Екс-голова ради директорів «Дельта Банку» Олена Попова: Я через суд вимагала, аби мене допитали

Падіння «Дельта Банку» нині вважається найбільшим банкрутством банку за всю історію незалежної України. Четверта за розміром активів фінустанова пішла на дно, заборгувавши 54 млрд грн.

За інформацією колишнього топ-менеджменту фінустанови, уряд і Нацбанк розглядали сценарій націоналізації «Дельти», проте врешті було обрано інший, на їхню думку, набагато дорожчий та жорсткіший шлях.

2 березня 2015 року регулятор оголосив «Дельта Банк» неплатоспроможним і ввів в нього тимчасову адміністрацію. Вона звинуватила менеджмент «Дельти» у масштабних аферах: за кілька місяців до банкрутства з банку були виведені мільярди гривень.

Розслідування цих звинувачень ведеться вже п’ять років та про  результати досі нічого невідомо.

Новий сплеск уваги до збанкрутілого банку стався наприкінці 2019 року.

23 грудня Нацполіція повідомила, що колишньому топ-менеджменту фінустанови було повідомлено про підозру в розкраданні 4,4 млрд грн.

«Главком» звернувся через соціальну мережу Facebook до ексголови ради директорів «Дельта Банку» Олени Попової, яка фігурує у скандальних справах, аби з’ясувати, з чим пов’язана активізація правоохоронців, чим вони займались попередні п’ять років, та чи був шанс врятувати системний банк? У ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» Попова виклала свою версію того, що відбувається.

Пані Олено, у лютому 2017 року Генпрокуратура повідомила про підозру у розкраданні 1,7 млрд грн вам, як екс-голові ради директорів «Дельта Банку», і трьом вашим колегам. Генпрокурор Луценко зазначив, що «всі аферисти втекли за кордон», але пообіцяв «рано чи пізно їх піймати». Розкажіть, де ви перебували у той момент і взагалі останні п’ять років? Чи дійсно ви тривалий час знаходились за кордоном? Де саме і з якої причини?

Про факт нібито вручення мені підозри я дізналась з інтернету, в тому числі, і зі сторінки тодішнього генпрокурора Луценка у соцмережі. При цьому, без суду і необхідного слідства, пан прокурор вже призначив всі ролі в цій справі, мене безапеляційно визначили винною. Після банкрутства банку я перебувала у країні та співпрацювала зі слідством, у тому числі, і у цій справі. Я приходила на допити, давала свідчення. І це тривало два роки. Жодних претензій або обмежень на мою адресу з боку слідства не було. Але життя триває, і два роки – це значний строк, за який цілком можливо розслідувати справу, де є і документи, і фігуранти, тим більше, що Фонд гарантування фактично виступає на боці обвинувачення. Через два роки після банкрутства банку за станом здоров'я та особистими обставинами я була змушена переїхати до іншої країни. Річ у тім, що на той момент я була вагітна та чекала на народження малюків-двійнят. За сукупністю багатьох факторів я потребувала спеціального догляду і, приймаючи рішення, я передусім думала про два нових життя. Мої близькі змогли організувати для мене такі умови за межами країни. Тим не менш, я продовжую співпрацювати зі слідчими органами, вони знають моє місце перебування, я регулярно звертаюся до них з клопотаннями і, більше того, у деяких справах я наполягаю на проведенні процесуальних дій у рамках міжнародної співпраці.

 «Не буває банків без безповоротних кредитів, не буває!»

У лютому минулого року вас оголосили в розшук за звинуваченнями в розтраті понад як 1,1 млрд. грн. Яка природа саме цієї суми? Які процесуальні дії відбувались з того моменту? І чи знятий цей розшук тепер?

Щодо розшуку – я не в курсі, тому що прокурори точно знають моє місцезнаходження і мою особисту ситуацію. Я неодноразово зверталася до них з роз'ясненнями та клопотаннями. А стосовно природи звинувачень, які мені висунуто, то це – сума виданого кредиту. При цьому, зазначу, що це був кредит, виданий у чіткій відповідності з чинним на той момент законодавством, а також із дотриманням всіх вимог та правил. Це враховує і напрацювання служб банку, і колегіальне рішення, і історія обслуговування боргу, і перевірки регулятора. Моя провина, на думку слідства, полягає у тому, що я виконала рішення кредитного комітету і підписала кредитну угоду. Але ж це – нонсенс!

Використовуючи цю аналогію, можна висунути обвинувачення будь-якому підписанту за всіма простроченими кредитами. А прострочені кредити є у будь-якому банку. У будь-якому!

За логікою слідства це - не кредитний ризик (ризик неповернення), не статутна діяльність банку, за яку він, у тому числі, бере плату, а розтрата коштів!

Я категорично не згодна з такою позицією. Я вважаю висунуті мені звинувачення безпідставними.

З чим пов’язано те, що сума розкрадання у справі, за якою проходите ви, нещодавно, за даними ЗМІ, збільшилась до 4,4 млрд грн?

Мені важко коментувати, чому сума збільшилася. Але, судячи з інформації зі ЗМІ, прокуратура зробила нову експертизу і отримала таку оцінку. Хоча у нашої сторони також є експертиза і рецензія на неї, яка підтверджує, що прямого збитку за тими операціями немає. Що факт надання кредиту не є фактом наявності збитку.

Ще раз повторюю, що неповернення кредиту – це, безумовно, погано для банку, але це - частина нормального робочого процесу. Не буває банків без безповоротних кредитів, не буває!

Кредитний ризик – це і є бізнес банку, вартість кредитного ризику закладається у ціну кредиту, певний рівень неповернень закладається у бізнес-план продукту. Розумієте, приймаючи рішення працювати у тому чи іншому сегменті, банк закладає суму неповернень.

Ось тому логіка слідства – що підписант кредитної угоди, за якою немає повернення – шахрай та злочинець, - є принципово хибною.

«Слідство ставить мені у провину виконання моїх службових обов'язків»

На вашу думку, з чим взагалі пов’язана активізація у справах щодо «Дельти» наприкінці 2019 року? Чи дійсно є вказівка вищого керівництва країни «вибивати» гроші з власників та менеджерів проблемних банків, через проблему з недовиконанням бюджету?

Мені важко судити, з чим пов'язана активізація, але те, що вона є, - це факт. Також є фактом, що ці справи розглядають вже п'ять років.

Лише подумайте! Цілих п'ять років!

За ці роки проведено вже стільки слідчих дій, в тому числі, допитів, вилучень, експертиз, у слідства є всі дані, всі інструменти, включно з міжнародною співпрацею. Ці справи мають широкий резонанс і це - не перша подібна активація. І той факт, що обвинувачення за такий короткий час і при такому резонансі не змогло довести справу до суду, свідчить про те, що доказів вини немає, їх не існує. Дуже не хочеться, щоб ці докази почали фабрикувати зараз під тиском і у зв'язку з цією хвилею активізації.

За даними слідства, керівництво «Дельта Банку» протягом 2012-2015 років видавало кредити підконтрольній фіктивній компанії. Ці кошти виводилися з України на рахунки підконтрольних офшорних фірм. Слідство стверджує, що для цього топ-менеджери банку несанкціоновано втручалися в роботу міжнародної платіжної системи, а також вносили неправдиві відомості в автоматизовану систему. Прокоментуйте ці звинувачення.

Ці звинувачення слідство аналізує вже п’ять років. Якби були докази їхньої гіпотези, то справи були б уже в суді. Я в цьому впевнена.

Ось, наприклад, у справі, де мені начебто вручили підозру. Окрім сумнівної, а, фактично, спростованої нашою стороною експертизи, нема нічого.

Все побудовано на здогадках та гіпотезах. На твердженні, що я – голова ради директорів і, за статутом, відповідаю за всю діяльність банку. Що ось є певна (фактично - спростована) експертиза, яка говорить, що видача кредиту, який не повернули у визначений строк, - це є збиток банку, і що я - голова кредитного комітету, і тому відповідала за організацію всієї його діяльності. І, наостанок, що я виконала рішення кредитного комітету і підписала договір. Фактично виходить так, що слідство ставить мені у провину виконання моїх службових обов'язків, але чомусь кваліфікує це як розтрати. Тому висловлювати припущення про начебто виведення коштів у надмірних обсягах за кордон, безумовно, можна, але це не має нічого спільного з реальністю. За п'ять років розслідування такі факти вже б знайшли, але їх нема!

«У детективів своя гра і свій сценарії»

Суд зобов’язав НАБУ допитати вас ще у лютому минулого року. Пройшло вже майже два роки, ви були на допиті? Ваш адвокат пропонував провести його у форматі відеоконференції. Її вдалось провести?

Про справу, яку розслідує НАБУ, мені стало відомо зі ЗМІ. Скажу одразу, що цей епізод вже розглядали інші слідчі органи, і справу було закрито.

Оскільки я підписувала певні документи в цій операції, то було очевидно, що мої свідчення необхідні для всебічного та повного розгляду. Але оскільки в мене дві маленькі дитини і ми перебуваємо за кордоном, то фізично прийти до детективів я не змогла. Тому звернулася до них із проханням скористатися спеціальними процесуальними можливостями і допитати мене по цій справі віддалено. На жаль, детективи не захотіли цього робити з невідомої мені причини. Я скористалася своїм конституційним правом і звернулася до суду. Суд визнав мої аргументи достатніми і встановив, що детективи НАБУ мають допитати мене в рамках міжнародної співпраці. Це було у лютому минулого року. Наразі жодних дій не було, рішення суду залишили без виконання. Уявіть собі на хвилинку: я через суд наполягаю на тому, щоб мене допитали у справі(!), щоб розслідування було всебічним та об'єктивним, а детективам це не цікаво, у них своя гра і свій сценарій. Але ми з адвокатом не втрачаємо надії і працюємо над тим, аби детективи почули і мою сторону у цій справі.

Що зараз вам висуває НАБУ? Які аргументи у вашого захисту?

Конкретно мені НАБУ у цій справі жодних звинувачень не висуває. Але мої свідчення дуже важливі, тому що частину документів по цій операції підписувала я, і деякі деталі я знаю і хочу розповісти слідству. Зокрема, у правочині з Meinl Bank є і депозитна частина, яку важливо врахувати для повного розуміння. Так, кредитний правочин був забезпечений депозитним договором, фактично, операція була безризикова для банку.

А взагалі – участь НАБУ у цьому епізоді дивує, в той час банк не отримував кредитів рефінансування, і жодні посадовці вищої ланки бути задіяними не могли. Більше того, як я казала раніше, ця справа вже була розглянута слідчими органами і була закрита.

У скількох провадженнях ви фігуруєте тепер?

Важко відповісти на це запитання точно, але орієнтовно є три-п’ять справ, які ми з адвокатами відслідковуємо і в яких беремо участь. Багато справ вже були розглянуті в частині моєї участі. І вони наразі або закриті, або їх розслідують без додаткових запитань до мене.

Відповідачами виступають, крім вас, екс-члени правління та Наглядової ради «Дельта Банку» Віталій Масюра, Фіглус Марцин, Ярослав Порохняк та ін. Ви підтримуєте з зв'язок з усіма фігурантами? Чи застосовують до них такі ж заходи, як і до вас? Чи виробляєте спільну позицію?

Ці люди, як і я, є відповідачами у цивільному процесі. А до цього ми говорили про кримінальні. Це різні речі.

Чи маєте нині контакт з Миколою Лагуном, де він перебуває?

Звичайно, ми маємо контакти один одного. Де він перебуває – я не знаю.

«Розумію, зараз є запит на крайні заходи, на «кров та видовища»

Банкрутство «Дельта Банку» стало найбільшим на банківському ринку за всю історію незалежної України. Якщо ви не погоджуєтесь зі звинуваченням, поясніть, які ж були істинні причини падіння цього банку?

У Фонду гарантування зараз є практика йти з цивільним позовом до власників і топ-менеджерів банків-банкрутів. У нашому випадку вони невідомо як нарахували збиток у розмірі майже 20 млрд грн. і висунули груповий позов. Тобто, в тому числі, персонально до мене Фонд гарантування має вимогу у розмірі 20 млрд грн. Космічна сума!

Я не розумію, звідки і як вона з'явилася, якою логікою і вибіркою окремих правочинів фонд дійшов висновку, що персонально я завдала збитку і вимагає від мене компенсації.

Які конкретно мої дії спровокували такий збиток? Ці дії були законними? В чому був мій особистий інтерес і вигода? Чи могла я передбачити і/або запобігти? Питань багато. Розумію, що зараз є запит на крайні та рішучі заходи, є запит на «кров та видовища». Є бажання все спростити і призначити винних, але це дуже лякає. Під час так званого «банкопаду» зі 180 банків закрили майже половину, десь 90. Система втратила половину. Так, можливо, є запитання до системи?

Що це були за правила і практики такі, що половина обвалилася? Як таке сталося? А якщо такі практики і правила існували у системі, то чому зараз вибірково призначають «хлопчиків для биття»? Чому, коли кажуть про «ідеальний шторм», мають на увазі лише держструктури? А комерційні банки були в якихось інших умовах? Наприклад, у нас понад третина кредитно-інвестиційного портфеля опинилося в зоні АТО і в Криму, а по решті портфеля катастрофічно впало повернення кредитів. Валютні кредити при потрійній девальвації просто зупинилися, гривневі теж ніхто не поспішав обслуговувати.

Скільки взагалі держава втратила на цьому банкрутстві. І яка структура загальної суми збитків? Які приватні компанії найбільше втратили від банкрутства банку?

Які втрати держави і приватних кредиторів - стане відомо після завершення процедури банкрутства. Ці цифри обов'язково підрахує та опублікує Фонд гарантування вкладів. Навіть впевнена, що фонд всі ці втрати віднесе «на рахунок» колишніх власників і топ-менеджменту. Одразу зазначу, що це зовсім не так. Після введення тимчасової адміністрації ані колишні власники, ані колишній менеджмент не були допущені до управління, і вся відповідальність за збереження активів, обраний варіант захисту і реалізації активів покладений вже на ліквідаторів, тобто - на Фонд гарантування. Втриманням активу, захистом його у судах, стягненням і реалізацією вже п'ять років опікується фонд. Відповідно, розмір збитків напряму залежить від того, як спрацював ліквідатор, скільки, коли і в який спосіб зібрав. Безумовно, якість самого активу також вкрай важлива. В нашому випадку стартова оцінка за негативних зовнішніх обставин і на ринку, що падає, у розмірі 51% від зобов'язань, - це істотний початок.

А якщо врахувати, що макроекономічна ситуація значно покращилася, що фонд ефективно проведе всі судові процеси, то рівень покриття збитків можна очікувати і вище. Але якщо говорити про рівень втрат, то, безумовно, у випадку націоналізації «Дельти» вони були б значно меншими і для держави і для приватних кредиторів. Зі всіх сценаріїв розвитку ситуації, ліквідація була найбільш витратним варіантом. У банку, окрім простроченого кредитного портфелю, сформованого у проблемних областях і сегментах економіки, був і працюючий портфель, і бізнес. Передусім я говорю про роздрібний блок – це була готова, ринкова і конкурентна інфраструктура. На роздрібному ринку до банкрутства банк чітко входив у топ-3, а за розміром кредитного портфелю фізосіб ми були другі по системі. Продукти і технології, які ми застосовували у роздрібній мережі, були провідними, і не лише для українського ринку. Це теж був актив, нематеріальний актив. Дуже шкода, що все це помножили на нуль.

Більш того, великі вкладники були готові входити у капітал нового перехідного банку, пролонгувати свої вклади на 5-7 років за пільговою ставкою. Ідею націоналізації підтримував і Нацбанк, пам'ятаю серію нарад з цього приводу, де ми надавали розрахунки у потребі капіталу з урахуванням конвертації частини кредиторів. Суми, які там фігурували, були набагато меншими, ніж витратили по факту. А головне, це дозволило б зберегти актив, що генерує бізнес, збереглася б можливість відновити вартість вкладень. Та й працюючий бізнес більше б отримав грошей від існуючих активів, ніж ліквідатор. Ось ліквідатор порахував, що 51% зобов'язань він зможе закрити за рахунок реалізації активів. Я абсолютно впевнена, що новий власник зібрав би більше, і набагато більше. Адже цілі у ліквідатора та працюючого бізнесу різні, терміни, процедури, система показників, - все різне!

Ви підтвердите, що перед банкрутством один зі співвласників банку, американська компанія Cargill, таки встигла вивести свої $100 млн? Чи були задіяні тут політичні/дипломатичні важелі? Адже якби Cargill діяв на рівних умовах з іншими клієнтами банку, він би теж залишився ні з чим. Чому держава закрила очі на такі дії Cargill?

Читала у пресі інформацію про те, що Cargill шляхом заліку нібито спробував щось там закрити. Жодних подібних дій, поки я була головою Ради директорів, я не пам'ятаю і не знаю, зі мною такі обговорення ніхто не проводив і не звертався.

Чому «Приват» врятували, а «Дельту» ні?

Хороше запитання. Відповіді я не знаю. Адже «Дельта Банк» був визнаний системним банком, і за всіма передумовами націоналізація повинна була відбутися. Я до останнього моменту не вірила в сценарій ліквідації, адже він не тільки найжорстокіший, але і банально найдорожчий. Припустимо, що когось не цікавив соціальний ефект – тобто вплив на простих людей, але математика і мова цифр ясно артикулювали, що порятунок банку – кращий вибір. Спочатку Нацбанк виступав за націоналізацію, прораховували сценарії і варіанти, зверталися до уряду, наскільки я знаю. Що сталося потім і чому цю ідею не підтримали, - мені не відомо. Але навіть після введення тимчасової адміністрації, на стадії прийняття рішення фондом, були варіанти створення перехідного банку, було кілька бажаючих, був конкурс. Чому ця ідея не була підтримана і був обраний найбільш незручний для всіх сторін і дорогий для держави і всіх людей-клієнтів банку сценарій – ліквідація - я не знаю. Але хтось же відстоював сценарій ліквідації? Для когось же він був вигідним? На це питання я б хотіла знайти відповідь...

Інна Михайлівська, для «Главкома»