Куди піде радіація після пожежі у Чорнобилі? Радіобіолог про останні події у зоні відчуження

«Пожежу вдалося загасити, дуже допоміг дощ». Те, що рятувальникам допомогла погода у вівторок в обід визнав виконувач обов’язків глави Державної екологічної інспекції України Єгор Фірсов. Найбільша пожежа за всю історію зони відчуження вирувала 10 днів. За попередніми оцінками Державного агентства з управління зоною відчуження, збитки становлять кілька десятків мільйонів гривень. З 26 тис. гектарів, які займає зона, пожежа розповсюдилася більш на 11 тисяч гектарів. Вогнем знищено не тільки ліси, а й покинуті села, хутори і цвинтарі. Але найбільше стривожили громадськість повідомлення про те, що пожежа перекинулася на Прип’ять і вогонь підступав до пункту захоронення радіоактивних відходів «Підлісний», що біля ЧАЕС. 

Чи зріс рівень радіації, наскільки розповсюдиться забруднення за межами зони відчуження, звідки дим, запах якого вже більше тижня не давав дихати киянам і як захищені від пожеж сховища відпрацьованого ядерного палива? Про це в інтерв’ю «Главкому» розповіла Олена Паренюк, радіобіологиня, кандидатка біологічних наук, старша наукова співробітниця Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Наскільки пожежі, які тривали у Чорнобильській зоні, небезпечні з точки зору розповсюдження радіації?

Пожежі сильно вплинуть на перерозподіл радіонуклідів у зоні відчуження. В основному зараз уся їх активність пануватиме у верхніх 10-15 сантиметрах ґрунту, у так званому біотичному шарі. Все те, що згоріло (трава, дерева) містило у собі зв’язані радіонукліди. Зараз вони перейдуть у доступну форму, пришвидшиться їх перерозподіл. Як саме, буде видно з часом. Скоріше за все, буде швидше переміщення радіонуклідів в межах зони, вони швидше потраплятимуть у воду з дощами, швидше переноситимуться вітром. 

Тобто головна небезпека не у самій пожежі, яка вирувала більше тижня, а в тому, що радіація піде у ґрунт, воду і далі пошириться Україною?

Зона відчуження – це 260 квадратних кілометрів, це велика територія. Те, що згоріло уже є в ґрунтах і воді. Але виходу радіації із зони відчуження навряд чи відбудеться. Все через велику територію. Сильно забрудненими є території біля станції, тобто це 10 кілометрова зона. Вона оточена буфером, 30 кілометровою зоною. Пожежі були у центрі 30-кілометрової зони і у 10-кілометровій зоні. 

Але ж горів і радіоактивний рудий ліс. Наскільки великою через це є небезпека?

Там горіло вже не перший рік. Той ліс часто горить. Так, це небезпечно тому, що це найбільш активна частина зони, найбільш забруднена радіонуклідами. Знову ж таки, наголошу, що вона у центрі зони. Так, може бути вітровий підйом. Але вітер те, що вигоріло, навряд чи донесе навіть до Іванкова (смт Іванків розташоване на півночі Київської області, у 50 км від Чорнобиля). 

Ви хочете сказати, що той сморід, який відчувають мешканці різних районів у Києві, походить не із зони відчуження?

Саме так. Адже горить усе Полісся через підпали. 

Яка загалом була площа займання?

За оцінками Регіонального Східноєвропейського центру моніторингу пожеж станом на 10 квітня 2020 року загальна площа заплави, перелогів та лісів пройдена вогнем за даними супутникової зйомки у зоні відчуження становила 11,5 тисяч гектарів. Наразі більш точних даних не маємо.

Директор Chornobyl Tour та член громадської ради Державного агентства України з управління зоною відчуження Ярослав Ємельяненко писав про те, що пожежа у Чорнобильській зоні вже дісталася Прип'яті і залишається буквально кілька кілометрів до АЕС. Якщо допустити, що вогонь підступить до станції чи до сховищ із відпрацьованим паливом, які можуть бути наслідки?

Тут важливо розуміти декілька речей. По-перше, він писав про те, що пожежа у двох кілометрах від Прип’яті. Але деякі видання забули про два кілометри і написали, що станція у вогні. По-друге, на території Чорнобильської зони відчуження є декілька типів сховищ. Є сховища, які називаються СВЯП (Сховище відпрацьованого ядерного палива). У них зберігається відпрацьоване паливо, тобто найбільш радіоактивні відходи. Є ще й інші сховища відпрацьованих відходів. На усіх цих об’єктах, а вони державного значення, є свої пожежні бригади. Ще там є перед сховищами дуже широкі смуги (звільнені від лісу). Окрім того, усі ці сховища залиті бетоном, взагалі велика територія забетонована. Деякі місця зберігання ще й водою залиті. Їх будували за санкцією МАГАТЕ так, щоби пережити землетрус, цунамі, ще одне цунамі і ще пожежу та навіть пряме влучання бомби. Навіть якщо усе навколо вигорить, самому сховищу, урану в ньому нічого не загрожуватиме. 

Сайт CNN нещодавно написав про можливу загрозу підвищення рівня радіації через пожежі у Чорнобильській зоні. На одній із фото є дозиметр з показником 34 мікрорентген на годину. Є підстави говорити про можливе приховування інформації про реальний рівень радіації?

Щодо приховування інформації, то ні, такої можливості немає. Мої колеги сьогодні поїхали до зони відчуження, надсилають фотографії. Усе нормально, їх запускають до зони. Якщо професіонали хочуть подивитися, як є насправді, їх пускають, ніхто не приховуватиме інформацію. Є можливість викривлення інформації, часто навіть не умисно, а просто від неповного інформування. Так, звичайно, дози опромінювання високі. Тому що якщо згоріла якась радіоактивна сосна, ти стоїш у радіоактивному диму і міряєш рівень радіації, то, звичайно, доза буде великою. 

Той факт, що пожежники робили тривалі перерви під час своєї роботи означає суттєве підвищення рівня радіації у цих місцях? 

Радіонукліди перерозподіляються у повітрі. Так, доза підвищується. Але вона підвищується локально. Пожежники, які працюють у зоні відчуження, проходили тренування. Іванківські пожежники проходили тренування разом із пожежними бригадами із США, МАГАТЕ. У них є дозиметри. Ми з вами цивільні люди, відносимося до так званої категорії Б: допустима доза для нас, як і для пожежників, – не більше одного мікрозіверта на рік (одиниця вимірювання еквівалентної дози іонізаційного випромінювання. В середньому кожен мешканець Землі отримує від 1 до 2 мікрозіверти на рік). Працівники станції відносяться до категорії А і їх ліміт дози -  20 мікрозівертів за один рік. І навіть така доза все ще вважається безпечною. Те, що згоріло, зараз піднімається у повітря. Саме тому пожежники працюють у респіраторах, аби не вдихнути радіоактивні аерозолі. Але опромінення все ж таки відбувається – і саме тому бригади змінюють одна одну.

Наскільки небезпечною для людини стане та територія лісу, що вигорів? Радіоактивна площа збільшиться?

По цій території треба буде ходити винятково у спецодязі і респіраторах. Цього тижня ми з колегами сподіваємося поїхати відбирати проби ґрунту. Братимемо із собою захист, який залишатимемо на території зони відчуження. Адже це попіл, який дуже небезпечний. Всі ми знаємо як попіл пристає до одягу в звичайних умовах. Так само він приставатиме у Чорнобилі, але з урахуванням того, що попіл у зоні радіоактивний.

Михайло Глуховський, «Главком»