«Культурна капітуляція»? ЄС захищає… російську мову в Україні

Перемовини України щодо вступу до Євросоюзу принесли чергову «зраду» на мовному ґрунті. Рада Європи змусила віцепрем’єра з питань євроінтеграції Тараса Качку та голову Держслужби з етнополітики і свободи совісті Віктор Єленський звернутися до Верховної  Ради відкласти розгляд урядового законопроєкту №14120. Він стосується внесення змін до деяких законів України у зв’язку з оновленням офіційного перекладу Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов. Причому, за словами голови парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микити Потураєва, це вже другий прецедент впливу російських лобістів в Брюсселі: вперше український уряд змушений був відкликати аналогічний законопроєкт у 2024 році.

Законопроєктом пропонується виправити невідповідність оригіналу тексту Хартії, ратифікованої Верховною Радою у 2003 році. Тоді базовий термін «regional or minority languages» (варіант англійською мовою), «langues regionales ou minoritaires» (французською мовою) був некоректно перекладений українською як «регіональні мови або мови меншин». Така плутанина пояснюється просто: український варіант Хартії був перекладом не з офіційних англійської чи французької мов, а... з російської. Це дало можливість включити російську мову до списку «мов меншин», які потребують захисту та підтримки з боку української держави.

Як стверджують автори законопроєкту, російська мова на сьогодні в Україні «внаслідок свого панування упродовж кількох століть залишається найуживанішою мовою національних меншин» та загрожує витісненню державної української мови на периферію. Відповідно «виключення російської мови не порушує зобов’язань України за Хартією, та відповідає положенням Преамбули Хартії, згідно з якими охорона і розвиток регіональних або міноритарних мов не повинні шкодити офіційним мовам і необхідності вивчати їх».

Окрім виключення російської з переліку мов, до яких Україна зобов’язується застосовувати положення Хартії, проєктом також пропонується позбавити такого статусу молдовську, проте додати білоруську, болгарську, гагаузьку, кримськотатарську, новогрецьку, німецьку, польську, румунську, словацьку, угорську, урумську, чеську мови та іврит (парламентський комітет додав до цього списку ще румейську, урумську та ідиш). Тобто відкладенням розгляду законопроєкту №14120 фактично блокується розширення списку мов, які підпадають під захист Хартії.

Показово, що захисники російської мови в парламенті провели паралелі між гальмуванням законопроєкту про новий переклад Хартії з нещодавнім «зливом» європейського мирного плану. Один з його пунктів якраз передбачає підсилення взаєморозуміння між Києвом та Москвою та повагу до різноманітності мов, культур та релігій. Так, нардеп від «слуг» Макс Бужанський заявив, що є ймовірність, що задля майбутньої мирної угоди доведеться припиняти «мовний апартеїд».

Голова парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв категорично не згоден з тим, що українські переговорники пішли на поводу у європейців в принциповому питанні. В розмові з «Главкомом» він пояснює, чим небезпечне чергове гальмування виключення російської з-під дії Хартії регіональних або міноритарних мов та чому захисники мови країни-агресора наближають Україну до поразки у війні.

– Я поки не знаю, хто натиснув на Качку і на Єленського, але, вочевидь, їх просто поставили перед прямою умовою, – вважає Потураєв. – Це вже вдруге відбувається, вперше таке сталося наприкінці 2024 року. Той самий текст законопроєкту тоді так само був заблокований функціонерами Ради Європи. Тоді дзвонили тодішньому віцепрем’єру з євроатлантичної інтеграції Ользі Стефанішиній та теж влаштовували істерику: мовляв, ми вам не відкриємо перший переговорний кластер з фундаментальних прав і свобод людини. І тоді Ольга попросила відкласти законопроєкт, бо була надія, що кластер відкриється.

Кластер не відкрився, а проблема нікуди не поділася. Тому Тетяна Бережна (віцепрем'єр з гуманітарної політики – міністр культури України) переподала законопроєкт. І все йшло нормально аж до вчора, коли на обговоренні порядку денного Верховної Ради Качка та Єленський не заявили, що через цей законопроєкт у нас виникнуть проблеми з Радою Європи.

Причому тиск з боку європейців відбувався не публічно, а якимись дзвінками, листами на електронну пошту, повідомленнями у «вотсапі» тощо. Бо якщо ми цей проєкт проголосуємо, то у цих лобістів російської мови не буде іншого виходу, окрім як вилізти на світ Божий і відкрито сказати: «Так, ми хочемо, аби у вас був русский язик!»

Ви ж особисто дуже добре знайомі з тим же Єленським. Ви з ним спілкувалися з цього приводу?

Дивіться, у мене немає претензій ні до Віктора Євгеновича, ні до Тараса Качки. Там на них був шалений тиск просто.

Ця Хартія – дуже важлива. Це один з фундаментальних документів, який захищає так звані міноритарні мови. Але міноритарні мови – це не мови нацменшин, це мови, які само по собі є маленькими та перебувають на межі зникнення, як, наприклад, урумська. Або це мови маленьких спільнот – як, наприклад, чехів, яких у нас п’ять тисяч в країні. Ця спільнота є носієм своєї рідної мови, вона перебуває у відриві від Батьківщини, тому користується правом на захист та підтримку. Або, скажімо, ідиш, який майже втрачений, але при цьому це мова саме українських євреїв. При цьому політика держави Ізраїль полягає в тому, що вони не підтримують ідиш ще з 1940-х років, а підтримують іврит. Але в тексті нашого законопроєкту щодо перекладу Європейської хартії регіональних або міноритарних мов є і ідиш, і іврит. Наші українські євреї – не така велика спільнота, і вони заслуговують на те, щоб їхня мова отримувала підтримку від нашої держави.

Російський мові в цій Хартії робити було нема чого з самого початку. Просто у 2003 році «регіонали», які лобіювали цю маніпуляцію, підмінили поняття. Замість того, щоб написати «міноритарні мови»,  як це випливає з прямого перекладу Європейської хартії, вони записали «мови національних меншин». І таким чином там опинилися москалі з їхньою московитською мовою.

І тепер москалі постійно це використовують, бо ми маємо виконувати певні пункти з захисту і підтримки мов. Зрозуміло, що ми московську мову не підтримуємо, і вони на це постійно скаржаться. І навіть в ПАРЄ проходять слухання на тему «чого це Україна не підтримує російську мову»!

Ваше обурення підтримують в опозиції: В’ячеслав Вятрович з «Європейської солідарності» заявив, що Верховна Рада і уряд мають виявити суб'єктність, а не піддаватися тиску анонімних лобістів російських інтересів. Він закликав спікера парламенту Руслана Стефанчука, попри все, не знімати цей законопроєкт з розгляду. Які шанси, що проєкт повернуть до порядку денного?

Насправді, майже всі в парламенті за те, щоб поставити цей проєкт на голосування, окрім деяких діячів, які зараз різко повилазили на захист російської мови.

Серед таких діячів – ваш колега по фракції Максим Бужанський. Він, наприклад, зробив з цієї історії висновки, що задля підписання мирної угоди з Росією доведеться «отматывать назад языковой апартеид, нагроможденный за эти 11 лет». Тобто, на його думку, те, що відбулося – один з компромісів, на які доводиться йти, аби задовольнити «гуманітарні» побажання Кремля щодо України.

Можу це прокоментувати тільки таким чином: я вважаю, що питання мови в цій війні є принциповим, бо ми воюємо за культуру, за мову, за ідентичність. Наша мова – це саме те, що росіяни прийшли сюди знищувати. Тому я, звісно, категорично не згоден зі своїм колегою по фракції.

Ті, хто вважає, що російська мова у нас потребує якихось особливих прав та захисту, бажають Україні поразки. Тому що в результаті такої політики Україна просто припинить бути Україною.

А як ви ставитеся до того, що, згідно з інформацією «Радіо «Свобода», одним з пунктів європейського «мирного плану» для України є те, що Київ та Москва «підсилюють взаєморозуміння та повагу до різноманітності мов, культур та релігій»? Власне, саме в цьому контексті дехто трактує гальмування урядового законопроєкту щодо перекладу Хартії.

Я просто буду вважати це культурною капітуляцією. Крапка.

Павло Вуєць, «Главком»