Галина Шепелева: Переслідування мого чоловіка – бізнес-проєкт людини з колишнього оточення Януковича

Справа колишнього народного депутата Олександра Шепелева – один із судово-слідчо-прокурорських «довгобудів», що тягнеться вже майже 12 років.

Більшу частину цього часу головний фігурант перебуває під вартою, причому він встиг посидіти в українському, угорському та російському СІЗО. Події цих 12 років легко лягають у сценарій гостросюжетного серіалу для Netflix: тут і «втеча з-під варти», і «шпигунські» пристрасті, і війни спецслужб, викрадення, підкуп свідків, корупція. До певної міри, у «справі Шепелева», як у дзеркалі, відображена тривала історія розвитку української правоохоронної та судової систем – від часів Януковича до наших днів, коли Україна веде війну за Незалежність і перебуває за крок до початку офіційних перемовин про вступ до Європейського Союзу.

Нагадаємо, що Олександру Шепелеву інкримінують розтрату коштів банку «Родовід», замовні вбивства та замахи. Кримінальне переслідування політика і членів його родини розпочалося ще у 2012 році, коли силовим блоком України керували одіозні Віталій Захарченко та Віктор Пшонка, і триває досі. У ЗМІ, з певних причин, ці події представлені з одного боку: викладені лише версії обвинувачення та осіб, зацікавлених в обвинуваченні. Ми чи не вперше поспілкувалися з іншою стороною – дружиною Олександра Шепелева Галиною та адвокатом екснардепа Юрієм Татьковим. Вони наполягають: кримінальні справи проти політика сфабриковані на замовлення Сергія Дядечка – відомого українського бізнесмена, «тіньового» члена «батальйону «Монако», який, за словами його опонентів, попри перебування за кордоном, має вплив на українських суддів і правоохоронців. Від переслідування Шепелева він, за твердженням сторони Шепелева, нібито має матеріальну вигоду, адже за роки перебування екснардепа за ґратами став бенефіціаром його власності – елітної нерухомості у Києві.

«Я схвалила рішення чоловіка піти в політику, це було дурістю»

Пані Галино, розкажіть як ви познайомилися з чоловіком? Як він починав бізнес? Де заробив свої перші гроші?

Галина Шепелева (Г.Ш.): Я познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком у далекому 1990 році. Це була зустріч у колі друзів, геть випадкова. Потім це переросло у більш близькі стосунки. Буквально через пів року ми вже стали родиною. Чоловік навчався в медичному університеті (тоді це був Донецький медінститут), я – в Донецькому університеті на факультеті романо-германської філології на викладача англійської мови та перекладача.

Уже під час навчання в університеті Олександр займався бізнесом. Він тоді почав займатися всім, починаючи з китайських іграшок і закінчуючи комп’ютерами, продажем автомобілів з Німеччини. Це були перші гроші, які він заробив. І на той час це були доволі-таки хороші гроші. Починаючи з 1995 року він займався банківською діяльністю.

Як ваш чоловік вирішив піти в політику?

Г.Ш.: З кінця 90-х він часто перебував у Києві, загалом у столиці проводив більше часу, ніж у Донецьку. У нього було дуже широке коло спілкування, яке включало бізнес-еліту, політичну еліту, і тому йому запропонували (йти в політику – ред.). Це було перед парламентськими виборами 2006 року. На домашній раді його рішення було схвалене, що я вважаю великою дурістю з мого боку. Але що зроблено, те зроблено.

Шепелева називають «смотрящим» за «Родовідбанком». Справжніх «смотрящих» призначав Нацбанк і у нас є їхні імена

ЗМІ писали, що під час депутатства він був «смотрящим» від Юлії Тимошенко за «Родовідбанком».

Г.Ш.: Я, наприклад, не знаю взагалі, що таке «смотрящий». Від самого початку це все якась фейкова історія, яка не має нічого спільного з моїм життям.

Коментар юриста: Дійсно, така конфігурація слів – «смотрящий» за «Родовід банком» – вживається звинуваченням як щодо Галини Михайлівни, так і Олександра. Ми – сторона захисту – зробили запит у Національний банк і Міністерство фінансів України, поставивши таке питання: «А чи був «смотрящий», «куратор» за «Родовід банком»? І отримали відповідь, що, виявляється, були такі люди, які призначалися Національним банком як «куратори». Це – Лесніков Роман Олександрович, Стрільчук Василь Олексійович, Кононенко Дмитро Георгійович, Подеряка Андрій Григорович, Панченко Євген Анатолійович. Виникає питання: якщо сторона звинувачення інкримінує Шепелеву, що він був «смотрящим», то куди дивилися справді призначені куратори, «смотрящі» за «Родовід банком»? Чи знали вони, що є інший «смотрящий»?

Чому у 2010 році Олександр Шепелев вийшов з «Батьківщини» та приєднався до «Партії регіонів»?

Г.Ш.: Тому що в нього вже почалися проблеми, пов’язані з приходом до влади Віктора Януковича. Олександру пригадали, що в грудні 2007 року його голосу не вистачило, щоб Янукович став прем’єр-міністром.

Коментар юриста: Перше голосування було 11 грудня 2007 року. Тоді забракло одного голосу для призначення Юлії Володимирівни (Тимошенко – ред.) прем’єр-міністром. 18 грудня 2007 року 226 голосів вистачило, щоб призначити Юлію Володимирівну та звільнити з посади голови уряду Віктора Януковича. Ось одна з причин переслідування Шепелева.

Г.Ш.: Йому казали: «Ти ж донецький хлопець». До нього тоді приїжджали наші донецькі, які були при владі. Олександр мене у багато що не посвячував, щоб я не переживала. Але потім у нас була з ним бесіда, що йому доведеться піти з партії Юлії Володимирівни, бо почалися вже конкретні погрози, тиск. Тоді він сказав мені, щоб я розуміла, що можуть бути проблеми з кримінальним переслідуванням, підозрами.

Вже тоді в СБУ почалися справи, пов’язані з «Родовід банком», будівлею на Рильському, 4. Не знаю, чи був там уже в 2010 році пан Іванющенко. Оскільки права власності на будівлю належать мені, то і кримінальні справи будуть також проти мене.

Ви самі згадали про Юрія Іванющенка. Яким чином вас пов’язує історія з цією людиною? І чому пана Шепелева називають його «соратником»?

Г.Ш.: Ніколи з Юрієм Іванющенком нас нічого не пов’язувало. Я бачила його на якихось публічних заходах максимум. Ми з Олександром були у багатьох політиків, бізнесменів на днях народження, якомусь офіціозі. В Олександра ніколи не було спільного бізнесу з Юрієм Іванющенком.

Але знов-таки: у будівлі на Рильському начебто знаходився офіс Іванющенка.

Г.Ш.: Чомусь Іванющенко сказав, що взяв її в суборенду у «Родовід банку». Я про це знаю з його інтерв’ю для журналу «Кореспондент». Я дізналася з преси, що йому сподобався наш офіс. Що він соратник Януковича – «права» чи «ліва» рука.

Яким чином ви набули цю власність і як здали в оренду «Родовід банку»?

Г.Ш.: У 2009 році я стала власницею цієї будівлі і тоді «Родовід банк» взяв у мене її в оренду, а вже «Родовід банк» здав Іванющенкові в суборенду.

У 2012 році почалося кримінальне переслідування вашої родини. Як ви вважаєте, хто стояв за цим? Чому воно почалось, якщо ваш чоловік тоді перебував у Партії регіонів, і все начебто було нормально?

Г.Ш.: Нормально ніколи не було. Офісне приміщення Юрію Іванющенку подобалось, і його пан Іванющенко хотів собі. Це моя суб’єктивна думка. Що він міг зробити? Закинути мені, як власниці, статтю 191, частина 5 («привласнення, розтрата майна в особливо великих розмірах» – ред.): тоді це майно, при владі пана Януковича, перейшло б до пана Іванющенка, не до держави.

«Втеча з СІЗО за 500 гривень» і «британський агент»: що інкримінують Шепелеву

Які кримінальні провадження були розпочаті тоді, у 2012 році? Розкажіть тезово, коротко: хто, що, як? Що правда, що неправда?

Коментар юриста: За весь час було зареєстровано сім основних кримінальних справ.

Перша справа, яка розглядалася в Деснянському районному суді Києва – справа, пов’язана з втечею і даванням хабарів конвоїрам. Саме звинувачення, як на мене, зганьбило всю пенітенціарну систему: втекти з СІЗО, виявляється, можна за 500 грн. Причому грошей ніхто ні у кого не вилучив, аудіозапису немає. «Зламали» двох конвоїрів, один з яких «зізнався», що він брав гроші та віддавав іншим конвоїрам, а ті конвоїри не підтвердили його слів. Щодо втечі з-під варти, точніше з лікарні: за версією сторони захисту, його (Шепелева – ред.) фактично примусово вивели звідти. Він був змушений підкоритися конвоїру Бондаренку, який повідомив йому, що його хочуть отруїти в лікарні на замовлення Сергія Дядечка. Цю версію підтверджують свідчення конвоїра.

Друга справа, яка розглядається в Дарницькому районному суді Києва, – це сміх і гріх. Фабула така: агент британської кіберрозвідки, розслідуючи справу вбивства російської журналістки Політковської, випадково прослухав розмови засекреченим зв’язком Шепелева з його оточенням, де нібито йшла мова про те, що Шепелев планує замах на Сергія Дядечка. Суть цього плану зводилась до того, що правоохоронні органи Чечні або Північної Осетії мали порушити кримінальну справу проти Дядечка, оголосити його в федеральний розшук, потім міжнародний. Потім, щоб Дядечка затримав Інтерпол та екстрадував в Росію, де його мали вбити. Це така версія сторони звинувачення, Головної Військової прокуратури.

Третя – справа, яка розглядається в Оболонському районному суді міста Києва. Ця справа пов’язана нібито з замовленням Олександром Шепелевим вбивства банкіра Кириченка – голови наглядової ради «АвтоКразБанку» – 14 січня 2003 року. Вся доказова база звинувачення – це свідчення однієї людини. Причому, ця людина була засуджена за організацію вбивства банкіра Кириченка і перебувала під вартою в СІЗО міста Донецька. Потім за якоюсь «міжнародно-правовою допомогою» між Україною і так званою «ДНР», засудженого Чередніченка з СІЗО Донецька на паперах з підписом «начальника СІЗО ДНР», перевозять в СІЗО підконтрольного Україні Маріуполя. Така ось дивна «екстрадиція».

І ось в кінці 2021-го чи на початку 2022 року на адресу Оболонського суду надходить явка з повинною, написана від руки громадянином Російської Федерації. І в цій явці людина детально розписує, як вона скоїла вбивство донецького підприємця Сергія Гуцула (генеральний директор торгової мережі «Быттехника», розстріляний у власній автівці в грудні 2000 року – ред.). Також він розписав як, де і за що це оплатив Михайло Ляшко, який контролював у той час «Южкомбанк» (Михайло Ляшко – відомий донецький бізнесмен, за даними ЗМІ – колишній кримінальний авторитет на прізвисько Міша Косий. Вбитий у 2015 році в анексованому Криму – ред.). Окрім того, він розписує детально, як вони вбивали Сергія Кириченка. Пише, що вбивали його вдвох разом із поплічником, ножами. І цього взагалі немає в матеріалах кримінальної справи!

Г.Ш.: Я б сказала емоційно, що всі нерозкриті злочини Донецька того часу вирішили «повісити» на мого чоловіка. За 12 років хіба не можна було засудити людину, якщо вона була справді винна? Не може ж тривати десятиліттями історія «Родовід банку»! У мене все давно вкрали, з мене взяти нічого. У мене заарештоване майно з 2012 року. Як органи військової прокуратури могли дозволити, щоб це майно було вкрадене? Вони отримують державну зарплатню, 12 років ведуть справу і, припустімо, виграють, кажуть: «Вона винна». Що має статися? Конфіскація у дохід держави. Але все це майно розкрадене. Борг, про який вони кажуть, Фонд гарантування вкладів продає компанії. Чиїй, як ви думаєте? Компанії Дядечка. Це збіг? Виконавче провадження проти мене сьогодні веде компанія Дядечка. Кому я винна: державі чи Дядечку?

«Дядечко з Монако»: загадковий бізнесмен і його вплив на справи Шепелєва

Хто такий Сергій Дядечко? Ваш чоловік знав його?

Г.Ш.: Зараз говоритиму про себе, тому що з 2013 року і по цей день у мене не було змоги спілкуватися з моїм чоловіком. Більше 10 років. Тому я можу сказати, коли я дізналася про Сергія Дядечка. Вперше я його побачила в суді в Угорщині у 2013 році. Нас затримали в Угорщині 4 липня 2013 року, помістили під варту. Коли нас привезли в екстрадиційний суд, я побачила молодика з охороною, якого я не знала. Були мої рідні, мої діти. Коли мене привели конвоїри, моя сестра сказала: «Це Сергій Дядечко». Так я його побачила вперше в житті. Він зняв свого золотого годинника, крутив його в руці. Напевно, отримував «емоційну насолоду», я так гадаю.

То ваш чоловік його знав?

Г.Ш.: Так, його познайомив з ним Сергій Бубка. Коли починалися проблеми з «Родовід-банком», Сергій Назарович, наш олімпійський чемпіон, який також був акціонером цього банку, прийшов до Олександра і сказав, що його молодші партнери, такі як Дядечко, розікрали «Родовід-банк», просив поради. Тоді Олександр з ним познайомився.

Коментар юриста: Дядечко – це так званий «податківець на банківській тіні». Під час праці в податковій, наскільки мені відомо, він займався питаннями роботи конвертаційних центрів в Донецькій області. А щодо скажемо так «подвигів» Сергія Дядечко в банківській сфері та в інших питаннях, то про це багато писали наші ЗМІ (тут, тут, тут, тут і тут).

Ви казали, що за переслідуванням вашого чоловіка стояв Іванющенко. Яким чином пов’язані Іванющенко і Дядечко?

Г.Ш.: Вони пов’язані бізнесом. У них компанія в Лондоні на одній адресі. Я вважаю, що йому (Дядечку) був доручений цей «проєкт» (для них проєкт – для мене життя), з результатами для Іванющенка. Офшорна компанія «Амітел» (Amitiel Holding Limited, реєстраційний номер 157986 (1st Floor, Dekk House, Zippora Street, Providence Industrial Estate, P.O. Box 1345, Mahe, Republik of Seychelles), на якій «висить» Рильський, 4, пов’язана з Дядечком.

Коментар юриста: Якщо ввести в Google «Іванющенко» і «Дядечко», ви одразу натрапите на кілька новин про те, що банк Дядечка ліквідував чи капіталізував банк Іванющенка. Кілька банків Іванющенка ліквідував чи збанкрутував саме Дядечко. Складно його назвати «керуючим активами» чи великим бізнесменом.

Г.Ш.: Мені знайомі банкіри казали, що «Родовід-банк» хотів купити Deutsche Bank. Вони його роздули, його ціна зростала.

Коментар юриста: За цими фактами було зареєстровано два кримінальних провадження, хоча я припускаю, що таких справ більше. Це кримінальне провадження №42018000000000661 від 21.03.2018 року, яке було зареєстроване за нашої ініціативи та незаконно закрите 02.09.2019 року прокурором Головної військової прокуратури Артемом Щербаком, хоча він не мав права цього робити, оскільки вказаний злочин підслідний детективам НАБУ. Матеріали цього кримінального провадження фактично поховані або знищені взагалі.

Друге кримінальне провадження №12012000000000375 від 05.12.2012 року щодо розтрати грошей рефінансування та кредитів Національного банку України взагалі втрачене, а, скоріш за все, знищене працівниками поліції. Так мені дозволяють казати відповіді поліції на мої адвокатські запити, оскільки це кримінальне провадження виїхало з ГУНП у м. Києві, але до Подільського УП ГУНП у м. Києві воно не доїхало.

Розкажіть коротко про решту справ проти Шепелева.

Коментар юриста: У Солом’янському районному суді Києва слухається справа про вбивство полковника МВС Єрохіна у 2006 році, який нібито займався справами банку Шепелева. Насправді, як ми встановили, Єрохін займався справами «Южкомбанку». Два роки поспіль, у 2005-му і 2006-му, він «кошмарив» цей донецький банк, який перебував під впливом Михайла Ляшка та Руслана Циплакова.

До того, як вручити Саші підозру у цій справі, на день народження, випадково, до Галини Михайлівни приходить адвокат людини, яка дає свідчення проти Шепелева. Шепелев його навіть не знає. Адвокат вимагає у Галини $200 тис. Мовляв, інакше його підзахисний візьме гроші у Дядечка.

Києво-Святошинський районний суд Київської області. Слухається аналогічна справа, як у Галини Михайлівни, щодо Рильського, 4. Там підготовчі засідання. Вже п’ять років невідомо, що там відбувається.

У чому там суть?

Коментар юриста: Це те саме провадження, де Шепелев названий «смотрящим». Нібито використовуючи повноваження «смотрящого» за «Родовід банком», він сприяв тому, щоб банк оплатив оренду та ремонт офісу за адресою Рильський провулок, 4, який належить його дружині Галині. Насправді оренди начебто не було.

Далі знову Києво-Святошинський районний суд. Другий чи третій замах на Дядечка. Перший – це там, де його нібито мали вивезти в Чечню. Другий замах у 2012 році, коли його автомобіль зрешетили (випустили 36 куль), але ні в кого не влучили. Автомобіль одразу віддали Дядечкові, відремонтували. Експертизу провести неможливо. Дядечко у цей суд не приходить більше двох років.

Вищий антикорупційний суд. Слухається справа, коли вже державному «Родовід банку» надавало допомогу адвокатське об’єднання «Бріарей» щодо вкрадених 3,5 млрд. грн фірмами, пов’язаними, згідно з розслідуванням адвокатів «Бріарей», з Фірташем і Дядечком. Вони закрили цей борг, коли Фірташ відписав банку 113 га землі на столичній Оболоні. За угодою адвокатське об’єднання «Бріарей» отримало 8% від суми контракту. Вони отримали 301,6 млн., з яких заплатили 50 чи 48 млн. податків. У цьому адвокатському об’єднанні Шепелев не директор, не бухгалтер, не засновник. Але, згідно зі стороною звинувачення, адвокати не працювали, а отримані гроші віддали Шепелеву.

За 12 років хіба не можна було засудити людину, якщо вона була справді винна?

Які претензії в правоохоронних органів, держави конкретно до вас?

Г.Ш.: «Фіктивна» оренда приміщення на Рильському.

Про які збитки державі йдеться?

Г.Ш.: 18 млн грн я зараз «заборгувала» Дядечку.

Тобто «Родовід банк» орендував це приміщення, але не сплатив вам ці гроші?

Навпаки, сплатив. Але нібито не переїздив у приміщення на Рильському, а гроші були отримані мною «незаконно».

Чи є якісь докази, що «Родовід банк» переїжджав?

Звісно. Були проведені комунікації, спеціальний інтернет під вимоги Нацбанку. Там були план-схеми розміщення кабінетів банку, був договір оренди.

Самі охоронці «Родовід банку» та голова правління «Родовід банк» Дмитро Єгоренко давали на досудовому розслідуванні свідчення, якими фактично підтверджували наявність договірних відносин.

Хто підписував цей договір оренди з боку «Родовід-банку»?

Г.Ш.: Там було кілька договорів. Від мене був представник компанії «Ред». Хто від них – треба подивитися. Потім були листи. Тимчасовий адміністратор Щербина писав, що вони не могли сплачувати оренду. Вони зверталися до мене, щоб я зачекала. У мене все листування є. Є і виконавче провадження про виселення «Родовід банку» з цього приміщення за несплату оренди. Але зараз цей борг викуплений компанією Дядечка.

Коментар юриста: Насправді існують документи, що підтверджують оренду цього офісного приміщення «Родовід банком», які ми можемо надати. Там йдеться про користування банківською установою цим приміщенням, здійснення там ремонтних робіт.

Вас у цій справі було затримано в Угорщині?

Г.Ш.: Так.

І у цій справі було заарештовано все ваше майно? Вартість вашого майна перевищувала 18 млн. грн?

Г.Ш.: Так. У цій справі було заарештоване все моє майно, майно дітей і родичів. Спочатку цю справу розслідувало СБУ, де справа пролежала три роки без жодного руху. Після цього той самий Пшонка передав її тодішньому міністру внутрішніх справ Віталію Захарченку, який почав її швидко рухати.

У 2012 році?

Г.Ш.: Так.

«Лист Тимошенко» і смерть угорського адвоката: екстрадиційна справа Шепелева у 2013-2014 роках

Коли у вашої родини почалися проблеми? Коли закінчився мандат у вашого чоловіка?

Г.Ш.: У мене були невеликі проблеми зі здоров’ям. У листопаді 2012 року у чоловіка були ділові зустрічі в Європі. Я з двома маленькими дітьми і чоловіком виїхала в Європу. Одна донька, що була школяркою, лишилася вдома. Ми вилетіли у Відень, були в Швейцарії. І тут ми дізнаємося, що у нас обшук. Чоловік ще був народним депутатом, кілька днів до закінчення мандата. За датами все це почалося в кінці грудня: 23 грудня – підозра, а 25-го нас оголосили у розшук.

Ви вирішили залишитись у Європі?

Г.Ш.: Звичайно. Все було зрозуміло. Те, як вони вели обшук. Дитина була у мене вдома. 35 чоловіків її не випускали. У дитини психічний розлад. Приїжджала моя мама її забирати.

Вас у 2013 році було затримано за запитом України в Угорщині? Була судова справа про екстрадицію в Угорщині?

Г.Ш.: Так.

Чому угорський суд не прийняв ваші аргументи?

Г.Ш.: Ми хотіли отримали політичний притулок. Один раз нам відмовили. Вдруге була апеляція. Адвокат, який вів нашу справу, – Ференц Бьоссе, дуже відомий в Угорщині, – сказав, що з нашою справою прийшов «крах його кар’єри». Тому що він не думав, що в Угорщині досі така корупція. Через деякий час після нашої екстрадиції він помер. Його донька нам казала, що це наша справа його добила.

Адвокат казав, що нам мають надати притулок. Потім надійшов лист. Його мені в СІЗО приніс адвокат. Приносить лист, нібито підписаний Юлією Володимирівною (вона у той час була в Качанівській колонії), де вона просить не надавати нам притулку.

Була можливість з’ясувати, чи це вона писала цей лист?

Коментар юриста: Підпис там ледь помітний. Суть листа: «Не надавайте Шепелеву притулку. Він ніякий не політик, а «задньолавочник». Буквально.

З її підписом?

Коментар юриста: Тоді до неї ходив Сергій Власенко. Було спілкування з однопартійцями. Через однопартійців їй усе показали. Кожем’якін, тодішній глава фракції БЮТ, писав і Орбану, і в Міністерство юстиції Угорщини, що вона не підписувала жодних листів. Про це дізналися нещодавно. Уявіть.

Вас екстрадували в Україну. Що відбувається далі?

Г.Ш.: Нас етапували машиною. Мене випускають під заставу, визначену у 2012 році. Олександр залишається в СІЗО. Я ніч провела у СІЗО.

На даний момент, жоден вирок щодо вашого чоловіка не набрав законної сили?

Коментар юриста: Справа в Деснянському районному суді набрала законної сили («втеча із СІЗО» – ред.). Але за рішенням Верховного Суду у трьох епізодах щодо хабарів Олександра виправдали. Закрили у зв’язку з «відбуттям покарання». У зв’язку з тим, що виправдали стосовно «хабарів», то і в нас вирок припинив діяти.

Щодо «Оболоні» («справа Кириченка») вирок набув сили 12 грудня. Але ми будемо подавати касаційні скарги в будь-якому випадку.

Перебування в Росії: «лист директору ФСБ» і таємниче затримання під Києвом

Скажіть, будь-ласка, як ваш чоловік опинився у Росії в 2014 році, після Лук’янівського СІЗО?

Коментар юриста: Там були детальні свідчення у Деснянському суді Києва, як це відбувалося, як його вивів конвоїр. Наскільки пам’ятаю, коли конвоїр вивіз його в район села Стоянка, він розповів Саші, що відбувається: «Я не знаю, що робити. Тут якби працівник СБУ просив тебе отруїти». Цього «працівника СБУ» опізнав конвоїр Олег Бондаренко. Це був Сергій Дядечко. Звісно, Олександр злякався. Зателефонував друзям. Потім вони вже опинилися в Росії.

Що там відбувалось? Ми знаємо про це лише з публікацій у ЗМІ, що він там хотів знайти, умовно, політичний «дах», пішов на співпрацю з ФСБ. Що там відбувалось?

Коментар юриста: Усе це «народилося» 8 серпня 2016 року, коли Анатолій Матіос (на той час головний військовий прокурор України – ред.) вносить дані в ЄРДР за статтею 111 «Державна зрада» стосовно Шепелева. Пише про це 10 серпня у себе на сторінці у Facebook. І публікує «пояснювальну записку», рівень якої нижче плінтуса. Нібито Шепелев дає пояснення на ім’я директора ФСБ РФ Бортнікова. Один аркуш.

У 2016 році, коли це було опубліковано, ці матеріали потрапляють у справу Кириченка у клопотання про «проведення спеціального досудового розслідування». Адвокати Саші, знайомлячись з цією справою, отримують цей пакет документів. Там ідуть супровідні документи. Перший: лист від російського адвоката Нікітіна. Цей адвокат відправляє пакет документів Сергію Дядечку. Він пише, що ознайомився з екстрадиційною справою Олександра Шепелева. Дає перелік документів. Дядечко цей перелік, вочевидь, віддає своєму представнику адвокату Клімову. Клімов цей лист віддає представнику військової прокуратури Артему Щербаку. Так народжується слід появи цих документів у Матіоса.

Хто має право знайомитися з екстрадиційною справою? Згідно з російським кодексом, – це екстрадований, його адвокат, прокурор. Більше ніхто. Одразу виникли сумніви. Звідки ці документи? Відправили запит в РФ: «Чи є ці документи в справі Шепелева? Чи знайомився з нею Нікітін?» Відповідь: «Цих документів у справі Шепелева немає. Адвокат Нікітін зі справою не знайомився, оскільки не має права». Тобто це «липа».

Листи нібито до ФСБ та інших російських силових органів?

Коментар юриста: Ми показували Саші це «страшне» листування. Це підробка. Чому? Якщо б це були оригінали, то за ними вже давно б проводили почеркознавчі експертизи. Але оскільки РФ каже, що у них цих оригіналів немає, то підробка в копіях. А за копіями не можна проводити експертизу почерку.

Йдемо далі. Справи Шепелева про «державну зраду», «фінансування тероризму» (тобто «ДНР»), «використання підроблених документів» у 2020 році СБУ закрила. А от галасу учасники цієї інформаційної провокації наробили багато.

Як Олександр повернувся в Україну? Що за історія з побиттям, як його знайшли у посадці? Як це відбулось?

Коментар юриста: Він мені з цього приводу розповідає небагато. Каже: «Повернувся через офіційні пункти пропуску». Сторона звинувачення каже, що він потрапив на підконтрольну територію України через неконтрольовані ділянки кордону так званих «ЛДНР». Але СБУ у 2020 році цю справу закрила.

Зі слів Саші ми дізналися, що його викрали в Києві на Окружній дорозі 7 лютого. Підрізали на двох автівках. У викраденні брали участь два чеченці – брати Абхазови. Вони борці, їх легко відшукати. Спочатку його привезли у якийсь приватний будинок, там побили. Потім вивезли на Рибальський острів. Зняли з нього весь одяг, що був у крові. Перевдягнули. Потім…

Привезли до СБУ?

Коментар юриста: Ні, вивезли до Козина. Везли туди з мішком на голові. Двічі дали щось прикусити. Він розповідає: «Мені давали щось прикусити, а у мене щелепа зламана. Я щось кусав-кусав, а потім мені це поклали у внутрішню кишеню куртки». Тобто, було потрібно, щоб біологічні зразки залишились на цих документах. Тому що ніхто не може пояснити логіку, навіщо «співробітнику» «МГБ ДНР» ходити по Києву з цим посвідченням?

Привезли його туди. Він стояв у лісі. Каже: «Під’їжджає друга машина. Ті, хто мене привіз, передають мене тим, хто буде забирати. Вони познайомилися, поспілкувались. Потім друга машина їде, а до мене підходить людина і питає: «Ви Олександр Шепелев?». «– Так». «– Ви затримані». На мене одягають каску, бронежилет. Кажуть: «Лягай, тому що ми підозрюємо, що тебе зараз хтось уб’є, а СБУ залишиться з трупом Шепелева».

«Українськими суддями досі керують з Монако»

Скажіть, будь-ласка, чи піддавався ваш чоловік тортурам в СІЗО?

Г.Ш.: Те, що з ним трапилося: у нього був перебитий ніс, кістки основи черепа, щелепа були зламані. Коли військова прокуратура про це дізналась, вони це ховали і не надавали жодної допомоги. Людина з такими травмами має деякий час лежати.

З нього вибивали якісь свідчення?

Г.Ш.: Так. Вимагали свідчень проти Юлії Володимирівни.

Хто з правоохоронців відзначився у цій справі?

Г.Ш.: Анатолій Матіос, Дмитро Борзих. Прокурори, зокрема – Щербак, Оршавська. Пан Паскал, який всі нерозкриті донецькі злочини повісив на мого чоловіка. Його фраза: «Знайдіть компромат на дівчинку», тобто, на мене. На них я злюсь, бо вони зламали мені долю.

Судді?

Г.Ш.: Судді також, але у нас, на жаль, така зламана система. Судді не знають справ. Вони виносять проплачені вироки або за «командою згори». Існують рідкісні винятки.

Чи є у вас якісь факти, щоб стверджувати, що українськими суддями керують? На чому базуються ваші твердження?

Г.Ш.: Базуються на тому, як розслідувалися наші справи, як вони були передані до суду. Я знаю, мені казали адвокати. Всі справи, які передаються до суду, мають бути представлені належним чином. Копії не можуть бути доказами. Купа порушень, які є у наших справах.

А що з Верховним Судом? Чи влаштовує вас його це рішення?

Г.Ш.: Щодо мене – то ні. Але це рішення суду – його треба виконувати.

І знаєте, зараз хейту піддаються судді, які ухвалили правомірне рішення. Мій чоловік був затриманий в Росії за екстрадиційним запитом України. Так, він не був екстрадований, але він рік і три місяці відбув у російському СІЗО. Куди подіти цей час? Судді Верховного Суду зарахували його у відбуття покарання. Я не знаю, що вони зробили не так. Це не подобається Дядечку. Дмитро Борзих – його близький товариш, який свого часу приніс цю тему.

Давайте перейдемо до теми вашого майна. Коли воно було заарештовано? Як сталось, що в нього з’явились нові власники?

Г.Ш.: У 2012 році все було заарештоване, коли почались ці кримінальні справи. Все майно. З тих пір я ним не розпоряджалась. У 2016 році компанії на вулиці Франка в Києві, які були записані на мого сина, йдуть з його власності. У 2017 році Рильський, 4, йде за «моїм» дорученням. Дорученням, яке я нібито дала на людину. Воно було внесене у статутний фонд якоїсь компанії і продане сейшельській компанії.

Потім була зареєстрована справа у ДБР. Єдина справа, яку розслідували як слід. Були знайдені люди, яким я «дала» доручення. На жаль, цих людей більше немає в живих, такий-от збіг обставин. Справа проти нотаріуса, яка переписала майно, була передана до суду, де вона розглядається. Але розслідування, що просувалося дуже добре, у ДБР забрали. Вирішили більше не розслідувати.

Хто став бенефіціаром?

Г.Ш.: Дядечко. Він про це сказав мені в особистій розмові. Кажу: «Сергію, навіщо ви вкрали все моє особисте майно?». «Щоб ви ним не розпоряджались і не пропонували за вирішення ваших справ».

Які це ключові об’єкти, крім Рильського?

Г.Ш.: Це Рильський, Франка (чотири будівлі), потім Андріївський, Ярославів Вал, ділянки в Царському селі. Все.

Це все офіси?

Г.Ш.: Так, офіси, земельні ділянки. Дивно, що майно заарештоване з 2012 року, а йому дозволяють піти в чужі руки. Для держави, яка, з одного боку, у стані війни, а з іншого – на порозі вступу до Європейського Союзу, ця історія неприйнятна.

Скільки разів за весь цей період ви бачились, спілкувалися з Дядечком?

Г.Ш.: Я бачила його три рази, намагалась знайти з ним спільну мову. Я хотіла з ним зустрітися, щоб він відпустив мене із заручників. Тиск на Олександра – це зрозуміло. Я просила його відпустити. Але його умови мені не підійшли: розлучитися з Олександром, він дасть мені «три рублі» з моїх же грошей, якими він розпоряджається, щоб я поїхала в Канаду і 10 років не поверталась в Україну.

Чому Дядечко такий могутній? Здавалося часи Януковича-Єнакіївського давно минули…

Г.Ш.: Зараз, наприклад, він веде бізнес з електроенергією. Про це нещодавнє розслідування Бігуса. У нього постійно дуже могутні партнери. Ось «Арсенал», який будується, якимось чином теж весь його. Вся земля його власність. Вся величезна ділянка. Купив баскетбольний клуб «Монако». Колишній податківець з Донецька. Він же не створив, як Білл Ґейтс, якийсь продукт. Єдине, що він зробив, це видавав компліментарні книжки про Януковича.

Чула від деяких людей, що гроші Дядечка – це фасад для грошей Арбузова, Клименка через вивіску банку «Союз».

Чи у вашій справі фігурують тільки гроші? Чи є якась особиста неприязнь з боку Дядечка?

Г.Ш.: Я не знаю. Він знає, що я ніколи не була в «Родоводі», він вже вкрав моє майно. Але при цьому у нього є якась ненависть до мене. Він ходить досі і просить мені 10 років в’язниці. Яку йому користь принесе моє ув’язнення?

Скільки тривають ці суди? Чи є шанс, що ваш чоловік нарешті вийде?

Г.Ш.: Я вірю, що вийде.

А з юридичної точки зору?

Г.Ш.: Мій чоловік давно повинен був бути на волі. По-перше, все повинно було бути розглянуто в одній справі. По-друге, всі епізоди повинні були бути з’єднані. Все повинно було бути в одному суді, а не так як сьогодні – юридичні маніпуляції справами в різних судах Києва. І так як все це розглядається по епізодах, то триває нескінченно довго. Згідно з Європейською конвенцією, Олександр більше трьох років не може перебувати під вартою без вироку. У нас це не працює.

Я була в Угорщині: у них найбільша кількість звернень в Гельсінську групу правозахисну. Але ми навіть від Угорщини, хоч вона найгірший, жахливий приклад, дуже далекі. Прокурор може не зарахувати Угорщину, тому що там нібито «хороші умови» в СІЗО. Пишуть таке, що на голову не налазить. А хто насправді це пише? Дядечко та його юристи, яких він називає «своєю командою». У мене є довідки, які він пише на ім’я генерального прокурора, які мені фотографують. Пише: «Передайте тому, сьому».

Роздає вказівки?

Г.Ш.: Так, досі. Із Захарченком він також проводив всі наради. Але тоді мені було зрозуміло, тому що він був з Сашею Януковичем. Крутив всі справи. Як зараз він це робить? Для мене це загадка.

Інна Михайлівська, для «Главкома»