Гумка і резинка – одне й те саме? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії. Їх можна надсилати на електронну скриньку info@glavcom.ua з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Поговоримо сьогодні про мовностилістичний міф, який стосується «резинки». 

У вжитку маємо таке розрізнення: жувальний кондитерський виріб і ластик для стирання простого олівця – це гумка, а гумова тасьма і аксесуар для волосся – це резинка. 

І gumma, i resina – слова з латинської мови, що означають «смола». Однак є ще поняття узуальної (вжиткової) усталеності, тому французька гра в резиночки, а не в гумки. Те саме з резинкою для волосся та одягу.

Філолог Олександр Авраменко доводив, що слово «резинка» прийшло з російської, тому пропонував на заміну «стяжка». Однак стяжка – багатозначне слово, яке найбільше вживають у технічних галузях:

• На Дарницькому вагоноремонтному заводі стала до ладу нова дільниця стяжки.
• Набір меблів складається з 18 типів щитів, виготовлених зі стяжками для зчеплення.
• Стяжка підлоги – це суміш цементу і піску в пропорції 1:3.

Кожному слову – своє місце. 

А автомобільні шини – це гума чи резина? І гума, і резина. Тут ці слова тотожні за значенням, обирайте на свій смак. 

• 1 •

Віталій Хмельницький: Курок нажати чи натиснути? Це повноправні синоніми?

Ні. У словнику «нажати» має статус розмовного, а отже, неповноправні. З класиків знайшла тільки у Миколи Хвильового: «Доктор Тагабат нажав кнопку». Загалом «нажати» класики вживали ось так: «Микола зарані нажав копу жита й почав жати для Нимидори» (Іван Нечуй-Левицький); «Все, що довелося нажати за оцю пору, зложено в копи, звезено в стоги, вимолочено, провіяно...» (Панас Мирний). У словнику Грінченка «нажати» – це теж від «нажинати», а не від «нажимати». 

• 2 •

Віталій Малашенко: У пісні «Батьківщина» виконавець Skofka співає: «Наша Батьківщина тільки наша, не віддам нізащо, Наша Батьківщина бʼється завше, збережи її, Отче наший». «Наший» замість «наш» – це нормально?

Так, нормально. Володимир Самолюк (соліст гурту Skofka) родом з Рівного, а займенник «наший» зафіксовано у словнику західнополіських говірок. Утім, я чула це слово й на Київщині, де народилася і виросла. Його вживав навіть Грушевський, який до поліщуків не належав: «Треба боротися за добре і побороти все те, що обнижає рівень нашого життя, гальмує наший національний розвій». Однак воно нелітературне.

• 3 •

Ольга Ремезова: Часто чую такі слова, як «їсиш» і «їш». Підкажіть, будь ласка, чи відповідають вони літературній нормі української мови.

Не відповідають. «Їш» кажуть галичани, а форма «їсиш» має широку географію. Читаємо в Ґео Шкурупія: «А скільки років ти, голубчику, хліб радянський їсиш?.. – прогарчала у відповідь трубка». У Євгена Гуцала: «Що корови своєї не було, не різали, а мʼясо їсиш». У Михайла Стельмаха: «Ти й їсиш його без радості, бо крадений він у тебе». А от у старших класиків (XIX століття і раніше) це слово не трапляється. Що ж до галицького «їш», то його різко критикував Іван Огієнко у часописі «Рідна мова»: «Ось трохи зразків мови цієї Граматики: «Не роби голосу, як їш зупу»… Автор зовсім не знає української літературної мови…». Не відставав від критики й Борис Антоненко-Давидович у праці «Як ми говоримо»: «Виняток становлять дієслова дати, їсти, відповісти, розповісти: ти даси, їси, відповіси, розповіси, а не даш, їш, відповіш, розповіш, як то часом, надто в західних областях України, кажуть». Отже, нормативна форма другої особи однини дієслова «їсти» – тільки «їси».

• 4 •

Максим Григорян: Як ви ставитеся до дієприслівника «бачачи»? 

Особисто мені він немилозвучний. Зазвичай замінюю на «коли бачить». Але в мові він є і вживаний досить широко (8000 згадок у ГРАК). Вживали і класики. Григорій Епік: «Калашник полаяв його за самовольство перший день, лаяв другий, а далі, бачачи, що наймит добре з усім справляється й працює ще більше, ніж раніш, – змовк». До речі, замість «справляється» можна вживати «впорюється» (недоконаний вид дієслова «впоратися»). У СУМ-20 ця словоформа є. Утворена так само, як від «впаритися» – «впарюватися»; «вдосконалитися» – «вдосконалюватися» тощо. Але багато хто вважає і її немилозвучною.

• 5 •

Вадим Білошицький: Зараз працюю в робочій групі МОЗ з написання українського протоколу лікування головного болю. Є ускладнення мігрені, яке англійською називається medication overuse headache (MOH). У нас звучить набагато довший переклад: «головний біль внаслідок надмірного вживання ліків». Або «головний біль, спричинений (обумовлений) надмірним вживанням ліків». Відповідно, й абревіатура виходить громіздкою. Мою пропозицію обґрунтовую посиланням на slovnyk.ua, де є слова «надуживати», «надуживання». Мій переклад medication overuse headache – головний біль від надуживання ліками. Скорочення всього з чотирьох літер – ГБНЛ. Але почув думку, що «надуживання» немає в живій мові. Проте, на мій погляд, і збираються групи фахівців, щоб запровадити національну наукову термінологію. 

Словом «надуживання» я досить часто послуговуюся навіть у «Мовному питанні». Воно менш емоційно забарвлене, ніж слово «зловживання», водночас є його синонімом. «Надуживати» / «надуживання» є не тільки на slovnyk.ua, а й в академічному тлумачному СУМ-20. Тож раджу вам сміливо просувати це слово в медицині. Питання тільки в дієслівному керуванні: надуживати чимось чи щось. Скажімо, докторка філологічних наук, академікиня Світлана Бибик у праці «Культура наукової мови» вживає так: «Т. А. Шульга узагальнює ті класифікації помилок, які найбільш поширені у фаховій літературі, й зосереджує увагу на причинах їх появи: незнання значень слів, надуживання запозичень без належної оцінки суті понять, категорій, що вони позначають...» Тому може бути і «головний біль від надуживання ліками», і «головний біль від надуживання ліків». Словник до слова «надуживати» подає «чим; рідше чого». 

• 6 •

Тетяна Ковтуненко: Як правильно перекласти «отвержение партнера»? Тепер у психології популярно говорити про «травму отвержения» і подібне.

Відторгнення партнера. А названа травма може бути «травмою відторгнення». У словнику Кримського «отвержение» перекладається як «відкинення». Якраз у мережі недавно бачила визначення «травма відкинутих». Так теж можна. 

• 7 •

Олесь Геращенко: Як українською буде «многоходовка»? 

Багатоходівка. Цього слова немає в академічних словниках, проте воно досить уживане в медіа і сучукрліті. Натрапила на нього у творах Юрія Андруховича, Люко Дашвар і навіть у книжці Леоніда Кучми «Україна – не Росія»: «Пробна куля щодо автономії могла бути задумана як початок якоїсь складної багатоходівки». А взагалі це шаховий термін (разом із «двоходівкою» і «триходівкою»).

• 8 •

Любов Король: Чи можете підказати про написання слова відсьогодні чи від сьогодні? Як за новим правописом писати?

У правописі цього немає. «Відсьогодні» – це прислівник. Його і раджу вживати, як і подібні слова «відучора», «відзавтра», «відтепер».

• 9 •

Олена Марʼяненко: У PinchukArtCentre перед переліком художників побачила таке написання: «художни_ці». Це спеціальний акцент на фемінітиви? ШІ пише, що це один зі способів створення інклюзивного тексту в українській мові.

Так, це недискримінаційна мова, але оформлена неправильно. «Художни» – це що? Має вживатися фемінітив, а через скісну риску – закінчення маскулінатива: художниці/-ки. Або навпаки, спочатку маскулінатив, а через риску – фемінітивний формант: художники/-иці, педагоги/-ині, редактори/-ки (бачила й варіант написання «редактор(к)и», теж допустимий). Після скісної риски пробіл чи нижнє підкреслення не ставимо, бо скісна риска є інструментом сурядності, за яким маємо не ціле слово, а частину. Пропуск першої частини слова позначаємо дефісом.

• 10 •

Людмила Майстер: Підкажіть, будь ласка, чи є в українській мові слово «бродяжити».

Є, як і «бродяга» та «бродяжництво». Але зафіксовані як розмовні, хоча «бродягу» вживав сам Шевченко: «Поплив [козак] Дністром на сей бік, Покинувши волю, Бродягою...» Зараз нормативними вважаємо слова «волоцюга» і «волоцюзтво». А от «волоцюжити» в академічному словнику чомусь немає. У словниках Кримського та Виргана і Пилинської «бродяжить» перекладено як «іти на по́брідки», «іти в забрід». «Волоцюжити» знайшла в Гончара: «Не міг це бути й Олекса-баламут з розірваною губою, що волоцюжить по світу…». Сміливо вживайте. Ладне слово.

«Главком»