Роман Сініцин: Під час співбесід міліціонери зізнавались в хабарництві, кришуванні наркобізнесу. Але з цією інформацією ми нічого не можемо робити
«Людина розповідає тобі, що прийшла на співбесіду пішки, а після розмови сідає в нову Toyota Camry»
Однією з найуспішніших реформ в Україні сьогодні вважається поліцейська. Перші нові патрульні вийшли на вулиці столиці ще в липні 2015-го і чи не одразу склали про себе доволі позитивне враження. Зараз нова поліція працює вже й в Харкові, Одесі, Миколаєві, Львові, Ужгороді, Мукачеві та інших містах.
Також з листопада почалася атестація співробітників МВС, які захотіли продовжити службу в рядах Національної поліції. Першими здавати тести та проходити співбесіди випало київським міліціянтам. І цей процес пішов не так легко. «Стара гвардія» будь-якими методами намагалася залишитися на своїх місцях. Ще в грудні минулого року під стінами МВС зібрався «міліцейський майдан» - протестувальники вимагали скасувати атестацію, оскільки, на їхню думку, вона була незаконною. Але цей «пікет» результату не дав – глава МВС Арсен Аваков заявив, що мітинг був організований тими, чиї схеми руйнуються реформою системи.
Наразі переатестація міліціонерів на Київщині вже фактично завершена. На черзі – Хмельницька, Волинська та інші області. Але попередні висновки вже можна зробити. Загальний рівень ерудованості та освіти у «старої» міліції доволі низький. До того ж, можливостей залишитись на своїх «теплих» місцях для тих, хто багато років сидів на потоках, все ще вистачає. Про це «Главкому» розповів один із співзасновників волонтерського руху «Народний тил» Роман Сініцин. Активіст в грудні минулого року очолив одну з атестаційних комісій області. За його переконанням, незважаючи на ретельні перевірки, в поліцію все ж таки пролізла величезна кількість людей, які не мають там бути. Не називаючи імен, він наводить найяскравіші приклади спроб «проскочити» та прогнозує, що в регіонах ситуація буде ще гіршою…
-- «Фактично на 98% переатестація відбулася»
Романе, процес переатестації на Київщині вже закінчився. Скільки міліціонерів в Києві та області мали пройти атестацію? Чи багато було тих, хто вирішив просто піти з посад, не випробовуючи оцю нову систему відбору?
По Києву і області загалом атестацію мали пройти близько 14 тисяч людей. Фактично на 98% переатестація відбулася. Чекаємо ще на проходження кількома людьми поліграфу.
Прийшли на переатестацію, звісно, не всі. За моїми спостереженнями, десь 10% сховались на лікарняних, попереводились і так далі – вони не включені в цю загальну кількість.
Куди є можливість перевестись, щоб уникнути атестації?
Зазвичай переводяться в Державну службу охорони, в АТОшні батальйони. Їм там теж потрібно буде проходити атестацію. Але вони її просто відтерміновують.
Розкажіть покроково, як відбувається переатестація міліціонерів, які хочуть працювати в Національній поліції.
Перший етап – вони складають тестування. Тестів два. Один – загальні навички: логіка, математика, щось таке на рівні восьмого класу, не складне, але і не просте. Там 60 питань, за які можна набрати 60 балів. Другий – тестування професійних навичок. Це вже антикорупційний закон, закон про поліцію, нішеві закони: для оперів - оперативно-розшукові, для слідчих – КПК. Там теж можна набрати максимум 60 балів.
В нас були випадки, коли людина набирала з логіки 6 балів з 60 – навіть згідно теорії ймовірності, якби вона обирала постійно один той самий варіант чи клацала різні, вона мала б набрати більше. Але були і випадки, коли людина проходила погано тестування, бо до того перебувала дві доби на чергуванні і не виспалася. Вона приходить на комісію, ми починаємо спілкуватися, і виявляється, що це нормальна адекватна людина – ми її пропускаємо.
Тобто низький бал – це ще не вирок?
Ні, далі вони все одно приходять на атестацію. Низький бал на тестуванні – не завжди показник того, що вони не відповідають критеріям відбору. Вони фактично до нас приходять з тестуванням вже. І далі просто відбувається очна співбесіда. Сидить 6-8 людей, які задають їм різноманітні питання. У складі комісії є копи – нові патрульні поліцейські рівня командирів рот, є співробітники кадрового або центрального апарату МВС – зазвичай переатестовані, є громадськість у кількості 2-3 людини – серед них багато журналістів. В складі нашої комісії, наприклад: від громадськості – я як співзасновник «Народного тилу», представник якогось Чорнобильського фонду, але він не ходить, журналіст Ольга Худецька, два копи і переатестований кадровик з апарату МВС.
Загалом на Київщині 18 атестаційних комісій: 10 київських, 4 обласних, 2 апеляційних, 2 атестують міліціонерів з центрального апарату.
Через вашу комісію скільки людей проходили атестацію і скільки її не пройшли?
Проходили близько 800, і з них більше третини атестацію не пройшли.
Якими критеріями при винесенні рішення керується комісія?
Основні критерії, якими ми керуємося, прописані в методичці з атестації: чесність, готовність та відкритість до змін і так далі.
У вас є якийсь обов’язковий перелік питань, які потрібно задати?
Питання стосуються корупційних ризиків, законодавства. Якщо це слідчий, то його дуже серйозно ганяють по КПК. Бо дуже часто трапляється таке, що приходить за посадою слідчий, а, насправді, він не слідчий, приходить опер, а він не опер, – просто якусь зовсім іншу функцію виконує, возить начальника райвідділу, наприклад.
Є також люди, які просто числяться, отримують зарплату, але ніяких функціональних обов’язків не здійснюють. Вони приходять на атестацію, бо ми їх викликаємо.
Але ж є очна і заочна атестація…
Що представляє собою заочна?
Заочна – це коли ти відслухав 30 людей на день, а тобі ще о сьомій вечора приносять 40 папок з особовими справами людей. Зазвичай, там сержанти, патрульно-постова служба. Але іноді трапляються і цікаві персонажі: колишні полковники, «Беркут» там ховається.
Як можна потрапити на «заочку»? Хто формує ці списки?
Я не знаю, як можна туди потрапити. Але хтось ці списки – в главку, в центральному апараті – формує. Не розумію критеріїв. Загалом проходження по заочці мало залежати від середнього балу людини під час тестування, але я такої послідовності не відслідкував.
Це от, до речі, ще один варіант, як можна пройти переатестацію. Навіть ходили чутки, що люди гроші платили, щоб просто потрапити на заочку.
Скільки вашою комісією було виявлено тих представників правоохоронних органів, які намагалися зловживати цим способом переатестації, аби лиш залишитися на місці?
У нас небагато, але оте, що було, – то серйозні, резонансні випадки. Прізвищ називати не можу. Але був, наприклад, полковник УБОЗу. Просто гуглиш прізвище – і там купа інформації про вимагання, кримінальні справи, які десь по ньому заводилися. І ця людина намагалася пройти переатестацію по заочці. Звісно, ми його викликали і звільнили.
Є ще нюанс: співробітники, які набрали сукупно більше 60 балів з двах тестів, мають право на апеляцію.
Тобто комісія може людину звільнити, а та подасть на апеляцію і поновиться на посаді?
Наскільки я знаю, у нас є дві апеляційних комісії, де також сидять представники громадськості. Частина з тих, хто не пройшов атестацію у нас, потім проходить апеляцію
Є статистика скільком міліціонерам вдалося успішно пройти апеляцію?
Нам, чесно кажучи, самим дуже цікаво це. Тому ми, власне, ініціювали створення ревізійної комісії. Нам, представникам громадськості, повинні надати доступ до архіву, і ми маємо проаналізувати, скільки справ, через які комісії проходили.
Так, дійсно, може бути так, що ми не атестували, а їх потім протягнули завдяки апеляції. Я цього не виключаю. Цих підводних течій там дуже багато. Ну, уявіть собі, люди сиділи на реальних потоках з мільйонів доларів – це ж не для кого не секрет, що в МВС ієрархічна структура заробляння «бабла». Деякі полковники займалися кришуванням бізнесу, а тут їх звільняють. Звісно, вони будуть намагатись будь-якими методами залишитись.
Загалом після проходження атестації людина може отримати чотири варіанти відповіді: «понизити», «підвищити», «залишити» і «звільнити». У відсотках можете оцінити, скільки серед тих, хто атестується, у які категорії потрапляє.
На підвищення йде дуже мало – 3-4%, але це по нашій комісії. Десь 30%, а іноді і більше, ми звільняємо. 10-15% понижаємо.
Як вам працювалося в комісії? Морально тяжко вирішувати долю людини?
Бувало таке, що людина безсоромно розповідала про те, що можна підозрюваного приковувати до батареї і вибивати покази, якщо це потрібно слідству, і нічого поганого в цьому немає. Багато з тих, хто приходить на атестацію, взагалі, не розуміє, для чого це робиться. Вони як мантру вивчили, що наслідком буде збільшення довіри населення. Питаєш: а чому раніше довіра була низька? Відповідь: тому що раніше в нас було мало грошей чи бензину. Спочатку це все було незвично, але зараз вже звик. Коли по 30 людей в день заслуховуєш, то вже не так гостро це сприймаєш.
Яке питання є найскладнішим для міліціонерів?
«Чому ми повинні залишити вас в поліції з огляду на те, що у вас непрохідний бал?». Люди зазвичай відповідають: «тому що в мене кредит великий за машину» чи «вже ж лише два роки до пенсії лишилось». Люди ніколи не говорять, що вони готові змінитись, що вони щось зрозуміли, що в них є якісь пропозиції для покращення, що потрібно проводити реформи і так далі. Нічого такого. Майже всі все це зводять до якихось особистих речей: «мама хвора» або «дитина-інвалід», «залишіть мене».
Основна причина непроходження атестації? На чому переважно всі валяться?
Ну, чіткого зв’язку між оцінкою на тестуванні та результатами по співбесіді, як я вже говорив, немає. У нас на кожну людину відведено 15 хвилин, та були випадки, коли ми з людиною говорили 2 години, бо така неоднозначна персона і посада в неї теж неоднозначна, впливає на прийняття дуже важливих рішень.
Не проходили через нас люди з різних причин. Бувало таке, що ми відправляємо людину на поліграф, а вона там зізнається у злочинах, чи там по ній загораються червоні маркери з приводу підозри у скоєнні важких кримінальних злочинів. Були люди, які от так зізнавались у тортурах, зґвалтуваннях і таке інше.
Були випадки, коли людина нечесно поводила себе з комісією. Один, наприклад, каже, що в нього нічого немає, а ми у відкритих джерелах знаходимо інформацію, що у нього є будинок у Вишеньках (село в Бориспільському районі на Київщині, - «Главком») з басейном. Показуємо цій людині фото цього будинку, відповідь: «Так, я просто забув».
Всім, хто приходить на співбесіду, ви пропонуєте піти на поліграф. Скільки погоджується?
Десь 25% не погоджується.
Які причини відмови?
«Далеко їхати», «не хочу», «мене будуть три години тримати, підключати якісь проводки, боюсь» і таке інше.
Відмова від поліграфу як впливає на вердикт комісії?
Відмова від поліграфу не є підставою для звільнення, але це великий аргумент на користь негативного висновку. Особливо, якщо задаєш людині конкретне питання з приводу корупції, показуєш інформацію з відкритих джерел, яку вона заперечує, пропонуєш йти на поліграф, а вона відмовляється. Якщо людина не йде на поліграф, значить, їй є, що приховувати. У нас були випадки, коли людина погоджувалася йти на поліграф, а вже у поліграфіста передумувала і писала заяву на відмову. Був випадок, коли людина після пропозиції піти на поліграф просто втекла з приміщення. От просто сиділа-сиділа, після питання про поліграф підривається і тікає. Потім через 15 хвилин повертається і каже: так, я готовий. Я питаю: ви що, комусь телефонували порадитися? Він: так, батькові. Питаю: а батько хто? Він: начальник райвідділу в якомусь районі, сказав мені йти.
Ви зазначили, що на поліграфі дехто з тих, хто атестувався, зізнавався у злочинах. Цю інформацію ви кудись передаєте? Ці моменти розслідуються?
Люди зізнавалися в десятках епізодах: в хабарях, в кришуванні наркобізнесу і так далі. Це страшно. Але ми нічого не робимо з цією інформацією, ми не маємо права її розголошувати. Питання по поліграфу законодавчо врегульовані, і не можна розголошувати жодних даних, які там були отримані. Ми з комісією читаємо поліграф, приймаємо рішення, пакуємо результати поліграфу в папку і підшиваємо в особову справу. Що відбувається з цією інформацією потім, я не знаю. Але дуже сподіваюсь, що це потрапляє в руки співробітників внутрішньої безпеки і СБУ.
Декілька разів ми звертались до співробітників внутрішньої безпеки. Було таке, що люди здавали схеми: кому, коли, скільки, за що платили, скільки коштує та чи інша посада. Такі історії зазвичай розповідали ДАІшники. Ну і з інших підрозділів розповідали про «плани по грошах», про те, кому потрібно було заносити по 3 тисячі доларів на місяць, а як не заносиш – не працюєш. Ми просто цю інформацію передавали.
Щодо відкритих джерел. У нас є доступ до бази даних звернень громадян, куди фактично люди (анонімно або ні) зливають якісь дані. Але знову ж таки, туди ж можна «злити» якийсь начебто «компромат» і на реальну хорошу людину. Тому ми просто беремо це до уваги і про це запитуємо.
Скільки ви витрачали часу на підготовку до співбесіди по кожній людині?
До півгодини приблизно. Це просто щоб її більш-менш пробити по різних базах даних і у відкритих джерелах. У одного задекларована зарплата 70 тисяч гривень на рік, дружина безробітна. А в них в родині три машини – незадекларовані. Ми це виловили в соцмережах. Питаємо: ваша машина? Відповідь: ні. А вона, грубо кажучи, просто записана на підставних осіб. Або людина розповідає тобі, що вона на співбесіду прийшла пішки, а ти після розмови виходиш покурити і бачиш, як вона сідає в нову Toyota Camry. А юридично у нього все чисто. Та ти у неї про це питаєш, дивишся на реакцію, людина починає себе інакше поводити. Часто видно, коли людина бреше, хоча, звісно, не завжди.
-- «Зараз гроші платять за те, щоб поїхати в АТО»
Ви вже згадали, що в списку тих, хто намагається пройти атестацію заочно, з’являються «беркутівці». Скільки їх намагалося так проскочити?
Точно цифру не назву, але от по Києву - чоловік 40-50. В будь-якому випадку їх викликали на співбесіду. Був же скандал, коли були пропущені через комісію чотири представники «Беркуту» (колишньої третьої роти київського «Беркуту», - «Главком»), і член атестаційної комісії, активіст «Автомайдану» Олександр Кравцов написав пост про це. Потім ця комісія була переформатована.
Ваша комісія проводила співбесіди представників «Беркуту»? Які результати?
Звісно, проводила. Історії у всіх однакові: нічого не знаємо, про вчинення злочинів нашими колегами нічого не чули. Всі сидять і розповідають, що вони або сиділи в черговій частині весь час, або були водіями жовтого автобусу, або були на лікарняному.
Через нас ніхто атестацію не пройшов.
А хтось погодився піти на поліграф?
Вони зазвичай відмовляються від поліграфу. Але кілька «беркутівців» таки пішли. Але не пройшли все одно. У нас ще були колишні співробітники «Беркуту», які звільнились до трагічних подій – от з них хтось, може, і пройшов. Але моя думка: ті, хто не звільнився після побиття студентів, є співучасниками злочинів.
Багато людей на атестацію проходять з посвідченнями учасників бойових дій АТО? Це впливає на вердикт комісії?
Від тих корочок не залежить рішення комісії. Ми просто їх питаємо, де саме і коли вони в АТО були. Я сам за два роки об’їздив територію АТО вздовж і поперек і, в принципі, знаю, що і де відбувалось. Переважна кількість учасників бойових дій, які до нас приходять, були в АТО в 2015 році або взимку 2014 році, при чому заїжджали не далі Слов’янська чи Краматорська. Відсиділи там місяць, і це ще за їхніми даними, і отримали статус. Зараз гроші платять за те, щоб поїхати в АТО.
Кому можна так заплатити, щоб поїхати в АТО, а потім отримати статус?
Я не знаю системи прийняття цих рішень. «Корочка» – це не плюс під час атестації. Але це ще 50% знижки на комунальні послуги, безкоштовний проїзд в міжміському транспорті і купа пільг . Тому ці «корочки» і купляються.
Тобто є бійці, які з такою самою корочкою сиділи під реальними обстрілами, а є чуваки, які ходили в сауну і просто місяць прожили в Слов’янську.
З тих, хто прийшов на комісію до нас із «корочками» учасників бойових дій, десь у 70% не було жодних вогневих контактів із ворогом, невідомо, що вони там робили, бо перебували в мирний період часу в мирних містах. От Краматорськ зараз нічим не відрізняється від Києва.
Бували у нас і такі, що приймали участь в таких гучних боях, як в Дебальцево. Але таких меншість.
Ви на Фейсбуці під час проведення переатестації публікували діалоги із старими міліціонерами, які приходили на співбесіду. Чесно кажучи, з опублікованого вами складається враження, що серед наших правоохоронців дуже мало розумних і не корумпованих людей.
Я думав, що загальний рівень ерудиції, освіти буде вищий. Іноді ми мали справу з ледве не клінічними випадками, коли людина ходить з погонами капітана чи майора і не знає якихось базових речей, не те, що з законодавства, а навіть того, що це Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки. Оце страшно. Бо отакі люди фактично поставлені здійснювати правоохоронну діяльність. Але не все так погано. Є хороші, світлі люди. Та їх мало.
Більшість - сіра маса, середній, нижче середнього рівня. Але тут варто враховувати, що в Україні відсутня взагалі освіта – у нас все купується, продається, люди вступають за гроші, дипломи отримують за гроші. З міліцією те саме. Буває таке, що людина взагалі не орієнтується в законодавстві, не пам’ятає, на яку тему писала дипломну роботу, хоча це було рік тому, не пам’ятає, хто був керівником, які взагалі є галузі права. Але вона – магістр. І таких реально багато.
Чому виникла така проблема навколо переатестації голови департаменту протидії наркозлочинності Нацполіції Іллі Ківи? Він її уникає чи хворіє, як запевняє сам?
Ківа – хвора людина і не має права обіймати такі посаду, на мою, та й не тільки, думку, зовсім нещодавно був інвалідом ІІ групи, але потім документи МСЕК (Медико-соціальна експертна комісія, - «Главком») якось дивно згоріли. В 2011 році він був засуджений у кримінальній справі за отримання хабара о особливо великих розмірах, будучи на посаді заступника голови Полтавського обласного відділу захисту прав споживачів, але потім судимість погасили. Він має проходити атестацію в центральній комісії, але всіляко намагається уникнути проходження атестації. Мабуть, розуміє, що в нього є великі шанси її не пройти, бо навіть з відкритих джерел про нього стільки інформації, що по деяких епізодах можна суд одразу на атестації проводити. Центральні комісії, на відміну від наших, продовжують працювати. І наскільки знаю, там його вже дуже сильно чекають.
-- «Коли ми не пропускали взводами ДАІшників, інші комісії пропускали»
За цей час хтось намагався на вас тиснути? Робив якісь пропозиції «посприяти»?
У нас були тільки випадки, коли хтось з членів комісії говорив: «Я його знаю, він нормальний, його треба пропустити». Ну, окей, знаєш – береш самовідвід і не береш участі в його атестації. Цього члена комісії ми в результаті виключили. Але це був представник громадськості. В нас в комісії такий випадок був один. Загалом їх багато. Ні для кого не секрет, що в комісіях були представники громадськості, які відверто просто тягнули тих чи інших працівників міліції.
Коли ми не пропускали взводами ДАЇшників, інші обласні комісії пропускали. Там вирішили, що вони можуть змінитись, що при більшій зарплаті вони не будуть брати хабарі. Але це нонсенс.
Як, взагалі, проходив відбір в ці комісії представників громадськості?
Заповняється анкета на сайті Національної поліції від якоїсь громадської організації або видання. Хто там саме приймає рішення, я не знаю, але, мабуть, це вже відбувається на рівні заступників голови Національної поліції Хатії Деканоїдзе. Я от заповнив цю анкету, приніс рекомендацію від громадської організації «Народний тил». Мабуть, далі там відбувалось якесь голосування. Потім мені передзвонили з Національної поліції. Я прийшов і в той же день став головою.
Ви в курсі, як процес відбору комісій проходить в регіонах?
Якщо в Києві були представники, яких умовно можна назвати «мєнтовськими» активістами, в регіонах, взагалі, все печально. В Києві все це відбувається все-таки за підтримки прозорих фондів, під увагою ЗМІ. А в регіонах від усяких різних асоціацій ветеранів АТО, ветеранів МВС, чорнобильських фондів, афганців, асоціацій фермерів можуть заявлятись дуже різні люди. Я зараз спостерігаю за тим, хто зараз по Луцьку заявляється. І чесно кажучи, мені сумно. Остаточних складів комісій немає, тому конкретніше говорити не буду. Ще от, наприклад, почався відбір в Хмельницькому. І там теж вже в деяких представників громадськості є питання до інших представників громадськості, бо перші вважають других лобістами старих міліціонерів. Далі – Рівне, Луцьк, Львів, Чернігів, Одеса… Як на мене, в регіони потрібно відправляти в комісії якомога більше людей з Києва. Потрібно взяти нових київських копів і відправити їх туди. Ми всі розуміємо, що таке Луцьк із населенням 200 тисяч. Там всі всіх знають. І який би ти там громадський активіст не був, до тебе прийдуть і попросять. Я в цьому впевнений.
А десь на Луганщині 90% «мєнтів», взагалі, потрібно вигнати, вони - сепаратисти. Але, з іншого боку, їх немає ким замінити. Я знаю, що зараз є проблема навіть з набором 200 людей патрульних в Сєверодонецьку, в Лисичанську.
Ви особисто плануєте подаватися в комісію в інші міста?
Ну, швидше за все, я поїду в Луцьк. Я просто звідти родом, в мене батьки живуть, мені не байдуже. Можливо, ще поїду на Луганщину.
Але, розумієте, у нас в «Народному тилу» ніхто не отримує грошей. Це в чистому вигляді волонтерська структура. І особисто я там вже більші, ніж півтора року чисто волонтерю. І це дорого дозволити собі ще й продовжувати на такій же основі тестувати міліцію.
Членам комісій нічого не платять?
Ні, дають якісь талони на їжу. Ну, копи (члени комісій, - «Главком») отримують свою зарплатню.
Як, взагалі, можете оцінити успішність реформи поліції?
Атестація – в жодному разі не реформа. Атестація проходила і раніше щороку – просто вона була внутрішньою, а зараз туди включили представників громадськості. Щоправда, нам обіцяють, що після атестації буде проводитись ще перекваліфікація. Будуть якісь примусові навчання, знову будуть екзамени, тести, і частину відсіють. Я дуже на це сподіваюсь. Бо впевнений, що зараз в поліцію пролізла величезна кількість людей, які не мають там бути. Знову ж таки, є обіцянки, що через рік будуть нові атестації із залученням громадськості.
А, взагалі, потрібна реформа всієї структури Нацполіції. До нас дуже часто приходили люди, по яких ми не розуміємо, що вони роблять. От у нього є штатна посада, але він, насправді, нічого не робить. Часто люди зізнаються, що займають одну посаду, а, насправді, займаються іншими справами. Наприклад, особа, яка працює в інформаційному відділі, робить якийсь запит з бази даних, один запит, і робить його весь час. А в неї погони. Чи от в «Беркуті» нам зустрівся міліціонер-водолаз. Ну, просто така посада була, але жодного стосунку до води не мала. Чи був у нас за посадою міліціонер-велосипедист. Три роки пропрацював він на цій посаді, але велосипеда в нього не було.
Потрібен перегляд структури МВС, скорочення 30-40% посад як таких, перерозподіл функцій. Тут нероб дуже багато. Хоча варто зазначити, що багато хто з тих, хто займає доволі дивні посади, атестацію проходять. Та дуже погано, що ми не маємо якогось оперативного варіанту переведення людини на іншу посаду. Ми пишемо в рекомендації «змінити посаду», але це не обов’язковим для виконання.