Віце-президент Westinghouse Майкл Кірст: Україні доведеться двічі купувати паливо для одних і тих же атомних реакторів

Атомна енергетика будь-якої держави не повинна залежати лише від одного постачальника ядерного палива – про це свідчить світовий досвід.

Для України, яка за кількістю ядерних енергоблоків посідає п’яте місце в Європі, це питання стало особливо актуальним, як тільки розпочалася військова агресія з боку Росії.

Це й змусило владу прискорити запровадження альтернативного постачальника ядерного палива для наших АЕС.

Монополію «Росатому» на ринку ядерного палива України, річний обсяг якого сягнув майже $630 млн, порушила транснаціональна компанія Westinghouse з американським корінням. Цій компанії належить понад 26% світового ринку ядерного палива - Westinghouse посідає друге місце після французьких компаній AREVA (30%). Потім іде компанія GNF (США, Японія) та російський ТВЕЛ – їм належить по 17% ринку.

Експерти в атомній енергетиці відзначають, що поява другого постачальників палива зробила російський ТВЕЛ більш лояльним і в ціновій політиці, і у підвищенні якості послуг та покращення характеристик палива. Водночас боротьба за український ринок не припиняється. З огляду на політичні зміни в нашій державі, в суспільстві формується думка про важливість інтенсивної диверсифікації джерел постачання. Але не все так гладко, як може здатися на перший погляд.

Нині з 15-ти енергоблоків АЕС, поки що лише третій енергоблок Южно-Української АЕС працює не на російському паливі, тоді як згідно з підписаним в 2008 році (а наприкінці 2014-го пролонгований до 2020 р) контрактом між НАЕК «Енергоатом» та шведським підрозділом Westinghouse Electric Sweden AB було передбачено поставку палива протягом 2011-2015 років для щорічних перезавантажень від 3-х до 6-ти енергоблоків. Наступного року ситуація суттєво не зміниться – НАЕК «Енергоатом» обіцяє завантажити альтернативним паливом лише 3 енергоблоки, хоча закупить у Westinghouse паливо для п’ятьох блоків.

Віце-президент Westinghouse Майкл Кірст в інтерв’ю «Главкому» розповів про найближчі плани, а також поділився думками щодо перспектив атомної енергетики України.

Згідно з контрактом між Енергоатомом та Westinghouse про розширення поставок модернізованого ядерного палива до 2020 року, вже в 2016 році планували завантажити паливо в 5 ядерних енергоблоків – в один блок на Южно-Української і в чотири блоки на Запоріжської АЕС (а згодом і на другий блок Южно-Української АЕС). Проте нещодавно міністр Володимир Демчишин повідомив, що планується завантажити лише три блоки. Виходить, досягнуті домовленості не будуть виконані?

Згідно з підписаним договором, в 2016 році Westinghouse поставить ядерне паливо для п’яти енергоблоків українських АЕС. А от завантажувати чи ні це паливо в реактори – це вже рішення «Енергоатому», а його позиція – завантажити лише в три енергоблоки. Звичайно, Westinghouse повністю виконає взяті в договорі зобов’язання, але от українській стороні доведеться двічі купувати паливо для одних і тих же реакторів – один раз від Westinghouse, але паливо не завантажать в реактори, а відправлять на зберігання, а другий раз – від російського постачальника.

Я не розумію, навіщо це потрібно «Енергоатому», адже це - заморожені обігові кошти?

«Енергоатом» вважає, що розширювати використання американського ядерного палива потрібно поступово, щоб новий постачальник не вносив хаос в ці операції.

А як ви вважаєте, чи дійсно таке розширення загрожує хаосом в атомній енергетиці?

Ні, ми так не вважаємо. Ми можемо постачати паливо для АЕС в необхідних обсягах, але рішення «Енергоатому» таке, яким воно є.

На Южно-Українській АЕС американські паливні збірки декілька років поспіль працювали поруч з російськими касетами. Як би ви охарактеризували таке сусідство? Чи доцільно це робити, адже паливо Westinghouse більш ураноємне (може більше виробляти електроенергії), ніж російське, а значить, має інші характеристики?

Змішане завантаження ядерного палива в реактор АЕС від різних виробників – це абсолютно нормальна практика в усьому світі. В усьому світі, крім країн Центральної та Східної Європи (там встановлені реактори російського дизайну ВВЕР, - «Главком») в реакторах використовується паливо двох і більше виробників. Це перевірений та безпечний метод розвитку конкуренції, яка стимулює вдосконалення конструкцій паливних касет з інженерної точки зору, адже тоді декілька виробників змагаються між собою.

Саме завдяки цим інженерним вдосконаленням паливні збірки Westinghouse стали більш ураноємними, що дозволяє виробляти більші обсяги електроенергії. Ця технологія розвивалась на Заході і ми її опанували. Але ніяких негативних наслідків для безпеки використання палива вона не несе. Щоб довести, що змішане завантаження ядерного палива є безпечним – це так звана механічна сумісність, Westinghouse працював над цим в Україні 15 років. І це було доведено багато разів.

Але ж в лютому 2016-го «Енергоатом» чомусь запланував обстежити та провести тестові випробовування модернізованого палива Westinghouse, яке працює на 3-му блоці ЮУАЕС. І лише після цього регулюючий орган (Держатомрегулювання) зможе дати дозвіл на розширення експлуатації цього палива. Що ви скажете з цього приводу?

Спочатку я хотів би пояснити, що таке модернізоване паливо Westinghouse, про що нині так багато говорять. «Енергоатом» попросив нас внести незначні зміни в наші конструкції (в 2012 р – «Главком»), щоб полегшити їх завантаження в реактори. Тобто, ці зміни ніяк не торкнулися самих паливних касет (лише дистанціонуючих решіток, що підтримують касети у вертикальному положенні – «Главком»), тобто, це ніяк не вплинуло на безпеку самого палива («Главком» писав про це). Тому ми не боїмося, що будуть якісь проблеми з безпекою. Думаю, що наше паливо й далі працюватиме так же успішно, як працювало до цього.

В атомній енергетиці України конкурують два світових виробника – «Росатом» та Westinghouse. Хто, на вашу думку, пропонує Україні більш вигідну ціну, звичайно, з урахуванням якості палива?

Я думаю, що кращим показником для нашого палива була заява Юрія Недашковського (президент НАЕК «Енергоатом»), нещодавно зроблена на прес-конференції про те, що в ціні американського та російського палива немає різниці.

Але президент «Енергоатому» не завжди може говорити відверто про комерційні справи…

Думаю, що в даному випадку він сказав правду, особливо з огляду на те, якщо брати до уваги ціну та якість палива. На жаль, ми не знаємо, скільки точно коштує російське паливо, тому не можемо дати точну оцінку – нам доводиться покладатися на оцінку Недашковського.

Що впливає на те, що американське паливо більш економічне? Це те, що росіяни продають паливо пакетом, тобто, одночасно продається паливна збірка, в яку вже завантажено збагачений уран, тоді як Westinghouse продає лише паливні збірки, а Україна має змогу сама вирішувати, де придбати збагачений уран. Компанія Westinghouse не збагачує уран. Тому відразу після підписання згаданого контракту про розширення поставок модернізованого ядерного палива до 2020 року з «Енергоатомом», Westinghouse провів тендери і вибрав постачальника збагаченого урану для наших паливних збірок. Тендер виграла французька Areva і тепер вони постачають збагачений уран для палива Westinghouse. Так що по суті в Україну надходить французько-американське паливо.

Нещодавно «Енергоатом» інформував пресу про те, що підписав контракт з Areva на постачання ядерних матеріалів для палива, що виготовляється компанією Westinghouse. Це йдеться про той збагачений уран, про який Ви щойно сказали?

Так, це одне й те саме.

Ще невелике уточнення: в складі компанії Westinghouse взагалі немає виробництва зі збагачення урану?

Компанія Westinghouse дійсно не виробляє збагачений уран, тому «Енергоатом» може сам вибрати субпідрядника на постачання уранових таблеток для паливних збірок. Для нас це не цікавий бізнес, адже збагачений уран можна купити в декількох виробників. А нас більше цікавить технологія конструкцій паливних збірок.

«Енергоатом» за кошти ЄБРР та Євроатома (600 млн євро) реалізує комплексну програму підвищення безпеки АЕС. З розмови з президентом Westinghouse Денні Родеріком стало відомо, що компанія також братиме участь в цій програмі. В чому полягає суть цієї програми, який графік оголошення тендерів на вибір учасників та кого зі світових лідерів ви бачите своїм конкурентом?

Програма підвищення безпеки українських АЕС розвивається протягом останніх 15-ти років з метою заміни деяких частин реакторів. І що дуже важливо, така реконструкція забезпечить Україні відповідність вимогам Європейського Союзу з безпеки атомних електростанцій. В майбутньому це дозволить Україні експортувати свою електроенергію в країни ЄС.

Ми постачаємо свої системи безпеки виробництва СП «Вестрон» (спільне підприємство Westinghouse з харківським заводом Хартрон – «Главком») на всі українські реактори, крім двох реакторів ВВЕР-440 (встановлені на Рівненській АЕС – «Главком»). Ми плануємо розширювати ці роботи, тому братимемо участь у тендерах за вищезгаданим проектом. Ми вже виграли декілька контрактів на більш дрібні програми.

Що це за програми, яка їхня вартість?

Це запровадження заходів безпеки АЕС, рішення про доцільність яких ухвалено після аварії на японській АЕС Фукусіма. Вартість цих заходів – менше $10 млн.

Завдяки реалізації програми підвищення безпеки українських АЕС, компанія Westinghouse заявила, що в такий спосіб можна зробити більш ефективною роботу наших станцій, тобто, наростити додатково їх потужності на 10%. За вашими оцінками, який обсяг додаткових потужностей можна отримати (в мегаВатах) і на скількох енергоблоках?

Ми обговорювали з Недашковським дві різні, але суміжні інвестиції. Перша – на збільшення виробництва електроенергії шляхом збільшення коефіцієнта використання встановленої потужності з 70% до 90%. Тобто, 20-ти відсоткова різниця в ефективності – це еквівалент приблизно 2000 МВт, що дорівнює побудові двох додаткових реакторів.

Друга ініціатива – це та, про яку ви згадуєте, тобто, збільшення потужності реакторів на 10%, що дозволить додатково створити приблизно 1,5 тис МВт, тобто, півтора нових реактори. Загалом наша пропозиція підсумовується на рівні приблизно трьох нових реакторів – причому, за умови вартості інвестицій, обсяг яких значно менший, ніж знадобиться на побудову нових реакторів.

З цього приводу на останній прес-конференції Недашковського 13 листопада розгорілася дискусія. Відповідаючи на запитання «Главкому», топ-менеджер «Енергоатома» піддав сумніву той факт, що можна швидко – за рахунок модернізації - отримати додаткові потужності в таких обсягах. За його словами, цитую, «підвищення існуючих потужностей на ті показники, які обіцяє Westinghouse - приріст 10% – це дуже довгий і складний процес. Він потребує масштабної модернізації турбінного обладнання. Складність полягає в тому, що ця модернізація можлива лише для окремого обладнання - російського та українського виробництва». Але раніше президент Westinghouse Денні Родерік в розмові з журналістом «Главкому» сказав: «… можна швидко отримати позитивний ефект». Чому так різняться позиції сторін?

Недашковський правий в тому, що коли збільшується потужність реактора, це дійсно більш довготривалий та складний процес. Але я також хотів би підкреслити, що це той же процес, що вже був здійснений в Чехії і нині відбувається в Болгарії. А цитата Родеріка, що ви її наводите, він в тому випадку говорив більше про підвищення коефіцієнта використання встановлених потужностей реакторів, це більш простий процес, його можна зробити за рік чи два. Є дві різні програми. Одна – підвищення коефіцієнта використання встановлених потужностей реакторів, друга – збільшення встановленої потужності.

Проте «Енергоатом» йде іншим шляхом - планує на старих конструкціях Хмельницької АЕС добудовувати третій і четвертий енергоблоки з чеською Skoda, яка ніколи не розробляла реактори, а володіє застарілою російською ліцензією на реактори 2-го покоління (В-320), які вже не будують в Європі. Але Недашковський переконує, що за допомогою сучасних технологій збудовані реактори можна буде модернізувати до рівня 3-го, а, можливо, й 4-го покоління. Що ви скажете з цього приводу?

Я не можу це коментувати, адже не достатньо знайомий з пропозицією чеської компанії: що саме вони можуть збудувати без залучення росіян так, щоб це відповідало європейським вимогам безпеки. Але в Європейському Союзі є приклади того, як вже пробували зробити щось подібне із залученням росіян на АЕС «Моховице» в Словаччині. Там завершується частково збудований реактор типу ВВЕР-440 (російська розробка – «Главком») і його довелося модернізувати так, щоб він відповідав сучасним стандартам безпеки АЕС. Процес модернізації цих реакторів відбувається дуже повільно, там вже перевищили всі бюджети і зірвали всі терміни. Наш досвід засвідчує, що намагання щось зробити з конструкцій старого дизайну з метою їх вдосконалення – з додаванням якихось сучасних деталей – частіше всього стає більш складною і дорогою спробою, ніж коли все будувати з нуля.

Звичайно, якщо ці два енергоблоки Хмельницької АЕС будуть завершені, це продовжить тренд залежності від поставок російського палива. Враховуючи дефіцит фінансових ресурсів в Україні, більш коректно було б використовувати наявні ресурси реакторів, покращуючи їх роботу, ніж будувати нові. Недашковський досить консервативно оцінив будівництво цих блоків в $6 млрд. Варто також відзначити, що термін будівництва – 6-7 років, тому навряд чи можна серйозно говорити про швидке збільшення виробництва електроенергії.

Щодо проблеми поводження з відпрацьованим ядерним паливом (ВЯП). Нині перед Україною гостро постала проблема повернення з Росії осклованих високоактивних відходів, отриманих після переробки відпрацьованого палива з блоків ВВЕР-440 Рівненської АЕС. Як, на вашу думку, чи доцільно використовувати відпрацьоване ядерне паливо в майбутньому (після 100-річного зберігання у сховищах), чи, можливо, краще відразу поховати в геологічних формаціях?

Росіяни не володіють технічною можливістю переробляти відпрацьоване паливо реакторів типу ВВЕР-1000. Вони вміють переробляти відпрацьоване паливоз енергоблоків ВВЕР-440 та РБМК – цей тип реактора використовувався на Чорнобильській АЕС. Якщо відходи й повернуть в Україну, то вже без плутонію.

Тобто Росія залишає собі цінні матеріали, що не вигоріли в ході експлуатації ядерного палива (вигорає лише 3-5%), а нам намагається повернути високоактивні відходи в значно більших обсягах. Як цю проблему вирішують інші країни?

Щороку Україна витрачає приблизно $200 млн на вивезення відпрацьованого палива з АЕС до Росії, але рано чи пізно потрібно буде повернути назад високоактивні відходи – це дуже дороге «задоволення». Тому наша рекомендація: в України тепер є можливість створити спільно з американською Holtec власне сховище для безпечного зберігання цього палива протягом 100 років безпосередньо поряд з АЕС, як це роблять в Америці та Європі. Незалежно від присутності Westinghouse, Україні доцільно самостійно зберігати відпрацьоване паливо. Я вважаю, що з часом будуть розвиватися технології його переробки з виділенням плутонію, що дозволить використовувати це паливо для реакторів майбутнього. Мало хто знає, що після того, як паливо вивантажать з реактора, там ще залишається понад 90% потенційної енергії.

А чи володіє Westinghouse технологією виділення урану, плутонію та інших ізотопів з відпрацьованого ядерного палива?

Цей напрямок більше розвинутий у французів. Ми також розглядаємо, але в даний момент французи є лідерами. Але це не проблема: ми не вміємо переробляти відпрацьоване паливо, а вони не вміють виробляти паливні збірки для реакторів типу ВВЕР-1000. Тому ми можемо плідно співпрацювати.

Стандартна практика американських АЕС – зберігати ВЯП в сховищах протягом 100 років. Це, по суті, відкладене рішення. В нас є час, щоб розробити ефективну технологію переробки відпрацьованого палива. В крайньому випадку, тоді вже можна буде його й захоронити.

Американські АЕС також використовують технологію Holtec чи є й інші компанії такого типу?

Holtec – це одна з компаній, але є ще 2-3 компанії у світі, які володіють подібною технологією.

Внесок Westinghouse для України полягає в тому, що наша компанія може залучити сюди західні стандарти та технології, адже нині українські АЕС базуються на російських стандартах, що позбавляє їх можливості працювати на інших ринках.

Як ви оцінюєте перспективи світового розвитку ядерної енергетики, які тренди нині переважають?

Нині складний час для ядерної енергетики. В останні 4 роки, тобто, після аварії на АЕС Фукусіма, від атомної енергетики відмовилася Німеччина. Ми спостерігаємо, як інші країни, зокрема Швеція, передчасно закривають свої ядерні реактори. Це досить складний період, але ми бачимо майбутнє зростання на інших ринках, таких як Китай, Індія. Думаю, що ми продовжимо розширюватися в США та деяких країнах Європи. Передумови для розвитку в цих розвинутих країнах – США та Європи – їх декілька. Перш за все ядерна енергетика до цього часу залишається найбільш дешевою. Крім того, 24 години на добу атомна енергетика постійно генерує електроенергію, що позитивно відрізняє її від відновлювальної енергетики, яка не здатна нести постійне навантаження. Водночас, як і відновлювальна енергетика, атомні станції не забруднюють навколишнє середовище вуглекислим газом, тому з часом все більше країн будуватимуть свої плани з урахуванням розвитку атомної енергетики. Але для цього потрібен певний час.