Голова Нацагентства з розшуку активів Антон Янчук: Для головних спеціалістів зарплата у нас становитиме 20 тис. грн

Антона Янчука призначено главою Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління корупційними активами у грудні минулого року. Конкурс, оголошений ще 1 липня, супроводжувався публічним скандалом. Зокрема, НАЗК заявляло про ймовірний конфлікт інтересів у діях тоді ще заступника міністра юстиції Янчука. Сам Янчук зазначав, що спроби звинуватити його мали на меті дискредитувати його як кандидата конкурсу. Та врешті комісія зробила свій вибір, а історія із перевіркою конфлікту інтересів поки що вщухла.

До обрання керівником відомства, яке в народі вже прозвали «агентством відплати», Янчук працював у Міністерстві юстиції: спочатку помічником міністра, потім його заступником. До того був юристом у кількох адвокатських об’єднаннях.

Із керівником Нацагентства з розшуку активів «Главком» зустрівся у Мін’юсті. Янчук досі займає кабінет заступника міністра, але готується до переїзду у нове приміщення...

Ви досі у Міністерстві юстиції. Коли у Нацагентства буде своє приміщення?

Наприкінці грудня Кабмін постановою виділив нам приміщення на Грінченка, 1. Тепер питання в тому, щоб оформити належним чином договір оренди із Фондом держмайна. Це може здатися технічним питанням, але від органів, які тільки створюються, це вимагає часу. Бо потрібні довідки від податкових органів, рахунки в казначействі, печатки тощо. Місяць у нас триває організаційний і підготовчий процес до запуску. Поки ж я лишаюся в  кабінеті, який займав ще як заступник міністра. Я також зараз є головою міжвідомчої робочої групи з питань запуску агентства. І Кабмін поклав обов’язок на Мін’юст забезпечити мене можливістю виконання цих функцій.

Команду собі підібрали?

Є попередні перемовини, пропозиції: хтось із колишніх колег, знайомих виявляє бажання працювати в цьому органі. Однак це державна служба, і посади категорії Б, В – на них можливо потрапити лише за конкурсом, якщо не шляхом переведення.

Тобто в агентстві ви досі сам?

Фактично поки що так. 14 грудня Кабмін схвалив граничну чисельність апарату агентства у 130 осіб. Я вже провів «донорську конференцію», зібрав міжнародні організації і презентував їм так званий паспорт потреб агентства. Є чимало позицій, які можна успішно запустити в Нацагентстві з розшуку активів лише за кооперації з міжнародними організаціями та зарубіжними установами.

Ви про доступ до міжнародних баз даних?

Так, наприклад, доступ до інформації, яку мають аналогічні інституції в країнах-членах Європейського союзу, так просто ніхто не дасть. Треба вступати в переговори, досягати домовленостей, не виключено, що укладати міжвідомчі угоди. Для цього потрібне сприяння міжнародних організацій. Ми вже почали переговори з OECD (Організація економічної співпраці та розвитку. – «Главком»), Радою Європи, деякими посольствами, проектами, що фінансуються за кошти Євросоюзу, Єврокомісії і т.д. Днями от до нас також приїжджали два міжнародних експерти: керівник напрямку з повернення активів при Європолі (поліцейська служба Євросоюзу. – «Главком») та людина, яка працювала в офісі з повернення активів у Швеції і знає практику роботи такого органа в ЄС.

Паралельно вирішуються технічні питання. Погодження кошторисів, відкриття фінансування, комунікація з Міністерством фінансів, Державним казначейством.

Ми готуємося розпочати повноцінну роботу.

«Для залучення фахівців треба платити ринкову зарплату»

Які фахівці потрібні агентству?

OECD має надати нам експертну підтримку при доборі персоналу. В чому проблема? Персонал у нас буде різнофаховий. Юристів там буде не так багато, 20–25%. Їх можна буде поділити на кілька груп: юристи з експертизою в слідстві, юристи з експертизою в господарському праві в частині корпоративного структурування і того, що називають в приватному секторі оптимізацією оподаткування, юристи, що спеціалізуються на судових процесах. Решта – це фінансисти, аудитори, менеджери.

Щоб якісно підібрати цей персонал, бажано, щоб була організація, яка зможе робити попередні перші фільтри. OECD погодились оплатити послуги HR-компанії, яка розробить критерії кваліфікаційних вимог на посади і проведе пошук потенційних спеціалістів на ринку та в органах державної влади, щоб хоча б донести до цих людей інформацію про те, що є такий орган і буде конкурс. Розроблені критерії потім використовуватимуться конкурсними комісіями.

Якими будуть зарплати у ваших співробітників?

Більш-менш пристойними. Наприклад, для категорії «головний спеціаліст» поки що вдається вийти на рівень 20 тисяч гривень, і це після вирахування податків і зборів. Я усвідомлюю, що для залучення фахівців, треба платити ринкову зарплату.

Якою буде ваша зарплата?

Є ставка, яка прив'язана до мінімальної заробітної плати. Це 12 мінімальних зарплат. Є фактори, які впливають на цю ставку, – надбавки і премії. Зараз не можу спрогнозувати.

На агентство бюджетом передбачено 40 мільйонів гривень. На що вистачить цих грошей?

На зарплати частині штату і на утримання приміщень. Це з урахуванням того, що у січні у нас немає ні зарплат, ні утримання приміщень.

Виділене агентству приміщення – порожнє, без необхідної техніки?

Зараз у нас немає нічого. Понад те, на капітальні видатки ми ж за законом не можемо витрачати кошти. Але частину потреб, сподіваюся, вдасться закрити за допомогою міжнародних організацій, окремі з них можуть надавати меблі, оргтехніку...

Коли агентство реально запрацює?

Є план запуску. Я сподіваюсь, що ми дотримаємося строків. Передбачено добір третини персоналу у лютому-березні 2017 року, наступна третина – в червні-липні і решта – в серпні-вересні. Не думаю, що будуть затримки. Бо це простіші конкурси, ніж той, у якому я брав участь. Якщо працює кваліфікована конкурсна комісія, орієнтована на результат, це все можна зробити швидко.

«Ми працюємо тільки за зверненнями слідчих. Це один із запобіжників»

Вашу установу вже називають «агентством відплати». Окресліть функції: чим конкретно воно буде займатися?

Функції здебільшого тотожні функціям таких самих органів у країнах ЄС. Агентство покликане допомогти слідчим органам знайти майно, здобуте внаслідок злочину, ідентифікувати це майно, навести докази, що саме воно є наслідком злочину, встановити, де це майно перебуває, і передати інформацію слідчому органу. Після чого слідчому органу гіпотетично достатньо помістити цю інформацію в клопотання про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, піти до суду, який має задовольнити таке клопотання.

Логіка функції розшуку майна полягає в тому, що коли правоохоронний орган не може накласти арешт на майно або не знає, чи воно існує, або не має достатньо доказів про його злочинне походження, або у зв'язку з іншими причинами не може отримати в суді арешт на майно, він звертається до Нацагентства з розшуку активів по додаткові матеріали. Після того, як суд накладає арешт, функція розшуку агентства закінчується. Все! Воно не конфісковує активи, не накладає арешт. Це своєрідний аналітичний центр із надзвичайно широким доступом до джерел інформації.

Розшуком активів агентство займається лише за зверненням правоохоронного органа? Самі ви можете ініціювати розшук незаконно здобутого майна?

Ми працюємо тільки за зверненнями. Це один із запобіжників. У закон про агентство свідомо був закладено запобіжник – агентство саме не може вирішувати, що йому шукати, а що ні. Воно уповноважене діяти тільки за зверненням слідчого, детектива НАБУ, прокурора, суду чи слідчого судді. Лише цей вичерпний перелік може давати вказівки агентству.

Чи будуть якось визначатися пріоритети: що шукати у першу чергу? От Національне антикорупційне бюро переважно полює на «велику рибу». Ваше ж агентство може займатись і дрібнішими справами?

Фактично так. Замовниками послуг агентства є будь-які слідчі та прокурори. НАБУ має аналітичний підрозділ, який здійснює аналогічну роботу. Але у НАБУ немає і не може бути настільки широкої комунікації з міжнародними організаціями і аналогічними органами у країнах – членах ЄС. Такі офіси з повернення активів комунікують лише між собою. Ну, і аналітичний підрозділ, який, зокрема, займається пошуком активів, працює лише для потреб НАБУ. А замовниками цієї роботи в агентстві можуть бути будь-які слідчі органи: і Нацполіція, і Генпрокуратура, і те саме НАБУ, і фіскальні органи, і Державне бюро розслідувань, коли його буде створено.

Є якісь обмеження що до того, що може шукати агентство? Наприклад, вартість…

Планки вартості немає.

Тоді є ризик потонути в «дрібних» справах.

Це певний ризик. Тому зараз один з напрямів роботи – це покрокове моделювання кожної з функцій процесу. Не виключаю, що слідчі почнуть нам скидати все підряд. І при цьому вартість зусиль із виконання таких запитів перевищуватиме вартість майна, яке шукатиметься. Агентство матиме доступ до великої кількості баз даних, у тому числі до платних. Користування такими джерелами для пошуку малоцінного майна не буде ефективним.

Звернення до агентства вже є?

Ще немає. Є загальна  норма, що новостворені органи виконавчої влади вважаються такими, що здатні виконувати свій функціонал, коли у них є принаймні 30% персоналу.

І, до речі, якщо слідчий орган власними силами здатний знайти об'єкт арешту, навести достатню аргументацію, що саме цей об'єкт слід заарештувати в кримінальному провадженні, йому не потрібне агентство.

«Агентство може управляти активами будь-якого типу»

Співробітники слідчих органів готові сприймати Нацагентство з розшуку активів належним чином і розуміють його функціонал?

Я розпочав комунікацію із правоохоронними органами. Найперше мене цікавить, що їм необхідно. Агентство має бути створено так, щоб виконувати їхні завдання. Від того, якими будуть завдання від правоохоронних органів, залежить і обсяг агентства, і фах спеціалістів, і співвідношення різних фахівців у структурі. Тому мене цікавить, які саме типи активів правоохоронні органи зацікавлені шукати через агентство. Має бути розуміння обсягів цих потреб. Нам треба також розуміти, які саме активи вони вважають доцільним передавати нам. Бо від типу активу, власне, залежить, хто його має шукати, які джерела інформації використовувати і хто таким активом має управляти.

Кожному правоохоронному органу треба провести аналітичну роботу у себе всередині. Зрозуміти, чи є потреба в роботі агентства. За законодавством, правоохоронні органи не зобов’язані ані звертатися до нас з питань пошуку активів, ані передавати активи до управління.

Якими активами може управляти агентство і за рахунок яких сил?

Нацагентство може управляти активами будь-якого типу. Є певний набір критеріїв, яким має відповідати актив, що може бути переданий в управління. По-перше, цей актив має бути арештований у кримінальному провадженні. Причому байдуже, з якою метою було накладено арешт: збереження знарядь злочину, забезпечення можливих об'єктів спеціальної конфіскації, конфіскації чи забезпечення цивільного позову про відшкодування шкоди. По-друге, цей арешт має передбачати позбавлення власника права користування активом. Бо є різні варіанти арештів у кримінальному провадженні, і деякі з них не позбавляють власника можливості користуватись активом. По-третє, він має коштувати вище 200 мінімальних зарплат. По-четверте, якщо на актив накладено арешт з метою забезпечення позову, це має бути лише позов, висунутий в інтересах держави. І в прикінцевих положеннях закону є норма, що до кінця 2018 року має бути внесено законопроект, який дозволить передавати в управління активи, арештовані з метою забезпечення будь-яких цивільних позовів, у тому числі в інтересах громадян.

Якщо критеріїв дотримано, прокурор звертається до суду з клопотанням про винесення ухвали про передачу майна в управління. Якщо суд задовольняє ухвалу, агентство має право передати майно в управління, управителю. Агентство не є управителем. Неможливо в одному органі державної влади акумулювати знання про управління всіма типами активів. Якщо винесено судом ухвалу про передачу майна в управління, розпочинається стадія, яку ми умовно називаємо первинним аудитом активу. Аудитори, фінансисти, управлінці визначають, яка модель поведінки з активом є найоптимальнішою з точки зору дотримання єдиного правила управління, закладеного в законі: збереження економічної вартості активу. Закон ставить фокус не на формі активу, а на тому, скільки він коштує.

Тобто якщо це підприємство, то агентство, скажімо, має забезпечувати йому умови для продовження діяльності?

Підприємством може бути цілісний майновий комплекс (ЦМК), тобто комплекс будівель і споруд та корпоративні права. Лише якщо арешт накладено і на комплекс споруд, і на корпоративні права, можна управляти підприємством як бізнесом, операційною діяльністю. Якщо ми говоримо лише про ЦМК, який передається в управління і в якому не здійснюється операційна діяльність, тоді цінність становить не сам ЦМК як нерухомість, а те, скільки він коштує. І мета управління – зберегти вартість об’єкта, яка є на момент прийняття в управління, до моменту, коли цей об'єкт вийде з-під управління. Тому на стадії первинного аудиту, який робиться силами агентства, вирішується, чи актив слід продати, чи його слід передати в управління. Якщо останнє, то якою має бути ця модель управління, тобто яким чином управитель ним управлятиме. Плюс треба сформулювати критерії до цього управителя. Якщо ж прийнято рішення про продаж, актив оцінюється для визначення вартості, з якою актив зайшов в управління. І в такому разі далі актив продається через майданчики з продажу майна. Їх достатньо. Оптимальним варіантом я вважаю, якщо це відбуватиметься через електронні аукціони.

Гроші від продажу в такому випадку йдуть до бюджету?

Гроші йдуть на окремий депозитний рахунок, на якому вони знерухомлюються і не використовуються. На них нараховуються відсотки до закінчення кримінального провадження. Якщо особа визнається невинною у скоєнні злочину, їй повертаються ці кошти і відсотки. Якщо визнається винною і суд виносить рішення про конфіскацію цих коштів у рахунок держави, ці кошти з відсотками конфіскуються до державного бюджету.

У разі, якщо актив просто передається в управління, агентство знаходить управителя. Для цього агентство попередньо може укладати рамкові угоди з управителями і просто мати ці угоди на випадок, якщо потрапить в управління актив, який відповідає фаху діяльності певної компанії з управління. У цьому разі потім укладається договір з конкретною компанією про передання майна в управління. Агентство виступає установником управління, а компанія з управління активами – управителем. Агентство надалі має здійснювати моніторинг ефективності управління. Бо відповідальність за ефективність покладається все одно на агентство. Тож потрібен ще окремий механізм моніторингу ефективності управління. Але ми зараз говоримо про такі речі, як первинний аудит, механізм моніторингу ефективності управління, яких в Україні ніколи не було. Це новаторські речі. І тут потрібна експертна допомога іноземних колег.

Коли ж виноситься рішення не про арешт майна, а вже про конфіскацію, то майно передається Державній виконавчій службі для реалізації. Функції агентства закінчуються.

До речі, саме управління майном запустити можна раніше, ніж пошук. Бо для пошуку потрібні джерела, доступ до баз даних. Без нього немає сенсу у функції пошуку активів.

Як ви зазначали, ведуться переговори щодо доступу до міжнародних баз даних…

Нічого не буває просто так. Комунікація з іноземними органами на засадах взаємності її і передбачає. Тобто якщо я у офісу з повернення активів в Австрії, Німеччині, Франції на засадах взаємності запитую якусь інформацію і вони мені її надають, це означає, що перший же їхній запит з таких самих реєстрів у нас я маю теж задовольнити. Тобто для міжнародної співпраці мені потрібен доступ і до національних реєстрів.

А до національних баз даних у агентства доступ є?

Тут теж не все просто. Режим доступу до національних баз даних, який буде у агентства, є у НАБУ, більше ні в кого. За законом, цей доступ у нас є. Але технічно його треба забезпечити. У НАБУ це зайняло рік. У мене, на щастя, є підтримка НАБУ. Артем Ситник (керівник НАБУ. – «Главком») сказав, що весь накопичений досвід приєднання до баз даних він готовий передати. У нього вже є цілий департамент, який забезпечує працездатність цих приєднань. Нам цей досвід дуже важливий. Бо в Україні ж усі бази даних – це різні за конструкцією програми. Щоб між ними зробити «міст», треба на кожну окрему програму писати окреме приєднання.

«Агентство може бути корисним і для Держфінмоніторингу»

Агентство ще не розпочало роботу, але на нього вже багато сподівань. Передусім ідеться про активи команди Януковича. Чи ви вже розбиралися в тому, які кошти легше повертати: «попередників» чи ті, що виводяться зараз?

Якщо говорити про таку умовну категорію, як майно чиновників часів Януковича, то там так само має бути витримано критерії закону. Правоохоронні органи можуть звертатись до агентства з приводу пошуку чи управління тих активів. Єдине, що можливий пошук тільки того майна, яке ще не арештовано. Якщо це майно арештовано, але не передається в управління, змусити передати його в управління ми не можемо.

У вас є хоча б приблизна інформація про те, скільки активів, коштів, здобутих незаконним чином в Україні, перебуває за кордоном?

Не маю уявлення. Достеменно це може бути відомо лише працівникам правоохоронних органів, які мають допуск до кримінальних проваджень. Це таємниця слідства. Те, що відомо зі ЗМІ, не може вважатись на сто відсотків достовірною інформацією.

Можете навести наймодніші способи сумнівного виведення коштів за кордон, наприклад, у 2016 році? Чи вони відрізняються від того, що було в попередні роки?

Україна є учасником низки міжнародних угод з боротьби з легалізацією відмивання незаконних прибутків. З цього приводу вже досить давно ведеться аналітична робота у Державній фіскальній службі, і так само для цього було створено підрозділ фінансової розвідки Держфінмоніторингу. Держмоніторинг здатен відслідковувати те, що рухається банківськими рахунками: кошти, цінні папери, банківські метали. Тобто ці типи активів швидше знайде Держфінмоніторинг, його для цього спеціально створено. Але якщо йдеться про інші активи, приміром про кошти незаконного походження, які згодом були трансформовані у нерухоме майно, а потім у корпоративні права, а потім у цінні папери, а потім у кошти, то цього ланцюга Держфінмоніторинг не побачить. Бо він моніторить лише те, що рухається рахунками. Тут Нацагентство з розшуку активів може бути корисним і для Держфінмоніторингу. Він може надати інформацію, з чого все починалось і чим закінчилось, а середину доведеться досліджувати агентству.

Як можна пояснити «любов» корупціонерів з України до Латвії? Багато корупційних оборудок, починаючи з «вишок Бойка», ведуть саме до банків цієї країни.

Навряд чи я можу достеменно відповісти на це запитання. Єдине (і це загальновідомо) – банківські установи Латвії, принаймні в минулому, забезпечували досить лояльний режим для здійснення розрахунків.

«Жоден з членів комісії, яка перевіряла мене, не склав окремих думок щодо акта службового розслідування»

Під час проведення конкурсу на посаду голови агентства в НАЗК вас звинувачували у конфлікті інтересів. Порушувалося питання перевірки. Зокрема, йшлося про те, що до реєстру корупціонерів не було внесено близько 25 тисяч осіб. Цим мав займатися департамент, який був підпорядкований вам як заступнику міністра юстиції. Припис про проведення службового розслідування з приводу ситуації, яка склалася навколо цього реєстру, вносила Генпрокуратура. Ви очолювали комісію з перевірки. Проводилося ще службове розслідування, яке також мало висновок про відсутність у вас конфлікту інтересів. Реєстр поповнили. Та вами зацікавилися в Національному агентстві з питань запобігання корупції. Чим закінчилася ця історія?

Історія розпочалась у вересні минулого року з гучних повідомлень одного з членів НАЗК у пресі про те, що установа розпочала перевірку. Потім було проведено кілька раундів листувань із НАЗК. Я вважав і вважаю, що перевірка є незаконною, необґрунтованою, відбувається не у порядку та нормах, визначених законом. Чим закінчилася ця історія – мені невідомо. Останній лист від НАЗК на адресу Міністерства юстиції був приблизно такого ж змісту, як і попередні, – з проханням розібратись у ситуації та вжити заходів загалом і щодо мене зокрема.

Об’єкт перевірки, про яку веде мову НАЗК, повністю охоплений службовим розслідуванням, проведеним ще влітку 2016 року. За результатами цього службового розслідування, в якому, до речі, також узяв участь представник НАЗК, було встановлено, що жодних порушень у моїх діях немає. Цей акт службового розслідування разом з усіма додатками і матеріалами (загалом 400 сторінок) було надано на розгляд НАЗК.

Єдиним логічним кроком у цьому випадку для органа контролю є закінчення перевірки у зв’язку з тим, що ними одержано акт розслідування, яким встановлено, що жодних порушень немає. Бо в будь-якому контрольному процесі є певні вимоги до належності і допустимості доказів. Акт службового розслідування якраз є належним доказом. Жоден з членів комісії, яка перевіряла мене, не склав окремих думок щодо цього акту, ніхто не оскаржував його і дій членів комісії. Акт було доведено до відома НАЗК. Є Кодекс України про адміністративні правопорушення, який також містить вимоги до доказів, котрі мають братись до уваги при перевірках. Цей акт – належний доказ. Не взяти його до уваги неможливо, це протиправно. У зв'язку з цим треба закривати будь-яку перевірку. Але просто гнути свою лінію, ігноруючи цей акт, – це упередженість.

Цю історію було винесено на публіку під час проведення конкурсу. Ви раніше говорили, що робиться це з метою дискредитувати вас як кандидата на голову агентства. Сьогодні вже можете назвати, хто був у цьому зацікавлений?

Я не знаю, в чиїх це інтересах робилося. Коли тривав конкурс, можна було говорити, що це спрямовано на те, щоб дискредитувати мене як учасника конкурсу. Конкурс завершився, і поки що ніхто не згадує про цю історію. Але це до чергового інформаційного вкидання.

Я не застрахований від того, що завтра хтось із членів НАЗК просто так не розмістить інформацію в пресі про те, що, наприклад, перевірка триває. Хоча минуло вже чотири місяці, і вони не винесли жодного рішення, не було складено протокол. Тому формально юридично не відбулось нічого. З одного боку, це добре. З іншого – будь-яка історія мусить мати свій початок і свій кінець. Не можна на всю країну заявити, що ми почали перевірку, а потім нічим її не завершити, тримаючи в підвішеному стані того, кого перевіряють. Я готовий відстоювати свою позицію в судових органах. Але виходячи з того, що НАЗК не виносить жодних рішень, мені майже немає чого оскаржувати. Можливо, це теж елемент якогось задуму.

Катерина Пешко, «Главком»