Аудитор НАБУ Володимир Василенко: Писаки з грантоїдської спільноти малюють мій портрет з власного бруду

7 червня Верховна Рада нарешті делегувала свого представника в комісію зовнішнього контролю, яка буде здійснювати аудит Національного антикорупційного бюро. Аудитором від парламенту став 81-річний заслужений юрист, професор Володимир Василенко. Він відомий роботою суддею в міжнародному суді ООН та в Раді ООН з прав людини. Кандидатура від Кабміну була обрана ще минулого року - Михайло Буроменський, а вже після обрання Василенка президент повністю укомплектував «трійку», призначивши за своєю квотою Павла Жебрівського.

Призначення аудитора від Верховної Ради вийшло найбільш резонансним. Рада кілька разів виносила різні кандидатури на голосування. Пропонували, зокрема, призначити аудитором заступника генінспектора департаменту юстиції США Роберта Сторча, комерційного аудитора Найджела Брауна, професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександру Яновську, колишнього іспанського прокурора Карлоса Кастресану… Але на жодну з цих кандидатур зал не давав згоди. В результаті з «енної» спроби обрали Василенка: на його підтримку знайшлось 276 голосів. Український професор впевнено обійшов іншого кандидата, якого рекомендував парламентський комітет – партнера компанії Baker&McKenzie Томаса Файєрстоуна. Іноземця затято підтримували антикорупційні активісти. Вони виступали проти Василенка, підозрюючи, що він, на відміну від Файєрстоуна, буде «ручним аудитором» Банкової. Пригадали професору і те, що його син працює у Вищій кваліфікаційній комісії суддів і причетний до виборів суддів із сумнівною репутацією.

Потенційний негативний висновок контрольної комісії щодо діяльності НАБУ – чи не єдина можливість легально посунути з посади керівника Бюро Артема Ситника. Тож не дивно, що прихильники голови НАБУ так переймаються, аби влада не отримала контроль над комісією. Сивочолий авторитетний юрист-міжнародник не складає враження «хлопчика на побігеньках», тож можна говорити, що Рада у підсумку обрала компромісну фігуру. Від якої поки незрозуміло чого очікувати.

У розмові з «Главкомом» Василенко дорікає грантоїдам, які розповсюджують щодо нього негативну інформацію, обіцяє бути неупередженим та пояснює, що ще треба зробити, аби комісія зовнішнього контролю НАБУ могла повноцінно запрацювати.

Проясніть, ситуацію. Вас висувала фракція Олега Ляшка? Радикали відпускали вам суцільні компліменти.

Мене не висувала фракція Олега Ляшка. Я сам свідомо подав заяву для участі в конкурсі. Багато депутатів в парламенті є моїми друзями і давно мене знають. Депутати фракції Ляшка, можливо, були активнішими в просуванні моєї кандидатури.

«На мій погляд, запрошення іноземців на високі посади принижує гідність української нації»

Всі пам’ятають, як довго затягувався процес обрання аудитора від парламенту. Чи можете ви розвіяти побоювання, що не будете залежати від влади, бо багато антикорупційних організацій вже висловили таке занепокоєння?

Від якої влади?

Від президента, який начебто дуже хоче контролювати НАБУ.

Я не та людина, яку хтось може контролювати чи робити з мене маріонетку. Коли після втечі Януковича була сформована нова влада, вона одразу почала запрошувати на різноманітні посади, в тому числі, міністерські, іноземців. На мій погляд, це принижує гідність української нації – серед українців є багато фахових людей, але вони відсунуті владою на маргінес. Іноземці, які тут пропрацювали, нічого не зробили корисного для України. Просто заробили гроші і поїхали геть. А ті грантоїди, що ставлять під сумнів мою порядність і спроможність бути незалежним, виконували замовлення іноземної держави, яка бажала, аби членом НАБУ від парламенту був обов’язково іноземець. Іноземних експертів, фахівців можна і треба запрошувати, але вони не повинні обіймати високі посади і тим більше посади в уряді. Хай працюють експертами, консультантами з високою зарплатнею, якщо їхні знання і досвід варті цього. Можна навіть надавати їм відповідні повноваження, але не можна робити топовими фігурами в органах державної влади управління та контрольних органах. До того ж страждав образ України та її авторитет на міжнародній арені через те, що затягувалось формування цього органу зовнішнього контролю. Цим і був зумовлений мій вибір іти на цю посаду. Я був впевнений, що якщо подамся, оберуть саме мене.

Ну ви ж, мабуть, чули заяви, що влада через аудиторів НАБУ хоче приборкати цей орган та його нинішнього керівника?

Заяви можна різні робити. Хто робить ці заяви, я не знаю, і мене це не цікавить. Якщо будуть створені нормальні умови, я зроблю все, щоб робота комісії зовнішнього контролю була ефективною і об’єктивною. 

«Щодо мого віку, то я в нормальній ментальній і фізичній формі»

Чому ви стали компромісною фігурою для парламенту після всіх скандалів з іншими кандидатами?

Бо я людина неконфліктна, нескандальна, маю відповідні фах та статус і мене дуже багато людей знає.

Саме тому, що ви дуже шанована людина у віці, незрозуміло, навіщо це вам. Ви розумієте, що потрапите під величезний пресинг?

Я пресингу не боюсь. Щодо мого віку, то я в нормальній ментальній і фізичній формі. Можете дізнатись про це в комітетах Верховної Ради, почитайте засоби масової інформації – і побачите, що я – не пенсіонер. Працюю в Києво-Могилянській академії професором на повній ставці. Тепер щодо тиску: я не належу до жодної політичної партії, у мене і всіх моїх, навіть далеких, родичів та друзів немає власного бізнесу. Я ніколи не був замішаний в оборудках, участь в яких могла б бути використана для тиску на мене. Оці писаки з грантоїдської спільноти про це не пишуть, вони малюють мій портрет з власного бруду.   

Згадали й про вашого сина, який є членом ВККС…

А до чого тут син? У нас що, сталінські часи, коли шукають родичів «ворогів народу»? Я відповідаю за себе, і знаю, що мій син не робить нічого протиправного.

Ви вважаєте, що втрьох провести перевірку НАБУ у аудиторів не вийде, необхідно створити матеріально-технічну базу та сформувати якійсь штат…

Я ставив перед депутатами питання про недоліки закону в частині регулювання діяльності комісії зовнішнього контролю. Там же не прописано жодного положення, яке можна було б використати для забезпечення нормальної роботи цього органу. Тому питання ставиться про створення патронажної служби цього органу, її фінансування, все матеріальне забезпечення – приміщення, техніка, обладнання…

Тобто без цього аудит не запрацює?

А як він може запрацювати? Три людини мають зробити аудит за три з половиною роки роботи НАБУ, хоча, по ідеї, він мав би робитися за один рік, якщо б цей орган був створений за нормальних умов. Це просто фізично неможливо. Повинні бути внесені відповідні поправки до закону.

Але часу до канікул зробити ці правки не так багато. Чи депутати готові до цього, чи, може, й до осені цей орган не запрацює?

Мене це не турбує.

Ви ж, мабуть, разом з усіма слідкували за діяльністю НАБУ ці три роки. Які у вас враження?

Я спеціально цим не займався, але живу не на Місяці і знаю про ті скандали, які розгорталися навколо Бюро. Моє бачення: аналіз діяльності НАБУ має завершуватися висновками і пропозиціями, які зробили б систему боротьби з корупцією більш ефективною. А цього можна досягти лише уникненням протистояння між різними правоохоронними органами і забезпечення їхньої спільної діяльності.

Чи знайомі ви з колегами – представниками в комісії від Кабміну та президента?

З професором Буроменським від Кабміну знайомий, ми колеги по цеху. А Жебрівського не знаю. Також як я не знаю Артема Ситника і жодного співробітника НАБУ. І в мене до них немає ніяких упереджень.

Коли можна очікувати першого засідання комісії?

Чесно кажучи, не знаю. У мене зараз напружений час – сесія, екзамени, потім я на тиждень їду у відрядження до Женеви на сесію Ради ООН з прав людини. А там буде видно.

Павло Вуєць, «Главком»