Фальшивий диплом чи наклеп на прем’єра? Хто і для чого збурив скандал із вищою освітою Гройсмана

На тлі замаху на нардепа Ігоря Мосійчука, вбивства екс-добровольця АТО Аміни Окуєвої та затримання Авакова-молодшого скандальна інформація про те, що прем’єр-міністр Володимир Гройсман може бути власником фейкового диплому про вищу освіту, пройшла без звичної для таких тем резонансу. Між тим, це серйозне обвинувачення, і якщо виявиться, що глава уряду справді має підробні документи про освіту, відповідно до закону, він має піти з посади.

Інформацію про те, що у Гройсмана начебто фальшивий диплом, оприлюднив позафракційний нардеп Віталій Купрій. Його пост про це на Facebook можна було б пропустити, списати на чорний піар та спроби різних політсил обілляти брудом голову уряду, якби не один важливий факт. Генеральна прокуратура таки внесла відомості за фактом підробки документу до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Перевірити справжність диплома Гройсмана можна найпростішим загальнодоступним способом: на сайті Міністерства освіти і науки треба увести номер диплома (видно на фото нижче) та отримали відповідь: «На жаль, пошук не дав результатів!». Звісно, це теж не є підставою заявляти, що документи про освіту у глави уряду – підробка. Такі висновки можуть бути зроблені лише відповідними органами.

Тим часом на сайті МАУП, до диплому якого виникли претензії у депутата, про Гройсмана згадують у розділі Відомі випускники. Про його навчання у закладі дають таку інформацію: «У 2000 році вступив до Вінницького інституту МАУП на основі диплому молодшого спеціаліста з правознавства. З 2000 до 2002 року навчався на бакалавраті. З 2002 до 2003 здобув освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст з правознавства і кваліфікацію «юрист». Аналогічні відомості подано і в біографічній довідці на сайті Кабміну, до того ж там уточнюють: «у 1995-1999 роках – Вінницькому інституті регіональної економіки та управління, здобув кваліфікацію юриста за спеціальністю «правознавство» (освітньо-кваліфікаційний рівень – молодший спеціаліст)».

У коментарі «Главкому» Купрій розповів, чому ж засумнівався у достовірності диплома саме Гройсмана, і чому з депутатів лише він добивається розслідування цієї теми.

Чому ви вирішили перевірити диплом саме Гройсмана? Наявність освіти у інших членів Кабміну вас не турбує?

Так, зацікавився саме виключно Гройсманом. Коли відбувалось голосування за його кандидатуру на посаду прем’єра, депутатам роздали роздруковані особову картку та біографію. До цього я не цікавився його особовою справою, а тут довелось. Я подивився і побачив нестиковки. Одразу написав про це  у Facebook і не голосував «за». Закон України «Про Кабінет міністрів» передбачає вимогу вищої освіти для будь-якого члену уряду і так само до прем’єра.

В біографії Гройсмана написано, що у 2002-2003 роках він отримав першу вищу освіту в МАУП, після школи, начебто заочно. Вказаний фах – «юриспруденція». Тобто він навіть не знає, як правильно називається спеціальність. Правильна назва – «правознавство».Я це знаю, бо сам так вчився три роки, тільки це була вже моя третя вища освіта. Я здивувався: чого це я там навчався три роки – на базі двох попередніх вищих освіт, а він – лише два? Це неможливо. Я подав запит у МАУП, але у виші мені відмовили у наданні інформації. Я зрозумів, що вони щось приховують. Тоді написав  заяву тодішньому генпрокурору Віктору Шокіну, але він відмовив у відкритті провадження.

Якою була офіційна причина відмови?

Вони написали тільки що недостатньо інформації для відкриття провадження, якось так. (Документ про відмову ГПУ відкрити провадження у жодному зі своїх постів у соцмережі Купрій не оприлюднив, - «Главком»).

Чому саме зараз ви вирішили поновити спроби ініціювати розслідування?

Нещодавно Гройсман заявив, що чиновникам не потрібна вища освіта. І я одразу згадав цю історію з його дипломом і вирішив ще раз спробувати. Адже змінився генеральний прокурор. Я написав заяву ще раз – і провадження було відкрито.

Чому ви не реєструєте проект постанови про відставку Гройсмана? Адже підроблення документу про отримання вищої освіти – це серйозне обвинувачення.

Я багато чого реєструю, але жодна з моїх ініціатив не потрапляє до зали. Все залежить від волі коаліції, а політичної волі зараз немає. Я не бачу перспективи позитивного голосування.

Це справа дуже проста. Треба елементарно провести кілька допитів в МАУП і після цього вже через два місяці відсторонити Гройсмана від посади. Була б політична воля.

Якщо ГПУ підтвердить незаконність диплома, який має почати діяти механізм?

Треба з’ясувати, хто підробив диплом. Якщо пан Гройсман купив його у переході чи зробив на ксероксі – це суто його відповідальність. Якщо ж йому виписали це диплом на начебто законних підставах – на офіційному бланку, з підписом і печаткою – то тоді вже треба притягати відповідальних за це працівників МАУП.

Коли це все буде встановлення, тоді треба пред’являти підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Однією із вимог, яку може бути направлено до слідчого судді, це в межах провадження відсторонити Гройсмана від виконання обов’язків. Суддя може прийняти таке рішення.

У Верховній Раді є політсили, які давно раді відсторонити Гройсмана. Чому ж вони не вхопилися вони за таку можливість?

Так, дійсно мене ніхто не підтримує.

Цікаво от що. Низка серйозних інтернет-видань не взяли цю новину. Це свідчить про те, що вони або залежать від Гройсмана, або не хочуть з ним сваритися. І мене це теж непокоїть.

Якими будуть ваші подальші дії?

Як народний депутат можу подавати запити щодо певних слідчих дій, але я знаю - буде відповідь про те, що я не маю права втручатися. Точно знаю, що не дам закрити цю справу. Якщо вони закриють справу – я піду в суд.

У 2005 році МАУП опинився у центрі скандалу: у виші була проведена конференція відверто ксенофобного характеру. Представники української інтелігенції тоді голосно осудили виш. МАУП позвався до суду, однак програв справу. Із часом скандал забувся. Ректором тоді був Микола Головатий - незважаючи на скандал він пробув на цій посаді до 25 грудня 2008 року. Після того продовжив працювати у виші на посаді проректора з наукової та виховної роботи.

Наталія Сокирчук, «Главком»