Архієпископ Кримський Климент: Російські прикордонники жбурляли мій український паспорт і кричали: «Забирайтеся до своєї України»

Зранку 19 жовтня російські прикордонники на адміністративному кордоні між окупованим Кримом та Херсонською областю затримали архієпископа Сімферопольского і Кримського УПЦ КП Климента. Нічого не пояснюючи, представники окупаційної влади лише за деякий час повернули архієпископу Клименту його паспорт і він таки зміг повернутися до Сімферополя. Однак ситуація, що виникла, дуже схожа на подібні історії з іншими українськими публічними діячами. Окупанти спочатку знаходять якісь невідповідності у документах, а потім забороняють в’їзд на півострів, пояснює владика Климент, якому цього разу пощастило.

В інтерв’ю «Главкому» глава Української церкви на окупованому півострові розповів подробиці свого вчорашнього затримання, про програний у Калузі суд та визнав, що користується як російським, так і українським паспортами.

Владико, розкажіть, що з вами сталося на адмінкордоні з окупованим Кримом, де вас учора затримали на тривалий час?

Зараз я вже у своєму кабінеті (у Сімферополі). Початок цієї історії був 27 вересня, коли я виїжджав із Криму. При виїзді з КПП «Чонгар» мене зупинили російські прикордонники. Конфлікт, пов'язаний з паспортом, у мене триває давно. То вони його вводять в базу даних, то вони його виводять з бази. Скільки разів я їздив з Криму до континентальної частини, то завжди тримали по 5-10 хвилин, потім відпускали. Але цього разу, 27 вересня, коли я в’їхав, була затримка. Мене відвели у пристосоване приміщення у внутрішньому дворі і почався допит. Почали розпитувати, куди я їду, навіщо. Я пояснив, що їду в Ізраїль. Ну а потім мав їхати до Страсбурга. Хвилин 30 вони бігали з кабінету в кабінет, з вагончика до вагончика. Напевно, з’ясовували, що зі мною робити. А зараз, коли я повертався, з Новоолексіївки, їхав до Сімферополя, український контроль я швидко пройшов, а з російського боку почалися проблеми, почали знову вводити до бази дані паспорту і просили почекати. Найцікавіше те, що вони протримали цей паспорт у себе близько години, цього разу вже його нікуди його не носили, мене нікуди не викликали. А потім до мене підійшов прикордонник, який перевіряв паспорт, вибачився за затримку і повернув мені документ.

Мене ця ситуація злякала. Адже почалося з того, що припинили впускати до Криму всіх тих, хто нині перебуває на материковій Україні, – правозахисників, політиків. Так от, починалося все з того, що їхні паспорти не відповідали нормам і правилам.

Зараз ідеться про ваш український чи російський паспорт?

З українським – як внутрішнім, так і закордонним – мене вже давно не впускали до Криму. У грудні 2014 року я востаннє зміг виїхати з Криму з українським паспортом. Потім, пам’ятаю, мене вже відмовилися випускати з українським паспортом. До того ж російські прикордонники жбурляли паспорт по коридору і казали: «Ви все не заспокоїтеся, що Крим – це не Україна, їдьте до своєї України». У січні 2015-го я взяв російський паспорт. І відтоді російську сторону я перетинаю з російським паспортом, а українську – з українським. Про це всі знають, я всім  сказав про це, аби всі знали, які у мене паспорти, як я перетинаю кордони.

Ви мали виступ в ПАРЄ. Своє затримання на російському КПП пов’язуєте з цим?

Взаємозв’язок може бути. Коли я виїжджав у ПАРЄ і повертався звідти, у мене було відчуття, що щось може бути на кордоні. Цей страх був підсвідомим, я був готовим. Щоб виїхати до Криму, я двічі змінював дату виїзду туди. Я телефонував до Криму і казав, коли приїду, але потім відтерміновував приїзд. Учора (18 жовтня) виїхав з Києва, а сьогодні (19-го) вже потрапив до Сімферополя.

З початку 2015 року в окупованому Криму припинили діяти закони так званого перехідного періоду. Ви вже перереєстрували єпархію за російськими законами?

Кримську єпархію за російським законодавством не перереєстровано. Тоді (у 2014-2015 роках) від нас вимагали, а зараз спостерігаємо затишшя. Коли це затишшя закінчиться, я не знаю. Я щойно приїхав, а в мене вже є лист з прокуратури Первомайського району щодо того, чому нас не пустили влітку в наше ж приміщення... У мене є документи, у мене є рішення сесії на руках, які підтверджують, що управлінню парафії передавалося приміщення, яке було на балансі сільської ради. При Україні сільрада мала зняти з балансу і передати його православній общині. Йдеться про храм Воскресіння Христового в селі Октябрське Первомайського району. Водночас російська прокуратура мені пише: станом на 26.09.2016 року дана будівля документально не передана у користування православній громаді, акт прийому-передачі житлового приміщення не підписаний. Будівля перебуває на балансі адміністрації Октябрського сільського поселення як житловий будинок. Тобто Октябрська сільрада постанову не виконала за України, а за Росії вони вирішили у мене просто забрати це приміщення. Цей скандал, бачу, зараз розгоратиметься.

Щодо нашого приміщення в Сімферополі. Ми програли касацію у суді в Калузі. Тобто рішення про те, що ми маємо звільнити приміщення у 112 квадратних метрів, за адресою вул. Севастопольська, 17-a, залишилося чинним. До того ж ми маємо заплатити 500 тисяч російських рублів.

Минулого року під вашим управлінням перебувало 11 храмів у Криму. Яка ситуація зараз?

Зараз залишилося дев'ять, разом із храмом в Сімферополі. Ми втратили храми в Перевальному, Севастополі, Керчі, Саках, Красноперекопську. Окрім того, ми не можемо звершувати будь-які служби в тих селах, де у нас були зареєстровані парафії, а їх було 52 станом на 1 січня 2014 року. Ці парафії були прив’язані до основної церкви, яка була (в районі), тобто священик від основної церкви міг виїжджати до людей у села. Але зараз ми втратили контроль над цими селами, тому що люди просто бояться, щоб до них український священик приїздив.

Чи існує імовірність того, що парафії силою перереєструють, а храми відберуть?

Силоміць вони не перереєструють, тому що як такої перереєстрації в Криму вже немає. Повинна бути реєстрація. Але нині Крим вже не є за російськими законами федеральним округом, усі рішення ухвалюються в Ростові. Стан церкви Київського патріархату на теренах Криму критичний. Мене загнали в кут, я поки що не бачу виходу з нього. Все, що від мене залежало, я зробив.

Хтось з української влади цікавиться тим, що відбувається з українською церквою в Криму?

Влітку я зустрівся з віце-прем’єром Розенком. Він дав доручення Мінекономіки, Мін’юсту, Мінкульту, Міністерству з питань тимчасово окупованих територій, Фонду держмайна вирішити питання, пов’язане з приміщенням, яке ми займаємо у Сімферополі. У Мінкульту багато листів було. Ось переді мною останній лист, який мені надіслали з цього міністерства, лист від 29.07.2016 за підписом Фоменка, першого заступника міністра: «…Відповідно до положення Міністерства культури України, до компетенції Мінкульту як центрального органу виконавчої влади не належить вирішення питань, зазначених у листі». Це пише заступник міністра культури, при якому є департамент з питань релігії. Тобто питання, пов’язані з кримською єпархією, з українською громадою, з «Кримською світлицею», з її фінансуванням, врешті-решт, з виступом російських акторів у Криму, які потім їдуть виступати до Києва, виявляється, не входять до компетенції Міністерства культури. Ці актори, про яких я кажу, сьогодні виступають у Криму, а 17 листопада виступатимуть, зокрема, з виставою «Сублімація любові» у Жовтневому палаці у Києві. Реклама цих вистав висить на станції метро «Майдан Незалежності». Все, що пов’язано з Кримом, виходить, не належить до компетенції Міністерства культури, не входить до компетенції Юраша (Андрій Юраш – директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури)? Ось таке ставлення. Суть інших листів приблизно така: все, що вам дала Україна, є чинним і законним. Мовляв, цими документами й користуйтеся. Це, зокрема, відповідь від Міністерства економіки. От і все. 

Михайло Глуховський, «Главком»