Ігор Перегінець: Жодна зі 105 тисяч упаковок простроченого Таміфлю не покинула державні склади під час епідемії

Епідемія грипу цієї зими відсунула на задній план усі інші проблеми, котрих в сфері нашої охорони здоров’я безліч. Наразі в Україні відмічається агресивність вірусу так званого свинячого грипу - типу А Н1N1. Він на відміну від інших вірусів здатен провокувати важкі вірусні пневмонії. З початку епідемічного сезону, за оперативними даними, в країні було зареєстровано до 3,5 мільйонів хворих на грип та ГРВІ і 253 лабораторно підтверджених летальних випадки від грипу. І хоча подекуди санепідемслужба фіксує спад захворюваності, її показники все ще перевищують епідемічний поріг в 15 областях, з них в чотирьох – на 50%.

Про те, чим цьогорічний грип відрізняється від минулорічних, про забезпечення лікарень препаратами від цього захворювання, читайте у першій частині розмови «Главкома» із заступником міністра охорони здоров’я Ігорем Перегінцем.

-- «Найбільший рівень захворюваності був у Донецькій області»

Пане Ігорю, з початку епідемічного сезону, станом на 10 лютого зареєстровано 253 лабораторно підтверджених летальних випадки грипу. Поясніть, як саме встановлюється причина смерті у цьому випадку. Куди стікаються всі дані?

У кожному окремому випадку будь-якого інфекційного захворювання беруться відповідні біологічні матеріали. Вони спочатку обстежуються на місцевому рівні – в лабораторіях Держсанепідемслужби, там визначається збудник. Далі передаються в центральний офіс у Києві. Буває, що є інформація з регіональних лабораторій, що це є вірус грипу H1N1 під знаком питання, бо у них може не бути достатньо технічних можливостей, щоб стовідсотково це визначити. І паралельно ті ж самі зразки направляються в Український центр з контролю та моніторингу захворювань Міністерства охорони здоров'я. Держсанепідемслужба та цей Центр – це дві різні установи. Держсанепідемслужба – це центральний орган виконавчої влади під Кабінетом міністрів. Український центр з контролю та моніторингу захворювань Міністерства охорони здоров'я України – це державна установа, підпорядкована МОЗ. Тому інформація достатньо часто з різним темпом доходить до різних структур і з певними відмінностями може інтерпретуватися.

Але коли ми говоримо про лабораторно підтверджені випадки, ми говоримо про лабораторію національного рівня – лабораторію Українського центру з контролю та моніторингу захворювань Міністерства охорони здоров'я в Києві.

Тобто цифри, що озвучуються, насправді, можуть не зовсім відповідати дійсності?

Визнаємо, що досконалості в системі, в якій ми працюємо, немає. Маю на увазі, в обміні інформацією, в швидкості і якості опрацювання. Але ми можемо оперувати тільки отриманими зрозумілим шляхом даними, які до нас надходять.

Конкретна ситуація: наприклад, станом на 10 січня цього року офіційно було зареєстровано 25 летальних випадків від грипу, але в той же день іншими офіційними джерелами озвучувалася інша цифра – 27 смертей лише в Донецькому регіоні. Як можете це прокоментувати?

Коли говорять, що десь померло стільки-то - для нас це не є інформацією. Ми спираємось тільки на ті дані, які приходять з лабораторій, які є підтвердженими. Щоб поставити діагноз «грип», треба висіяти вірус грипу і його типувати. Може бути один клінічний діагноз, і й інший діагноз, який є причиною смерті. Тому підтверджено лабораторно по грипу у нас могло бути, умовно, 5 летальних випадків, а загалом смертей - 25, причиною смерті могла бути, наприклад, гостра респіраторно-вірусна інфекція (а не грип), яка призвела до пневмонії, і людина померла від пневмонії. Фактично це різні захворювання, різні причини смерті. І тут не потрібно шукати маніпуляцій.

Як збираються дані під час рутинного нагляду з регіонів ви вже розповіли. Поясніть, як ті ж самі дані збираються та обробляються під час дозорного епідеміологічного нагляду.

Дозорний епіднагляд - це коли визначається 5-8 точок в країні, і тільки там відбувається моніторинг стану захворюваності на гострі респіраторні інфекції та грипом.

Що саме це за точки?

Дозорний епіднагляд Українським центром з контролю та моніторингу захворювань МОЗ України проводиться в 8 контрольних містах: Вінниця, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Київ, Львів, Одеса, Харків, Чернігів.

Ці дані аналізуються, так отримується узагальнене уявлення про захворювання в країні. Це науковий спосіб визначення того, яка захворюваність в Україні та яка смертність.

Проблема в тому, щоб знайти оптимальні механізми, які б давали Міністерству охорони здоров’я коректну, оперативну, якісну інформацію для ухвалення рішень, для звітів у міжнародні бази даних, щоб ситуація моніторилась не тільки в Україні, а й в європейському регіоні, аби розуміти епідемічні процеси.

Цинічне запитання, але 253 смерті від грипу – це багато чи мало? З огляду на те, що за даними МОЗ, у 2010 році в Україні від грипу померло 282 людини, у 2011 році - 91, 2012 році - тільки двоє, в 2013 році - 23, у 2014 році - 14 хворих.

І одна смерть – це вже багато. Але у порівнянні з минулим і позаминулим роком показники захворюваності особливо не вирізняються. Та нас, власне, сьогодні турбує збільшення смертності від захворювання. І якраз у більшості випадків це смерть від грипу типу H1N1, який почав розвиватись на континенті з 2009 року. Такі ж процеси спостерігались в 2009 році, коли циркулював той самий штам збудника. Звісно, паніка є недоречною, але звертати увагу на своє здоров’я необхідно, оскільки у більшості випадків смерть наступала після пізнього звернення хворих до лікаря. Важливо, що у регіонах є ліки. Ми отримали гуманітарну допомогу: більше 2 тисяч доз «Таміфлю» та 32 тисяч «Релензи» - це специфічне противірусне лікування, його повинен призначати тільки лікар.

За останніми даними МОЗ, в 15 областях показники захворюваності на грип та ГРВІ перевищили епідемічні пороги. Чому одні регіони грип охопив більше, інші – менше?

У нас найбільший рівень захворюваності був у Донецькій області. Це зрозуміло, оскільки мобільність і густота населення там значно більші. Серед інших факторів, які впливають, – кліматичні умови тощо.

Чи варто очікувати на другу хвилю грипу?

У грипу H1N1 і в Європі, і в Україні 2009 року є тенденція і до швидкого наростання, і до швидкого спаду. Зараз в деяких регіонах, які першими перевищили епідеміологічний поріг, уже відзначилась тенденція до спаду. Наприклад, наприкінці січня я був у Слов’янську і Святогірську Донецької області, спілкувався з лікарями. Станом на кінець січня вони вже спостерігали значне зменшення звернень.

Чи маєте ви інформацію щодо показників захворюваності та смертності від грипу на окупованих територіях?

Ні. На сьогодні нагляд нашими службами там не ведеться. Це така потенційна міна уповільненої дії.

Ми знаємо лише, що міжнародні організації надають гуманітарну допомогу, яка з боку України заїжджає. Нещодавно були надані ретровірусні препарати для лікування ВІЛ-інфікованих. Залишалися деякі запаси ліків з попередніх років.

Епідемію грипу в Україні своєрідно прокоментували в Москві та в самопроголошених республіках «ДНР/ЛНР». Міністр охорони здоров’я РФ Вероніка Скворцова попередила, що епідемія грипу в Росії почнеться раніше зазначених термінів і в цьому році прийде саме з України. А так званий «заступник командуючого корпусом Міноборони «ДНР» Едуард Басурін заявив, що в лабораторії під Харковом американці вивели вірус грипу і запустили його на Донбас. Ці абсурдні заяви грають якусь роль?

Я би, до речі, не недооцінював такий абсурд, він однозначно грає свою роль в інформаційній війні і розхитуванні ситуації в Україні. Не перший раз ми бачимо, як інформація щодо охорони здоров’я використовується в Росії. Так само було з поліомієлітом та ефективністю відповіді на спалах цієї хвороби, грипом, забезпеченістю української системи охорони здоров’я. Там вміло на цьому маніпулюють, щоб підірвати довіру українця, вплинути на ставлення людей до влади. Тому медіа, які використовують цю інформацію, повинні бути свідомими того, що це може бути також елементом великої гри проти України.

-- «Немає сенсу закуповувати запас, коли ми не знаємо, скільки нам потрібно ліків»

Ви згадали про отримання Україною гуманітарної допомоги – протигрипозних препаратів «Таміфлю» та «Релензи» з Литви. Які взагалі обсяги потрібні країни? Скільки ми мали? Скільки закупили?

Я розумію, чому ви саме так формулюєте питання, але я б так його не ставив. Насправді, я не знаю, скільки потрібно того ж «Таміфлю», і ніхто не знає. І немає сенсу закуповувати запас, коли ми не знаємо, скільки нам потрібно ліків. Нам просто потрібно мати систему, яка би була достатньо швидкою, гнучкою і прозорою, щоб можна було купити стільки, скільки треба, і де треба. От звучать історії щодо нестачі ліків від сказу, ботулізму. Але, зрозумійте, ми ніколи не напасемося на всі можливі захворювання, щоб воно просто так зберігалося. Ми не можемо цього дозволити собі. Це не ефективно.

Тому тут стоїть питання виключно формування нової системи закупівель, чим ми зараз активно займаємось. Система закупівель - це не просто тендер. Це те ж планування потреби за епідпоказниками, наприклад. Різні хвороби мають свої правила розвитку. Якщо ми знаємо, що грип має сезонну специфіку, значить, нам треба під цю сезонність закупити лікарські засоби або забезпечити можливість, щоб їх швидко закупити. Якщо ми знаємо, що нам треба на стільки-то дітей стільки вакцини, ми маємо гарантувати це на 100%. Але ми не можемо робити це щороку, бо виробництво вакцин - це складний процес, їх треба замовляти наперед. Країни мають контракти на 3-5 років. А в нас: щороку, щороку, щороку… І нам ніколи не вистачало. З цього року ми цю драматичну практику змінимо. Сподіваюсь, 2016-й буде переломним в плані забезпечення вакцинами, в тому числі, проти грипу. Але в даній ситуації ми можемо лише реагувати на «пожежі», шукати гуманітарну допомогу.

Тобто Україна сама не закуповувала препарати від грипу?

Ні. Але отримана від Литви гуманітарна допомога була швидко доставлена, лікувальні заклади в регіонах, які потребували ліків, отримали ці препарати.

Щодо запасів препаратів від грипу, які закуповувалися Україною ще в буремному «грипозному» 2009 році, і внутрішнього документу МОЗ, де прозвучала пропозиція передати в регіони 105176 упаковок «Таміфлю», у яких закінчився термін придатності. В міністерстві вже заявили, що оприлюднений народним депутатом Іриною Сисоєнко документ не є розпорядчим, і на даний момент усі упаковки із невідповідним терміном придатності залишаються на складах ДП «Укрвакцина». Тим не менш, розкажіть, чи все-таки вони мали їхати по Україні, в якій саме кількості, і чи залишилось щось зі старих запасів на місцях.

Великою мірою в регіонах є запаси того, що було закуплено в 2009 році, до сих пір. Тоді було закуплено, м’яко кажучи, більш, ніж досить. Це ж препарати специфічної терапії, тобто використовуються виключно для лікування грипу H1N1. І вони не були повністю використані, тому що не були потрібні.

Давайте прояснимо ситуацію. МОЗ зазначив, що документ, оприлюднений пані Сисоєнко, є внутрішньою документацією. Але оскільки він таки оприлюднений, як ви прокоментуєте пропозицію передати прострочені ліки в регіони?

Питання щодо того, як ця інформація з’явилась в публічному доступі - це питання внутрішнього розслідування міністерства.

За даними, які ми маємо від ДП «Укрвакцина», яке отримувало і зберігало ліки, зараз на складах є понад 295 тисяч упаковок. З них - 105 тисяч упаковок, термін придатності яких закінчився, і 2121 упаковка, які ми передали в регіони, з терміном придатності до серпня 2016 року. І ще 134 тисячі упаковок були надані в якості гуманітарної допомоги. І залишок в регіонах приблизно 53 тисячі упаковок. Тобто це та частина, яка була і закуплена, і надана в якості гуманітарної допомоги.

Чому виникло це запитання? Департамент, який готував подану в доповідній міністру інформацію, керувався даними, що були доступні на цей момент. У 2009 році, коли була отримана гуманітарна допомога і був закуплений «Таміфлю» з терміном придатності 5 років, були внесені зміни в інструкцію. Існує інструкція, затверджена 01.10.2009 Міністерством охорони здоров’я, де прописаний термін придатності 7 років. Також був лист Державно-експортного центру, де говорилося про те, що «зміни вводять на території України з 01.10.2009..., розповсюджуються на всі серії зазначеного лікарського засобу, що знаходяться в обігу, ввозяться або будуть ввезені на митну території України».

Але потім термін придатності був змінений знову?

Потім з’явився інший лист, також підписаний Державно-експортним центром від березня 2015 року. В попередньому листі ця інформація трактувалася так, що ліки можуть бути використані регіонами на добровільній основі. А в листі від березня 2015 року попередні рекомендації щодо можливості використання цієї серії не 5, а 7 років, нівелювалися.

Вибачте, а як так сталося, що департамент МОЗ, який готував інформацію для вас, для міністра, не врахував оцей березневий лист?

Він просто був невідомий департаменту на момент підготовки цієї інформації.

Факт залишається фактом: жодна упаковка, на якій зазначено термін придатності з липня 2009 року по липень 2014-го, не залишила склади і не використовується зараз для лікування українців.

Зараз, як і в 2009 році, розганяється паніка щодо необхідності для громадян запасатись марлевими пов’язками та оксоліновою маззю. Подекуди в містах ці начебто методи убезпечення від грипу в аптеках вже реально неможливо купити. Кому це вигідно?

Не знаю, кому це вигідно. Але це в 2009 році теж доходило до абсурду. Пам’ятаєте, навіть регулювальники дорожнього руху на перехрестях стояли в марлевих пов’язках. Звичайно, що це не має ніякого сенсу. Пов’язки є більш ефективними, якщо їх одягають чи використовують люди, які вже хворіють.

Зараз на багатьох підприємствах, в деяких великих компаніях (ті ж продуктові супермаркети) співробітники за вказівкою керівництва постійно перебувають в пов’язках. При чому, подекуди вони прикривають лише рота, а ніс – ні.

Я, на жаль, маю їх розчарувати. При контакті з хворою людиною ці маски мають мікроскопічне значення. Більш дієво для бізнесу, який відчуває зобов’язання захистити свого працівника, було б вакцинувати усіх своїх працівників.

ЗМІ поширювали інформацію, що Україна закуповує вакцини від грипу, які вже на Заході давно не використовуються. Це відповідає дійсності?

Вакцина від сезонного грипу створюється під кожен сезон окремо, відповідно до потенційного циркулювання конкретного штаму вірусу грипу. Це не типова вакцина проти інфекційної хвороби, яка має визначені специфікацію і наповнення. Тому закиди щодо того, що Україна закуповує те, що вже ніде не використовується, - абсолютна нісенітниця. По-друге, Україна не закуповує централізовану вакцину проти грипу. По-третє, вакцина проти грипу кожного сезону оновлюється і реєструється. Також у нас є мінімальні ресурси для того, щоб закупити вакцину і вакцинувати навіть якісь декретовані групи: лікарів, вихователів садочків і так далі.

Так, у нас дуже мало ресурсів виділялось регіонам для того, щоб закупити вакцину проти грипу для специфічних груп населення. Та зараз ми працюємо з компанією-виробником, яка може надати нам в якості гуманітарної допомоги вакцину, яку можна буде застосувати.

А що це саме за компанія?

GSK. Переговори тривають.

Переговори ми також ведемо і з іншими компаніями.

Можете озвучити показники вакцинації від грипу по Україні в цьому сезоні?

З початку епідсезону – з 28 жовтня 2015 року – від грипу в Україні були вакциновані лише 125 тисяч осіб, що становить 0,3% від загальної кількості населення. Водночас, в Україні нараховується 9 мільйонів осіб, які підпадають під визначення «група ризику», тобто потребують обов’язкового щеплення від грипу.

В другій частині інтерв’ю з заступником міністра охорони здоров’я Ігорем Перегінцем читайте про поліомієліт, туберкульоз, СНІД, та як з ними бореться Україна, а також про те, скільки грошей виділяє держава для лікування своїх громадян закордоном.