Олег Тягнибок: «НАТО в Грузії лоханулось»

Літо – традиційний мертвий сезон для «вуличної опозиції», до якої себе відносять Олег Тягнибок та його «Свобода». Нещодавній кандидат в Президенти обрав в офісі «Главкома» найбільш прохолодне місце під кондиціонером та розповів про силу піару, як треба не давати життя «тушкам», що саме мала на увазі Ірина Фаріон та коли почнеться третя революція.

– Завжди найактивніші для нас періоди – це весна та осінь, – почав Тягнибок. – Зараз, особливо в червні-липні, не дуже зручний час для якихось акцій і в плані погоди, і в плані відпусток, а для студентів це ще й період сесій та іспитів. Але партійна робота не зупиняється. Є просто різні форми акцій. Наприклад, 30 червня ми обов’язково будемо відзначати на Західній Україні День державності України, потім проведемо звітно-виборний з’їзд, на якому буде стояти питання про нове керівництво партії. 17 липня в нас традиційна акція на Івано-Франківщині – вшанування бою на горі Яворина.

Ви впевнені, що протестні настрої в суспільстві, що спостерігаються після підписання харківської угоди, протримаються до осені?

Звичайно, їх треба підігрівати. Хоча до осені, я думаю, накопичиться багато інших проблемних моментів, тому влада й хоче так швидко провести вибори. Фактично після святкування Дня Незалежності відразу почнеться виборча кампанія. Знову буде не до економіки та соціальної проблематики.

Та з соціальною проблематикою перед виборами все буде гаразд.

Це буде піар-соціальна проблематика – подачка, хабар, політичний підкуп. Якщо вибори будуть на весну, владі буде набагато складніше. Я можу сказати, що Янукович і його команда роблять правильні кроки для себе – вони грамотно діють на власну користь щодо опозиції, щодо інформаційного супроводу. А наше завдання – показувати, що це все блеф, і підтримувати протестні настрої до осені.

На акціях опозиції ви виглядали білою вороною. На сцені з усіма не стояли, одразу після виступу від’їжджали, Тимошенко намагалась не попадати з вами в об’єктиви камер. При цьому ви кажете, що готові співпрацювати з усіма, хоча з вами готові співпрацювати не всі. Навіщо вам тоді такі соратники?

Це є тактичні союзники. Кожного разу треба пам’ятати, що коли ти не впевнений в союзнику, він може тебе зрадити. Ми повинні з усіма співпрацювати, але пам’ятати, що співпраця не є намаганням просто вскочити в якійсь останній вагон чи наш вагон причепити до їхнього потягу.

Тобто зрада зараз неможлива, бо в опозиційних сил немає зобов’язань одна перед одною?

Можна і так сказати. Те, що ми не приховуємо своїх намірів, є певним запобіганням, щоб не сталося тієї зради. Але ми вважаємо своїм обов’язком говорити про ті кроки, що мала б робити парламентська опозиція. Наприклад, перед ратифікацією харківських угод ми їм чітко сказали, що вони мають робити. Якщо б парламентська опозиція хоча б на частину прислухалась до наших порад, ці угоди не було б ратифіковано.

Ну, були б ратифіковані за тиждень. Самі бютівці кажуть, що для них було принциповим зробити максимальний спротив саме в той день, для них була важливою тимчасова перемога.

Але це смішно виглядає. Якщо б 27-го квітня під Верховну Раду вийшло 10 тисяч людей, за тиждень було б 100 тисяч, і час, повірте, грав би не на Януковича. Я, до речі, теж чув такі «пораженческие настроения» серед депутатів, мовляв, що ми можемо зробити… Але вибачте – вас там двісті з копійками. Якби я не був в парламенті 8 років, мене можна було б розводити такими розмовами, що пізніше там можна було б ратифікувати…

Та нічого подібного! Якщо ти впираєшся, маєш політичну волю, то взагалі ніколи не допустиш ратифікації. Згадайте – якісь нікому не потрібні процедурні питання, які вони між собою не могли утрясти, типу поділу посад, вони нормально вирішували – і блокували грамотно, і світло вирубали. А чому тут все так виглядало? Нащо було кидати димові шашки, якщо можна було кинути одну баночку зі сльозогінним газом, і все б закінчилось? Або і те, і те, якщо хотіли ефектніше. Вражає сам факт, що кількох чоловік тлумлять, а решта стоїть в засаді і дивиться, або в коридорі роздає інтерв’ю, коли відбувається така важлива подія, заради якої тебе, можливо, обрали депутатом. Заради одного дня, бо інші п’ять років твого перебування в парламенті можуть бути нікому не цікаві.

Зрештою влада, якби вона відчула опір, йшла б на переговори, і не так нахабно це б робила. Влада є сильною настільки, наскільки слабкою є опозиція. А як поступили з людьми, що стояли під стінами парламенту! Це або непрофесійність, або провокаційність. Людям, які з 7 ранку стояли, ніхто не казав, що робиться в парламенті. Мобільний зв\'язок у цій зоні глючив. А я, наприклад, стоячи там, притиснутий міліцією, отримував інформацію про те, що відбувається в Раді, телефоном від людей, які просто сиділи перед телевізором. А треба було з 8 ранку запускати політичних ді-джеїв, читати резолюції, заяви, організувати трансляцію…

Так знову ж – навіщо вам такі союзники? Навіть той же Кириленко, який позиціонує себе як нове обличчя, також був у владі і, за вашими мірками, повинен попасти під люстрацію.

Та всі були... Перебуваючи разом з ними в різних опозиційних об’єднаннях, ми стимулюємо їх до політичної відповідальності, щоб вони не обдурювали людей. Якщо не ми, то хто про це розкаже? Ось ми надрукували в нашій газеті хроніку зрад, де розписали, хто з депутатів якої ради як голосував, як себе поводив. От, наприклад, зараз УНП щось починає розказувати, але двоє з шести депутатів від УНП (третина!) голосували за Кабмін Азарова. Чи мають вони моральне право ще щось «Свободі» говорити?! Чи виключили цих двох депутатів з партії?

От про це люди мають знати! Що сьогодні вони за них голосують, а в їхніх лавах потенційні зрадники. І багато людей, коли це довідаються, змінять думку. Ось дивіться – 15 обласних рад, де більшість має не Партія регіонів…

Олеже, ви це й так в кожному виступі говорите…

І буду говорити, бо люди про це не знають! Чомусь Тернопільська рада не може ухвалити рішення, бо тільки «Свобода» голосує «за», а інші не голосують, бо чекають посади. Львівська обласна рада двічі не могла висловити недовіру Горбалю.

Чи не зарано? Сухому ви хотіли висловити недовіру, коли він ще навіть не приступив до обов’язків.

Кого б не призначив Янукович, хоч ангела з крилами, йому має бути винесена недовіра. Щоб показати Януковичу, що якщо він не буде рахуватися з думкою мешканців цього регіону, то кого б він не призначав, він отримає деструкцію. Це є крок з метою тиску на владу. Навіть якщо влада протягує якісь рішення, але з нашого боку є спротив, це рішення або м’якшає, або їм приходиться переносити його на інший час. Це і є політика – мистецтво компромісів. Сьогодні влада не йде на компроміс. А навіщо це їй, якщо можна всіх депутатів перекупити? Нам фактично зараз доводиться виконувати функцію санітарів.

Щодо Сухого. Вибачте, але коли людина визнає на сесії облради, що за харківські угоди голосував не він, а його карточка, а сам він знаходився в цей час в Тернопільській області, то це просто плювання в очі. Людина хвалиться, що порушила закон. І після цього за відставку голосує тільки «Свобода», а решта «патріотів» сидить і каже: «Ви – провокатори, бо нам жити з ним разом».

Горбаля ми ж теж не просто так хотіли відправити у відставку. Його вже призначили головою ОДА, а він голосує в ВР. Більше того, Литвин вводить нових депутатів, серед яких є той, який приходить на місце Горбаля. А Горбаль все одно голосує!

-- «Треба на кожному стовпі вішати зображення «тушок»

Як зараз взагалі йдуть перемовини щодо координації дій опозиції? Бо про Комітет порятунку, який створювався з таким пафосом, давно нічого не чути.

Ми ходимо на всі зібрання комітету. Щоправда… (просить вимкнути диктофон, натхненно, збиваючись на сміх, розповідає, як проходять засідання). Але про це не треба писати, бо можуть образитись. Скажу так, не завжди засідання цього комітету є ефективними.

Раніше нам дорікали тим, що ми не хочемо об’єднуватись. Ми пояснювали, що якщо об’єднання ставить за мету боротьбу за владу, мають бути два основних принципи – ідеологічна спорідненість і внутрішня люстрація. Перше потрібне, щоб потім депутати з цього об’єднання голосували однаково, а не так, як зараз. Тож краще домовитись на березі – по землі, по НАТО, по приватизації і таке інше. А внутрішня люстрація – це так відібрати людей, щоб не було серед них потенційних зрадників.

Так а які гарантії можуть бути в такій делікатній справі? Той же Камчатний, що стільки років провів в «Батьківщині», а зараз в коаліції, мабуть, кілька років тому й уявити цього не міг.

Значить, в партії «Батьківщина» невірно набирають людей в списки. Чомусь в нас таких проблем нема в тому ж Тернопільській облраді. Чи думаєте, з нашими депутатами не працюють? Чомусь нам вдалося знайти 50 таких людей, причому дуже різних. В нас є 10 депутатів у Львівській обласній раді, причому це не просто якісь бомжі, а професура, крупні місцеві підприємці, на яких також тиснуть, насилають на них податкові, але вони чомусь тримаються. Ми скрупульозно ставимось до підбору кадрів, і кожен з них знає, що їх чекає, якщо вони зрадять.

Якщо БЮТ або «Наша Україна» слухалися б нас, вони б кинули всі партійні сили, щоб влаштувати зраднику персональну обструкцію в суспільстві, пікетувати його хату, обмастити його дьогтем. Як колись робили – обмастили дьогтем, обсипали пір’ям і голого пустили на вулицю та ще й табличку б причепили – «зрадник». Це, звичайно, я образно кажу, але коли ти йдеш до хати, а перед твоїми вікнами стоять пікети кожного дня, коли твоїй жінці всі кажуть, що вона жінка зрадника, коли з тобою ніхто не хоче вітатись, чи така людина довго протримається? І ті гроші, що вона отримала за зраду, їй би любими не здавались.

Пам’ятаєте, як БЮТ та НУНС щось подібне робили, коли Плющ тільки почав займати свою окрему позицію? Коли з ним не хотіли вітатись, коли він почував себе незручно, і кожен розумів, що з ним те саме може статись. А зараз кожен знає – ну покричать і все. До того ж переважна кількість «тушок» не є публічними, ніхто не знає їхніх прізвищ і облич. Так треба на кожному стовпі вішати таблички з їхнім зображенням, бігборди навіть. Дайте їм реакцію!

Я розмовляв з одним депутатом від БЮТ, картка якого голосувала за харківські угоди, і він сказав: «А мої виборці в Дніпропетровську нормально це сприймають». І кому там потрібні ваші бігборди?

Виборці в Дніпропетровську так само різні. До того ж, за кожним з цих депутатів є інші грішки, і про це теж можна говорити. Головне – поставити собі за мету. А те, про що ви говорите, – ще один факт, що говорить про абсолютну недалекоглядність та безвідповідальність тієї політичної сили. Як можна було до себе в списки брати отакого? В «Свободі», наприклад, є служба безпеки, створіть і ви якусь психологічну службу. А вони ж просто набирали в список за гроші.

Ви згадали про НАТО. Зараз Україна відмовилась від плану вступу до альянсу. Ви задоволені цим, бо ніколи не були великим його прихильником?

Ми завжди нейтрально відносились до НАТО. Ми чудово розуміли, що Україна зараз є слабкою, і перш ніж йти і шукати якихось союзників, потрібно самим зміцнювати свою армію. Засади зовнішньої і внутрішньої політики приймає влада Януковича. Завтра інша влада прийме інші засади. Я не можу сказати, що ми задоволені цими засадами, але не хочу, щоб люди робили ілюзії щодо НАТО. Деякі очільники НАТО, роблячи аналіз російсько-грузинської війни визнали, що НАТО лоханулось, бо було неготовим до російської агресії.

-- «Найбільші мульки проти нас запускали саме націонал-демократи»

Вам вже вдалось підтягнути рейтинг партії до свого особистого? Останні дослідження Інститута Горшеніна дають вам 2,3%. Негусто, але колишнього Президента з його 0,3% ви вже обігнали.

Не тільки колишнього Президента, а й голову Верховної Ради… На жаль, ми не маємо зараз можливості самим замовляти правдиві опитування. Але всі соціологи, до яких ми скептично ставимось, дають мені місце не нижче п’ятого (на президентських виборах було восьме). Це прогрес. І найважливіше, що рейтинг партії обігнав мій особистий рейтинг. Якщо Інститут Горшеніна дає мені такі цифри, то партія десь 5% залізних має.

Проте після приходу до влади Януковича, особливо після перших його кроків, на хвилі незадоволення можна було очікувати радикального підвищення рейтингу так званих патріотичних сил. Але Тимошенко з Ющенко катастрофічно втратили, Яценюк бовтається десь біля 5%, ви хоч і зростаєте, як кажете, але не дуже стрімко…

Якщо йде зростання з 1 до 2%, то це зростання в два рази. Не буває, щоб з 1% відразу до 15%. Можна скакати, як Яценюк, а в нас все іде поступово. Коли ведеш військо, краще щоб передові частини не сильно вискакували наперед обозу. А святе місце пустим не буває. До нас приходять частина тих, хто голосував за Ющенка, за Тимошенко.

Але росту в правому спектрі все одно нема.

Ми якраз це аналізували, і розуміємо, що є атмосфера змученості людей. Щоб був сплеск активності, люди мають вірити тим, за ким вони можуть йти. А вони не можуть вірити тим, хто їх вчора обдурив. Нам складніше, тому що нас паплюжили і проти нас формували міфи не тільки наші ідеологічні противники. Найбільші мульки проти нас запускали саме націонал-демократи, і вони зуміли укорінити в суспільстві думки про «Свободу». В тій же Канаді, з якої я нещодавно повернувся, мені доводилось розказувати, що «Свобода» не є львівською партією.

Слухайте, з останніми висловлюваннями вашої однопартійки Ірини Фаріон щодо карної відповідальності за використання російської мови ви дійсно львівською партією і залишитесь.

Ви знаєте, що вона насправді сказала? Це як у школі: було першоджерело, і була критика, і багато хто, не читаючи першоджерело, вирішував, що достатньо почитати критику.

На передачі, яка йшла по львівському телебаченню, і на яку ще запросили кількох провокаторів, Фаріон абсолютно все правильно й вірно сказала, не відступаючи від партійної доктрини. Інша справа, як потім хтось видав перекручування в Інтернеті.

Коли зайшло питання про мову, Фаріон привела приклад європейських цивілізованих держав, зокрема, Франції. Вона сказала, що у Франції є закон «Про застосування французької мови». В тому законі написано, що заборонено вживання в публічних сферах висловів чи термінів іноземної мовою, якщо існує аналогічний французький вислів чи термін. В тому самому законі передбачені форми покарання – штраф у розмірі 9 тисяч євро або ув’язнення до 6 місяців.

Так ваша улюблена «люстрація» – теж не дуже український термін.

Українською ми вводимо термін «докорінне очищення влади», який використовуємо паралельно. А якщо в нас в Україні буде такий закон, то будьте впевнені, всі наші оратори не будуть вживати подібних термінів. Поки такого закону нема, тому ми нічого не порушуємо.

Так от – цей французький закон був затверджений внаслідок англо-американізації французької мови. Є навіть таке поняття як «франглє» – франко-англійський суржик. Там – англо-американізація, в нас – русифікація. Фаріон сказала, що якщо такі закони діють в демократичних розвинених країнах, щось схоже треба зробити в Україні, особливо стосовно тих держслужбовців, що порушують мовне законодавство. Тому якщо з ними будуть поступати так, як у Франції…

Насправді Франція зі своїм мовним законодавством тримається осторонь інших країн Євросоюзу…

А я не проти, щоб і в нас так було! І на передачі представник якогось «Русского блока» моментально перекрутив все на своє. Не знаю навіть, будемо ми давати якусь реакцію на це, чи ні. До речі! Приїхав народний депутат Вадим Колісниченко, скликав прес-конференцію, і сказав, що він йде до прокурора. Це нормально?

Ірину викликали на допит – і знаєте куди? В Управління по боротьбі з оргзлочинністю, тому що у дитячому садку вона, мабуть, створювала організоване злочинне угрупування.

Звичайно, і той скандал у садочку, що висмоктаний з пальця, і цей останній – це смішно. Причому кожного разу вони ініціюють кримінальну справу, а потім прокурори бачать, що придратися нема до чого. Але давайте торкнемось філософського питання – а як зараз захистити українську мову? Може, потрібні для суспільства радикальні конкретні пропозиції і навіть дії, щоб воно схаменулось. Я не вважаю, що захист української мови сьогодні є делікатним бажанням якоїсь вчительки чи письменника. Можливо, час зрозуміти, що коли на тебе йдуть з вогнепальною зброєю, з ножем ти проти цього нічого не зробиш.

-- «Свободі» потрібен офіс мінімум квадратний кілометр»

Чи вас влаштовує перехід на змішану систему на місцевих виборах, яку просувають регіонали? За вашими підрахунками, ви втрачаєте чи залишаєтесь на тому ж рівні?..

Звичайно, ми й раніше розуміли, що хто б не був при владі, закон про вибори вони сформують під себе. І завжди закон про вибори ухвалювався за кілька місяців до самих виборів. Ми готувались до різних систем. У нас в партії працює школа кандидатів в депутати, де викладають основи депутатської діяльності, розповідають, що таке бюджетна політика, земельне законодавство. Щоб майбутні депутати знали, що можна пройти в ради і за партійними списками, і за мажоритарними округами. В нас керівник районної організації повинен працювати на власний авторитет, він повинен бути психологічно готовий, що завтра може стати головою райадміністрації, або головою райради. Він вже зараз повинен мати команду і вести активну діяльність.

В фінансовому плані це дорожче чи навпаки?

Однаково. Ми все одно, ведучи виборчу кампанію, будемо вести її як загальноукраїнську. Наприклад, буде однаковий стиль листівок, де б людина не балотувалась. В нас не буде такого, як в інших партіях, які на Заході вели агітацію українською мовою, а на Сході – російською. Пам’ятаю, ми були в Ужгороді, і бачили рекламу Яценюка в угорських районах. Ті самі полоски, тільки «Арсеній» написано «латинкою», а гасла – угорською.

По закінченню президентської кампанії, ви казали, що гроші в вас закінчились. Нинішня активність «Свободи» свідчить про те, що вони з’явились?

Не хочу прибіднятися перед вами, бо це смішно буде виглядати, але на що нам тратити гроші? В нас у Києві вже навіть офісу нема. Зараз ми в пошуках, і то є реальна проблема, бо для такої структури, якою є зараз «Свобода», потрібен офіс мінімум квадратний кілометр. Насправді, дехто по хатах працює, дехто по власних офісах. Дехто з наших симпатиків надає тимчасові приміщення…

Колись лідер тернопільських регіоналів Орест Муц висловлювався, що ви ледь не в штаб ПР приходили за грошима…

Ні, він не так сказав. Якось Муц на сесії облради під час сутички біля трибуни отримав в вухо від одного «свободівця», вилетів на трибуну і почав верещати, що нібито Тягнибок стояв за ним в черзі в касу за грошима. Уявіть ситуацію: Тягнибок з чемоданом йде в чергу і стоїть. Спочатку Муцу гроші видають, потім мені, потім ще комусь… Ми часом сидимо і думаємо, чи на такі речі взагалі реагувати. Хоча чутки, я бачу, розходяться з новими варіаціями (сміється).

Пам’ятаю, після мого виступу на Яворині в 2004-му році, коли «Інтер» почав демонструвати змонтований ролик, всі почали це обговорювати. Спочатку з подачі Симоненка пішло, що я виступав на могилі Клима Сивура, який по-звірячому вбив Ватутіна, хоча Клим Савур в Карпатах взагалі ніколи не був, а воював на Волині. Потім пішло, що я виступав на горі Говерла і на могилі Степана Бандери «призывал убивать и вешать» (смієтся). Але найсмішніше було, коли тесть мого тодішнього помічника приїхав і запитав: «Слухай, що там Тягнибок наговорив? Всі говорять, що Тягнибок поїхав в Донецьк, заліз на терикон і всіх там на х… послав». Весело було дуже.

Щодо Муца, то ми на нього подали в суд, і відбулося вже десять судових засідань, на жодне з котрих він не прийшов, а зараз суд вже сказав, що взагалі цієї справи розглядати не буде. Але з Муцом ми судимось, як і з Симоненком.

З Симоненком ви теж в касі не стояли?

Він сказав, що на тернопільських виборах нас фінансував Коломийський і заплатив за все 100 тисяч гривень.

Малувато щось.

Мислить своїми масштабами. Але суди по Яворині в мене тривали п’ять років і, здається, ще тривають. На «Інтері» вже помінялось стільки начальства, а вони все не виділять час для спростування.

А взагалі великий бізнес та бізнес, близький до Партії регіонів, виходив до вас з фінансовими пропозиціями? Щось не віриться, що ні.

Зі мною особливо не зустрічаються, оскільки, напевно, бояться. Ви ж самі кажете, що Тимошенко ховається за спини соратників, коли я виходжу на трибуну, щоб мене разом з нею не сфотографували, так що про інших говорити. Але часом зустрічаються різні посередники, які через п’яті-десяті руки можуть натякати, що треба зустрітись, випити кави. Але я дуже боюсь подібних провокацій, бо розумію, що будь-яка моя публічна помилка може коштувати політичної діяльності цілої організації. І потім – я ж їх всіх знаю по роботі в парламенті. Часом можу випадково з кимось зустрітись, якісь розмови можуть бути в ресторані, на вулиці, під Верховною Радою. Але це, як правило, розмови в жартівливому ключі.

А що поганого в тому, щоб брати гроші у всіх і чекати свого часу? Як Ленін.

Якщо ти береш гроші, за те доведеться рано чи пізно відповідати. Брати гроші у меценатів можна, бо меценат дає гроші на ідею, але не у спонсорів. В принципі, нам вдається потроху знаходити фінансування. І не тільки грошима: хтось допомагає друкарнею, хтось – поліграфічними фарбами, хтось – транспортом. Хтось офіс дасть, хтось – машину. Так і викручуємось. Місцеві організації в нас на самофінансуванні, а центральний апарат забезпечує по негласній домовленості загальноукраїнські акції. Якби в нас було більше грошей, то ми би кожен другий-третій день акції влаштовували.

-- «Основне завдання будь-якої політичної сили – піаритись»

Опозиція дуже боялась, що під час візиту Медведєва оптом будуть здані українські інтереси. Щоправда, активно протестувала, здається, тільки ваша сила, ну й ще дівчата з FEMEN. Але все відбулось досить протокольно. Відвідування Януковичем Львова, здалось, також пройшло повністю за його сценарієм, незважаючи на протести.

Не скажіть. Те, що під час візиту Медведєва до України не було підписано таких дратівливих документів, свідчить хоча й про слабку, але правильну дію опозиції. Це зобов’язало владу притримати угоди, які вони все одно планують підписати, на більш пізній термін. Вони це можуть зробити влітку, коли буде мала політична активність. Але на той час підписання таких угод могло викликати реальну бурю протесту, бо вже було небагато до того, щоб народ повстав. Партія ж тільки підносить сірник, але своїми силами ніколи не може забезпечити революцію, вона може тільки її спровокувати та очолити.

В той момент більш-менш правильно спрацювала парламентська опозиція, що примусила Клюєва звітувати. Якщо б вони взагалі мовчали, був би капєц повний. Інша справа, що нам дуже прикро, що, окрім нас, ніхто не вийшов на протести.

А у Львові взагалі була ситуація, коли міліція перестаралась і відтіснила нас дуже жорстко вбік. Вийшло так, що ми опинились якраз під вікнами залу, де Янукович проводив свою Раду регіонів. І всі наші гасла їм було конкретно чути впродовж трьох годин, що вони там сиділи. Я вам можу сказати, що після цього такі «розгони» були по Львову! Нам потім в приватних бесідах міліціонери та «сбушники» розказували, що погони полетіли направо і наліво. Прочухана вони дуже сильного отримали.

Зараз в ваших виступах з\'явилось слово «революція». Про яку революцію ви кажете? Асоціації зараз виникають не з Майданом, а з народним маршем на Київ, який Луценко за прем’єрства Януковича довго анонсував та так і не провів.

Це була класна піар-акція Луценка, дуже грамотна. Насправді в новітній історії України відбулося дві революції. Перша – національно-визвольна, її можна датувати 1989–1991 роками. Але, в принципі, ця революція не була завершена, бо не відбулося очищення влади і старі комуністичні кадри моментально стали на бік тих, хто робив революцію. Помаранчева революція була зраджена, її плодами почали користуватися негідники. Система влади не була змінена, тому і програли. Ну і третя революція – це та, яку не заплануєш. Зрозуміло, що мусить бути фундамент для того, щоб вона була переможною, але сама революційна ситуація визріває в суспільстві. І визріє тоді, коли люди будуть не просто в себе вдома, з жінкою в ліжку чи на пиві з колегами говорити, що все погано, а коли будуть психологічно готові виходити на вулицю і відстоювати свої права. Ця революція буде носити, по-перше, характер національної революції, тобто боротьби проти українофобії. До цього я б додав питання історичної справедливості, бо реформи Табачника не можуть пройти безслідно.

Другий момент – соціальний, тобто протистояння найбагатших і найбідніших, бо в нас нема середнього класу. Власне, буде боротьба за той середній клас і протест проти тих багатих, що є при владі, і, до речі, як правило, не є українцями. Достатньо подивитись на останній Трудовий кодекс, що вони хочуть пропихнути в Верховній Раді. Він повністю пишеться в інтересах власників.

І, нарешті, громадянські права, що утискають, – свобода слова, право на мирні зібрання.

Ви зараз перерахували можливі підвалини. Але які форми ця революція може прийняти?

Звичайно, вона має бути вуличною. Протест може мати неконтрольовані форми, і тоді ця революція буде набагато жорсткішою. Особливо якщо подивитись, наскільки топорно працюють теперішні можновладці, без фантазії.

Але зараз не той час – ми живемо в епоху Інтернету, тому всі дії влади треба оприлюднювати. Наша роль – доносити правду до людей і показувати, що ми будемо робити, якщо нас оберуть. Це все називається словом піар – зв’язки з громадськістю. Основне завдання будь-якої політичної сили – піаритись. Тому коли хтось нам закидає, що ми піаримось, ми не вкладаємо в це поняття якийсь негативний зміст.

Я б хотів уточнити, щоб мене правильно зрозуміли: для нас піар не є найважливішим. Ми просто сприймаємо його як нормальну річ, бо ми тим живемо, і нам нема чого соромитись. А то бувають випадки, коли ми приводимо на акцію тисячу людей, то той, хто приводить десять людей, каже: «Приходьте на акцію без прапорів». Нема питань. Але, наприклад, більшість з тих, хто протестував проти вирубки парку в Харкові, були свободівці. Так народу було не видно, що то ми, і нас потім питали – а де ж була «Свобода»?

Михайло Добкін все одно вас «попалив», бо пікетувальники кричали «Ганьба» та «Міліція з народом», а в Харкові, з його слів, ніхто українською не розмовляє… До речі, чи скасує таки Янукович рішення Ющенка щодо героїзації Бандери та Шухевича?

Янукович може зробити хитрий і грамотний хід. Є певна частина української інтелігенції, яка сприймає Януковича як главу держави. Коли я на зустрічах з діаспорою в Торонто критикував Януковича, люди виходили і казали: «Це ж наш Президент!» Тому коли Янукович зробить пару кроків, якими б він загравав з тією частиною інтелігенції, він може отримати від неї велику підтримку. Наприклад, відправить у вересні у відставку Табачника. І всі будуть цим задоволені, хоча ніхто не згадає, що саме він поставив того Табачника. Може, така ситуація і з Бандерою. Хоча не виключаю, що він підписав вже указ, просто ми про це не знаємо.