Митрополит Олександр Драбинко: Новинський з радістю сприймав побиття людей на Майдані. Кричав: «Давите их, гадов!»

Позбавлений минулого року депутатської недоторканності парламентар Вадим Новинський одразу «пішов на підвищення»: отримав мандат делегата української делегації у ПАРЄ і навіть встиг виступити перед європейськими депутатами. У першу чергу, говорив він про тиск на московську церкву в Україні.

Саме у зв’язку із церковними справами, у які не втомлюється втручатися Новинський, до депутата і виникли питання з боку правоохоронців. Йдеться про кримінальну справу щодо усунення з посади предстоятеля УПЦ МП митрополита Володимира (Сабодана). Головним обвинувачуваним у ній є Віктор Янукович, Новинський – один з фігурантів. На допити у цій справі як свідок продовжує ходити і митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр Драбинко. Він виконував функції особистого секретаря предстоятеля, який спочив у бозі вже після втечі Януковича у 2014 році.

В інтерв’ю «Главкому» митрополит Олександр Драбинко пояснив, чому Блаженніший митрополит Володимир за життя публічно так і не заговорив про тиск на нього, а також прокоментував інформацію, що міститься у FrolovLeaks – листуванні православного журналіста Кирила Фролова, яке у грудні минулого року викинули у мережу хакери Українського кіберальянсу UCA.

Два місяці тому депутати проголосували за зняття недоторканності з Вадима Новинського. Раніше ви казали, що, аби розслідування «справи Новинського» зрушило з місця, потрібна політична воля. Зняття недоторканності означає, що така воля у керівництва держави з’явилася?

Я не можу сказати, чия це політична воля. Швидше за все, було знайдено, мабуть, докази негативного впливу цієї людини не лише у цій справі, а й в інших. Я дуже багато читав про Новинського останнім часом. Здається, його було спеціально сюди прислано, щоб у майбутньому виконувати якісь завдання в нашій державі, які поставлені керівництвом тієї держави, звідки він приїхав. Це мої здогадки, звичайно. Я думаю, що це і є реакція Банкової, судячи із аналізу, хто і як голосував.

Синод УПЦ МП навіть звернувся до президента напередодні позбавлення депутата Новинського недоторканності, називаючи все тиском. Проте офіційної відповіді з Адміністрації так і не надійшло. Як думаєте, чи мав Петро Олексійович реагувати особисто на такі звинувачення?

Я вам можу сказати, що звернення УПЦ (МП) до глави держави написано абсолютно політично некоректно і з порушенням правових, моральних чи етичних норм. Зокрема, це тиск на свідка, якщо пам’ятаєте другу частину листа (у ній ідеться про те, що Драбинко став «джерелом інформаційного бруду», бо через ЗМІ поширює «нічим не підтверджені плітки та наклепи». – «Главком»). Мовляв, свідок мав розповісти священному синоду якісь таємниці, які він нібито знає. Тут мінімум чотири-п'ять звинувачень можна висунути авторам такого листа.

Генпрокурор Юрій Луценко обіцяє справу, в якій фігурує Новинський, довести до кінця. Однак історія знає приклади таких справ, коли після гучних заяв на адресу впливових політиків їхню провину не було доведено. Чи у вас є впевненість, що «справа Новинського» не з таких?

Недоведеність провини не означає її відсутність. Подивіться на той розголос, якого набула «справа Новинського». Я вважаю, що навіть цей розголос уже є покаранням. Суспільство знає, що диму без вогню не буває. Ми покладаємося на Божу волю. На землі у нас ніколи не було і не буде справедливості. Світ у злі лежить, говорить Спаситель Своїм учням. Єдина істина з Неба. Там немає сірого – «провина не доведена». Там є або чорне, або біле. Однак ми на Землі.

Тим часом Новинського включили у делегацію України в ПАРЄ. І цю організацію він уже використовує для заяв про нібито тиск на московську церкву в Україні.

Він знову ж таки переливає з пустого в порожнє. Спочатку створюються «гарячі точки» не без фінансування ззовні, якщо ви дивилися FrolovLeaks (Український кіберальянс UCA наприкінці минулого року оприлюднив вміст поштової скриньки так званого православного журналіста Кирила Фролова. Листування містить інформацію про спроби Росії впливати на політику України за допомогою церкви. – «Главком»). А потім іде використання цього розігрітого скандалу у власних цілях.

Справа щодо тиску на Блаженнішого Володимира триває з квітня 2014 року, все почалося зі звернення депутата Андрія Деркача до Генпрокуратури. Скажіть, чи ви знали тоді про його намір написати заяву до ГПУ?

Це трапилося на зустріч Андрія Деркача із митрополитом Володимиром, 31 березня. У квітні, мабуть, він просто фізично документи передав у ГПУ. Цей момент у мене точно зафіксовано, навіть фотографія є. Ми, пригадую, сиділи в той день у Блаженнішого, обідали у Феофанії, в резиденції митрополита. Андрій Леонідович приїхав о 14-й годині. Чи знав я про його намір? Я чув про нього. І він довго вагався – мабуть, з місяць, може, більше. Вагався, чи подавати, чи не подавати: по-християнськи вчинити і забути про це чи вчинити по закону?

Саме ви не так давно нагадали, що було звернення Андрія Леонідовича до ГПУ щодо тиску на Блаженнішого. Можливо, Деркач не хотів би, щоб його згадували зараз у такому контексті?

Так і я не хотів згадувати. Хто про це говорить? Знову ж таки розповідають тільки політтехнологи Новинського. Справа йшла (щодо незаконного позбавлення волі Олександра Драбинка, яка є складовою справою щодо спроби незаконного усунення митрополита Володимира від предстоятельства в УПЦ – «Главком»), винних призначили у Вишгородському суді, це Олександр Олішевич (заступник командира підрозділу «Грифон») і Анатолій Шматько (командир підрозділу «Грифон»), які, я вважаю, взагалі ні до чого, бо вони виконували винятково вказівки головного міліціонера країни. Хто про це згадав і яким чином воно спливло, я не знаю, точно не я. Розмови про те, що це, мовляв, я ініціював активізацію розслідування, додає зараз більше клопоту.

З вами Деркач радився щодо свого наміру звернутися до ГПУ?

Ні, зі мною не радився. Врешті-решт він сказав так: я маю такий намір, але бути справі чи ні – залишаю виключно на волю митрополита. Андрій Леонідович до Блаженнішого підійшов і двічі перепитав. Митрополит сидів за столом, коли Деркач підійшов і каже: «Ваше Блаженство, така і така ситуація, на вас чинився тиск. Той мало не заплакав. То що робити? Прощаємо? Ви забуваєте, хай воно відійде саме собою в історію чи благословляєте мене передати цю папку з доказами тиску до ГПУ?» Він каже: «Благословляю». Підняв руку і благословив.

Всі знали, що Новинський був до останнього дня з Януковичем. Не можу стверджувати, але розмови, що він навіть допомагав постачати тітушок, були. Найприкріше було в цьому те, що він з радыстю сприймав те, що відбувається на Майдані, а саме побиття людей. Це було на моїх очах і на очах того ж Деркача. Як пам’ятаєте, на Водохреще спочатку водометами людей намагалися розігнати, а потім почалися перші вбивства. І цей тип тоді кричав: «Давите их, гадов». Я чув це на власні вуха і оторопів з того всього як православна людина.

У Деркача і Новинського був особистісний конфлікт, вони боролися за вплив на церкву?

Я вважаю, що це не особистісний конфлікт. Деркач довго вагався, чи подавати документи до ГПУ, ну бо ж це ж наш православний побратим. Знаєте, Деркач дуже любив покійного митрополита Володимира, ми з ним знали Блаженнішого багато років. Митрополит Володимир вінчав батьків Андрія Леонідовича у досить похилому віці, дітей його хрестив. Тобто фактично вже були сімейні відносини. І коли він бачив те, як ставився до митрополита Новинський, звичайно, у нього виникла відраза.

Деркач восени 2013 року, ще до Майдану, полетів спеціально на Афон до старця. Ну і запитав у нього про те, як же ставитися до ситуації, зважаючи, що ми ж усе-таки одна православна сім’я, він (Новинський) – православний бізнесмен і допомагає церкві… Деркач розповів старцю про те, що мене утримують насильно, митрополита намагаються усунути, замість нього хочуть обрати митрополита Антонія задля наступних виборів (президента Януковича. – «Главком»). А той старець відповів: «Передай Вадиму, пускай не лезет в церковные дела и не трогает митрополита Владимира. А то без штанов останется». Це дослівна цитата.

Але як заяви про тиск на митрополита Володимира з боку Новинського корелюються з тим, що Блаженніший благословив того ж таки Новинського допомагати вам, бути завжди поруч, щоб вам нічого не загрожувало?

Щоб не видумувати нічого, я покажу вам один запис зі щоденника. Можете його навіть процитувати. Це мій запис від 4 грудня 2013 року. Там написано, що говорив Блаженніший з цього приводу. Обід знову ж таки у Феофанії, був Новинський, я, митрополит Антоній, хтось ще з гостей… Тоді митрополит Володимир сказав недвозначний тост, адресований Новинському.

Що мається на увазі? Митрополит просив Новинського про щось, а той не почув?

У тім-то й річ, що він (Новинський. – «Главком») каже правду про благословення, яке отримав від Блаженнішого. Так, митрополит Володимир його просив допомагати мені, але як допомагати? Якщо просять хірурга допомогти, він може що зробити? Може або видалити ракову пухлину і вилікувати людину, або вдатися до евтаназії, аби людина не мучилася. Це також допомога своєрідна. Він, виконуючи прохання митрополита Володимира, мав свої цілі. Тобто для нього благословення стало інструментом для своєї справи. Це така духовна шизофренія.

Як змінювалася роль так званих православних олігархів від правління Кучми до Януковича?

Період Кучми мені не дуже відомий, оскільки я тільки 98-го року приїхав до Києва і з олігархатом тодішнім не знайомий. Із самим Кучмою знайомий, гарні взаємини з ним. Він був на відкритті музею. Дуже шкодував за покійним митрополитом Володимиром, конструктивними були між ним і Блаженнішим відносини. Якими тоді були люди, що допомагали церкві, не знаю, я про таких особистостей яскравих з того часу не пам’ятаю. Були якісь містечкові, можна так назвати, багаті люди в регіонах, на тому ж Донбасі. На той час владиці Іларіону, наприклад, допомагав Янукович. У Києві, можливо, наміснику Лаври теж хтось допомагав. Але щоб глобально хтось брав під контроль церкву задля своїх політичних інтересів… Таким став лише церковний меценат Нусенкіс Віктор Леонідович у часи, коли Янукович був прем’єром під кінець правління Кучми. Нусенкіс фактично монополізував вплив на церкву. Він займався лікуванням митрополита, допомагав їздити йому за кордон. Його перекладачі завжди робили виписки аналізів. Тобто це все проходило через нього. Якщо хтось намагався вклинитися в це, його відсторонювали. І розплатою за все, звичайно, став 2004 рік. Вибори. Було створено (у 2002 році) так звану Всеукраїнську суспільну організацію «Держава» (Всеукраїнське об’єднання «Держава». – «Главком»). Якраз на базі православних храмів і єпархій мали бути її осередки. Це було підґрунтя для створення політичної сили, партії, яка б просувала православного кандидата (політичну силу з такою назвою згодом таки було створено, її очолював екс-генпрокурор Геннадій Васильєв. Сайт партії нині не працює. – «Главком»). А після перемоги Віктора Ющенка Нусенкіс виїхав до Москви на кілька років.

Що стосується Деркача. Батько Андрія Леонід і їхня родина дружили з Блаженнішим. Андрій допомагав відродженню храмів на окрузі в себе у Сумській області. Але, говорити, що Деркачі використовували церкву в політичному напрямку, я не можу. Так робили тільки дві особи – Нусенкіс і Новинський.

Новинського почали навіть називати «православним олігархом». Що на це вплинуло?

Він сам доклав руку до цього. Правда, спочатку він себе назвав православним меценатом.

Він дійсно близький до церкви зараз?

Я не знаю, до кого він близький і що ми розуміємо під Церквою. Церква – це не лише Предстоятель і декілька осіб, які висловлюються від імені церкви. Церква – це організм, велика сім’я, яка складається із Небесного і Земного.

Як зараз відбувається фінансування церкви?

Коли я був секретарем київського митрополита, майже щотижня було дві-три поїздки в регіони України. Тоді я бачив людей, які спілкувалися з місцевими єпископами, з місцевими священиками, тоді я міг давати якусь оцінку всьому. На сьогодні я третій рік не маю такої можливості об’єктивно бачити хто, де, що і як.

У вас немає інтересу до внутрішньої ситуації, адже цілі парафії виходять з церкви?

Щодо «виходять парафії», як ви кажете, не так уже й багато. Частіше це тимчасові явища, які пов’язані, можливо, з амбіціями. Це може бути священик, який себе некоректно повів із прихожанами. Частіше за все це так. Священик недостатньо патріотичного рівня, можливо, як вважають його односельчани. Щось не те сказав або у нього своє бачення процесів. Свого часу Нусенкіс хотів перетворити все на тоталітарну секту, як колись «Біле братство» було, аби там була всепідпорядкованість.

Вадим Новинський з трибуни Верховної Ради розповів, що українське громадянство йому надали на прохання тодішнього міністра економіки Петра Порошенка. Ця заява – спроба скомпрометувати президента?

Та мало що там могло бути, хто що міг підписувати. Багато речей, які ми робимо сьогодні, ми на них дивимося критично завтра. Ніхто не міг би подумати, що коли я знайомився в Петербурзі з Новинським, супроводжуючи митрополита Володимира на синод і на богослужіння туди, матиму з ним такі «приємності» сьогодні і стільки бруду. В мене вже отака пачка зібралася фейкових матеріалів, які виходять у ЗМІ на його замовлення. Але дуже невдалими політтехнологами готуються ці матеріали.

Чому до суду не подаєте за наклеп?

Усі матеріали я передав до судово-психіатричної експертизи. Нехай там дають їм оцінку. В кожному матеріалі знаходять, хто винен, хто замовник, хто розвішував бігборди по Києву з моїм зображенням без мого дозволу. Чекаю результатів розслідування з цього приводу уже другий місяць. Навіть листи писав до організацій, які відповідають за розміщення реклами у Києві, але і вони мовчать.

Митрополит Володимир сам відчував тиск на собі?

Звичайно, відчував. Це і по листах видно, які були ним адресовані до Януковича і Захарченка. Мене ж не відпускали, приїжджали лікарі з Німеччини, мав бути консиліум. А мене в цей час не відпускали без дозволу Новинського на богослужіння і відпустки від процесу лікування митрополита Володимира.

Але ж Блаженніший публічно про цей тиск ніде не заявляв. Чому?

У нас було обмежене коло людей, які спілкувалися з митрополитом Володимиром. Реакції хочете? Можете знайти репортаж на ТСН, коли митрополит Володимир відвідував Одесу. На запитання «як ви ставитеся до справи митрополита Олександра?» він відповів, що уважно вивчив цю справу, і він (Драбинко. – «Главком») нічого не зробив для держави і для церкви поганого. Це можна знайти, така заява була. Мене після цього на два тижні відсторонили від митрополита. Я був без телефону, без будь-якої можливості спілкування. Ви розумієте, що було б далі, якби він виступив чи ще щось сказав? Кому казати, Януковичу? Писали листи, зверталися. Всі ці листи-звернення є у кримінальній справі. До Захарченка і до президента писали. Є люди, які ці всі листи передавали, і цими людьми є наші президенти обидва: Ющенко і Кучма. Це ті особи, які знали про тиск. І вони це підтверджують.

На тему вашої особистої безпеки з Блаженнішим Володимиром говорили?

Митрополит Володимир щодо моєї персональної безпеки в одному з листів сказав ось що: «Він – людина віруюча, нас янгол-охоронець і Господь оберігають, охорона йому не потрібна». Це він сказав про мене. Здається, це було в листі до Захарченка, в липні 2013 року.

Ви ж розумієте, можна влаштувати будь-який нещасний випадок. Але, з іншого боку, не дай Бог щось станеться зі мною, всі ж чудово розумітимуть, звідки ростуть ноги.

Ви самі зверталися до когось по допомогу?

Звертався до глави МВС Віталія Захарченка. Із Андрієм Деркачем спілкувався, бо він бачив усе на власні очі. З Новинським ми бачилися на тижні по два-три рази. Він завжди казав, що він тут ні до чого.

У Захарченка я був на Богомольця, в кабінеті особисто. Передавав йому заяву про відмову від охорони. Він сказав: «Будем действовать по договоренности, бумаги оставь себе». Як мені стало потім відомо, моя охорона була прописана до червня 2014-го. А так вийшло, що «охорони» я позбувся 22 лютого, як Янукович втік.

Новинський каже, що ви і до Ганни Герман зверталися. Чим вона могла допомогти?

Не я звертався. Блаженніший митрополит Володимир листи писав. «Верховного перепереть нельзя» (мовляв, Януковичу перечити не можна. – «Главком»), – такою була відповідь Ганни Миколаївни.

Екс-міністр Віталій Захарченко на своїй сторінці у Facebook дуже різко прокоментував одне з останніх ваших інтерв’ю, звинувативши вас у брехні. Окрім того, він каже, що є дуже віруючою людиною, прихожанином УПЦ Московського патріархату. Які були у нього стосунки з митрополитом Володимиром?

Знаєте, я не впевнений, що він сам писав цей пост. Пам’ятаєте, в червні минулого року у мене стався конфлікт із Новинським. Він біг за мною в Корці і кричав, що я розколюю церкву. В той період він дав інтерв’ю, в якому сказав, що Драбинко розколює церкву, у це втручається Константинопольський патріархат. Ниточка (конфлікту) відтоді тягнеться і Захарченко просто повторює його (Новинського) слова, принаймні у цьому пості. Знаєте, Фролов (Кирило Фролов – заступник директора Інституту країн СНД, прес-секретар Союзу православних громадян, «православний журналіст») брав інтерв’ю у Захарченка в Москві, тоді й з’явилося «Драбинко-розкольник». Усі вони танцюють під одну й ту саму дудку.

Говорити про те, що він був настільки церковною людиною, так переймався питаннями розколу, не можу. Наскільки мені відомо, у Януковича була ідея об’єднати українське православ’я, байдуже, під ким – чи під московським патріархом, чи під самим собою. І це винятково для того, аби використати (паству) як електоральну базу. Якраз Захарченко цим і займався, усуваючи митрополита Володимира. Те, що вони зараз говорять про єдність Української православної церкви з Московським патріархатом, є просто вигадкою.

Якби у вас була така можливість, що б ви спитати у Януковича під час нещодавнього допиту?

Я його серйозно не сприймаю. Мені його навіть шкода. Певною мірою. Він – жертва внутрішніх амбіцій і зовнішніх обставин. У нього немає внутрішнього стрижня. Будь він нормальною людиною, він прийняв би якесь рішення. Вийшов би до людей на Майдан, можна ж було зробити все по-людськи. Правильно? Знаєте, ми з Януковичем мали розмову ще в 2011 році в Мухалатці, говорили на цю тему. Маховик давно розкручувався щодо усунення митрополита Володимира від предстоятельства, тільки вказуючи на іншого кандидата.

Він давав особисто доручення усунути чи з Кремля наполягали?

Він казав: «Ваше Блаженство, вам треба йти на спочинок, беріть-но помічником митрополита Іларіона. Вам треба відпочити, вам треба пожити, треба полікуватися». Ці ж саме слова він фактично слово в слово повторив у 2013 році, у вересні місяці, у Феофанії.

Думаю, у мене багато питань насправді до колишнього президента. Багато питань і щодо Нусенкіса, і щодо подій 2004 року, коли вибори були, і щодо тих синодів, які відбувалися за відсутністю митрополита Володимира. Є питання і до того, коли він приходив у палату до митрополита і казав про те, що треба обирати нового предстоятеля ще в 2012 році. Кого він підтримував на той час у кандидати? Ланцюжок цих запитань пішов би дуже далеко.

У 2012 році митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел привітав листом Володимира Путіна з перемогою на президентських виборах. Чи були подібні вітальні листи типовим явищем з боку всіх ієрархів УПЦ МП?

Так, я знайомий з цією телеграмою. Однак не думаю, що це типово для єпископату нашої Церкви. 

Наскільки ви взагалі довіряєте FrolovLeaks?

Дуже багато з того, що написано, мало місце і в моїй практиці секретаря, зокрема митрополита Володимира.

Новинський неодноразово літав на Афон. Розкажіть, будь ласка, для чого відомі публічні люди це роблять, до кого саме літають, із ким зустрічаються, в яких умовах проживають?

На Афоні не сидять оракули. Ми якось так звикли, що нам змалювали образ Афону як чогось такого, як Шамбала в буддизмі, що там живе 12 старців, щось таке аж надто сакральне. Афон – це місце, де люди спасаються...

На жаль, я думаю, що монахи на Афоні на сьогодні більше переймаються тим, що наші туди їздять і тримають їх за горло. Давайте, мовляв, пророкуйте нам, що буде там, а що буде там. Так, вони люди набагато духовно чистіші за нас, але ніколи не треба забувати, що попри це вони все-таки люди, а не святі. Афон – це розкручений бренд, туди треба їхати за духовним здобутком, напитися духовності, а не для того, щоб визначити, чи заберуть у мене завод, чи посадять мене. Чи ви там помоліться, щоб у мене бізнес не відібрали. Хто їздить? Їздять усі. Але круті їздять частіше, бо в них грошей більше. Але що може той старець порадити? Він же не знає деталей тих справ, про які у нього питають.

До речі, а чому ви так і не подали до суду щодо випадку в Корці, коли були погрози на вашу адресу з боку Новинського?

Я написав заяву до поліції, заява у них є. Адвокати сказали, що цього достатньо.

Інша справа, яка останніми місяцями актуалізувалася, це справа, пов’язана з викраденням монахинь у 2013 році. Колишній заступник прокурора Києва Максим Ленко наприкінці вересня минулого року допустив поновлення слідства у справі викрадення черниць. Наскільки це можливо, кому це вигідно?

У тій справі я проходив як свідок і до суду її не могли передати, оскільки у ній не було знайдено жодних доказів (провини Олександра Драбинка).

Михайло Глуховський, «Главком»