Адвокат Марк Фейгін: Сущенко сидить у камері з хізб ут-тахрірівцем

2 жовтня суд Москви заарештував українського журналіста Романа Сущенка. 7 жовтня затриманому журналісту висунули обвинувачення у шпигунстві. Українцеві загрожує 20-річний термін ув’язнення. Сам Роман не визнає своєї провини.

Сущенко є співробітником Національного інформагентства «Укрінформ» і з 2010 року до останнього часу працював кореспондентом у Франції. До столиці Росії чоловік приїхав у приватних справах. «Укрінформ» вважає затримання Сущенка спланованою провокацією. Інформагентство вирішило залучити до захисту свого журналіста відомого російського адвоката Марка Фейгіна, який був одним із захисників Надії Савченко. Кілька перших спроб зустрітися з підзахисним не увінчалися успіхом, однак зрештою 4 жовтня коротке спілкування адвоката із Сущенком все-таки відбулося. Вчора було проведено чергову зустріч тривалістю чотири години. Адвокат переконаний: Сущенка обміняють так само, як це вчинили із Савченко.

В інтерв’ю «Главкому» Фейгін розповів, чому справа українського журналіста матиме закритий характер, в яких умовах утримують українця у «Лефортово» та для чого Росії знадобився новий заручник.

Марку, ви вчора зустрічалися з Романом Сущенком. Розкажіть, як він почувається, в яких умовах утримують українського журналіста?

Так, ми бачилися 10 жовтня, розмовляли з ним чотири години. До мене звернувся «Укрінформ», зокрема Харченко (Олександр Харченко – головний редактор «Укрінформу». – «Главком») і дружина Сущенка. Вони уклали зі мною угоду. Відтоді я бачився з Романом тричі. Вперше побачилися у вівторок, 4 жовтня, впродовж 15 хвилин. Удруге – у п’ятницю, 7 жовтня, коли йому висунули обвинувачення. Півтори години ми з ним тоді спілкувалися. І от 10 жовтня у мене з ним було індивідуально-конфіденційне спілкування, яке тривало майже чотири години у СІЗО «Лефортово». Почувається він добре, дуже бадьоро. Роман перебуває у двомісній камері. Як він сам мені сказав, сидить з якимсь хізб ут-тахрірівцем. У камері є холодильник, телевізор, радіо. Ці речі було принесено до камери раніше іншими обвинуваченими. Тут є така практика – люди приносять у тюрму свої побутові пристрої, а потім їх залишають, не забирають. Тобто ці пристрої ще якийсь час слугують іншим обвинуваченим. Роману вже передали величезну посилку з їжею. 50 кг на місяць можна передавати на одну людину в «Лефортово». У нього є гроші на рахунку, йому також принесли книги. Тобто окрім Кримінального кодексу РФ і Кримінально-процесуального кодексу РФ він має деякі художні книги. Активіст Марк Гальперін приніс йому сумку з одягом.

Серед усіх затриманих російською владою українців, справи яких стали публічними, звільнити шляхом обміну вдалося лише Надію Савченко. Які підстави є у вас вважати, що Сущенка також можуть обміняти?

Савченко також обміняли, а не звільнили. Слідом за нею обміняли Солошенка і Афанасьєва. Але їх обміняли винятково тому, що відбувся обмін Савченко. Грубо кажучи, без Савченко Солошенка й Афанасьєва не віддали б, це також потрібно розуміти. Чому ця схема спрацювала? Тому що був величезний міжнародний тиск, під яким і відбувся цей обмін. Це була моя стратегія, вона і реалізувалася. Інша річ, що не я є відповідальним за обмін, для цього є уповноважені особи, перш за все політичні структури, вище керівництво, президент Порошенко, Путін, який приймав рішення. Відбулося помилування, яке в компетенції президентів України та Росії. Чому в цій справі буде так само? Тому що я відверто не бачу іншого шляху. Іншим шляхом був би виправдовувальний вирок, на який розраховувати не доводиться. Це по-перше. По-друге, відносини між Україною і Росією є такими, що тут не дуже проглядаються варіанти інших способів розв’язання ситуації – через те, що ці відносини не просто конфліктні, це фактично війна.

Водночас є не менш гучні справи українців Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Станіслава Клиха і Миколи Карпюка, які до цього часу не мають позитивного вирішення…

Їхній захист вівся неправильно. Ось моя позиція (чому їх не вдалося звільнити): занадто покладались на якісь процесуальні способи вирішення, причому безнадійно покладались. Після звільнення Савченко я вже казав, що потрібно виробити схему пакетного, списочного розв’язання проблеми. Потрібно міняти не одного умовного Сенцова, умовного Кольченка, а пакетом. Тобто цих вісьмох – Сенцова, Кольченка, Карпюка, Клиха, Виговського, Литвинова, Чирнія і Хайсера Джемілєва – потрібно поміняти чи на сімох, чи на двадцятьох, байдуже. До речі, син Джемілєва звільняється за місяць. У жодному разі не можна розмінюватися по одному. Бо вірогідність звільнення Карпюка взагалі майже нульова. З огляду на різні причини він є цікавим для спецслужб. У Сенцова є деякі шанси (на звільнення), у Кольченка шанси є трохи вищими. Виговському сидіти до 2019 року. Можливо, щодо нього вирішили, що буде сидіти – мовляв, все одно не так довго. Тобто дуже диференційоване ставлення до всіх бранців.

Чому немає списочних обмінів, хто гальмує цей процес?

Тому що зараз для російського керівництва, для Кремля, не актуально вести переговори з приводу цих політв’язнів. Якщо на них (російську владу. – «Главком») публічно не тиснути, то й мотивів вирішувати це питання, віддавати, обмінювати у них не буде. На них не капає. 

9 жовтня в місті Рівному СБУ затримала нібито російського диверсанта, котрого, як вважає ваш колега Микола Полозов, можуть якраз на Сущенка і обміняти. Але це хіба буде рівноцінним обміном, навіщо Росії начебто її агент та ще й з українським паспортом?

По-перше, не дивіться на паспорти. Наприклад, Естона Кохлера, естонського співробітника контррозвідки, обміняли на засудженого російського шпигуна Олексія Дрессена, який відбував термін покарання в естонській тюрмі за шпигунство на користь Росії. Він також є громадянином Естонії, як і Кохлер. Тобто наявність того чи іншого паспорта – це не завада. По-друге, ми зараз говоримо про те, що є деякий збіг (із затриманням у Рівному. – «Главком»). Можливо, вони (спецслужби України. – «Главком») вели цю людину, вона приїхала, а її зловили через те, що от трапилося таке з Сущенком. Я не знаю, може, українські спецслужби часто затримують російських шпигунів, просто ми з вами про це не знаємо, бо непублічно це відбувається. А тут зробили цю історію публічною з метою, аби виник предмет для переговорів з обміну. 

Ви бачили документ, який свідчить про наявність держтаємниці у справі Сущенка. Це означає, що суди у цій справі будуть закритими і подібної публічності й резонансу, як у справі Савченко, ми не побачимо?

Суди точно будуть закритими, тому що у справі міститься держтаємниця. Я вже бачив усі документи, які свідчать про цю держтаємницю. Понад те, дав підписку про нерозголошення цієї держтаємниці. Це навіть не обговорюється. Так, на суди не запрошуватимуть журналістів, але від цього, скажу я вам, історія зі справою Сущенка не стане менш публічною. Аби так було, існують інші способи, як надати цій справі публічності, я маю цей інструментарій. Сподіваюся, що попри всі обмеження мені вдасться зробити цю справу публічною.

Про який інструментарій ідеться?

Ми ж із вами зараз обговорюємо цю справу, я не обмежуюсь у цьому обговоренні, не вдаючись у деталі. Як мінімум ці деталі є не такими важливими. Чого обговорювати деталі, там усе дуже банально. Уникаючи цих деталей, ми, однак, обговорюватимемо цю справу в дещо іншому руслі, дещо іншому контексті, який також впливає на публічність цього кейса і на обговорення його на вищому рівні. Зараз мої дії спрямовані на те, аби політично артикулювати цю справу таким чином, щоб вона стала предметом переговорів вищих посадових осіб. От, зокрема, 19 жовтня президент Путін летить до Парижа, якщо візит не скасують (візит таки скасували. – «Главком»). Сподіваюся, це питання (справа Сущенка) може стати частиною порядку денного, оскільки цей журналіст-міжнародник з «Укрінформа» постійно працював у Парижі. От вам і інструмент, про який ви запитуєте.

Чи була можливість не підписувати документ про нерозголошення держтаємниці?

Ви повинні відрізняти підписку про нерозголошення матеріалів попереднього слідства і підписку про держтаємницю. Тут ідеться про підписку саме щодо нерозголошення держтаємниці. Якщо ви її не підписуєте, ви не можете увійти у справу. Закон про держтаємницю не передбачає жодних альтернатив для адвоката.

Російські медіа створили негативний образ Савченко як людини, котра начебто причетна до вбивства російських журналістів. Як російське суспільство сприйматиме Сущенка?

Російську спільноту ніхто ні про що не питав. Усі смисли і всі ставлення до того чи іншого їй вселяє російська пропаганда. Вона не суб’єктна, ця так звана спільнота. Тобто жодної власної позиції не має, вона сприймає лише те, що їй кореспондують, що у неї вселяє держмонополія у сфері ЗМІ. Вони ж уже все сказали: заява ФСБ перекреслила всі можливі дискусії з цього приводу. Він – шпигун, звинувачений у порушенні 276-ї статті Кримінального кодексу. Нібито він збирав свідчення, які становили держтаємницю щодо збройних сил і росгвардії. Це офіційне повідомлення ФСБ. Поки що ніхто вдаватися в деталі, що і як він робив, гадаю, не буде. Якщо тільки ФСБ не доведеться виправдовуватися за те, що вони притягнули українського журналіста, який постійно проживає і працює у Парижі, до кримінальної відповідальності в Росії шляхом такої от спецоперації.

Ця історія, за великим рахунком, тут нікого не цікавить, доки цього не захоче російська пропаганда. Якщо для якихось своїх цілей їй потрібно буде довести людям, що це шпигун і його потрібно посадити на 20 років (максимальне покарання за статтею 276), то ніхто не обуриться і не почне боротися за істину, я вас запевняю.

Західні ЗМІ, зокрема Deutsche Welle, зазначають, що арешт Сущенка відбувся напередодні запланованого обміну полоненими на Донбасі у форматі «всіх на всіх». Через цей арешт обмін може зірватися?

І так, і ні… Я думаю, ці переговори можуть продовжуватися, і, може, навіть буде досягнуто результату, теоретично. Хоча Путін і Київ, вочевидь, по-різному розуміють, що таке «всіх на всіх». Арешт Сущенка, його історія може спонукати погіршення відносин як між Росією і Україною, так і між Росією і Заходом одночасно. У фокусі відносин Росії і Заходу зараз Сирія, а між Україною та РФ нині перманентне погіршення відносин. Справа Сущенка призвела до того, що Україна почала реагувати. Наприклад, у Раді почали обговорення питання введення візового режиму з РФ. Поки що цього немає, але не факт, що не буде введено рано чи пізно… Тут тепер пінг-понг. Ви заарештували Сущенка – ми заарештуємо якогось вашого агента. Все це веде до погіршення відносин, може вплинути на те, що вже буде не до обміну всіх на всіх на Донбасі, тобто він вийде з фокусу уваги.

Виглядає так, що Кремль свідомо іде на ескалацію…

У російської влади інші міркування з цього приводу… Сущенко – це продукт політики Кремля, який створює якісь проблеми штучно, а потім за рахунок їх розв’язання, наприклад обміну, намагається капіталізуватися. Простий приклад: Савченко, яку обміняли на Єрофєєва і Александрова, – це один з аргументів для делегації Росії ПАРЄ щодо повернення їй права голосу. Мовляв, ви ж вимагали негайного звільнення делегата ПАРЄ Савченко, ми й звільнили. От зараз дискусія, яка точиться з приводу повернення права голосу російській делегації в цій організації, містить зокрема й аргумент звільнення Савченко, її обміну. Тобто в якийсь з моментів, коли буде вигідно це Кремлю, він врешті-решт піде на обмін Сущенка, кажучи при цьому, що, дивіться, ми демонструємо добру волю, ми демонструємо готовність навіть вашого «шпигуна» повернути. Тим самим вони закриватимуть якісь інші проблеми, набагато істотніші, ніж Роман Сущенко і його кримінальна справа… Немає жодної заздалегідь заданої політики Кремля на погіршення відносин із Заходом. Кремль переслідує певні цілі, поставлені як ним самим, так і його сателітами в інтересах збереження влади і укріплення свого становища на міжнародній арені…

14 жовтня Романа має відвідати український консул. Окрім вас і консула, чи можуть відвідати обвинуваченого члени його родини?

Ні, це виключено. Родичі його не приїздили.

Сущенко – не перший українець, якого ви захищаєте. Наскільки вам психологічно комфортно працювати в умовах гібридної війни, як вдається йти проти системи?

Дуже важко, скажу я вам. Мене слухають (прослуховують) уже багато років. У мене все вивернуто навиворіт – пошта, телефони, все на світі. Про це я зазвичай не кажу, я живу як в акваріумі, мені на це начхати. Що стосується тиску, то він періодично виникає. Якщо ви не вживаєте наркотики і не берете участь у педофільських вечірках, то з вами мало що можна зробити. Тобто ви людина, яка не дає приводів притягнути вас до кримінальної відповідальності, опинитися під слідством чи якимось чином повернути ситуацію не в свій бік. Це – я, розумієте. Тому всі спроби порушити проти мене справи за екстремізм, разів три таке було, позбавити мене статусу адвоката, це було разів десять, не випускати мене з країни через штраф у 5 тис. рублів завершилися нічим. Але єдине, в чому слід віддати владі належне – вона єзуїтськи талановита на цей рахунок – це публічна кампанія деформації. Це у неї працює як годинник… Lifenews – це офіційна помийка, їх ніхто не сприймає всерйоз. Всі решта московських видань можуть покусувати, але намагаються не втрачати репутацію, оскільки відверта брехня – це страшний демпінг. Громадянська аудиторія все одно тут якась є, люди все одно відрізняють, де правда, а де – ні. А от мережева історія – вона інша, простір в інтернеті відносно вільний. Коли про вас запускаються проплачені матеріали, переважно у блогах, то це дуже болісно. Бо ти ж не можеш весь час виправдовуватися, не маєш для цього ані часу, ані ресурсів.

Ви стежите за діяльністю Савченко в Україні?

Періодично. Те, що я можу бачити за лінками у Twitter, я читаю. Але не можу давати оцінок: це безтактно. Що, я її критикуватиму? Це неправильно. Вона займається українською політикою, а я українську політику в принципі не коментую, це не моя справа. В Україні є українці, нехай вони її і оцінюють.