Олена Білозерська: Коли жінки у спідницях і на підборах, вони тоді не воїни, а «лялечки»
Репетиція параду до Дня Незалежності, у якій брали участь жінки на підборах, викликала цілу дискусію
Олена Білозерська, ветеранка війни на Донбасі, офіцер запасу ЗСУ (а в минулому – журналіст), була чи не першою з тих, хто негативно відреагував на підбори як парадну форму жінок-військовослужбовиць. Вона підкреслювала: жінка, яка знімає польову форму та надягає на парад те, що за звичайних умов на фронті не носить, перестає асоціюватися і з війною, і зі своєю місією там.
І якщо сенс параду в тому, щоб нагадати: ми воюємо, ми боремося, то «лялечки» у спідницях та на підборах розмивають цей сенс.
«Главком» вирішив записати з Оленою бліц-інтерв’ю, але почати не з питання підборів та спідниць на параді (хоча про це написали навіть західні видання), а копнути глибше: замислитися над тим, чи не є взагалі атавізмом стройовий крок та стройова підготовка в армії?
Олено, перше питання, можливо, зовсім наївне, але, як стройовий крок пов’язаний з обороноздатністю армії? Де ним ходять, окрім як на парадах?
Колись, історично, стройовий крок мав надважливе тактичне значення. Стройовим кроком ходили в атаку і перешиковувались на полю бою. Так було до початку масового застосування кулеметів. Зараз він використовується виключно на навчаннях зі стройової підготовки та на військових парадах.
Переміщення особового складу (в основному, строковиків і курсантів), наприклад, з казарми в їдальню відбувається переважно строєм і в ногу, але все-таки без використання прийомів стройової. Щодо впливу на обороноздатність армії, на мою думку, ніяк не впливає. Але прийнято вважати, що стройова підготовка дисципліновує особовий склад.
Які традиції існують щодо цього за кордоном?
Більшість різновидів стройового кроку армій світу базуються або на пруській, або на британській моделі. Хоча є й дуже екзотичні, як на наше око, варіанти – наприклад, у Таїланді.
В Україні, Росії і деяких інших пострадянських країнах, як раніше в СРСР і країнах соцтабору, використовується так званий пруський гусячий крок. Нещодавно в Україні його «пом'якшили»: тепер нога повинна підніматися не на 15-20, а на 10-15 см.
Пруський крок, без усіляких «пом’якшень», використовується, наприклад, в Чилі. Там далеко не бутафорська армія, і у них традиційно одні з найгарніших у світі військові паради. Єдина відома мені країна, в якій взагалі немає стройового кроку – Ізраїль. Хороший приклад, як на мене, відсутності позитивного впливу стройової на боєздатність, адже в Ізраїлі достатньо боєздатна армія.
Ви кажете, що стройовий крок лише нещодавно пом’якшили. Але хіба ще не у 2009-му проблему вирішив Ющенко?
Наскільки я знаю, за каденції Ющенка це питання тільки почало обговорюватись. Уперше новий стройовий крок офіційно використовуватиметься на цьогорічному параді. Хоча, якщо подивитися на жіночу коробочку з параду 2018 року, то видно, що там дівчата вже йшли новим кроком – вони не піднімали ногу дуже високо.
Отже, жінок у війську теж обучають такому кроку. Які військові спеціальності мають його вивчити? Якщо жінка – парамедик, вона також повинна опанувати це мистецтво?
Абсолютно всі військовослужбовці, незалежно від статі і спеціалізації, проходять стройову підготовку. Коли людина, яка раніше не служила в армії, стає військовослужбовцем, ще до прийняття присяги вона спершу проходить Курс молодого бійця (КМБ), де в тому числі навчають прийомів стройової. Це відбувається зі строковиками і контрактниками в навчальних центрах і курсантами військових вишів – майбутніми офіцерами.
Під час подальшого (після КМБ) навчального процесу ці навички вдосконалюються – як у навчальних центрах, так і під час вже повноцінної служби у військах. Заняття зі стройової проводяться всюди.
В чому наші жінки ходять в армії? І важливе уточнення: форма одягу в армії в період миру і форма одягу під час бойових дій – це різні форми? Адже добровольці 2014 року йшли воювати мало не в капчиках. І тим не менш, вони успішно тіснили ворога…
В армії жінки ходять у польовій формі. Вона повністю однакова для чоловіків і жінок. Тобто, це чоловіча форма, і більшості жінок доводиться її підганяти – самостійно чи в ательє.
Зараз багато розмов про те, що скоро пошиють жіночу форму, але у військах її поки що немає. Жінки страждають від цього, але, на мою думку, коли з’явиться жіноча форма, її доведеться підганяти так само, тому що стандартизований варіант на «усереднену» жіночу статуру об’єктивно підійде далеко не всім.
Форма одягу в армії під час бойових дій і в період миру – та сама. В теорії, повинна існувати повсякденна форма, але в переважній більшості військових частин її немає. Всюди використовується польова.
Що стосується носіння цієї форми під час бойових дій, то порівняно з тим, що видавали у 2014 році, вона дуже якісна і, головне, міцна і надійна. Воювати у ній цілком реально. Але все-таки у порівнянні із західними зразками вона недостатньо зручна, і всюди, де командири дивляться на це крізь пальці, тобто, на передовій та іноді на полігонах, військовослужбовці обох статей несанкціоновано носять «британку» чи «мультикам».
Ви і багато жінок-військовослужбовців вже висловили негативне ставлення щодо «параду на підборах та у спідницях». Кому і як така ідея взагалі спала на думку?
Я не знаю, чиє це було рішення. Але якщо ми подивимось на наказ Міноборони №606 від 2017 року, то побачимо, що парадна жіноча форма (вкрай бідно і погано пропрацьована, до речі) передбачає спідницю і туфлі-«лодочки» на невеликому підборі. Цей підбор менший, ніж на фото з репетицій параду, але він присутній.
Тобто, якщо є рішення, що дівчата підуть у парадній, а не польовій формі – тоді тільки спідниці і «лодочки». Два інші можливі варіанти – або пускати дівчат на парад у польовій формі, як було у 2018 році, або терміново підготувати новий наказ, у якому парадна форма для жінок передбачатиме штани – замість (або крім) спідниці. Обидва ці варіанти кращі, ніж те, що пропонується.
Так, на багатьох парадах у багатьох країнах світу жінки марширують у парадній формі зі спідницями, а іноді навіть і на підборах. Але це все паради мирного часу. А у нас держава, яка воює. І меседж має бути відповідний, що дівчата (нехай їх в армії менше, ніж чоловіків), вже не є чимсь допоміжним, якимсь обслуговуючим персоналом, як вони традиційно сприймалися у ХХ столітті, а вони так само воюють за свою державу нарівні з чоловіками. Коли жіноча форма не відрізняється нічим, окрім крою, від чоловічої – цей меседж працює. Коли жінки у спідницях – ні. Вони тоді не воїни, а «лялечки», як мажоретки в гусарських ківерах і з барабанами.
Вони зазвичай дуже гарненькі й милують око, але із захистом Вітчизни не мають нічого спільного.
Чому самі курсантки не оскаржили таке рішення, а воно набуло резонансу через поширення в соцмережах?
В армії заборонені колективні рапорти і скарги, а також будь-які акції протесту. Максимум, на що має право військовослужбовець – це подати рапорт на ім’я командира, що стоїть вище, або написати листа міністру оборони, від себе особисто. Ну, і плюс дзвінок на гарячу лінію Міноборони. Я не уявляю курсанток, які б це робили.
Взагалі, захищати права тих, хто в даний час на військовій службі, набагато зручніше і легше не їм самим, а людям цивільним - ветеранам, активістам, громадським організаціям тощо. Також мушу зазначити, що примусити «почухатись» армійське вище керівництво здатні не рапорти «знизу», а виключно скандали «ззовні». Враховуючи те, що у нас воююча країна, так не мало б бути. Але, на жаль, це так.
Але чи можна вважати, що питання із підборами закрите? Вже відомо, у чому піде «жіноча» коробка на параді?
Я думаю, що рішення щодо того, в чому будуть дівчата на параді, ще не один раз може змінитися. Останнє, що я чула щодо цього – за підсумками зустрічей з курсантками міністр оборони доручив розглянути можливість закупівлі якихось експериментальних моделей взуття. Перед цим дівчатам ніби видавали напівчеревички на шнурівці – але це не дуже серйозно, бо такого зразка взуття в наказі 606 немає. А яке зрештою буде рішення, залежить від градусу уваги суспільства до цього питання.
А чи правильно взагалі сепарувати на параді жінок від чоловіків?
Звичайно, правильніше, коли жінки беруть участь у параді у складі тих підрозділів, у яких служать. Тобто, разом з чоловіками. Але я розумію мотиви тих, хто вирішили, що жінки вже вдруге підуть окремою коробочкою. Так вони видніші, їхня присутність помітніша. Можливо, за рік чи два вже варто зробити так, щоб дівчата не йшли окремо.
Все таки, напевно, форма - не головна проблема, яка може спіткати жінку в армії. Назвіть ваш топ найболючіших бід. Наскільки жінка-військовослужбовець далека від рівноправ’я з чоловіками?
Юридично жінка-військовослужбовець повністю зрівняна в правах із чоловіками - десь з 2018 року, після внесення відповідних змін до Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Нерівність залишається тільки на побутовому рівні, вона існує в головах деяких чоловіків і, на жаль, деяких жінок, які прийшли в армію не для того, щоб служити нарівні з хлопцями, а з якихось інших мотивів – чи то задля високої зарплати, чи то щоб не розпалася сім’я (услід за чоловіком) тощо. Вони всіляко уникають виконувати важкі або неприємні завдання, і в разі чого починають пісню «яжедєвачка». Цим сленговим терміном їх зазвичай і називають. Такі жінки псують армійську репутацію іншим, які прийшли, щоб служити.
В цілому ставлення до жінок – це як пощастить, усе залежить від підрозділу і його командира. Але загалом, у більшості випадків – якщо жінка хороший професіонал чи, принаймні, має високу мотивацію до служби і безпосередній командир їй попався нормальний, то до неї якогось поганого ставлення не повинно бути.
До речі, у вас якраз був пост про те, що побутує думка, ніби жінка йде в армію задля чоловіка (або щоб втримати наявного, або щоб знайти нареченого). Наш соціум вже переварив таке упередження і покращив ставлення до жінок-військових?
Однозначно покращив. Просто тому, що до жінок у війську і навіть на передовій зараз майже всі вже звикли. А до чого звикають, те перестає лякати і викликати внутрішній спротив.
Олено, ви будете на параді як учасник, гість чи глядач? В чому підете туди?
Якщо буду цього дня у Києві, піду обов’язково. Як глядач, звичайно, у своїй польовій військовій формі, у тій, у якій служила.
Наталія Лебідь, для «Главкома»