Губернатор Івано-Франківщини Вишиванюк: «Моє прізвище було в графіку на арешт»

Розмовою з губернатором Івано-Франківської області Михайлом Вишиванюком «Главком» розпочинає серію інтерв’ю з представниками регіональної еліти, призначеною новою владою.

Голова Івано-Франківської ОДА в цьому відношенні – постать особлива. За президентства Леоніда Кучми він поставив рекорд перебування у губернаторському кріслі, очолюючи Івано-Франківщину протягом майже восьми років. Михайло Вишиванюк вважає, що найперше завдання нової влади – це відновити у людей довіру до себе та навести порядок, вибудувавши сильну вертикаль управління країною. Для тих, хто пам’ятає першу каденцію губернатора Прикарпаття, ці слова – не пустий звук: про жорсткий стиль керування Михайла Васильовича в регіоні досі ходять легенди.

Зі слів Вишиванюка можна зрозуміти: цього разу він повернувся у крісло голови облдержадміністрації всерйоз і надовго: стратегічні програми, якими він поділився з читачами «Главкома», розраховані на довший час, аніж одна президентська каденція…

-- «Крім повного розвалу економіки я нічого за ці п’ять років не побачив»

На наступний день після інавгурації Віктора Януковича Леонід Кучма сказав: «Все обнулилося. Я задоволений, що все повертається». Ви могли б підписатися під цими словами?

Безперечно.

Як ви думаєте, що саме зараз повертається?

У першу чергу, повертається професійна команда, яка реально може працювати на розвиток нашої економіки, рухати Україну вперед, піднімати державу на вищий рівень. На превеликий жаль, після 2004 року поступ України не тільки зупинився, він пішов у зворотньому напрямку. Тобто ми навіть не топталися на місці, ми йшли назад. От що, я думаю, мав на увазі Леонід Данилович, і я повністю з ним солідарний.

Наступна фраза Леоніда Кучми звучала так: «Останні п’ять років були викинуті на вітер». Так що, виходить, зовсім нічого хорошого не було?

Крім повного розвалу економіки я нічого за ці п’ять років не побачив. Ви ж подумайте, які позиції ми здали! За економічними показниками наша область скотилася до рівня 1994 року!

За великим рахунком, найстрашнішими є дві речі. По-перше, наше деморалізоване суспільство вже повністю розувірилось в системі влади, люди перестали вірити владі. По-друге, ми повністю втратили систему державної влади, систему управління країною. Кожен вже робить все, що хоче. І переламати цю ситуацію зараз буде дуже непросто.

А взагалі можливо?

Можливо. Але це ламати доведеться разом з усім народом. Народ сьогодні хоче змін, і я розраховую, що народ підтримає зміни, які запропонує нове керівництво держави.

Як ви провели останні п’ять років у політичному сенсі? Чи зверталися до вас за порадами ваші наступники-попередники – губернатори Івано-Франківської області Роман Ткач та Микола Палійчук?

Я їм пропонував свою участь у розвитку Івано-Франківщини. До окремих моїх пропозицій прислухались, до інших – відносились прохолодно.

У івано-франківських ЗМІ останнім часом багато пишуть про можливе створення у вашій області «Блоку трьох губернаторів». Йдеться про якийсь проект під наступні місцеві вибори?

Мова йде не про вибори. Мова йде про те, щоб використати набутий досвід губернаторів, використати ті ідеї та здобутки, які мав кожний голова облдержадміністрації. Кожен з них хотів зробити щось добре, кожен з них робив щось корисне на своїй посаді. Тож якщо об’єднати зусилля, енергію трьох губернаторів – це буде велика сила. Я саме це маю на увазі.

Тобто очікувати вашої спільної участі у місцевих виборах не варто?

Ні. Питання стоїть так: ми повинні об’єднати всіх здібних людей нашого краю, всіх, хто щось може робити у нашому краї, на творчий процес, на розбудову Івано-Франківщини. Але щоб розбудовувався кожен окремий край, потрібно, щоби йшла розбудова держави.

-- «Я абсолютно не боюсь опозиції»

Як відбувалося ваше призначення? Можливо, питання прозвучить не зовсім коректно, але кому ви зобов’язані вашим призначенням?

Віктору Федоровичу Януковичу. І більше нікому.

Чи знали ви після другого туру президентських виборів, що станете губернатором?

Ні.

Просто центральні та івано-франківські ЗМІ ще перед другим туром виборів називали практично безальтернативним кандидатом у губернатори Василя Чуднова…

В принципі, він мав на це повне право, оскільки очолював виборчий штаб Віктора Януковича в області.

Він на вас не ображений?

Я думаю, йому немає чому на мене ображатись. По-перше, він сьогодні є депутатом Верховної Ради. А по-друге, я всім, чим міг, допомагав йому під час виборчої кампанії і під час його становлення як голови партії. За великим рахунком можна сказати, що він виріс у мене на очах (сміється).

Тобто я правильно розумію, що цю президентську кампанію ви фактично провели на боці Януковича?

Можна вважати, що так.

Дмитро Шлемко, голова івано-франківського БЮТу, говорить, що ваше призначення на посаду пролобіював Володимир Литвин. Наскільки це відповідає дійсності?

Литвин міг це питання ставити, але все залежало від Віктора Федоровича. На все його воля, його рішення. Тим більше, ми з Віктором Федоровичем працювали раніше, ми знали один одного. Для Віктора Федоровича я був людиною не новою, будемо так казати. А крім того, я так думаю, що він був досить обізнаний з ситуацією в області і з настроями людей він теж був обізнаний.

Чи досі ви є членом Народної партії України?

А чому ні?

Бо перед виборами 2006 року ЗМІ повідомили, що ви виходили зі складу Народної партії та переходили у партію «Відродження»…

То був особливий момент. Я був тимчасово призупинив своє членство у Народній партії у зв’язку з тим, що мене попросила дружина Кірпи, яка повинна була очолювати список партії «Відродження» до Верховної Ради. А оскільки ми були дуже великими друзями з Георгієм Миколайовичем, він дуже багато допоміг мені в області, дуже багато зробив у нашій області, то відмовити їй я не міг. І ради світлої пам’яті Георгія Миколайовича Кірпи я пішов до обласної ради та очолив виборчу кампанію цієї сили в області.

Тобто зараз ви входите до складу політради Народної партії?

Так.

Не плануєте вступити до Партії регіонів? Просто скидається на те, що всі губернатори крім вас і нашоукраїнця Хоменка, перепризначеного днями на посаду голови Чернігівської ОДА, – або безпартійні, або члени Партії регіонів…

Таке питання переді мною не стояло і не стоїть. З урахуванням того, що Володимир Михайлович Литвин як керівник Народної партії пішов у коаліцію з Партією регіонів, виходить, що сьогодні ми так чи інакше творимо єдиний блок. Адже коаліція у нас єдина – значить, і лінія у нас єдина. А значить нас можна оцінювати як один блок, одну партію.

Як у вас складаються взаємовідносини з місцевим політикумом? Днями ви провели зустріч з народними депутатами, які представляють Івано-Франківщину, і місцеві ЗМІ звернули увагу на те, що на ній був відсутній Дмитро Шлемко, який очолює обласний БЮТ. Чи означає це, що БЮТ перейшов до вас у жорстку опозицію? Чи не боїтеся ви такої опозиції?

Я абсолютно не боюсь опозиції. Я вже збирав всіх представників політичних партій і сказав їм: шановні, для мене в області є одна партія – це жителі нашого краю, я буду працювати на цю партію, на жителів нашого краю. Друга партія для мене – Президент. Третій мій керівник – Конституція. І найголовніша партія – це Господь Бог. Все!

А якщо хтось там буде в опозиції – хай приходить. Ми на сайті облдержадміністрації відкрили розділ «Якби главою ОДА був я». У нас створена Рада соціально-економічного розвитку нашого регіону, куди входять представники практично всіх політичних сил, що діють в області, у тому числі і від БЮТ. Хай дають пропозиції! Бо кричати «Не так!», не кажучи при цьому, як, – то я цього боятися не хочу.

Якщо ж ти кричиш: «Я знаю, як робити» – будь ласка, роби, я тобі дам можливість. Якщо ти хочеш щось робити, – скажи що. Не важливо, з якої ти партії, – будь ласка, обирай будь-який напрямок, очолюй і працюй. А галакати, з прапорами ходити – цим зараз уже ніким не здивуєш.

-- Я буду щиро просити Президента, щоб він негайно їхав до Франківська

Оцініть стан області у момент, коли ви її прийняли, за п’ятибальною шкалою.

(пауза) От яка ситуація в державі, така ситуація і в області, вона нічим не відрізняється. Область жила тим життям, яким жила держава. А оскільки в державі нічого доброго не відбувалося, то і в області не могло бути жодних позитивних зрушень. Важливо те, що мої попередники, які працювали після мене, якщо не примножили якихось здобутків, то принаймні не втратили те, що було зроблено, підтримали область на достойному рівні.

Вас як губернатора можна назвати представником Президента в області…

Безперечно.

Чи важко представляти Президента в області, де його рейтинг складає відсотків 5-8?

По-перше, я сказав би, що ці цифри не зовсім правильно відображають реальний рейтинг. Реальний рейтинг, за моїми скромними підрахунками, дещо інший. Зовсім інша справа, як рахувалися голоси на виборчих дільницях, але це вже окрема тема, поїзд пішов, ми його вже не наздоженемо. Я переконаний, що рейтинг Президента Віктора Федоровича Януковича у нашому регіоні значно вищий.

По-друге, мені неважко його представляти, тому що я знаю Віктора Федоровича. Я знаю, які у нього є плани. Я вже одного разу назвав Віктора Федоровича українським Черчиллем, який обов’язково реалізує свою амбітну ціль і протягом десяти років виведе Україну до двадцятки найрозвиненіших країн світу. І я вірю в те, що, маючи такий могутній потенціал, ми можемо цілком свобідно зайти до двадцятки найсильніших країн світу. А раз ми станемо у ряд процвітаючих країн світу, то зрозуміло, що і рівень життя людей буде на якісно новому рівні. І, виходячи з цього, у мене є плани, що треба робити наступні 7-10 років у нашій області.

А можете розповісти про ці стратегічні плани, назвати кілька пріоритетів, виконання яких дозволить вважати ваше губернаторство вдалим?

Під час моєї попередньої каденції у нас була програма реконструкції всіх районних центрів нашої області, і ми цю програму виконали. Була програма максимальної газифікації населених пунктів: за мою каденцію газопроводи були підведені більш як до 600 населених пунктів. За вісім років ми побудували 94 нові школи, кілька лікарень, я вже не буду говорити про сільради, клуби і так далі. Ми це робили.

У 2004 році ми на сесії обласної ради розглядали питання про початок реконструкції сільських населених пунктів, і вже в 2005 році ми мали приступити до реконструкції 22 селищ міського типу. Реконструкція сільських населених пунктів означала б стопроцентну газифікацію, підведення водопостачання та каналізації, будівництво асфальтних доріг та будівництво тротуарів. Я вже не говорю про весь комплекс об’єктів соціально-культурного призначення. На селі рівень життя має бути не нижчий, ніж у місті.

Тобто пріоритет номер один – це розвиток сільських населених пунктів області?

Я ще раз кажу: ми завершили були реконструкцію міських населених пунктів, ми показали мерам міст, якими повинні бути наші міста. Будь ласка, працюйте! А у кінці 2004 році почалося «геть». Ну, геть то геть. І робота геть.

Вже у 2011 році ми реанімуємо цю програму і протягом десяти років завершимо реконструкцію усіх сіл нашої області. Ця наша програма називатиметься «Івано-Франківщина – писанковий край». Ви ж знаєте, що таке писанка? То вся область наша має бути, як писанка.

Якщо Бог позволить, щоб нас носило по цьому світі, ми це зробимо. У нас дуже багато є талановитих, роботящих людей, просто всю їхню енергію потрібно направити на будівничі процеси.

Кажуть, що за вашого першого губернаторства в область тихо, мирно, без усіляких конфліктів між собою зайшли фактично всі фінансово-промислові групи, які на той час були в Україні. Зараз, коли ви повертаєтеся на посаду, говорять, що Івано-Франківщина знаходиться мало не в монопольній власності групи «Приват»…

Я дозволю собі дещо не погодитися з такою постановкою питання. Я весь час говорив, що наша область відкрита до всіх представників бізнесу, незалежно від їхньої національності, від їхнього віросповідання. Будь ласка, приходь і показуй, що ти можеш робити – це перший принцип.

Другий принцип – ми зараз у себе в рамках виконання указу Президента про боротьбу з корупцією, який він підписав першим, створюємо в області департамент по підтримці інвесторів. Принцип його роботи полягатиме у наступному: ви приходите в цей департамент, даєте заяву про те, що ви хочете робити, подаєте бізнес-план і довідку про джерело фінансування. А за місяць ви у цьому департаменті отримуєте папку всіх дозвільних документів, не ходивши з могоричами ані до пожежників, ані до санстанції, ані до земельного чи екологічного управління.

Ми відкриємось для бізнесу. Ми зараз на сесії приймемо – я думаю, депутати це підтримають, – рішення про те, щоб давати бізнесу землю без орендної плати на три роки. Ми познімаємо місцеві податки. Якщо людина приходить робити бізнес, вкладає гроші, то хай вона працює. Через три роки почала отримувати прибуток – тоді хай платить податки. Ми повинні дійсно стимулювати розвиток інвестицій, бо без інвестицій нам економіку не підняти.

Бо ми багато говоримо про підтримку інвестицій, але насправді не встигне інвестор прийти до чиновника, як той уже крутить собі в голові, де він буде у цьому бізнесі, і скільки процентів він з може з нього «відстригти» за вирішення того чи іншого питання…

Повертаючись до питання про сприйняття Віктора Януковича у ввіреній вам області. Зараз багато говорять, що вже до Дня Перемоги Президент може забрати звання Героя України у Степана Бандери. Область, зрозуміло, цього не сприйме, реакцією на цей крок може стати зростання напруженості у суспільстві…

Те, що Західна Україна не сприйме відміни указу – це правда. Але по-перше, я думаю, що Президент має чим займатися, крім Степана Бандери. А по-друге, мені здається, що перш, ніж приймати якісь рішення, Президент обов’язково достеменно вивчить питання. І поки він це питання не вивчить, приймати якісь огульні рішення він не буде.

У нас є достатня кількість науковців-істориків. Хай вони вивчать це питання і чітко покажуть в першу чергу суспільству, ким він був. Можна ж вирішити це питання, врешті-решт? То є наша історія! І тільки після того приймати рішення…

От ви говорите, що одна коаліція – це одна лінія. Але наскільки вам комфортно бути в коаліції, міністр освіти від якої заявляє, що у Другій світовій війні були всього дві воюючі сторони, тож якщо УПА не була частиною Радянської армії, то вона була частиною нацистських сил?

Велика сила демократії полягає в тому, що кожна людина має право висловлювати свою точку зору. І це право Табачника висловлювати ту точку зору, яку він знає, те, як він розуміє історію. Це – його право, і його в нього ніхто не забирає. А моє право – відстоювати свою точку зору, і у мене його теж ніхто забирає.

Я виріс там, я знаю дійсно реальний стан речей. Я знаю, як це проходило. Що була кров, велика кров – як з одного боку, так і з другого.

Зібравши ветеранів – і тих, і тих – на нараду з приводу святкування в області Дня Перемоги, я задав риторичне питання: по який бік стола я зараз сидів би з ними, якби був їхнім ровесником? Я не знаю, куди б мене занесла доля. Зараз заднім числом дуже добре бути мудрим. Але коли ти народився у тому краї, був у гущі тих подій, то хто його знає, куди б тебе закинула доля. Я наголошую: люди не винні! Нам треба вчитись, брати приклад з німців, які примирилися, з іспанців, які після Громадянської війни побудували Хрест примирення. А ми продовжуємо далі шукати між собою ворогів…

Чи маєте ви можливість донести навіть цю точку зору до Януковича? Чи є у вас прямий доступ до Президента?

Є. Чому немає?

Кажуть, що попередні Президенти під час своїх каденції стикалися з проблемою обмеженого доступу до них інформації. Приміром, загальновідомо, що губернаторам було завжди важко доступитися до Віктора Ющенка…

Не знаю, як було у Ющенка, але наш Президент доступний. Нещодавно він проводив нараду, на якій виступити могли всі, хто мав бажання. Я підняв руку і мав змогу виступити. Потім відбувся запис у графік прийому губернаторів, щоб Президент раз на місяць мав можливість виділити годину на це спілкування.

Крім того, зараз почали планувати графік візитів Президента по регіонах, щоб він бачив життя країни не з кабінету з Банкової, а з цеху, з ферми, з поля, з будівельного майданчику. Адже коли людина перебуває на керівній посаді, їй обов’язково треба отримувати дуже багато інформації, бачити реальну картину того, що відбувається, а не тільки те, що пишуть їй на папері.

А коли Івано-Франківськ прийме Президента?

У будь-який час. Я сподіваюсь, що до кінця цього тижня матиму зустріч з Президентом і буду щиро просити, щоб він негайно їхав до Франківська. У нас є ціла купа важливих для області питань, які потрібно розглянути. Президент міг би надати цьому хорошу підтримку, хороший стимул.

-- «Задача з задач сьогодні – це повернути людям віру до влади»

Чи могли б ви назвати команду, з якою ви прийшли на губернаторський пост? Ким є люди, з якими ви беретеся за реалізацію поставлених перед вами завдань? Чи представляють вони якусь одну політичну силу?

Ні. Мій перший заступник – Василь Сидорович Плавюк. Він працював начальником управління внутрішніх справ зі мною протягом останніх років, в тому числі буремних років. Я знаю його як виключно чесну, порядну, надзвичайно трудолюбиву, працездатну, мудру людину. Мій перший заступник буде вести блок по роботі з правоохоронними органами, бо задача з задач сьогодні – це повернути людям віру до влади. Довести, що влада є некорумпованою, чесною, вона не братиме хабарів…

Я, з вашого дозволу, вас перерву. Начальником управління МВС у вашій області призначено Василя Варцабу, проти якого, як пишуть ЗМІ, ще не закрита справа у зв’язку зі зловживаннями на мукачівських виборах у квітні 2004 року…

Ви знаєте, я того графіку не бачив, але так мені всевідущі люди сказали, що моє прізвище теж було в графіку на арешт. Ви у мене питали, як я провів останні п’ять років – то 2005 рік я провів у походах по МВС, СБУ та Генеральній прокуратурі по відкритих проти мене надуманих кримінальних справах. Але потім ті справи розсипалися, як карткові будиночки. Слава Богу, що у тих структурах працювали порядні люди, які не хотіли шити ті справи білими чи чорними нитками, а об’єктивно у них розбиралися.

Кримінальних справ тоді було дуже багато. Треба було показати, що всі злочинці підуть до криміналу, що бандитам тюрми, а у нас чисті руки. А що в результаті вийшло?

Так що проти Варцаби це була теж надумана кримінальна справа.

Давайте тоді повернемося до питання про вашу команду…

Заступником з економічних питань призначений Ігор Зварич, який працював зі мною під час моєї першої каденції. Заступником по сільському господарству став Василь Брус, який теж працював тоді зі мною. Заступник по будівництву і комунальному господарству – Руслан Гусак, молодий хлопець, будівельник, депутат міської ради, який добре знає місто Івано-Франківськ…

Чи правда, що вам з Києва обмежили кількість заступників, і через це ви не можете призначити заступника з гуманітарних питань?

Ні, можу призначити. Просто старався підібрати найоптимальнішу людину на цю посаду. Запропонував був цю посаду одному професорові, доктору медичних наук – то він відмовився, каже: «Михайло Васильович, я від науки, я медик, я доктор» – відмовилась людина... Ще з людьми проговорив – це ж не просто так призначити, це ж якщо призначати, то вже на довгий період часу, тож треба, щоб людина не підвела, щоб людина справлялась…

Є вже кандидатура, направлена на погодження. Це – колишній начальник обласного управління культури, заслужений артист України Роман Іваницький.

Ваш стиль керівництва часто називають жорстким, про вашу сильну руку мало не легенди ходять…

У моєму розумінні у владі повинні бути чітка вертикаль, дисципліна, порядок, чесність і порядність у стосунках. Терпіти не можу брехунів, терпіти не можу некваліфікованих людей на посадах і тих людей, які несвоєчасно виконують доручення.

Це – те, чого я дійсно терпіти не можу. Якщо ти взявся до керівництва, то, будь ласка, виконуй. Якщо не можеш – шукай собі простішу роботу, ту, яку можеш виконувати. Але ж у нас так: всі люблять записуватись у начальники. І то буває, що приходять: дай мені посаду і обов’язково начальника. Кажу: а заступником підеш? Він каже: ні, заступником – ні, начальником піду. Не даєш начальника, то на другий день записується в опозицію. А якби хто записувався до роботи…

Чи бачите ви людей з таким самим стилем керівництва, як у вас, у новій владі?

Бачу. В першу чергу – це Президент. Він двічі не любить повторювати, він другий раз може просто подивитись і цього достатньо.

-- «Самоврядування – це річ хороша, але треба, щоб воно не переходило в анархію»

Відомо, що ви завжди виступали за те, щоб в Україні була президентсько-парламентська форма влади…

І зараз виступаю.

Як ви вважаєте, яким чином зараз потрібно до неї йти: приймати нову Конституцію, змінювати цю?

Найоптимальніший варіант – все-таки внести зміни до Конституції.

Потрібно ввести змішану систему виборів до парламенту, зробити 50 на 50. Партії повинні приймати участь у будівництві держави – це обов’язково, але в той же час потрібно, щоб люди мали право вибору своїх депутатів, знали, хто представляє їхній край.

Органи місцевої влади повинні формуватися виключно на мажоритарній основі. Люди всі знають, що це – порядний господар і порядний чоловік, а цей – заплатив 10 тисяч гривень, щоб його в список включили, бо він хоче бути депутатом.

Тому потрібно міняти Конституцію, формувати вертикаль влади, президентсько-парламентську державу. Ми не готові до парламентаризму. Парламентаризм – це, вибачте, загальні збори колгоспників. Всі голосують, а не відповідає конкретно ніхто ні за що.

Зараз дедалі частіше можна почути про те, що конституційну реформу 2004 року можуть спробувати скасувати через Конституційний суд…

Потрібно просто навести у державі елементарний порядок. Якщо голова сільської ради забороняє депутатові обласної ради бути присутнім на сесії сільради, бо він на ній дерибанить сільську землю, то куди ми йдемо?

Чи от про який випадок мені недавно розповідав один підприємець. Він створив аграрну фірму і попросив у голови сільради дати йому в оренду нерозпайовану землю, яка стоїть, вже заросла бур’яном. А той йому: можу дати, але треба подумати. – Що подумати? – 150 баксів за гектар, а тоді будемо говорити. От до чого ми дореформувались!

І на голову сільської ради ніхто натискати не має права. Голова обласної адміністрації його зняти не має права, голова Верховної Ради чи Президент його зняти права не мають. Його може зняти тільки сільська рада, а сільська рада – це є родина цього голови в селі. І от ця родина може дерибанити ціле село!

Тобто ви вважаєте, що ради нижчого рівня повинні бути жорстко підпорядковані радам вищого рівня?

Обов’язково. Місцеве самоврядування повинно бути. Але повинна бути і якась міра відповідальності, якийсь вплив, щоб цього голову сільської ради можна було відсторонити від виконання обов’язків у зв’язку з такими і такими порушеннями. Є факт корупції? До побачення, будь здоров з посади! Я це маю на увазі. Бо самоврядування – це річ хороша, але треба, щоб воно не переходило в анархію.