Чому росіяни полюють на «Бабу Ягу»? Ексклюзив із лабораторії, де модернізують легендарний дрон
Українські військові у кіл-зоні навчилися переобладнувати важкі дрони і доправляти вантажі повітрям під ударами FPV
Колись вони полювали на російські танки. Сьогодні частіше перевозять воду, боєприпаси, медикаменти та навіть газети для бійців на передовій. Війна змінила роль важких безпілотників «Вампір», але не зменшила їхню важливість – навпаки, саме страх, який він наводить на окупантів, і дав дрону прізвисько «Баба Яга».
У 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого важкі дрони давно стали невід'ємною частиною бойової роботи. Тут їх не лише запускають на завдання, а й власними силами модернізують у спеціальній лабораторії, готуючи до нових викликів сучасної війни.
«Війна не стоїть на місці», – кажуть військові. І якщо ще рік-два тому для польоту потрібні були високі щогли, антени та прямий радіогоризонт, то тепер цього вже недостатньо.
Як один із екіпажів 14-ї ОМБр переобладнує дрони під Starlink, чому росіяни оголосили полювання на «Вампірів» і які несподівані вантажі безпілотники доставляють на передову, – «Главком» дізнався від самих військових.
Чому довелося відмовитися від звичних антен?
Проблема виникла поступово. Росіяни навчилися відстежувати місця роботи екіпажів саме за стандартними антенами. Позиція, з якої керували дроном, дедалі частіше ставала мішенню для артилерії чи FPV-дронів.
Рішенням стало переобладнання дронів під Starlink: тепер пілоту не потрібні ні щогла, ні прямий радіогоризонт, злітати можна навіть із глибокої ями чи повністю закритого укриття. Перед відправкою на позиції кожен переобладнаний борт обов'язково проходить обліт і тестування – і лише після успішної перевірки потрапляє в бойову роботу.
При цьому в підрозділі наголошують: ідеальних дронів «з коробки» не буває. Навіть борти з однієї партії поводяться по-різному під впливом ворожого РЕБ, тому екіпажі постійно доучуються на практиці й не соромляться консультуватися з колегами з інших підрозділів та бригад.
Про роботу лабораторії
Переобладнанням «Вампірів» займається спеціалізована лабораторія підрозділу, яку в самій бригаді називають «лабораторією НРК» – наземних роботизованих комплексів. Про її роботу «Главкому» розповів фахівець лабораторії Сергій.
Майстерня, за його словами, створена насамперед для модернізації «Вампіра» під потреби бригади, і в питанні інтеграції Starlink команда не винаходить власну технологію, а впроваджує вже готове рішення сторонньої компанії-розробника, яка забезпечує і компоненти, і технічну підтримку. «Ми не використовуємо власних інженерних розробок, а впроваджуємо вже перевірене рішення», – пояснив Сергій. Ремонтом дронів лабораторія теж не займається: у разі серйозних несправностей борти повертають виробнику, хоча трапляється це вкрай рідко.
Найчастіша технічна проблема, з якою стикаються борти навіть в межах однієї партії, – нестабільна поведінка під впливом РЕБ і погіршення сигналу. Раніше це компенсували потужнішими підсилювачами сигналу, але, за словами Сергія, виробник уже врахував цей досвід у нових партіях дронів, тож виклик можна вважати здебільшого подоланим. Зрідка трапляються незначні програмні збої та дрібні механічні пошкодження після посадки, але вони не є критичними.
Щодо самого захисту від РЕБ Сергій уточнив: Starlink не дає абсолютного імунітету, проте суттєво підвищує стійкість дрона до радіоелектронного впливу. Головний виграш – не в неуразливості, а у свободі: екіпаж більше не прив'язаний до традиційних антен, не потребує високої щогли чи радіогоризонту, а отже, має значно більше варіантів для позиції зльоту й керування.
Складники для модернізації лабораторія закуповує безпосередньо у виробника технічного рішення, а обладнання Starlink підрозділ отримує як централізовано, так і завдяки волонтерам. Наразі лабораторія зосереджена винятково на «Вампірах»: за словами Сергія, для розширення напрямку роботи, зокрема на власні інженерні розробки чи інші наземні платформи, потрібні додаткові ресурси й фахівці. Втім, горизонтальний обмін досвідом із колегами у лабораторії вже налагоджений.
«Під час створення лабораторії ми налагодили співпрацю з багатьма: з бригадами, іншими підрозділами, виробниками, розробниками. Ми комунікуємо між собою постійно. Саме завдяки такому горизонтальному обміну нам вдалося швидко освоїти модернізацію «Вампірів» під Starlink», – додає фахівець.
«Перший танк горів півтори години»
Працювати з важкими дронами підрозділ почав у середині літа 2023 року. Тоді на навчання відправили першу групу військових з 16–17 людей, з яких сформували трискладовий екіпаж. Навчання тривало від місяця до 40 днів, і до нього хлопці «Вампіра» ніколи не бачили на власні очі. Лише читали характеристики й дивувалися: дрон здатний нести до 15 кілограмів корисного навантаження.
Спочатку дрони використовували виключно для бомбардування позицій і мінування, а про доставку вантажів тоді навіть не йшлося. Найпомітнішою ціллю перших бойових вильотів став російський танк. Військові пригадують: перший день полювання зірвали технічні неполадки, але наступного дня танк наздогнали і спалили запалювальними боєприпасами – горів близько півтори години.
Прізвисько «Баба Яга» росіяни дали «Вампіру» не випадково – за характерний гул моторів, який чути ще на підльоті, і за розміри, які на тлі звичних FPV виглядають загрозливо. Самого дрона в темряві окупанти зазвичай не бачать, тож розпізнають наближення лише на слух. За словами екіпажу, спершу росіяни взагалі не розуміли, що це за апарат, і безтурботно стояли під деревами під час нальотів. Та що частіше «Баба Яга» з'являлася на передовій, то серйозніше до неї починали ставитися: росіяни почали активно відстрілюватися зі стрілецької зброї, запускати сигнальні ракети, щоб підсвітити нічний дрон і збити його. За даними радіоперехоплень, вороже командування навіть запровадило грошові винагороди за виявлення екіпажів і збиття цих бортів.
Також наші військові часто у радіоперехопленнях чули, як росіяни в паніці попереджають одне одного про наліт і зізнаються, що навіть уявити не можуть, як виглядає «Баба Яга».
У 21-й окремій механізованій бригаді розповідали, що під час спроби вивести в полон двох українських піхотинців окупанти почули наближення «Вампіра», розгубилися й кинули полонених, намагаючись втекти. Бійці скористалися цим і звільнили побратимів.
Росіяни неодноразово скаржилися на «Бабу Ягу» у своїх телеграм-каналах: окупанти писали про нову тактику дронів, які скидають протитанкові міни на прифронтові дороги, а колишній очільник «Роскосмосу» Дмитро Рогозін навіть публічно розповідав про ці нальоти.
Найнебезпечніша ділянка роботи – не в повітрі, а на землі
У самому екіпажі за політ відповідають двоє: пілот керує апаратом з пульта, а штурман орієнтує його по карті, стежить за технічними показниками та моніторить повітряну обстановку – зокрема радіоперехоплення й повідомлення про ворожі FPV-дрони поблизу. Окремо на точці зльоту працює наземна група, яка готує вантаж, виставляє дрон і відходить на безпечну відстань, після чого екіпаж дистанційно здійснює зліт.
Але, за словами військового, найризикованіша частина роботи – не сам політ, а наземна логістика. Кіл-зона на фронті настільки розширилася, що доставка їжі, води, боєкомплекту й пального безпосередньо на позиції стала найскладнішим завданням: вантаж спочатку треба довезти наземним транспортом до точки зльоту дрона. Основні дороги давно пристріляні, заміновані й контролюються ворожими FPV, тому логістичні групи постійно шукають нові, ще не «пристріляні» маршрути та перевіряють їх з повітря на наявність мін перед виїздом. Один із таких виїздів на квадроциклах ледь не закінчився трагічно: ворожий FPV наздогнав групу і розірвався зовсім поруч, дивом не влучивши.
Сушене м'ясо, вакуумні посилки і евакуація тварин
Улітку через спеку продукти швидко псуються, тож служба матеріального забезпечення підрозділу організувала власні коптильні й сушильні камери: сире м'ясо коптять за температури не вище 110 градусів, а потім вакуумують – такий продукт довго зберігається на позиціях і подобається бійцям. Взимку з цим допомагали волонтери, які привозили й вакуумували готові домашні страви.
Кожна посилка для піхоти формується за чіткими правилами: газові балончики, плівка, скотч, цигарки, вологі серветки, «сухий душ», снікерси, кава, чай, вакуумована їжа та індивідуальні замовлення бійців – усе це старшини підрозділів пакують так, щоб вага не перевищувала 10 кг (зазвичай 9,5 кг), інакше дрон не зможе безпечно підняти вантаж. Усе обладнання для сушіння й вакуумування підрозділу надали волонтери.
Серед вантажів, які возять «Вампіри», за словами Сергія, – не лише боєкомплект, пальне й продукти, а й особисті посилки від рідних, медикаменти.
«З того, що запамʼяталося: хлопці і дівчата на позиціях неодноразово просили нас придбати звичайні газети з новинами, щоб мати можливість їх почитати й бути в курсі актуальних подій», – розповідає фахівець лабораторії Сергій.
Дрон евакував кота та собаку
Модернізовані «Вампіри» вже навчилися не лише привозити вантажі. Завдяки стабільнішому зв'язку дрон можна опускати значно нижче, не ризикуючи втратити керування. Тому посилки тепер не скидають із висоти, а фактично акуратно кладуть у потрібному місці. За необхідності апарат може забрати й зворотний вантаж.
Військовий пригадав порятунок тварин за допомогою дрона: «Котика Барсіка та песика Загиблика наші військові евакуювали з небезпечної зони, закріпивши їх під дроном у спеціальних мішечках, що пропускають повітря. Політ виконувався безпілотником «Вампір», обладнаним системою Starlink. Подолавши десятки кілометрів, хвостатих пасажирів успішно доправили до більш безпечних місць».
«Все тримається на людях»
Попри стрімкий розвиток технологій, самі військові переконані: результат визначають не дрони, а люди, які працюють поруч.
Фахівець лабораторії Сергій розповідає, що більшість бійців екіпажу прийшли в безпілотну авіацію не з цивільних ІТ-компаній чи авіамоделювання. До цього вони воювали в піхоті, служили в мінометних розрахунках та пройшли через найважчі етапи повномасштабної війни.
Кістяк підрозділу сформувався ще у 2022 році. За цей час між військовими виникла довіра, без якої неможлива ані бойова робота, ані ризиковані логістичні рейси до передових позицій.
У колективі, за словами військових, трапляються суперечки та робочі дискусії, але всі розуміють головне: від злагодженості команди залежить життя побратимів на нулі. Саме тому, коли виникає потреба вирушити на небезпечний маршрут чи виконати складне завдання, охочі знаходяться завжди.
Сьогодні екіпажі «Вампірів» виконують десятки логістичних місій, переобладнують власноруч безпілотники. Водночас у підрозділі переконані: можливостей для розвитку цього напрямку значно більше. Для цього потрібні як нові люди, так і додаткові ресурси.
Кароліна Терещенко, «Главком»