Аспірант МГУ Захар Сарапулов: ФСБшники знайшли фото з Житомира на комп’ютері і відразу почали пресувати: «Ти – бандерівець»

Росіянина Захара Сарапулова затримали у Москві після проведення ним акції 18 березня. Аспірант МГУ вивісив з вікна гуртожитку власноруч зроблений прапор України, протестуючи проти масового мітингу-концерту на честь «приєднання Криму», який відбувався просто перед вікнами гуртожитку. Причиною протесту послужили неналежні умови проживання студентів, таргани, бруд у кімнатах і відсутність будь-якої реакції на таку ситуацію з боку керівництва авторитетного вузу. Іншими словами, ті гроші, які викидаються на помпезні святкування, вважає аспірант, краще б направити на потреби студентів.

Захара Сарапулова затримали співробітники ФСБ МГУ, які працюють безпосередньо у вузі. Під час інтерв’ю з росіянином також на кілька годин затримали і українських журналістів. За допомогою погроз ФСБшники змусили Захара підписати згоду на співпрацю, що передбачає, зокрема, обов’язок передавати потрібну спецслужбам інформацію. Простіше кажучи, Сарапулова зобов’язали «стукати». Захар каже, що був змушений підписати папірець, бо інакше його б могли ув’язнити за «мусульманський екстремізм» чи за те, що він завербований бандерівцями. В інтерв’ю «Главкому» росіянин розповів, з якою метою влаштував свою акцію та що його пов’язує з Україною.

Чому ви обрали саме таку форму протесту – вивісити український прапор?

Я просто зробив прапор держави, яка є членом ООН, має дипломатичні відносини з Росією і яку визнано в усьому світі. Наголошу, що це не була політична акція. В такий спосіб я лише хотів привернути увагу до проблем, які є у нас в гуртожитку. Оскільки акція відбувалася на честь Криму, чим як не прапором України привернути можна було увагу?

Колеги, які поділяють ваші погляди, не приєдналися до вас через страх чи просто не готові до активних дій?

Насправді я нікому не говорив про свій намір. До того ж, на мою думку, не кожній людині це потрібно, такі проблеми. Якби я запропонував, можливо, дві чи три людини погодилися б. Але більшість, мабуть, ні. Все-таки певною мірою це небезпечно, ви розумієте.

Ви самі очікували на затримання, допит?

Так, я очікував, звичайно. Був готовий до того, що звинуватять у порушенні за статтею «хуліганство», був готовий заплатити штраф. Штраф – це та ціна, яку варто за це заплатити, чом би й ні. Зрозуміло, де ми живемо. А от те, що матиме місце факт застосування тортур, я не очікував.

Медичний огляд підтвердив застосування проти вас фізичної сили?

Так, були побої легкого ступеня тяжкості. Це не ті тортури, коли людям ламають ребра, електрошоком катують. Але все ж. З їхньої точки зору (з точки зору працівників ФСБ), це був звичайний допит, навіть за їхніми мірками м’який. Однак були удари ногами, кулаками, палицею. Я вважаю, що це також застосування сили, що є абсолютно неприпустимим.

Синці не можуть прямо вказувати на те, що ви їх отримали внаслідок застосування проти вас сили?

Лікарі лише констатували сам факт їх наявності. Де і як я їх отримав встановить слідство. Щодо цього питання нині я консультуюся з юристами, з правозахисниками (зокрема з організацією «Комітет з протидії тортурам»). Лише після цього, зможу щось сказати з цього приводу.

Після обшуку у вас вилучили телефон, ноутбук, фотоапарат. Уже повернули?

Так, усі речі повернули. Вони передивилися файли особистого листування. Видалили фотографії з котом. Слава Богу, всі речі цілі, але поводилися вони з ними неналежним чином, кидали їх.

Чи спілкувалися ви з кимось із керівництва МГУ, як там поставилися до вашої акції?

Нині я спілкуюся зі студентською профспілкою. А вони від мого імені спілкуватимуться вже з керівництвом університету пізніше.

Вас можуть виключити з вузу?

В плані дисципліни раніше у мене не було жодного випадку, щоб я щось порушував. Я беру активну участь у конференціях, у науковій діяльності. У мене червоний диплом з оцінкою «відмінно». Але, звичайно, виключити можуть.

За що може бути відрахування? І чи були вже випадки, коли через подібні політичні виступи когось виганяли з вузу?

Один з тих, хто мене допитував, сказав, що за останніх два роки із їхньою «допомогою» було відраховано чотирьох студентів. Вони пишуть характеристику на студента в ректорат, після чого студента відраховують з якимось загальним формулюванням на кшталт «невиконання індивідуального плану». Тобто випадки були, так. Намагалися звільнити навіть викладачів. Наприклад, є такий відомий активіст МГУ Михайло Лобанов. У ЗМІ також потрапила історія студента Савельєва, якому теж погрожували відрахуванням. Михайла Лобанова, здається, зрештою таки звільнили. Інформацію нині треба уточнити. Зараз я пишу заяву на ім’я глави студентського комітету МГУ, думаю, подальші кроки будуть зрозумілими не раніше ніж за три-чотири дні.

Ви казали про те, що представники ФСБ, які з вами спілкувалися, – це Андрій Федоров і Олексій Окопний, співробітник Центру «Е» по Москві. Подаватимете на них до суду?

Я не казав, що це саме вони. Я говорив про те, що це були люди, які зовні на них схожі. Бо стверджувати це не можу, не бачив їхніх паспортів. В інтернеті про цих людей багато інформації, є багато фотографій. На них уже неодноразово скаржилися. Щодо того, чи подаватиму до суду, це стане зрозуміло після консультації з юристами.

Ви налаштовані судитися?

Так, чом би й ні.

Ви підписали документ про співпрацю з ФСБ. Які вона покладає на вас зобов'язання, що буде в разі, якщо ви відмовитеся виконувати те, під чим поставили свою згоду?

Це не покладає на мене жодних зобов’язань. Це просто фіктивний папірець без печатки. Скоріше за все, це метод психологічного тиску, ніж якийсь юридичний документ. Жодної сили він не має. Якщо я відмовлюся виконувати те, під чим підписався, може бути виключення з університету. Але виключення я не боюся.

Чи продовжуватимете протестувати проти неналежних умов проживання після цього випадку, який з вами стався?

Це залежатиме від того, як розгортатиметься ситуація. Я не є політичним активістом, не перебуваю в жодній організації, в тому числі політичній.

Наскільки відкрито у вашому вузі можна обговорювати теми війни в Україні, окупацію Криму, санкцій проти РФ?

На офіційному рівні ніяк обговорювати не можна. Але якщо ви під обговоренням маєте на увазі приватну суперечку, коли люди висловлюють різні думки, то в особистому спілкуванні 90% студентів, аспірантів підтримують (захоплення Криму. – «Главком»), 10% не підтримують приєднання Криму. Хоча якраз серед викладачів доволі багато людей, які критикують анексію Криму. Тобто під час приватного спілкування двоє викладачів можуть обговорити цю тему, але відкрито на якійсь науковій конференції про це заявити нереально.

Чи багато серед студентів тих, кому справді не подобаються ось такі пафосні акції на честь «приєднання Криму»?

90% не задоволені марною тратою грошей, галасом і суєтою довкола проведення акції. Це з побутової точки зору. А в плані політичному, чого вже тут брехати, 90% раді приєднанню. Тобто більшість за приєднання, але без порожніх святкувань із цього приводу.

Але ця більшість не готова висловлювати обурення щодо цих пропагандистських акцій?

Чому ж. Дивіться, за день був пікет проти проведення фестивалю.

Але це людей із 20 щонайбільше. Проти 40 тисяч, які навчаються у МГУ. Багато хто не задоволений, але мало хто наважується виступити проти цього і в підсумку бути відрахованим.

Ви – історик. Чи брали участь у наукових конференціях, в яких темою була б Україна, чи бували в Україні?

Я займаюся історією Куби. Всі конференції, у яких я брав участь, були присвячені або Кубі, або Латинській Америці в цілому. Я був в Україні вже після початку збройного конфлікту, в гостях у своїх двоюрідних сестер у Житомирі. Це була проста поїздка до родичів.

Цей факт міг стати приводом того, що вас допитували?

Коли вони переглядали фотографії на моєму комп'ютері, побачили папку «Житомир» і відразу почали пресувати на тему: «Ти, напевно, бандерівець, тебе там і завербували». Але це суто привід. Ще вони бачили фотографії з моєї поїздки в Узбекистан. Ми з моєю дівчиною проїхалися історичними місцями: Самарканд, Бухара і Хіва. Після цього лякали мене тим, що доведуть, що я мусульманський екстреміст.

Наскільки ви самі себе вважаєте обізнаним у тому, що зараз відбувається в Україні?

Як я вже казав, я не є політичним активістом, а останній рік узагалі провів на Камчатці, працюючи в заповіднику, майже без доступу до інтернету. Політикою цікавлюся мало. Наприклад, у кубинській історії займаюся вивченням кубинських гуманітарних медичних місій в Африці.

Михайло Глуховський, «Главком»