Роман Безсмертний про переговори у Парижі: Позиція Путіна - це відтермінований шантаж

Паризька зустріч у «нормандському форматі» мала промоніторити виконання Мінських угод та вирішити спірні моменти, коли сторони трактують одні й ті ж пункти угод по-різному. Результат перемовин – домовленість про відвід легких озброєнь; розширення місії ОБСЄ і її безперешкодний доступ до всіх території; проведення виборів в «ДНР» і «ЛНР» за українським законодавством, які не мають відбутися 18 жовтня та 1 листопада, як планували бойовики; амністія, що має відбутися разом з виборами; імунітет для учасників виборів, можливе зрушення питання українських політичних в’язнів в Росії і покрокове відновлення контролю над кордоном. Здавалося б, є привід для обережного оптимізму, але один з учасників паризьких перемовин з української сторони Роман Безсмертний, який входить до політичної підгрупи переговірників в Мінську, не радить переоцінювати результати зустрічі. Жодного документу за її підсумками підписано не було, а Володимир Путін продовжує гнути лінію, що має на бойовиків Донбасу лише обмежений вплив.

Поясніть, в чому виражаються ті «паризькі гарантії», про які казала Меркель? Бо ніяких документів в Парижі підписано не було.

Спочатку скажу декілька слів про те, як це відбувається, і чому є можливість послатись на якесь рішення. Відбувається обговорення питань порядку денного, після чого головуючий (та сторона, яка приймає зустріч) підводить висновки і каже, що ми маємо оприлюднити, згідно домовленостей, такі-то речі. І потім це виноситься на загал в тій чи іншій трактовці, починаючи від розуміння певних тез, закінчуючи вадами перекладу. В свою чергу, ЗМІ, фахівці і політологи, починають це по-своєму трактувати.

Як те, що відбулося в Парижі, трактуєте ви, зважаючи, що ви були безпосереднім учасником перемовин?

Чесно кажучи, я не розумію, відносно до чого, що відбулося в п’ятницю, може бути використано слово «гарантії». Ми сиділи за столом, говорили про проблему українського Донбасу, а в повітрі літали думки про Сирію. Обговорювались декілька блоків. В безпековому блоці найважливішим було завершити відведення важких озброєнь, і по цьому питанню не вистачало лише фіналізуючої частини щодо допуску спеціальної моніторингової місії ОБСЄ до майданчиків, на яких зберігається ця зброя, і блокування можливого її використання. По цьому питанню була досягнута домовленість – ОБСЄ матиме доступ на всій території України, включаючи вихід на наш державний кордон на ділянці, непідконтрольній українським прикордонникам. Також обговорювались механізми реалізації відведення техніки калібром менше 100 мм плюс танки – домовлено, з якого часу починається реалізація процесу і як вона буде моніторитись. Домовлено, що наступною проблемою, якою буде займатися безпекова підгрупа і трьохстороння контактна група, – це розмінування, і в цьому контексті збільшення місії ОБСЄ і ресурсу для моніторингу.

В політичній частині ми в Парижі стартували з позицій про те, що є три автономні проблеми, з якими треба щось робити. Це вибори, питання закону про особливості місцевого самоврядування і амністія. Також завжди тактично спливала тема Конституції, і в мене таке враження, що це була остання розмова щодо технології внесення змін до Конституції. Бо в черговий раз було видно, що не вистачає аргументів у Путіна, щоб тиснути на Україну, аби та розносила всі ті позиції по тілу Конституції. Щодо амністії, то дуже важливо, що учасники зустрічі домовились опрацьовувати цю тему тільки на основі чинного на цей день законодавства – закону про порядок застосування амністії і третій статті закону про особливості місцевого самоврядування.

Щодо закону про особливості місцевого самоврядування, то українська сторона кілька разів пояснювала – як тільки відбудуться вибори, він автоматично вступить в силу. Але оскільки розмова набула в’язкого характеру, французи і німці допустили, що, можливо, треба буде якимось чином тимчасово запускати окремі частини цього закону, а після виборів – вже закон остаточно. В результаті довгої дискусії дійшли до висновку, що, можливо, політична підгрупа після опрацювання виборчих модальностей за необхідності випише дві позиції – про вступ окремих статей закону в день виборів, а інших – після набуття повноважень органами місцевого самоврядування, як записано в пункті 4 статті 10 цього закону. Ключове питання зараз – продовжити дискусії по модальностям виборів в частині, яка не може бути закрита чинним українським законодавством. Але вибори на Донбасі можуть відбутися тільки за українським законом, при опрацюванні якого буде врахована позиція представників цього регіону.

Коли хоча б приблизно можна казати про вибори на тих територіях?

Про хронологічні рамки багато говорилося, називалися конкретні дати, але це буде можливо тільки після того, коли будуть напрацьовані модальності. І поспішати з цим не треба, тому що це і Україні потрібно, бо в нас жоден закон не розв’язує питання участі у виборах тимчасово переміщених осіб.

Чесно вам скажу, я не в захваті від зустрічі в Парижі, бо по кожній позиції підсумок був один – Путін казав, що якщо він зможе, то він переконає Донбас це робити, а якщо в нього не вистачить аргументів, то повернемось на стартові позиції. В мене склалось враження, що це такий відтермінований шантаж. Але там були свідки з чотирьох делегацій, які все це чули, і якщо все це не буде реалізоване, відповідно воно і буде оцінене учасниками «Нормандської четвірки». Не все так просто, але і не все трагедійно, хоча і нема, від чого бути в святковому захопленні.

Очевидно, що попередні дати виборів, що встановили «ДНР» та «ЛНР» – це був просто шантаж?

Очевидно, і ці дати продовжують існувати. Технологічно далі має відбутися так – в понеділок чи середу «Нормандська четвірка» відновить телефонний діалог, а у вівторок в Мінську зустрінуться трьохстороння контактна група і підгрупа з політичних питань. Але приємно, що вже на тому рівні стало зрозуміло – ніякої необхідності вносити зміни до закону про особливий порядок самоврядування чи городити город по новому закону про амністію не треба. Прозвучало, що на сьогодні вже створена достатня база, щоб рухатись. Проводимо вибори – і закон про особливий порядок автоматично вступає в дію. Але ще треба, щоб це було акцептовано нашими візаві.

Сторони домовились, що всім учасникам виборів на Донбасі повинен бути наданий імунітет на час виборів. Що це означає? У виборах зможуть брати участь і ті, у кого за плечима тяжкі злочини і на кого не розповсюджується амністія?

Імунітет і амністія – це різні речі. Імунітет розповсюджується на учасників виборчого процесу. Але як в принципі можна організувати на тій території переслідування тих осіб, коли там немає легальних органів влади і наших правоохоронних органів? Не треба займатися самообманом.

Чи є ясність з участю всеукраїнських партій в тих виборах – умовно кажучи, чи зможе в них взяти участь «жахливий» «Правий сектор»?

Такої ясності немає – і це одне з ключових дискусійних питань, яке загнало ситуацію в тупик. Вони категорично проти того, щоб всеукраїнські партії брали участь в цих виборах і українські ЗМІ потрапили на ті території. Але для нас це – альфа і омега. Якщо там не беруть участі наші партії, немає належного адміністрування – значить, це середовище на сьогодні не готове цілісно співіснувати в українському суспільстві. І якщо не розв’язати такі ключові питання, то це буде не розв’язання конфлікту, а створення умов для його відновлення.

Німеччина і Франція підкреслили, що реалізувати Мінський протокол потрібно в 2015 році. Однак Франсуа Олланд припустив, що процес може затягнутися і на наступний рік, бо вибори на Донбасі вже не встигнуть провести у цьому році. Тобто і в цьому ключовому питанні фактично конкретики нема?

Конкретика на зустрічі звучала, але є те, що звучить на переговорах, і те, що оприлюднюється. Для того, щоб не трагедизувати ситуацію, говориться про те, що будь-які варіанти можливі. А раптом у вівторок відбудеться просвітлення і всі знайдуть відповіді на питання, які сьогодні найбільше турбують? Ніхто не знає, як далі складеться ситуація, але сторони є прихильниками того, щоб не трактувати позиції Мінських домовленостей, а виконати їх.

Крим, як стало зрозуміло з висловлювання Меркель, поки взагалі за дужками перемовин? Це питання навіть не підіймається на подібних зустрічах?

Він завжди був за дужками. Скільки б хто не піднімав в Мінському процесі тему Криму, її або демонстративно не помічають, або приводять як приклад, щоб щось аргументувати або дезавуювати.

З фотографій, які оприлюднювались з Парижу, видно, що Путін був у доброму гуморі, на відміну від інших. Як ви можете оцінити його поведінку, особливо вже в форматі без фотокамер?

Як я вже казав, коли він розуміє, що йому це потрібно, він каже, що в нього достатньо аргументів, щоб переконати тих-то і тих-то. Він навіть любить висловлюватися так – «це можна продати». Коли ж йому це не потрібно, він каже, що не може це «продати». Його позиція вироблена тактично дуже грамотно, треба віддати належне. Але, як засвідчила остання зустріч, у нього явно не вистачало аргументів. Якщо хочете мою оцінку як викладача дипломатичних переговорів, то українська сторона на цих переговорах виглядала набагато сильніше. Вона постійно говорила про конкретних людей – Савченко, Сенцова, Кальченко, «Рахмона».

Багато хто розкритикував Порошенка за те, що той потиснув руку Путіну.

По-перше, цього вимагає відповідний формат переговорів, по-друге, канцлер Меркель зробила великий вклад, щоб це відбулося. Це я вам кажу як свідок.