Олег Мельник: Ми втерли носа росіянам. Поламали монополію московського мавзолею!

137 років у вінницькому музею-садибі у родинному склепі зберігається забальзамоване тіло видатного вченого та хірурга Миколи Пирогова. Він був 13-ю з 14 дітей в родині, наймолодшою з тих, хто вижив. Дорогу в медицину йому відкрив медичне світило тих часів, уродженець України Єфрем Мухін. Нині його ім’я носить медичний коледж у Кропивницькому. У своїх щоденниках, уже будучи знаним вченим та хірургом-практиком, Пирогов напише про свого вчителя: «Мухін - мій добрий ангел».

Пирогов став у науковому сенсі батьком військово-польової хірургії, пластичної хірургії, льодяної (топографічної) анатомії. Він створив Інститут медичних сестер, винайшов гіпсову пов’язку. Розробив величезну кількість медичного інструменту для гуманної та ветеринарної медицини, який використовується і до сих пір.

Окрім того, Пирогов у Вінниці мав 7 000 гектарів землі, вивів два сорти твердої пшениці, яку відправляв на експорт, а ще вирощував 40 сортів троянд.

Він безкоштовно лікував бідних людей. Ба більше, врятував від недуги Дмитра Менделєєва, який став хіміком, відомим на весь світ. Йому ставили діагноз туберкульоз, а насправді у майбутнього вченого було хворе серце. Перший Канцлер Німеччини Бісмарк теж був пацієнтом Пирогова. І коли Вінниця буде окупованою німецькими загарбниками під час ІІ Світової війни, то нацисти виставлять у знак пам’яті про спасіння свого канцлера, пост біля склепу лікаря. Все залишиться неушкодженим.  Видатний вчений також врятував життя і національному герою Італії Джузеппе Гарібальді.

Пирогов був росіянином за походженням, але давно вийшов за межі своєї національності і став вченим світового рівня, значну частину свого життя провівши в Україні.

Коли виникла необхідність провести чергові роботи з «оновлення» тіла, в.о. міністра охорони здоров’я Супрун запропонувала поховати Пирогова, а гроші – 200 тисяч грн. – направити на лікування онкохворих дітей.

 

Такі заяви очільниці міністерства обурили медичну спільноту України. Тому і гроші, і рецепт бальзаму «вічності» шукали самотужки…

Про унікальний досвід, який набули українські вчені, «Главкому» розповів професор, академік Олег Мельник, завідувач кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. академіка Касьяненка Національного університету біоресурсів і природокористування. Він – в єдиний спеціаліст в Україні, який володіє технологією полімерного бальзамування (пластинації). Мельник входить до складу комісії Національного музею-садиби М.І. Пирогова зі збереження тіла видатного вченого.

«У Пирогова є легені, серце, мозок. У Леніна немає нічого»

Забальзамувати своє тіло після смерті – ідея Пирогова?

У бальзамуванні Пирогова зіграла роль велика любов. Коли він помер, його дружина, яка була молодшою за нього на 20 років, не могла змиритися з тим, що буде жити без нього. Вона прийняла рішення забальзамувати тіло. Священний Синод дав на це дозвіл, адже ті, хто повинен був провести процес бальзамування, не хотіли за це братися. Синод дав свою згоду лише за умови, що тіло буде знаходитися нижче рівня землі. Тому було побудовано відповідне приміщення, пізніше над ним звели церкву. Тіло Пирогова знаходиться у склепі під цією церквою.

Бальзамував Пирогова його учень, лейб-медик царя Миколи ІІ, дійсний таємний радник Давид Виводцев. Його викликали одразу після смерті вченого, але дістався він до Вінниці з Петербургу тільки на четвертий день після кончини вченого. Тіло Пирогова було вже вкрито трупними плямами та мало характерний запах. Виводцев застосовував велику кількість комбінацій розчинів, тому сказати чітко, чим саме був забальзамований Пирогов неможливо. На всю «операцію» пішло 3-4 години. Після введення розчину, всі посмертні зміни на тілі зникли. Сам Виводцев написав: «Николай Иванович приобрел вид спящего человека». У Пирогова видалено тільки органи черевної порожнини, а легені,  серце, мозок  - все є. Між іншим у Леніна немає нічого. Його мозок забрали до лабораторії і досліджували на геніальність.

Саме так, існував культ вождя…

І бальзамування, як інструмент творення культу, розпочалося після смерті Леніна. Коли помер Ленін, розтин тіла провів відомий вчений професор Абрикосов, і було проведене короткочасне бальзамування. Потім була створена спеціальна державна комісія, яку очолював сам Дзержинський. Основоположники бальзамування Збарський та Воробйов приступили до робіт тільки після двох місяців після смерті червоного вождя. У 1925 році був застрелений Котовський. Його теж забальзамувала мавзолейна бригада. А потім почалася «мода» - бальзамували інших вождів: Георгій Дімітров («болгарський Ленін», лідер болгарських комуністів – «Главком»), Климент Ґотвальд (лідер комуністичної партії Чехословаччини, прем’єр-міністр і президент Чехословаччини – «Главком»). Але всі ці тіла в європейських країнах на сьогодні поховано або кремовано. Тіло Йосипа Сталіна також забальзамували, однак пролежало воно у мавзолеї недовго. На з'їзді компартії прийняли рішення і за добу поховали вождя біля Кремлівської стіни.

У чому полягає різниця між муміфікацією та бальзамуванням?

Усі, певно, чули про єгипетські мумії. Але мумії були не тільки в Єгипті. Єгиптянам цю ідею навіяла сама природа. Адже каравани замітало в пісках, гинули люди, верблюди. Коли тіло лежить в сухому середовищі, то під дією гравітації рідини з нього опускаються до низу, тобто з’являються пухирі, вони лопаються і рідина витікає, пісок все в себе втягує, і тіло стає сухим. А сухе середовище не є привабливим для бактерій, які спричиняють гниття тканин. Тобто мумія – означає висушення.

Тіло Пирогова не є сухим, воно забальзамоване. Перша моя спроба попрацювати з тілом Миколи Івановича була в 2006 році. У 2004 році я, як вчений, почав займатися питанням полімерного бальзамування, ця технологія відома під назвою пластинація. Її розробили німці. Суть методу зводиться до того, що вода в тканинах замінюється на полімери, в конкретному випадку силікону. У той час я перебував у Вінниці, і заїхав до музею Пирогова, зайшов у склеп, оглянув тіло, і звернувся до тодішньої директорки з тим, що вона дозволила мені в місцях, де на тілі є розрізи, взяти малесенький шматок зразка. Адже хотів дослідити, якими рідинами було забальзамоване тіло протягом усіх років. 

«Патріарх Філарета благословив нас»

Скільки разів ребальзамовували тіло Пирогова?

У 1944 році Сталіну доповіли, що є забальзамоване тіло видатного вченого – засновника військово-польової хірургії. Вождь дав наказ відновити тіло і створити музей. До справи взявся учень Воробйова.

З 1978 року тілом Пирогова почали опікуватися працівники мавзолею Леніна. (Спеціалізується на бальзамуванні науково-дослідний та навчально-методичний центр біомедичних технологій Всеросійського інституту лікарських і ароматичних рослин (ВІЛАР) в Москві. Його працівники підтримують в належному стані тіла Леніна, Кім Ір Сена, Кім Чен Іра, Хо Ши Міна – «Главком»). За часів Радянського Союзу тіло Миколи Пирогова возили до Москви, а з 1994 року вчені-працівники мавзолею приїздили до музею і проводили ребальзамування безпосередньо у Вінниці. Коли Пирогова забирали в Москву, то було написано великий звіт що саме і як робили, але конкретної рецептури і деталей не було. Усе тримали в секреті. Більше того, навіть, коли робили ребальзамуванння на місці в Україні, то українську сторону – вчених з Вінницького медуніверситету -  не пускали до лабораторії. Вони тільки готували все необхідне, а от до процесу не підпускалися.

У 2016 році постало питання про черговий етап ребальзамування тіла видатного вченого та хірурга, чиє тіло зберігається в усипальниці на території музею–садиби у місті Вінниця.  Директор музею два роки оббивав пороги уряду, на отримав відповідь, що у нас війна з Росією, тому шукайте спеціалістів в Україні. У російських ЗМІ тоді звучали думки, що Україна втратить тіло Пирогова і нічого не зможе зробити без Росії. Проте з 9 листопада 2017 року почалася робота української комісії Національного музею-садиби М.І. Пирогова зі збереження тіла видатного вченого. Вся наша команда взяла на себе відповідальність. Адже могло щось піти не так. Тим більше в Україні ніхто не займався бальзамуванням на такому рівні. Так, звісно, проводять бальзамування людей, але на дуже короткий термін – до поховання.

Наскільки вам і вашій команді було складно?

Нам знадобилося, звісно, більше часу, аніж Виводцеву. (усміхається) Але все вдалося! 20 квітня 2018 року тіло Миколи Івановича знову виставлено в його склепі. Усього було проведено дев’ять ребальзамувань. Ми здійснили ювілейне десяте. Перед останнім етапом процесу ребальзамування я був на прийомі у патріарха Філарета, він благословив нас на наші роботи.

До нашої команди ввійшли, окрім мене, проректор Вінницького національного медичного університету ім. Пирогова Юрій Гумінський, доцент кафедри анатомії університету Сергій Гриценко, представники музею - головний зберігач Зінаїда Мартинова, головний вчений секретар музею Віктор Гайдуков. Також до роботи долучалися асистенти кафедр Вінницького медуніверситету, співробітники Сумського медуніверистету для проведення деяких досліджень. Під час ребальзамування були проведені і деякі дослідження, зокрема було зроблено МРТ тіла видатного хірурга, відібрані зразки тканин і проведено електронне мікроскопічне дослідження з тим, щоб виявити ступінь наповненості тканин рідиною тощо.

У світі всього є три види бальзамування: радянське (російське), китайське, іспанське. Усі вони були винайдені у ХХ столітті. А в ХХІ столітті сформувалася українська система ребальзамування. Ми розробили свій комбінезон, в якому знаходиться тіло, щоб воно було в бальзамуючій речовині. Оскільки від української сторони завжди приховувався рецепт розчину речовини, тому ми створили власний. У цьому інновація, і значення нашої роботи полягає не тільки, щоб зберегти тіло людини світового значення, а й для медичної науки. Коли ми завершили всі роботи, я подзвонив своєму приятелю в Санкт-Петербург і поділився нашим успіхом. На що він мені відповів, «Ти не розумієш, що ви зробили! Ви поламали монополію московського мавзолею! Це вже світовий рівень!»

І як себе зараз «почуває» Микола Іванович?

Ми зважували тіло до початку робіт і після. Так от Пирогов навіть «поправився» на 2,5 кг. Це означає, що тканини всмоктали в себе ту рідину, яку ми приготували. Шкіра стала світлішою, аніж була. Чи варто було б поховати його? Можливо, було б і варто, але в 1881 році, коли він помер. Сьогодні - це наукова святиня, це як мощі святих, це – наукова реліквія. Не коректно піднімати питання про поховання Миколи Івановича. І тим більше порівнювати його з Леніним чи іншими політичними діячами. Розумієте, забальзамоване тіло Пирогова - це найстаріше забальзамоване тіло у світі. Це – науковий експеримент, який триває 137 років.

Наталія Малиновська, «Главком»