Сергій Березенко: Всі, хто розраховував на дострокові парламентські вибори, зараз дуже замисляться
«По Києву не пройшов жоден з тих, хто колись були в «Народному фронті»
В президентській партії зі стриманим оптимізмом оцінюють свій результат на місцевих виборах – враховуючи купу проблем, могло бути і гірше. Нардеп Сергій Березенко, займався на цих виборах в штабі «Блоку Порошенко» роботою з регіонами. На колишньому керівникові ДУСі в БПП вже давно зав’язана «польова» робота та курування місцевих партійних організацій. Він впевнено заявляє, що знає, як проводити вибори, хоча звучить це після його власної виборчої кампанії в Чернігові двозначно – нещодавні мажоритарні перегони по 205-му округу, на яких Березенко змагався з «приватівцем» Геннадієм Корбаном, запам’ятались великою кількістю бруду і неприкритого підкупу. Березенко визнає, що чернігівські вибори нанесли багато шкоди президенту і його політичній силі, проте стверджує, що тільки захищався від нападок опонентів.
Зараз у штабістів БПП попереду другий тур виборів мерів великих міст, в який вийшло достатньо представників цієї сили, а у фракції Блоку Порошенка в парламенті – робота над переформатуванням Кабміну. Перестановки в уряді можуть стати вирішальними і для Березенка: куратора фракції Ігоря Кононенка давно сватають в Кабмін, а його функції в такому випадку перейдуть до саме «молодого і перспективного» дарування.
В інтерв’ю «Главкому» Сергій Березенко пояснює, чому так довго рахують голоси в Києві, з ким «Солідарність» об’єднається в місцевих радах, тішиться, що мінімізована ймовірність дострокових парламентських виборів, та заперечує, що Банкова допомагає колишнім «регіоналам».
-- «Думаю, ми будемо мати більше 20%»
Почнемо з виборів. На який результат ви розраховували у штабі – що вдалось, що ні?
Для нас було важливо отримати рівномірний результат по всій країні і зайняти якомога більше перших місць в обласних радах і міських радах обласних центрів. Відсотків на 90 ми з цією задачею справились. Є регіони, де класично складно перемагати, але, не дивлячись на це, ми отримали дуже гідні результати по Херсону, Одеській області, місту Одеса. І за винятком декількох областей можна вважати кампанію вдалою – ми виграли в 14-ти областях, тобто отримали перші місця в обласних та міських радах облцентрів.
Загальний результат у відсотках вже склали?
Це зараз важко порахувати, але, думаю, будемо мати більше 20%.
Ваші штабісти у ніч виборів не приховували, що на Західній Україні розраховували отримати кращий результат.
У нас було велике бажання перемагати на Західній Україні, і ми абсолютно справились з цією задачею. Винятком є тільки Закарпаття, де ми взяли 21%, а 25% взяв «Єдиний центр». Але там своя специфіка. Ми взяли 26% у Тернопільській області, хоча у 2014-му році на парламентських виборах наш результат там був 13–14%. Ми взяли перше місце в облраді у Львівській області. Ми перемогли в Сумській, Чернігівській, Полтавській областях, в Кіровоградській і Черкаській прекрасні результати.
Чому у Києві так довго рахують голоси? Це народжує підозри, що Банкова таким чином підбирає для Кличка більш зручного опонента у другому турі.
Зараз чотири чи п’ять політичних сил зупинились в кроці від 5% – в тому числі «Партія рішучих громадян» Берези, «Демальянс», «Рух за реформи». І всі вони подають клопотання на перерахунок по багатьох дільницях, щоб спробувати десь знайти голоси, яких не вистачає. Ми нікому не відмовляємо, щоб не виглядало, що ми когось «втопили». Чітка установка нашим представникам у комісіях — якщо вимагають перерахунок, то починаємо перераховувати. Тільки це зупиняє весь процес. Інших причин немає, бо нам вигідно швидше перерахувати і все завершити.
Яку роль ви виконували в штабі?
Я займався «полем», організацією структур штабів практично по всій Україні, намагався відслідковувати якість роботи комісій. Я точно не відповідав за юридичний блок, яким займався Сергій Алексєєв, і за медійну складову, якою займалась Вікторія Сюмар. Всім іншим я займався.
Кажуть, була імовірність, що ви очолите штаб?
Імовірність була, але вважаю, що цілком логічно його очолив Ігор Кононенко – один з керівників фракції. Врахуйте, що на цих виборах ми маємо велику фракцію. І кожен з 70-ти наших депутатів-мажоритарників був зацікавлений, щоб у нього на окрузі був певний вплив, бо він щось обіцяв під час виборчої кампанії, формував команду і кожен з цих мажоритарників хотів взяти участь у формуванні місцевої влади. Тому важлива була участь Ігоря як авторитетної людини у вирішенні конфліктних питань. Він зі своєю місією справився...
-- «По Києву не пройшов жоден з тих, хто колись були в «Народному фронті»
Всі кандидати були на самофінансуванні чи центральний штаб якось допомагав? Як можна взагалі оцінити фінансове навантаження на цих виборах?
Ми оплачували загальноукраїнську телевізійну кампанію, замовили велику кількість бордів по всій країні і частково допомагали в організації роботи комісій. А кандидати на місцях вели свою кампанію.
За свої гроші?
Безумовно. Кожен повинен був провести свою кампанію і себе в депутати. Нелогічно було б, коли Київ брав би тебе за руку і заводив у місцеву раду. Час показав, що ми зібрали непогану команду, оскільки рівномірно отримали позитивний результат, не дивлячись на те, що за відсутності «Народного фронту», ми – єдина «партія влади», яка йшла на вибори.
До речі, щодо «Народного фронту», з яким ви цього разу спільно йшли на вибори. Як оцінюєте цю «спарку»?
Квот, про які часто кажуть, у нас по великому рахунку не було. Все-таки треба було виставити 28 тисяч кандидатів – і очевидно, що ми не мали стовідсотково якісних кандидатів на усіх округах. Багато з людей, хто не пішов на вибори від «Народного фронту», шукали нових союзників, звертались в тому числі і до нас, бо ми найближчі. І ми їх із задоволенням брали, якщо це були сильні мажоритарники. Хтось пройшов, хтось ні. По Києву, наприклад, не пройшов жоден з кандидатів, які колись були в «Народному фронті». Наприклад, той же Даневич, який очолював райадмінстрацію Голосіївського району і був достатньо популярним, колишній керівник Подільської адміністрації Войтович... І багато таких. Ці вибори за новою системою показали, що той, хто реально працює з округом, той і попадає в місцеву раду.
-- «Найважче буде домовитись зі «Свободою»
Очевидно, що у Києві була така собі зв’язка «Солідарності» з «Єдністю» екс-мера Омельченка. Партії навіть в багатьох випадках не виставляли двох сильних кандидатів один проти одного в одному окрузі. Чи тих голосів, що «Солідарність» отримала разом з «Єдністю», вистачить для більшості в Київраді?
Ви живете старим законом, старим стереотипом. Ми сто відсотків не були зацікавлені, щоб хоч хтось набрав мало, і шукали таких людей, щоб набрали багато. Нехай би там «Єдність» і всі інші також набирали багато.
Зрозуміло, що тут логіка дещо інша, ніж за старим законом. Але відсутність сильного конкурента на окрузі якраз допомагає набрати комусь значно більше.
Звісно, ми зацікавлені були, щоб мати мало сильних суперників на кожному окрузі. Тоді твій відсоток перемоги стає більшим, бо голоси не розтягуються.
Тому і траплялися такі факти, коли від «Єдності» на тому ж окрузі йшли співробітники чи помічники кандидата від «Солідарності» і навпаки?
Мені такі факти не відомі. Варто запитати в київського штабу. Ним від «Солідарності» виборами займався Володимир Прокопів – він очолив і штаб Кличка, ще й вів свою мажоритарну кампанію.
Тобто ви не підтверджуєте, що «Солідарність» допомагала Омельченку?
Безумовно, в більшості з Омельченком нам буде комфортніше, ніж з Ляшком. Але зусиль лише двох партій може не вистачити. Наприклад, на минулих виборах «Удар-Солідарність» отримав (в Київраді) 76 депутатів, на який ми навіть не розраховували. Так навіть при цьому не могли толком зібрати більшість — 61 голос, щоб голосувати. Тим більше, що нова система «Рада» у міськраді не дозволяє фізично голосувати більше, ніж однією кнопкою. Тому з «Єдністю», яка проведе 15 чи 16 депутатів плюс до наших п’ятдесяти, – це не більшість. Практика показує, що фізично абсолютно усіх цих людей на місці не буде. Нам треба робити широку коаліцію для Києва і заради Києва.
Хто в ній буде? Ляшка в Київраді вже нема.
Думаю, що найважче буде домовитись зі «Свободою». Вони розглядають Київраду як майданчик для майбутніх парламентських виборів, на які розраховують після такого результату, який показали на місцевих. Туди прийшли такі люди як Ігор Мірошніченко, Богдан Бенюк – вони масштабніші за Київську міськраду. Вважаю, що і влада своїми діями зробила певні кроки, щоб додати рейтингу «Свободи».
Так це буде майданчик і для «Батьківщини», і для інших.
У «Батьківщини», так само як у «Самопомічі», є парламентська трибуна. До речі, «Самопоміч», яка виграла в Києві рік тому на парламентських виборах, отримала рівно через рік втричі менший результат, ніж «Солідарність». Причому вони декларували, що є опозиційними в межах коаліції, і відмежовувались від дій уряду, хоча мають там свого представника. Не думаю, що вони такий майданчик як Київрада взагалі будуть згадувати. Найважче буде зі «Свободою», які будуть декларувати, що знаходяться в опозиції, а всі інші повинні дискутувати і приходити до якихось правильних рішень. До речі, ми зі «Свободою» маємо історично гарні стосунки. І дякуємо, що голосами «Свободи» були проголосовані дострокові парламентські вибори. Більше того, ми проти їхніх кандидатів у 2014-му році не виставляли своїх. Це був мінус для нашої партії, але понятійно було важливо показати, що вони перезавантажили парламент і прибрали Партію регіонів. Чи зараз збережуться такі стосунки — хотілось би. Але мені здається, що політична доцільність у їхньому розумінні переможе.
-- «Якби я знав, що так все пройде в Чернигові, я б просто не пішов на ті вибори»
Чому ви змінили Державне управління справами на Верховну Раду?
Бо це господарська робота, а мені завжди більше імпонували якість політичні процеси.
Простіше кажучи, вам було нудно в ДУСі?
Я зрозумів, що це не моє, бо я – не завгосп.
Округ у Чернігові саме під вас звільняли, коли призначали депутата Куліча від БПП губернатором?
У нас реально не було, кого призначати. Ми пропонували Владислава Атрошенка, бо він вже мав досвід губернатора, але той не захотів і запропонував Валерія Куліча. По логіці, якщо вже готувати округ під мене, краще було б звільняти округ у Вінниці чи Вінницькій області. Там можливості колосальні. І не було б і близько таких пристрастей, які відбулись у Чернігові, бо я сам родом з Вінниці і мені набагато простіше було б там.
Там ще й була загадкова ситуація, коли нардеп Шлемко з «Батьківщини» несподівано склав повноваження, щоб далі по списку пройшов Валерій Дубіль, який міг би вам скласти солідну конкуренцію на цьому окрузі. Просто загалом ця скандальна історія з чернігівськими виборами залишила враження, що цей мандат був надпринциповий і для президента, і для вас.
Рішення іти по Чернігову було досить імпульсивним. Але коли команда опонента вивела це все в площину «злочинна влада проводить там свого представника» і у протистояння президента з Коломойським, на якомусь етапі ці пристрасті розвинулись. Такого не мало бути.
Перемога за будь-яку ціну — це ваш принцип?
Абсолютно ні. Важливо правильно формулювати — для чого ти це робиш.
Ви погодитесь, що ваша виборча кампанія у Чернігівській області завдала більше шкоди, ніж користі, «Блоку Петра Порошенка»?
Ця кампанія однозначно завдала шкоди нашій політсилі. Якби я знав, що так все пройде, я б просто не пішов на ті вибори. Але коли вже пішов, то програвати не можна.
Але ж ви теж були не «білий та пухнастий» в цій історії. Команда провокаторів Петрова і Дурнєва саме на вас працювала.
Давайте об’єктивно – ви ж бачили, хто працював у команді опонентів. Бачили позицію того самого Ляшка. Я не розказую вам багато речей, та повірте, якісь наші дії, які базувались виключно на позиції захисту, – це ніщо у порівнянні з тим, які технології використовувались супротивником.
Скандальний «Репортаж з багажника», який вийшов через місяць після кампанії в Чернігові, – це теж технологія?
Це художній твір про героїчні подвиги. Не хочу коментувати журналістів, тим більше, цю дівчину (журналістка Світлана Крюкова, - «Главком»), але вона працювала у штабі Корбана. Вона бігала і фотографувала силові захоплення наших штабів, коли били людей. Вона це все фіксувала і підписувала. Насправді перед початком виборчої кампанії цей журналіст зробила два репортажі – про мене і про Корбана. Ми чудово спілкувались, у нас є спільні знайомі. І вона, зробивши ці два репортажі, сказала: «Слухай, ви два таких різних. Якби я була в Чернігові, я б тебе обов’язково підтримала». А потім така історія трапилась. Але це все лірика, я розумію її мотивацію.
-- «Я вже набагато більше асоційований з Порошенком, ніж з Черновецьким»
Питання в іншому. Після того, як була опублікована ця стаття, навіть ваші колеги з фракції БПП заявили, що матеріал дає підстави у ситуацію втрутитись правоохоронцям.
Ті, хто розібралися у ситуації, потім ці питання познімали. По-друге, завдяки близько сорока народним депутатам, які почергово приїжджали в Чернігів і допомагали відстоювати наш результат, ми не дозволили провести те, що планувалось у день голосування. Там мали трапитись заворушення, мала пролитися кров, щоб звинуватити владу у тому, що вона, як мінімум, не контролює ситуацію у державі, а максимум – що це «тітушки Березенка» спровокували, бо програють вибори. Але результат 36% проти 14% на мою користь знівелював цю історію.
Цей сценарій не відбувся, бо ви домовилися з опонентами?
Ніколи в житті. Це була принципова боротьба. За час кампанії я з ними жодного разу не зустрічався.
Але ж і вони не почали громити дільниці, як ви кажете…
Корбан виграв на одній дільниці з 83-х. Тож йому треба було б розгромити 82 дільниці.
У згаданому матеріалі постала постать Олеся Довгого. Яку роль він виконував у чернігівських виборах і у вашій комунікації зі стороною опонентів?
Жодної. Це спекуляція. Такий стиль роботи у тієї команди. Ця технологія була використана проти мене, коли зламали і створили альтернативні сторінки у «фейсбуці» усім моїм родичам. Щоб було зрозуміло, то моя дружина нібито «писала» всім моїм друзям і пропонувала різні речі, аж до того, що «його немає, може, хтось приїде до мене?». Це робилось, враховуючи той факт, що вона з одномісячною дитиною. Плюс до того моя «переписка» з депутатами, яких я до того навіть не знав.
До того ж, все місто було заклеєне «зверненням» Черновецького підтримати Березенка Сергія як його представника. Ну, не спрацювала ця історія. Я вже набагато більше асоційований з Порошенком, ніж з Черновецьким.
Кампанію у Чернігові виглядала дуже затратною. Ви вели її за власний кошт?
Чим виглядала? Бордами? Я провів величезну кількість зустрічей. Я розумію, як проводити вибори, і знав, як отримати результат. Безумовно, я взяв на себе багато зобов’язань.
Що ви наобіцяли?
Дороги, тролейбуси… Роботи років на п’ять, дай Бог її завершити. Ми просто організаційно спрацювали краще – побудували правильну зрозумілу агітаційну мережу.
Так, мережу агітаторів, яким платили по 400 гривень.
Можна що завгодно казати. Не можна роздати купу пайків і отримати ефект від того в 7 тисяч голосів (приблизний результат Корбана, - «Главком»), і роздати щось непомітно – і отримати 20 тисяч голосів (приблизний результат Березенка, - «Главком»). Не можна тут брати і голосувати, а тут не брати і голосувати. Це історія, на яку мене свідомо штовхали. Більше того, спровоковані були ці всі історії з однією метою — щоб показати, що «якщо влада йде «по бєспрєдєлу», то і нам можна все». Тоді вони відкрили ці продуктові точки. Але риторика «я нагодую бідний Чернігів» просто принижує виборців. Наші опоненти зробили багато таких помилок, за які поплатились.
Хоча от зараз ми були переконані, що наш представник Атрошенко займе перше місце на мерських виборах з великим результатом. А він зайняв друге місце після діючого мера Соколова, який роздав по 500 гривень сорока тисячам людей. Причому офіційно – за це проголосувала сесія міськради. Міський бюджет отримав додаткові кошти за рахунок профіциту, який ми маємо зараз по всіх бюджетах облцентрів, і вони видали по паспорту чернігівця у Ощадбанку одноразову матеріальну допомогу від міської ради, практично — від Соколова. І він набрав в першому турі 33%, фактично вибравши весь рейтинг своєї довіри. От і зрозумій, як це працює – бо цього разу місцевим мешканцям такий підкуп був комфортним. Як на мене, Чернігів електорально – найнезрозуміліший регіон, дуже цікаве місто.
-- «Вілкул і Філатов – партнери по бізнесу»
Повернемось до виборів 25 жовтня. Розповсюджена версія, що у Дніпропетровську, Харкові, Одесі кандидати від БПП грали роль масовки для інших кандидатів, на яких зробила ставку Банкова.
Це ви про Сашу Боровика?
І про нього також, бо його хороший результат став не дуже-то й приємною несподіванкою для АП, яка заздалегідь вирішила, що буде мати справу з Трухановим.
Боровик, якого запропонував Саакашвілі, виявився дуже вдалою кандидатурою. Такого результату проєвропейські сили в Одесі не отримували ще ніколи.
По Харкову. Вважаю, що http://glavcom.ua/articles/34336.html харківська кампанія програна, і це не позиція по Кернесу. Результат «Блоку Порошенка», який ми отримали по місту, відверто поганий. Це питання треба розбирати і щось змінювати.
За Харків нібито глава Адміністрації Ложкін відповідав. Що ж тепер його змінювати?
Ложкін взагалі не брав участі в кампанії. Він не займається виборами. Що стосується Дніпропетровська, то зрозуміло, що за крісло мера боротимуться два народні депутати, які представляють дві великі фінансово-промислові групи. Кого б ми могли виставити проти них? Серйозно розглядали Івана Куличенка, але він вже розказав мешканцям Дніпропетровська, що завершує кар’єру мера і йде в парламент, і дивно було б, як би він за рік змінив рішення.
А може, його не виставили, щоб він не забирав голоси у Вілкула, за якого таємно вболіває Банкова?
Абсолютна неправда. Від нас Курячий пішов в мери, а Куличенко з ним за руку пройшов весь цей час. У цій ситуації ми зробили все можливе. Ми не підігравали Вілкулу. До речі, ви знаєте, що Вілкул і Філатов — партнери по ряду бізнесів? Любові до Вілкула у нас нема, але так само немає симпатії до Філатова. Я розумів, що в Дніпропетровську ми каші не зваримо, тільки розраховував, що результат буде кращий. Але і з тим результатом ми будемо мати «золоту акцію» і впливати на процес, бо ані та, ані інша сторона не отримала більшості в міськраді.
Хто, на вашу думку, буде «більшим злом» для Дніпропетровська — Філатов чи Вілкул?
Я раніше був більш категоричний. Зараз я переоцінив позицію і вважаю, що той, хто стане мером Дніпропетровська, повинен буде відмежуватися від партії і налагоджувати контакти з Кабінетом міністрів, Верховною Радою, щоб отримувати програми, фінанси і ресурси в місто. Мені здається, і один, і інший готові відмовитися від певних амбіцій. Бо якщо продовжать гратися в політику, довго там не протримається ні один, ні інший. Але політично інших шансів у нас, крім як об'єднатися з «Укропом», я не бачу.
Ви ж сказали, що у вас буде «золота акція».
«Золота акція» у нас буде з «Укропом». Тоді «Опозиційний блок» перейде в опозицію і в більшості будуть БПП, «Укроп» і «Громадська сила». Більше ж ніхто не пройшов.
Щодо ситуації у Запоріжжі. Там, скоріш за все, у другий тур виходять головний інженер «Запоріжсталі» Володимир Буряк та представник БПП ректор Запоріжського національного університету Микола Фролов. Ви вже заявили, що це для вас буде принциповий двобій. Але, відверто кажучи, невже ви вірите у перемогу над «ахметівським» ставлеником?
Думаю, в Запоріжжі ми будемо формувати більшість із «Батьківщиною», «Укропом» і «Самопоміччю», якщо вони трошки змінять позицію стосовно «Опозиційного блоку». Бо «Самопоміч» у Запоріжжі близька до «Запоріжсталі». Взагалі, у Запоріжжі історія дуже цікава: Ростик Шурма з «Оппоблоку», який є головою правління «Запоріжсталі» і керує там усім цим процесом, – сам зі Львова, це мій одногрупник з Києво-Могилянки, ми давні приятелі. А зараз ми – опоненти і будемо боротися. Фролов для них — дійсно проблема, бо він місцевий і на парламентських виборах виграв по мажоритарці у Карташова (Євген Карташов – екс-губернатор Запорізької області – «Главком»). Добра половина того округу якраз припадає на барачну забудову, в якій проживають представники «Запоріжсталі» – і Фролов там виграв, обійшовши Карташова, якого підтримувала «Запоріжсталь». І взагалі «Запоріжсталь» не провела у Запорізькій області жодного мажоритарника у 2014-му році – це був серйозний іміджевий удар, який тепер вони намагаються виправити. Для них Фролов як червона ганчірка.
Десь з десяток представників вашої партії проходять у наступний тур виборів мерів облцентрів. Скільки ви розраховуєте отримати мерів?
Ми переможемо у Чернігові, Вінниці, Луцьку, хоча там і буде складно через Палицю (Ігор Палиця – екс-народний депутат, власник футбольного клубу «Волинь», належить до команди Ігоря Коломойського – Главком), у Житомирі, однозначно у Івано-Франківську, Кіровограді, у Києві. Вірю, що переможемо у Полтаві.
-- «Ні я, ні Блок Порошенка, до «Нашого краю» відношення не маємо»
Але кандидат Андрій Матковський в Полтаві – це людина з дуже неоднозначною репутацією, яку неодноразово звинувачували в українофобських настроях. Багато хто з місцевих і не тільки в шоці, що він потрапив до вашої політичної сили.
Його опонент Мамай — людина з однозначно гіршою репутацією, ніж Матковський. Мамай вже давно прославився за межами Полтави і буде гіршим мером, ніж Матковський, який очолював місто до 2010-го року до приходу Януковича. Після того він не був в жодних органах влади. Взяв участь у політичному житті тільки у 2014-му році на виборах у окрузі. Технологічно він один з небагатьох, хто міг би скласти конкуренцію Мамаю, який отримав додаткові гроші з бюджету, і так само, як Соколов (у Чернігові), їх прокручує і проїдає, щоб отримати результат.
Тож я розраховую, що ми однозначно отримаємо 7–8 мерських мандатів, і це буде більше, ніж будь-яка інша політична сила. Якщо подивитись на Україну, то кожна партія отримала по одному меру, а ми отримаємо 7–8.
Ми всюди будемо основою, навколо якої єднатимуться інші політичні сили і формуватимуться коаліції.
В Харкові не будете.
Це проблема.
У Закарпатті.
У Закарпатті ми отримали 21%, і партія Балоги – 25 %.
Хто створить там більшість?
Ми отримали гарний результат, достатню кількість мандатів, і будемо пробувати консолідуватися. Головна задача — щоб ці ради працювали. Все одно прийдеться координуватися з Києвом і обговорювати ті чи інші речі. І через наших мажоритарників, які представлені по всій Україні, ми зможемо допомагати кожному району.
Тобто є установка для всіх регіонів, що БПП має входити до місцевих коаліцій?
А як ви собі уявляєте Блок Петра Порошенка, який є в опозиції до місцевої влади? Це що – дзвонити в Київ і казати: не давайте в цей регіон ніяких додаткових ресурсів, бо ми зараз в опозиції і все зробимо, щоб цей мер «облажався»? Це точно не державницька позиція.
Кернес вже сказав, що він бачить БПП в коаліції. Можливий такий альянс?
Що робити з мером, якого обирає 60% людей? Ігнорувати друге за величиною місто? Безумовно, якась співпраця буде. Є такі унікальні речі, як Кернес. Я був у 2004-му році в Харкові, коли ми займалися молодіжним штабом Ющенка, і Кернес тоді був в нашій команді, а потім перефарбувався. Але під час останнього візиту у Харків, я був здивований, коли побачив, як зранку центральну Сумську вулицю прибирав прибиральник пилососом! Мер займається містом. Харків’яни не можуть це не помічати. Тому такий результат.
Губернатор Харківщини Райнін має відповідати за такий результат БПП в Харкові?
З Райніна як мінімум треба питати, бо він – голова обласної організації БПП, і впливав на всі ці процеси, а ми не змогли народити там кандидата. А та ж «Самопоміч» отримала друге місце по місту. Проте, під керівництвом Райніна, ми отримали друге місце в облраду і понад 60% селищних голів. Все не однозначно.
Так може вам треба було не народжувати кандидата, а підтримати фаворита з демократичного табору?
А хто знав, який фаворит? У нас там балотувався Давтян, який свого часу очолював «Фронт змін». А про кандидата з «Самопомочі» мало хто чув – думаю, що голосували просто за «Самопоміч».
Зараз ви вже можете зізнатись, що проект «Наш край» курувався з Адміністрації президента?
Ні я, ні «Блок Порошенка», до цього відношення не маємо. Ми будемо боротися у Чернігові з «Нашим краєм» і кандидатом від нього Соколовим, підтримуючи нашого кандидата Атрошенка.
А пана Віталія Ковальчука з АП, якого пов’язують з цим проектом, про це можете запитати?
Це просто нелогічно, коли іменна партія Президента програє проекту, який пов'язують з Адміністрацією Президента. Тому для мене очевидно, що «Наш край» – це не стратегія, а майданчик, куди зайшла велика кількість політиків місцевого масштабу і отримала досить високий результат.
Чи будуть ініціюватись кадрові зміни у регіональних відділеннях партії за результатами виборів?
Ми повинні провести широку дискусію, бо є ряд областей, які, як на мене, не до кінця спрацювали. У нас була деструктивна позиція у Черкасах. Після революції у багатьох наших представників склалося враження, що вибори можна не вигравати, а просто не допускати до них учасників, які тобі не милі, – я говорю про Одарича, Сальдо (Сергій Одарич – діючий мер Черкас, Володимир Сальдо – екс-мер Херсона, у яких виникли проблеми з реєстрацією – «Главком») та інших. Я намагався переконати в іншому – ідіть і доведіть, що ви кращі. Але приходять рішення ЦВК, суду, а ТВК їх просто не виконує, бо вважають політично недоцільним реєструвати таку силу. Дійшло до того, що вже Європа та Америка почали коментувати виборчий процес.
А чому це відбувалось?
Бо страшна ненависть на місцях. Серед членів комісії у нас від кожної парламентської сили – по два представники. Тобто чотири фракції по два – це вісім чоловік плюс один — і все, рішення не проходить. І можна хоч триста разів міняти той склад ТВК, але все одно за законом треба звернутися до фракції, щоб вони дали інших двох. А ті дають таких самих.
Я розумію їх. Бо Сальдо під час революції з’їздив тричі в Росію на ефір до Соловйова (Володимир Соловйов – одіозний російський телепропагандист – «Главком»), де розказував, що «русские дойдут до Херсона». Потім зрозумів, що ситуація розвернулась і вже «не дойдут» і почав розказувати, як він любить Херсон. Але я вважаю, і вибори довели, що якщо ви правильно позиціонуєтесь, то люди самі не проголосують за таких. Його треба політично знищити, а не фізично не допускати до виборів і тим самим підтягувати його рейтинг.
Ви не задоволені черкаською обласною організацією. Якими ще?
Нам треба говорити про Волинь, про місто Хмельницький. Хоча хмельницький результат для мене є дивним. Там треба глибше розбиратися. Там перемогла «Свобода», а ніхто не очікував такого результату. Я розумію, чому перемогла «Свобода» у Івано-Франківську, але чому у Хмельницькому — ні.
Робота парламенту була фактично заморожена до цих виборів. Як зараз запрацює Рада і якими будуть довгоочікувані зміни в Кабміні?
Ці вибори були знакові. Всі, хто розраховував на дострокові парламентські вибори, зараз дуже замисляться. Особливо спонсори тих політичних сил. За результатами місцевих виборів можу сказати, що ми, в разі дострокових виборів, отримаємо не гірший результат у парламенті – не менше 22%. Тобто для нас ці перевибори нічого не змінять – будемо мати від 130 до 150 мандатів. А от для Радикальної партії це тривожний дзвоник – вони не потрапили у Київраду і настрої про перевибори у них значно впадуть.
І тепер люди перестануть бігти з вашої фракції?
Я вважаю, що всі, хто хочуть вийти, повинні швидко це зробити. Яка нам різниця, у нас 140 депутатів чи 145, коли все одно голосує 125? Зараз ми будемо жорстко ставити питання дисципліни. Можливо, треба змінювати систему і призначати якийсь один день голосування. Нехай інші сесійні дні буде обговорення, а якщо тобі все ясно по законопроекту, то можеш на обговорення не приходити, – але в один конкретний день, будь ласка, прийди і проголосуй.
Так, а що з Кабміном? Чи вистачить голосів, на його переформатування?
Вибори показали, що Україна підтримує стратегію, за якою рухається держава, яку сформулював президент і парламент. А як реалізувати цю стратегію – це вже справа менеджменту, тобто Кабміну. А от менеджмент значно шкутильгає та не дає реалізувати ті реформи, на які чекають люди. Тому Кабмін треба однозначно переформатовувати.
Це відбудеться, наприклад, найближчого пленарного тижня?
Я думаю, що почнеться дуже активна дискусія. Ви не забувайте, що до 1 грудня у цього Кабміну діє рік імунітету і ніхто не може ставити питання про його зміну. Листопад буде місяцем дискусій перед змінами.
Ходять наполегливі розмови, що ви скоро станете координатором парламентської фракції БПП замість Ігоря Кононенка, який піде в Кабмін. Для того вас так і тягнули в Раду.
Думаю, що саме зараз це – недоречне питання, бо ніхто нікуди не йде. В нас є голова фракції Луценко, який виконує більше політичну функцію, і Кононенко, який виконує організаційну. Вони абсолютно органічні, і думаю, що це зараз оптимальна конструкція. Я буду допомагати однозначно, бо до моєї думки прислуховується ряд депутатів.
А чому вони прислуховуються, бо ви ж за депутатськими мірками ще «салага»?
В мене в 2014-му були всі шанси попасти в ту частину списку БПП, в якій би я не хвилювався за майбутнє депутатство. Але я тоді свідомо вважав, що цього не треба робити. Ми тоді мали ілюзію, яку нам давала соціологія, про 38–40 %, тобто бачили можливість отримати більшість лише з ще однією фракцією. Мені здавалось, що парламент буде працювати абсолютно системно і синхронно, і я думав більше про виконавчу владу, де міг би реалізовувати якісь конкретні речі, за які потім було б не соромно. Відповідно я не пішов в парламент.
Коли ж ми отримали реальну ситуацію, коли фракцію фактично витягнули за рахунок мажоритарників, за яких я відповідав, до моєї думки прислуховуються. Я ж допомагав добрій половині мажоритарників. Просто працював на їх компанію і робив усе, щоб вони отримали гарний результат. Ці люди, безумовно, зі мною в контакті і ми були знайомі ще до того, як вони стали депутатами. Тому про «салагу» дуже важко говорити. Але я зараз в парламенті, і вважаю, що правильним було отримати досвід мажоритарного округу. Бо абсолютно різні речі, коли ти ведеш чиюсь кампанію і коли сам є кандидатом.
Так якщо Кононенко піде в уряд, ви займете місце «орговика» фракції?
Я буду допомагати Кононенку і зараз, і коли він піде в уряд. Так само, як Луценку, якщо треба буде координувати якісь процеси, – я готовий втручатися. Але переконаний, що фракція зараз стоїть на порозі того, що нам потрібно дуже чітко структуруватися, визначити пріоритети і працювати, мати одну думку. Однозначно БПП – найдемократичніша фракція з усіх, які є. Ми не виключили жодну людину з фракції за голосування, які іноді такі, що не піддаються логіці. Кожен собі що хоче, те і робить.
Це ви що, Сергія Лещенка, який має окрему думку ледь не з усіх питань, виженете з фракції?
Ні про Лещенка, ні про інших, навіть розмови не було про виключення з фракції. Але, як реагувати на члена фракції БПП у парламенті, який пройшов за списком, а не виграв по округу, і який закликав усіх голосувати за інші політичні сили? Ну, якась має бути командність, корпоративна етика. Ми ж не зайшли в парламент заради власного піару. Тобто розмови на цю тему будуть. Чи будемо виключати з фракції — однозначно ні. Він виконує свою функцію, він єврооптиміст (посміхається).
-- «Зараз за наші об’єкти в Росії ми можемо отримати гарну ціну»
Для чого вам потрібен кабінет у Адміністрації президента?
Я є радником президента і ряд питань, які треба передати, логічно доводжу до кінця. Я ж впливав на кадрову політику, брав участь у призначенні багатьох керівників ДУС. Зараз буде призначений новий керівник, тож мені треба передати усі справи. Процес не може зупинятися, бо президент постійно проводить міжнародні зустрічі, літає. А я як радник допомагаю виконуючому обов’язки керівника ДУС.
Нинішній в.о. і стане керівником?
Це знає президент. Керівник ДУС — це така посада, яка потребує особистого контакту з президентом. Бо коли голова держави дає доручення, він має бути впевненим, що воно буде виконане організаційно правильно. Так само, як і глава Адміністрації президента, у якого більш політичні функції.
Коли ви прийшли в ДУСю, то нароздавали обіцянок розпродати те майно, що не приносить користі державі. Чому нема результату?
Дійсно, я цю історію не встиг завершити, хоча ми зробили все для цього. Ми все проінвентаризували, визначили пріоритети. Це і горілчаний завод, і готель «Дніпро», і «Преса України» – дуже багато там активів, які не потрібні. Ми включили ці об'єкти в перелік тих, які повинні бути виключені зі списку об’єктів, що не підлягають приватизації. Але парламент за це не проголосував і, думаю, це була помилка уряду. Бо вони виставили тоді в парламент близько 1100 об'єктів. Якщо б там написали 20-30 об'єктів, то депутати проголосували б. А коли туди поставили «Укрспирт» та купу всього...
То «Свобода» збунтувалась.
Так, ми пам'ятаємо цю історію. Але все одно треба формувати програму приватизації на наступний рік і об'єкти ДУС туди включати.
Чи ви вважаєте, на ці об’єкти будуть покупці? І скільки за це все можна отримати?
Продавати зараз за безцінь, на ринку, який просідає, активи в Києві – просто дурня. Що зараз можна продати та отримати гарну ціну – так це наші об'єкти в Росії. Звісно потенційні російські покупці не зовсім довіряють українській стороні, а українська сторона не зовсім довіряє їм, але, якщо продати ці санаторії в Єсентуках чи в Кисловодську, можна отримати біля 300 мільйонів гривень в бюджет.
Що заважає?
Нічого. Ми зараз ведемо перемовини, і наступний керівник ці процедури завершить. Бо гроші в ДУС не залишаться, все продається через Фонд держмайна – і виручені кошти стовідсотково заходять в державний бюджет. Я буду вважати, що якщо це завершити – це буде велике досягнення, коли нарешті ДУС щось принесе в держбюджет. Хоча там є проблема – по тих санаторіях накопичуються борги, їх вже близько 8 мільйонів доларів. Це штучно створені борги, щоб потім просто за борг забрати цей актив. І ми можемо його втратити, як втратили санаторій в Абхазії: там відбулися військові дії і наші санаторії були визнані їхніми. Так само може статися і в Росії.