палацу багато років. Я тут гастролер, який заїхав на пару сезонів, оскільки дуже мало прецедентів, коли люди працювали більше двох-трьох років. Хіба що Микола Мозговий працював п’ять – завдяки своїм заслугам і фаховій роботі. А ці люди (гардеробниці, – «Главком») працювали, працюють і будуть працювати, тому що це дуже вузька спеціалізація. Як і в механіків сцени, енергетиків, людей, що забезпечують роботу вентиляції та системи кондиціювання…

Гардеробниці отримують зарплату за вихід на чергування?

Так. Якщо є концерт, виходять і, відповідно, отримують за це кошти.

А скільки, якщо не секрет?

Їхня зарплата мізерна. Вони працюють не за гроші, їм дорожча можливість спілкуватися з людьми. Отримують близько двох тисяч гривень. Як правило, вони живуть недалеко від палацу.

-- «Завдяки «Сухішвілі» ми зробили хімчистку всього палацу «Україна»

Як змінилися підходи в питанні безпеки заходів, що проводяться в палаці, за останній час?

Кардинально змінилися. Постійно працюють «рамки» на вході. У нас був неприємний випадок під час концертів Ані Лорак минулого року. Мені під ноги прилетіла саморобна бомба, я думав, що це більярдна куля, було темно… На щастя, ґніт був зламаний, і бомба не спрацювала. А цією каменюкою (показує) нам розбили вітрину. Але завдяки цьому ми поставили нові двокамерні склопакети, замінили пошкоджені двері, завдяки чому у фойє стало тепліше.

Задля посилення безпеки запросили іншу охоронну компанію – «Ангели». Вони мають хорошу професійну підготовку, уніформу, завдяки якій одразу видно, що це охорона… Але, крім того, під час заходів у палаці працює 16-20 людей з Управління державної охорони: вони знаходяться в залі. Без цього не обійтися.

Уявіть, якщо в залі майже на 4 тис. місць штучно створюється паніка, люди біжать хто куди, можуть просто одне одного подавити… Тому така пильність. Вся техніка, що заїжджає, проходить візуальний контроль. Є і кінологи з собаками, натренованими шукати вибухові та інші хімічні речовини.

Окрім скандальних подій під час концертів Ані Лорак, чи траплялися інші інциденти, що реально загрожували безпеці відвідувачів палацу?

Хіба що на гастролях грузинського ансамблю танцю «Сухішвілі». Його партнер, грузинський виробник спиртних напоїв, влаштував дегустацію в фойє палацу. Глядачам безкоштовно наливали коньяк і шампанське. Якісь дівчата не розрахували свої сили: намішали напоїв, перебрали і після антракту пішли в зал. Під час концерту їм стало погано: пекельна суміш попросилася назад. Уявіть собі, наскільки «щасливі» були ті, хто сидів поряд… Після цього завдяки «Сухішвілі» ми зробили хімчистку всього палацу «Україна». Ось така історія.

-- «Квиток на Іру Білик коштує 3,5 тис. І це не заважає їй робити касу»

Просувати українських артистів без медійної підтримки завдання надскладне. Як у пересічних глядачів, у нас складається враження, що державний Перший національний за останній рік став значно менше популяризувати наших виконавців…

Я би так не сказав. Ми співпрацюємо з відділенням музичних програм Першого національного телеканалу. Усі концерти, які проходять в палаці і транслюються на Першому, знімаються за допомогою нашої техніки. Я колишній телевізійник, і тому давно знаю всю творчу групу. Там такі ж фанати, як і в палаці: працюють і за гроші, і без грошей.

Відомо, що не всі останні концерти українських артистів були успішними. Наприклад, на виступ народного артиста Павла Зіброва 16 квітня продалися не всі квитки…

На жаль, так. Хоча концерт був дуже теплий. Павло виклався на всі 150%. Але він трохи не відчув ринку, тому що останній раз працював у палаці сім-вісім років тому. Сподівався, що каси будуть самостійно продавати його квитки. А сьогодні для того, щоб продати квиток, треба докласти дуже багато зусиль.

Ще, на жаль, є тенденція, коли друзі артистів із задоволенням приходять на концерти, але чекають на безкоштовні запрошення. Коли я проводжу концерт, я телефоную своїм друзям і прошу купити квиток хоча б для себе. Треба підтримувати українську культуру гривнею, тим паче квитки на організовані нами концерти зараз коштують недорого – від 40 до 500 гривень.

До речі, змінюються керівники палацу «Україна», а люди, які спекулюють квитками, вже 20 років одні й ті ж. Що це за мафія?

Вони всюди: і біля Палацу спорту, і біля театрів. Це не мафія, а нормальне злагоджене середовище. Коли я був на концерті Джорджа Майкла в Парижі, бачив таких людей. За місяць до концерту вже немає квитків, але я знаю, що перед початком завжди зможу їх купити. Єдине, що на 20 євро дорожче. У Кримінальному Кодексі України немає статті за спекуляцію квитками, ми не можемо притягнути їх до відповідальності. Вони це знають і навіть мені інколи квитки пропонують (усміхається).

Тобто спекулянти мають у касі палацу «своїх» людей?

Ні. Вони просто тримають руку на пульсі, і коли відкривається каса на той чи інший захід, хапають найдешевші квитки, аби перед концертом продати дорожче.

Але вони продають і не дуже дешеві квитки…

Розказую. Є певний сегмент послуг, які ми отримуємо по бартеру за квитки. Наприклад, за рекламу в газеті чи на радіо ми видаємо запрошення на концерт. Подальшу долю цих запрошень відстежити не можемо. Той, хто отримав чи виграв квиток, міг піти на концерт, а міг продати і заробити.

Чи вірне спостереження, що наймасовішими артистами в Україні сьогодні є «Океан Ельзи», Ірина Білик, Тіна Кароль…

Не тільки. Я нещодавно дізнався, що наймасовішим та найефективнішим за касою є колектив «Лісапетний батальйон». Він поки не працював на сцені палацу «Україна», але активно гастролює. У Житомирі вже вчетверте збирає аншлаг.

І все ж таки, чи нормально в нинішніх українських умовах, коли вартість квитка на, умовно кажучи, концерт Тіни Кароль складає до 3 тисяч гривень?

Квиток на Іру Білик коштує 3,5 тис. І це не заважає їй робити касу і займатися благодійною роботою. Я знаю, що вона запросила «кіборгів» на свій концерт. Слава Богу, якщо є vip-сегмент аудиторії, який готовий заплатити за квиток такі гроші. Це не проблема, а, навпаки, великий плюс.

Затяжний роман Поплавського і палацу «Україна» вже закінчився? На головній сцені країни давно не було його проектів…

Наскільки я знаю, Міністерство культури урізало фінансування Михайлу Михайловичу – і його проектам, і Університету культури. І тут питання не в якості освіти, яку надає цей вуз, а в тому, де її застосовувати.

Концерти яких українських виконавців ви організовуєте найближчим часом?

Що таке концерт в палаці «Україна»? У першу чергу, загальнонаціональна реклама. Даючи концерт на головній сцені, наші артисти автоматично отримують від 5 до 20 виступів по всій Україні. Іво Бобул, наприклад, відпрацював нещодавно вісім концертів: в Одесі, Харкові, Херсоні, Миколаєві… Василь Попадюк активно гастролює: запланував п’ять концертів у травні.

Що плануєте на новий сезон?

У нас є декілька цікавих прем’єр. Це і адаптація до нашої сцени опери Влада Троїцького «Коріолан», і масштабне 10-річчя гурту «ДахаБраха», і нова програма «Вона і Мир» гурту Dakh Daughters. Ведемо переговори з Юрієм Рибчинським про «Білу ворону» і його новий мюзикл «Паганіні», де головну роль виконає Василь Попадюк. Вперше в історії України до нас приїдуть дві оригінальні скрипки Страдіварі, і скрипаль-віртуоз на них гратиме. Видатний танцівник Денис Матвієнко буде робити у нас нову постановку. Минулого року у палаці відбулася світова прем’єра балету The Great Gatsby.

Плануємо відзначити ювілейні 45 років (саме стільки ж виповнилося палацу днями, - «Главком») разом із легендарним колективом «Кобза». Цього року 70-річчя з дня народження видатного композитора Івана Карабиця, і ми збираємо The Grand Оrchestra of Ukraine для його сина, диригента світового рівня Кирила Карабиця. Оркестр буде мати початок на базі Палацу «Україна» і потім поїде Європою. Проведемо творчий вечір Миколи Мозгового 23 жовтня…

Це лише частина запланованого. Ідей багато, сили є, бракує лише фінансової стабільності і стабільності на сході.

Ваша дружина, народна артистка України Оксана Білозір, планує виступити в палаці?

Планує, але ми вже вдруге переносимо цей захід, тому що в умовах війни творчість для Оксани на 48-му місці. На першому – її волонтерська робота.

А у вас вистачає часу на творчість?

Я працюю з Василем Попадюком – як гітарист.

-- «У мене була ідея створити телеканал «Метро «Палац Україна»

Сьогодні також активно використовується мала сцена палацу…

Так. Окрім того, що у нас постійно працює Театр на Подолі під керівництвом Віталія Малахова, відбуваються антрепризові проекти, ми проводимо там фестиваль «Jazz Kolo». Цьому проекту вже 10 років. Спочатку він проходив в Українському домі, потім – на Кіностудії імені Довженка, пізніше – у «Часописі» на площі Льва Толстого. Уже вісім концертів фестивалю відбулися на малій сцені. 11 травня презентуємо нову програму «Коломийки». Це буде справжній буржуазно-бандерівський концерт! (Сміється).

Ви розказали про дуже цікаві проекти, та все-таки чогось масового, на кшталт російської «Пісні року» в Україні досі немає. Фестиваль «Шлягер року», що раптово ожив у 2014-му, за рівнем відверто не дотягує. 7-годинний марафон не витримали навіть глядачі в залі. Артистам, які закривали цей концерт у грудні минулого року, довелося виступати перед порожніми стільцями….

У мене була ідея створити телеканал «Метро «Палац Україна»: створювати, знімати і транслювати якісний вітчизняний продукт. І концерти, і бекстейдж… Але в штаті немає ані операторів, ані режисерів монтажу. Нема як людей, так і грошей. Я дав заявку в Національну раду з питань телебачення і радіомовлення на забезпечення нам частоти. 25 тис. євро на місяць це коштує, де взяти такі гроші?

А наші телеканали не пропонують вам співпрацю?

Більшість із них хоче так звані рейтингові проекти. Їм краще купити якусь мильну оперу з російського секонд-хенду, ніж показати, приміром, джазовий концерт. Вони кажуть, це не формат і не дасть рейтингу.