Адмірал Ігор Кабаненко: Росія нарощує наступальні угруповання у Криму. Україні треба робити серйозні висновки

Енергетична блокада Криму позначається на потенціалі російських військ на півострові. Однак про суттєву втрату боєздатності окупантами наразі не йдеться. І Чорноморський флот РФ і аеродроми, які розташовані в Криму, забезпечені дизельними генераторами, а тому браку електроенергії наразі не зазнають. Серйозні проблеми у російської армії в Криму можуть з’явитися не раніше ніж через півроку і лише в разі, якщо існуючий дефіцит постачання електроенергії до Криму збережеться. Про це під час прес-конференції у «Главкомі» заявив екс-заступник міністра оборони України, адмірал Військово-морських сил Ігор Кабаненко. Він повідомив про те, що у північні райони Криму були передислоковані повітрянодесантні війська окупантів, що може свідчити про підготовку чергового акту російської агресії проти України.

Не оминув український адмірал теми напруження стосунків між Туреччиною і Росією через збитий учора бомбардувальних Су-24, назвавши відповідь Туреччини адекватною, оскільки факт перетину турецького кордону російським літаком мав місце.

Які саме військові сили РФ сконцентровані на території Криму?

Це не лише Чорноморський Флот РФ, хоча вони розташовані практично по всьому узбережжі. Це ще і сухопутні підрозділи, які розміщуються в глибині Криму. Вже лунала інформація про прибуття двох батальйонно-тактичних груп і полку швидкого реагування. Це повітрянодесантні війська РФ, мета яких - нарощування ударного, наступального компоненту. Це військові з Іваново і півночі Росії. Нещодавно ЧФ РФ поповнився новими малими ракетними кораблями, які раніше планували розмістити на Каспії, але тепер їх перекинули на Крим. Ці кораблі мають ракетні системи, які Росія уже демонструвала при нанесенні ударів по території Сирії. Є у них плани нарощувати сили за рахунок нових фрегатів, підводних човнів. Мілітаризація Криму продовжуватиметься.

Наскільки обмеження енергопостачання вплине на боєздатність флоту, військових частин і аеродромів, зокрема «Бельбеку»?

Що стосується забезпечення електрикою ЧФ РФ, і інших формувань, які там розташовані, то в Криму є резервні джерела живлення, дизельні генератори, які сьогодні працюють на повну потужність. Таке задоволення дуже дороге: дизельний генератор – це конструкція, яка споживає багато пального. Вартість такої електроенергії в рази вища ніж тієї, яка виробляється промисловим шляхом. Це по-перше. По-друге – це ресурс, який призначений для короткострокових завдань. Але зараз вони вимушені працювати на повну потужність, витрачаючи цей моторесурс. На флоті зазвичай стоїть задача мінімізувати використання дизельних генераторів на кораблях, які стоять біля причалів. Кораблі ж не для того, щоб стояти біля причалів. Звичайно, це все, обмеження подачі електроенергії знижує боєготовність флоту. Проте, якщо подивитися в стратегічному плані, то більше відсутність електроенергії впливає на цивільне населення.

Нинішня ситуація понижує можливість кораблів працювати в морі. Наприклад, генератор різного класу в середньому має випрацювати від 5 до 15 тисяч годин до ремонту. От і порахуйте, наскільки їх вистачить. Проблеми у росіян виникнуть через декілька місяців, може через півроку, коли буде потрібно міняти цю техніку і масово ставити кораблі в ремонт. Але на сьогоднішній день вони мають можливості, так званий ресурс основного обладнання...

Щодо берегових частин, то у них також є джерела живлення, хоча не у всіх. Проте в основної є, постійні пункти дислокації забезпечені. Щодо аеродромів та трикутника Гвардійське-Веселе-Октябрське, де базуються літаки, тактичні бомбардувальники Су-24. На сьогоднішній день енергією вони також забезпечені.

Скільки російські військові частини зможуть існувати в такому режимі обмеженого електропостачання?

Досить тривалий час. Через півроку, може, трохи більший час вони будуть змушені проводити поточні ремонти генераторів. Звичайно, неможливо швидко розв’язати цю проблему без України. Турбує інше, а саме те, що відбувається нарощування наступального угруповання у Криму. У цьому контексті нашому військово-політичному керівництву потрібно робити серйозні висновки і тримати адекватний стримуючий потенціал на цьому напрямку, який унеможливить агресивні, наступальні дії у цьому напрямку.

Ви маєте на увазі те, що енергоблокада Криму може спровокувати акт агресії з боку Росії?

Така вірогідність існує. Потрібно вживати адекватні дії з нашого боку для того, щоб стримувати наступ, щоб при виникненні якихось точкових, або досить масштабних дій бути до них готовими.

В соцмережах гуляє інформація про те, що у Джанкої зосереджені російські десантники, які можуть здійснити операцію для поновлення електропостачання до Криму з підконтрольної Україні території. Наскільки ця інформація відповідає дійсності, яка вірогідність такої операції?

Так, я чув цю інформацію. Про це і кажу. У мене є підтвердження про те, що це дійсно так. Хоча ця інформація з одного джерела, а підтверджувати її потрібно з різних джерел. Нібито іде мова про дві батальйонно-тактичні групи, ще один полк. Але насправді це питання до розвідки, до тих людей, які відповідають за збір такої інформації.

Якщо говорити про готовність України відбити ймовірну атаку. Чи достатньо на півдні країни наших військ для того, щоб відбити можливу загрозу?

Там перебуває достатньо військ, проводяться заходи по нарощуванню присутності бойових підрозділів. Триває підготовка в тому числі на Широколанівському полігоні.

Раніше багато говорили про те, що Росія таки буде пробивати коридор до Криму по суходолу. Ця імовірність лишається, наскільки є великою?

На мій погляд, загроза зберігається. Утримання великого угрупування і маневрові дії в цьому районі російських сепаратистських терористичних угруповань свідчать про те, що такі плани існують. Ви ж пам’ятаєте, що у минулому уже були спроби промацувати нашу оборону безпосередньо в районі Широкиного, в районі півночі Маріуполя.

Суто з військової точки зору, чи грає на руку українській армії те, що до Криму не постачається електроенергія?

З точки зору того, що це з часом послабить можливості російських підрозділів, мабуть, це вигідно. Але немає завжди будь-якого вирішення проблеми одним способом, це не лише стосується цього гібридного протиборства, це стосується взаємопов’язаності багатьох речей. Це економічні, політичні, дипломатичні, енергетичні фактори. От зараз Росія припинила відвантаження вугілля. Але може це прискорить те, щоб ми стали дійсно незалежною державою, прискорить наше зближення з європейським співтовариством… У цій ситуації потрібно аналізувати усі ризики. Кризову ситуацію не можна вирішити одним кроком, потрібно брати до уваги багато аспектів, їх розвиток в динаміці, тільки після цього ухвалювати рішення керівництвом держави. Зараз за допомогою громадських активістів намацаний інструмент впливу на цю ситуацію. І це дійсно інструмент (блокування Криму громадськими активістами, - «Главком»).

Окрім напруження у відносинах України і Росії в Криму бачимо напруження між Туреччиною і Росією через збитий літак. Чи може Туреччина перекрити Босфор і Дарданелли?

Те, що відбулося, – це свідчення продовження турбулентності в геополітичному вимірі, яка ініціювалася Росією ще у 2014 році (з анексією Криму і війною на Донбасі). Існує багато конвенцій, які спрямовані на попередження таких інцидентів як у повітрі, так і на морі. Кордон же на картах існує, але чітко на місцевості не маркований. Так от, міжнародними документами було визначено, що бойовим кораблям забороняється наближатися ближче, ніж на 5 миль до територіальних вод морської держави. Тобто якщо корабель наблизиться без попередження, то це оцінюватиметься прибережною державою як недружній акт. Я думаю, що до закриття Босфору не дійде. Проблема вирішуватиметься політико-дипломатичними шляхами.

США вказують на те, що насправді літак був збитий над територією Сирії, а не Туреччини, хоча Анкара стверджує про порушення кордону росіянами. Про що свідчать такі розбіжності в заявах серед країн НАТО?

Якщо ви бачили знімок з екрану системи повітряного спостереження реагування на ризики повітряного середовища, то там видно, що факт перетинання літаком кордону Туреччини був зафіксований. Неодноразово були попередження російському літакові. Не можна так розцінювати, що збитий був над такою то територією, а пролітав над іншою. Швидкості літаків великі. Факт застосування зброї, за твердженням турецької сторони, був над територією Туреччини. Ракета наздогнала літак в іншому місці. От і все. Раніше, при Радянському Союзі такі речі також були. Але вони не були публічними. Буферні зони, встановлені міжнародними документами саме для того і існують, щоб подібних інцидентів можна було уникати. Підкреслю, де-факто порушення територіальної цілісності і суверенітету країни не просто цивільним повітряним судном, а бойовим літаком зі зброєю на борту відбулося.